Рішення № 100458054, 21.10.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2106/21

Провадження № 2/0182/1787/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21.10.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, Приватний виконавець Виконавчого округу Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 05.04.2021 року звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з зазначеним позовом в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на наступні обставини.

В березні 2021 року ОСОБА_2 стало відомо, що відносно неї приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко В.А. відкрито виконавче провадження № 64611971 від 23.02.2021 року про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості у розмірі 22867,05 грн. на підставі виконавчого напису № 4137 від 19.01.2021 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В.

10 березня 2021 року, між ОСОБА_2 та адвокатським бюро «ШАШЛИКОВ ТА ПАРТНЕРИ» укладено договір № 47/2021 про надання правової допомоги.

Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження виявилося, що у АСВП наявний документ - «виконавчий напис № 4137 від 19.01.2021 року посвідчений приватним нотаріусом Баршацьким І. В.», де зазначено, що між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 5792142 від 16.08.2019 року. З копії виконавчого напису № 4137 від 19.01.2021 року вбачається, що правонаступником усих прав та обов`язків ТОВ «МІЛОАН» за договором відступлення права вимоги № 48-МЛ від 05.03.2020 року стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». Однак жодного повідомлення про заміну кредитора позивач не отримувала. Жодноо повідомлення з вимогою про усунення порушення стосовно основного зобов`язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов`язань на адресу позивача також не надходило.

Вважають, що нотаріусом було передчасно вчинено вказаний виконавчий напис, з порушеннями діючого законодавства, всупереч вимог ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат», оскільки не було надано первинних документів щодо наявності безспірної заборгованості. ОСОБА_2 суму боргу не визнає.

Враховуючи те, що виконавчий напис № 4137 від 19.01.2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. без надання належних документів, що підтверджують безспірність суми боргу, представник позивача просить визнати його таким, що не підлягає виконанню. Також просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 12.04.2021 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зобов`язано третіх осіб надати відповідні відомості, необхідні для розгляду даної справи. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Третім особам роз`яснено право подати пояснення щодо позову чи відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 12.04.2021 року заяву позивача про забезпечення позову по даній справі задоволено.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Гулько А.В. до суду подано відзив на позовну заяву (а.с. 51-54) з доданими до нього документами, згідно відзиву просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачу були надіслані посвідомлення про відступлення права вимоги від 05.03.2020 року та повідомлення- вимога по кредитному договору № 5792142 від 16.08.2019 року. Відповідачем з дотриманням усіх умов п.п. 2.1. п. 2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України 22.02.2012 № 296/5 була надана заява на вчинення виконавчого напису, при подачі якої було надано виписку з особового рахунку за кредитним договором № 5792142 від 16.08.2019 року щодо грошових сум простроченої заборгованості та заборгованості за процентами, оскільки ці платежі є обов`язковими та мають безспірний характер.

Крім того вважає необгрунтованою вимогу про стягнення судови хвитрат, оскільки не надано достатніх доказів щодо підтвердження факту понесення вказаних витрат.

До суду повернувся конверт з ухвалою суду від 12.04.2021 рокуроку, як не вручений приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Баршацькому І.В. у зв`язку з закінченням терміну зберігання. (а.с. 49).

До суду повернувся конверт з ухвалою суду від 12.04.2021 рокуроку, як не вручений приватному виконавцю Виконавчого округу Дніпропетровської області, Теличко В.А. у зв`язку з закінченням терміну зберігання. (а.с. 81).

Пояснень чи відзиву від третіх осіб до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 16.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 5792142, згідно умов якого ОСОБА_2 отримала суму кредиту у розмірі 6000, 00 грн. строком на 30 днів з 06.08.2019 року. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування - 15.09.2019 року. Сукупна вартість кредиту складає 3420,00 грн. в грошовому виразі та 694,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, Ювизначені у п.п. 1.5-1.5.2. Договору. Комісія за надання кредиту - 720,00 грн., яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом - 2700, оо грн.., які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Фіксована процентна ставка. Стандарстна базова процентна ставка за користування кредитом становить 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені у п. 2.2.3 цього договору (а.с. 57).

19.01.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. було вчинено виконавчий напис за № 4137 щодо стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 22867,05 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 5792142 від 16.08.2019 року укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», правонаступником усих прав та обов`язків якого за Договором відступлення права вимоги № 48-МЛ від 05.03.2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». Стягнення заборгованості проводилося за період з 05.03.2020 по 28.11.2020 року. Вказана сума заборгованості у розмірі 22867,05 грн. складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 6000,00 грн., простроченої заборгованості за комісією - 3000,00 грн. , простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом -12217,05 грн., строкової заборгованості за сумою кредиту - 0,00 грн., сткрової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 0,00 грн., строкової заборгованості за штрафами і пенями (нараховано з 16.09.2019 року до 05.03.2020 року) - 720, 00 грн. Також з ОСОБА_2 стягнуто плату за вчинення виконавчого напису в сумі 930 грн (а.с. 23).

Судом встановлено, що на виконання вказаного виконавчого напису № 4137 від 19.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області, Таличко В.А. в рамках ВП № 64611971, відкрито 23.02.2021 року виконавче провадження (а.с.21).

Предметом спірних правовідносин у цій справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Статями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це, відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена гл.14 Закону України «Про нотаріат» та гл.16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» зі змінами та доповненнями (далі - Перелік документів), для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у тому числі, в частині доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.

Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року відмовлено.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року.

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29 листопада 2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

- оригінал нотаріально посвідченої угоди;

- документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також, підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не було враховано цих обставин.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку, викладеного у постановах Верховного суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 та від 29 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічний висновок міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18).

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595 (далі - Порядок) встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

За змістом п.п. 3.1, 3.2 глави 16 вказаного Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, та, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.

Приймаючи до уваги приписи статей 15, 16, 18 ЦК України та статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд приходить висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус не встановлює, а лише підтверджує вже наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року справа № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19).

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 06.06.2019 року по справі № 750/1627/18.

При цьому, за приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Відповідач у відзиві на позов вказану обставину не спростував.

До відзиву представником відповідача додано заяву на вчинення виконавчого напису (а.с. 68), згідо додатків якої Банком було направлено разом з заявою на вчинення виконавчого напису кредитний договір № 5792142 від 16.08.2019 року, копії реєстру поштових відправлень рекомендованих листів, розрахунок суми заборгованості, копію довіреності представника Банку.

Таким чином посилання представника відповідача у відзиві щодо направлення усіх необхідних документів нотарусу для вчинення спірного виконавчого напису, які підтверджують безспірність заборгованості, нічим не підтверджується та спростовується вищевказаним.

Відомостей про те, що додана до відзиву Виписка з особового рахунка за Кредитним договором № 5792142 від 16.08.2019 року була направлена нотарусу матеріали справи не містять. При цьому, вказана виписка не містить обов`язкових реквізитів, які повинні бути вказані у ній згідно п. 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України. Зокрема, у виписці відсутні дати здійснення останніх (попередніх) операцій по рахунку, код валюти, суми операцій (відповідно за дебетом або кредитом) тощо. Без цих відомостей з виписки абсолютно неможливо з`ясувати коли і які саме суми були отримані позивачем від банку, коли були нараховані відсотки, пеня та штрафи, чи відбувалося часткове погашення виниклої заборгованості з боку позивача. Надана відповідачем виписка з особистого фактично являє собою одностороннє твердження представника банку щодо наявності певного розміру заборгованості, яка виникла у певний період.

Таким чином період стягнення заборгованості, який вказаний у виконавчому написі з 05.03.2020 по 28.11.2020 року, та наявність заборгованості позивача в розмірі 22867,05 грн, жодним належним документом не підтверджена, а сам по собі факт існування виконавчого напису не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.

Подання позивачем даного позову суд розцінює як незгоду ОСОБА_2 із пред`явленою їй заборгованістю, а, отже, наявністю спору.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наявні спірні правовідносини між сторонами та вивчивши надані сторонами письмові докази, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороною позивача при зверненні з даним позовом до суду, сплачено судовий збір по справі в розмірі 908,00 грн. та 454,00 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову (а.с. 1,2), вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача у позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі (а.с. 13). Згідно змісту позовної заяви, попередній розрахунок судових витрат позивача становить 3362,00 грн., з яких 2000,00 рн. витрати на професійну правничу допомогу 908, 00 грн. та 454,00 грн. оплата судових зборів. Таким чином, звертаючись з позовом представником позивача визначено суму витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (а.с. 10).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано ордер на надання правничої (правової допомоги) від 05.04.2021 року (а.с. 30), копію Акту про надання правової допомоги від 05.04.2021 року, згідно якого загальна сума гонорару надання правової допомоги склала 2000,00 грн. (а.с. 31), копію Договору № 47/2021 про надання правової допомоги від 10.03.2021 року (а.с. 32-34), копію довідки про отримання винагороди у розмірі 2000,00 грн. (а.с. 35), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ДП № 3661, виданого 12.03.2018 року (а.с. 36), копію посвідчення адвоката України (а.с. 36 на звороті).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Також, суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, та критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 2000,00 гривень, оскільки саме ця сума підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2000,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. за подання до суду позовної заяви та за подання заяви про забезпечення позову в рамках зазначеної цивільної справи в розмірі 454,00 грн., а всього до стягнення 3362,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12,13,18,62,64,76,81,89,141,206,263-265 ЦПК України, Законом України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Мінюсту України № 296/5 від 22.02.2012 року суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, Приватний виконавець Виконавчого округу Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 19.01.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 4137, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем щодо стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 22867,05 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 5792142 від 16.08.2019 року, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3362,00 грн. (три тисячі триста шістдесят дві грн. 00 коп.), які складаються з судового збору у розмірі 1362 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева