Ухвала суду № 10045791, 15.06.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2010 р. Справа № 3/82

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Мрія»

про визнання права власності

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

В засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства «Мрія»про визнання права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 11.01.2003 року укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ПСПГ «Мрія»продало, а фізична особа- підприємець ОСОБА_1 придбав нежитлові приміщення, а саме-автозаправку (операторська), загальною площею 7,1кв.м., розташована в м.АДРЕСА_2, гараж, загальною площею 25,4 кв.м., розташована в м.АДРЕСА_2, кузнечний цех загальною площею 22,5 кв.м., розташована в м.АДРЕСА_2, приміщення туалету з двох приміщень - туалет 1-2,7 кв.м., туалет 2 - 6,4 кв.м., загальною площею 9,1 кв.м. розташований в м.АДРЕСА_2 (п.1 Договору).

Позивач вважає, що він в повному обсязі виконав свої зобовязання за договором, а саме: оплатив вартість придбаного майна встановлену п.3 договору в сумі 10000,00 грн. та прийняв у власність обєкт купівлі-продажу за актом прийому-передачі від 11.01.2003 року у відповідності до п.7 договору. Позивач не зареєстрував своє право власності на придбаний обєкт незавершеного будівництва в КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»одразу після виконання договору, тобто 11.01.2003 року. На даний час позивач позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на нерухоме майно, набуте у 2003 році на підставі Договору купівлі-продажу від 11.01.2003 року, укладеного у простій письмовій формі. Зазначене, в свою чергу, відповідно до вимог чинного законодавства обмежує його права щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Позивач в судове засідання не зявився, подав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги, в судове засідання не зявився, просить розглянути справу без участі представника ПСП «Мрія».

Керуючись положеннями ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справи без участі представників сторін за наявними у ні1 матеріалами.

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2003 року між Фізичною особою - Підприємцем ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Мрія»укладено договір купівлі-продажу б/н, згідно якого ПСГП «Мрія»продало, а підприємець ОСОБА_1 придбав нежитлові приміщення, а саме - автозаправку (операторська), загальною площею 7,1 кв. м., розташована в м. АДРЕСА_2; гараж, загальною площею 25,4 кв.м., розташований в м. АДРЕСА_2; кузнечний цех, загальною площею 22,5 кв.м., розташований в м. АДРЕСА_2; приміщення туалету з двох приміщень - туалет 1- 2,7 кв.м., туалет 2 - 6,4 кв.м., загальною площею 9,1 кв.м., розташований в АДРЕСА_2 (п.1, п.3 Договору).

Відповідно до п.7 Договору право власності на нежитлові приміщення набувається покупцем з моменту підписання акту прийому-передачі нежитлових приміщень.

11.01.2003 року нежитлові приміщення було передано підприємцю ОСОБА_1 про, що було підписано акт прийому-передачі нежитлових приміщень, таким чином з 11.01.2003 року підприємець ОСОБА_1 є власником та фактичним володільцем спірного приміщення.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, який набув чинності з 01 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини з переходу права власності на спірне майно виникли в лютому 2003 року, тобто до набуття чинності Цивільним кодексом України №435-IV, то нормативно-правовим актом, який підлягає до застосування для регулювання даних правовідносин є Цивільний кодекс УРСР.

Право власності на майно відповідно до статті 128 Цивільного кодексу УРСР виникає у набувача майна за договором у момент передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 225 Цивільного кодексу УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Згідно п.2 договору купівлі-продажу від 11.01.2003 року відчужувані нежитлові приміщення належать Продавцю на підставі права приватної власності в звязку з переходом даних приміщень у власність (протокол №1 заключних спільних загальних зборів по реструктуризації колективного с/г підприємства «Сарненське»від 20.02.2000 року державний акт на право колективної власності на землю №12 від 26.02.1996 року) від Колективного сільськогосподарського підприємства «Сарненське»правонаступником якого є Продавець відповідно до п.1.4. ст..1 «Загальні положення» в доповненні до Статуту приватного сільськогосподарського підприємства «Мрія»зареєстрованого розпорядженням голови райдержадміністрації № 55 від 15.02.2000року.

Пунктом 1.4. Статуту приватного сільськогосподарського підприємства «Мрія»зареєстрованого розпорядженням голови Сарненської райдержадміністрації №451 від 31.12.1999 року з урахуванням змін та доповнень до статуту зареєстрованих розпорядженням голови Сарненської райдержадміністрації № 152 від 10.05.2000 року встановлено, що Приватне сільськогосподарське підприємство «МРІЯ»являється правонаступником КСП «Сарненське».

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу УРСР продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

Пунктом 3 договору купівлі-продажу від 11.01.2003 року встановлено, що за домовленістю сторін продаж відчужуваного майна провадиться за 10000,00 грн., які отримані Продавцем під час оформлення цього договору. Сторони своїми підписами під цим договором підтверджують факт повного розрахунку за продані нерухомі приміщення. Цю суму сторони вважають справедливою, її розмір не повязаний із збігом якихось важких обставин і сторони повністю задовольняє.

Факт отримання Продавцем грошових коштів від Покупця підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою в отриманні грошових коштів від 11.01.2003 року.

Таким чином сторонами договору купівлі-продажу від 11.01.2003 року повністю дотримані умови чинного на момент укладення договору купівлі-продажу законодавства щодо ціни продажу майна та здійснені повні розрахунки.

В силу пункту 1 частини 1 статті 44 ЦК УРСР у письмовій формі повинні укладатись: 1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Суд зазначає, що згідно приписів діючого, на той час законодавства, договори купівлі-продажу нерухомого майна, окрім договорів, які укладалися громадянами щодо житлового будинку, не підлягали нотаріальному посвідченню .

Частиною 1 статті 227 ЦК УРСР встановлено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Згідно до частини 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Аналогічна норма містилася у ЗУ «Про підприємництво»від 7 лютого 1991 року №698-XII норми якого діяли на час укладання договору купівлі-продажу від 11.01.2003 року.

Оскільки договір купівлі-продажу від 11.01.2003 року був укладений між приватним сільськогосподарським підприємством «Мрія»та фізичною особою ОСОБА_1, як субєктом підприємницької діяльності. який здійснює діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого 23.08.2001 року за №2 608017 0000 007030, тобто серед сторін договору не було громадянина, сторони досягли згоди щодо простої письмової форми угоди й, у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.44 ЦК УРСР, підписали вказаний договір купівлі-продажу в простій письмовій формі.

Відповідно до ч.1 та ч. 4 статті 147 Господарського кодексу України майнові права субєктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права субєкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи судом встановлено, що об'єкти нерухомого майна , щодо якого виник спір, позивачем придбано правомірно, на законних підставах. Угода на придбання об'єктів нерухомості прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб не порушує. Виконання договору сторонами здійснено в повному обсязі, про що свідчать доказ розрахунку та складений і підписаний сторонами акт прийому-передачі приміщень. За таких обставин суд прийшов до висновку що позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу автозаправки (операторська), загальною площею 7,1кв.м., розташована в АДРЕСА_2, гаражу, загальною площею 25,4кв.м., розташований в АДРЕСА_2 , кузнечного цеху загальною площею 22,5кв.м., розташований в АДРЕСА_2 , приміщення туалету з двох приміщень-туалет 1-2,7кв.м., туалет2-6,4кв.м., загальною площею 9,1 кв.м. розташованих в АДРЕСА_2 від 11.01.2003 року дійсним та визнання за позивачем права власності на майно, підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст..ст. 33, 36, 43, 46-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задоволити.

2. Визнати Договір купівлі-продажу автозаправки (операторська), загальною площею 7,1кв.м., розташованої в м.АДРЕСА_2, гаражу, загальною площею 25,4кв.м., розташованого в м.АДРЕСА_2, кузнечного цеху загальною площею 22,5кв.м., розташованого в АДРЕСА_2, приміщення туалету з двох приміщень - туалет1- 2,7кв.м., туалет2- 6,4кв.м., загальною площею 9,1 кв.м. розташованого в м.АДРЕСА_2 укладеного 11.01.2003 року між ПСПГ «МРІЯ»(34500, Рівненська область м.Сарни, вул.Варшавська, 8-А код ЄДРПОУ 30715291) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.№ НОМЕР_1) дійсним.

3. Визнати за ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент.№ НОМЕР_1) право власності на автозаправку (операторська), загальною площею 7,1кв.м., розташовану в АДРЕСА_2, гараж, загальною площею 25,4кв.м., розташований в м.АДРЕСА_2 , кузнечний цех загальною площею 22,5кв.м., розташований в АДРЕСА_2 , приміщення туалету з двох приміщень-туалет 1-2,7кв.м., туалет2-6,4кв.м., загальною площею 9,1 кв.м. розташованого в м.АДРЕСА_2.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписаний «18»червня 2010 року