Рішення № 10045763, 10.06.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2010 р. Справа № 18/63

за позовом Державне підприємство "Євпаторіяліфт"

до відповідача Приватне підприємство фірма "БНА"

про стягнення заборгованості в сумі 6 369 грн. 45 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : не з'явився

Від відповідача : Птіцин О.В.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача коштів в сумі 6369,45 грн., з яких: 3568,50 грн. –основний борг, 1429,07 грн. –пеня, 1087,50 грн. –збитки від інфляції, 194,38 грн. –3% річних. В обґрунтування вимог зазначає, що відповідачем порушено умови договору підряду на технічне обслуговування ліфтів № 5028/2 від 01.04.2007 р. в частині оплати виконаних підрядних робіт. В судових засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у поданому відзиві проти вимог заперечує частково. При цьому зазначає, що сума основного боргу в розмірі 3568,50 грн. є дійсною заборгованістю, однак в позовній заяві позивачем допущено описку, а саме: вказується борг в сумі 3658,50 грн. замість 3568,50 грн., що на думку відповідача є результатом завищення позовних вимог. Стосовно нарахованих штрафних санкцій вказує, що останні обраховані з порушенням вимог законодавства, а саме п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (строком більше ніж 6 місяців), а також з пропуском річної позовної давності, про що подав відповідну заяву. Відтак, просить задоволити позов в частині стягнення суми основного боргу, а в нарахованих штрафних санкціях відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2007 року між державним підприємством «Євпаторіяліфт»та приватним підприємством фірма «БНА»було укладено договір підряду на технічне обслуговування ліфтів № 5028/2. Відповідно до предмету договору, замовник (відповідач у справі) доручає, а підрядник (позивач у справі) приймає на себе організацію робіт по повному технічному обслуговуванню ліфтів замовника згідно додатку № 1. Згідно п. 2.1 договору, вартість по договору, у відповідності з погодженими розрахунками складає на момент укладення договору в місяць 473,75 грн. без ПДВ.

За умовами ч. 6 договору «Порядок розрахунків», в кінці поточного місяця підрядник надає замовнику довідки виконаних робіт форми КБ-3. Замовник підписує форму КБ-3, завіряє печаткою і не пізніше 3-х днів з дня отримання, один екземпляр повертає підряднику. Зняття об’ємів форми КБ-3 здійснюється замовником тільки на основі підписаних двохсторонніх актів про простій ліфтів. На підставі підписаних форм замовник самостійно, з врахуванням внесеного авансу, оплачує виконані роботи шляхом представлення в обслуговуючий його банк платіжних доручень не пізніше 8 числа слідуючого місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, з серпня 2007 року по березень 2009 року позивач виконав для відповідача підрядні роботи по технічному обслуговування ліфтів на загальну суму 12507,00 грн., а відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату в сумі 8938,50 грн. Зазначені обставини стверджуються підписаними між сторонами актами виконаних робіт (форма КБ-3), виписками з банківського рахунку позивача та не заперечуються відповідачем. Відтак, станом на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 3568,50 грн. (12507,00 –8938,50 = 3568,50).

Доказів сплати основного боргу відповідач суду не наддав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3568,50 грн. обгрунтовані, підтверджується матеріалами справи а тому підлягають задоволенню відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

За правилами ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 7.3 договору сторонни передбачили, що за несвоєчасне перерахування на розрахунковий рахунок підрядника щомісячної плати по договору, останній вправі не виконувати роботи до повної сплати заборгованості з оплатою замовником підряднику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

За умовами договору замовник (відповідач) зобов'язаний здійснювати оплату виконаних робіт не пізніше 8 числа наступного місяця. Вбачаючи порушення з боку відповідача строків оплати виконаних робіт, позивач здійснив нарахування пені за період прострочення зобов'язань з 08.09.2007 року по 24.02.2010 року в сумі 1429,07 грн.

Розглянувши поданий позивачем розрахунок пені суд прийшов до висновку, що останній підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Договором від 01.04.2007 року не встановлено особливих строків нарахування пені, а тому строк нарахування не може перевищувати 6-ти місяців.

Як вбачається з розрахунку, позивач нараховує пеню в період з 08.09.2007 року по 08.06.2009 року виходячи із суми заборгованості, яка утворювалась з 08 числа кожного місяця (несплачена сума боргу за попередній період плюс заборгованість по черговому акту). При цьому строк нарахування становить від 30 до 62 календарних днів. Сума розрахунку складає 873,10 грн.

За період з 08.06.2009 року по 24.02.2010 року (261 день) пеня обрахована із сталої суми боргу в розмірі 3568,50 грн. і становить 555,97 грн.

Зважаючи на положення ч. 6 ст. 232 ГК України суд зазначає, що пеня за період з 08.06.2009 року повинна бути обрахована за 182 дні (шість місяців) і за перерахунком суду складає 319,46 грн. Відтак в цій частині не підлягають задоволенню вимоги в сумі 236,51 грн. (555,97 –319,46 = 236,51).

Разом з цим, частиною 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині нарахованої пені за період з 08.09.2007 року по 08.04.2009 року в сумі 699,81 грн. задоволенню не підлягають в зв'язку з пропуском строку річної позовної давності.

Підсумовуючи викладене та враховуючи ту обставину, що порушення строків оплати виконаних робіт з боку відповідача має місце, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1429,07 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 492,75 грн. (1429,07 –699,81 –236,51 = 492,76).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись даною нормою, позивач нарахував збитки від інфляції в розмірі 1087,50 грн. та 3% річних в розмірі 194,38 грн. Надані суду розрахунки перевірено та визнано правильними.

Суд зазначає, що встановлені ст. 258 ЦК України скорочені строки позовної давності не застосовуються до вимог про стягнення збитків від інфляції та 3% річних з огляду на те, що зазначений вид відповідальності є особливим по відношенню до виконання грошових зобов'язань і не ототожнюється з неустойкою (штрафом, пенею). Враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно визначення позивачем у матеріалах позову суми основного боргу 3658,50 грн. замість 3568,50 грн. суд вважає зазначену обставину опискою, оскільки в тексті позовної заяви та розрахунках штрафних санкцій фігурує правильна сума –3568,50 грн.

З огляду на вищезазначене, позов підлягає задоволенню частково в сумі 5343,13 грн., з яких: 3568,50 грн. –основний борг, 492,76 грн. –пеня, 1087,50 грн. –збитки від інфляції, 194,38 грн. –3% річних. Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених становить 83,9%.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з рахунку приватного підприємства фірми "БНА" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 34, код ЄДРПОУ 30712112), р/р 26003301597444 в РФ ЦВ "Промінвестбанк", МФО 333335 на користь державного підприємства "Євпаторіяліфт" (97400, м. Євпаторія, Красноярський проїзд, 8, код ЄДРПОУ 25145314), р/р 2600511527001 в Сімферопольській філії АБ "Київська Русь", МФО 3848445 - основний борг в сумі 3568 грн. 50 коп., пеню в сумі 492 грн. 76 коп., збитки від інфляції в сумі 1087 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 194 грн. 38 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 59 коп., витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу в сумі 198 грн. 01 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

підписано "14" червня 2010 р.