Ухвала суду № 100457141, 20.10.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 1412/1734/12

Провадження № 6/487/159/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2021 року Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді – Щербини С.В., за участю секретаря судового Дем`яненко Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа №2-1412/2998/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором №23/036/08ZKLN від 10.04.2008 року у розмірі 28718830 грн. та судового збору в сумі 2871,88 грн., дублікат якого видано 24.02.2020 року.

В обґрунтування заяви зазначив, що 10.04.2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №23/036/08-ZКLN. В забезпечення виконання якого між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено іпотечний договір, за умовами якого, останній передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 . В подальшому банком проведено стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. 17 лютого 2016 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ПАТ «Дельта Банк». В подальшому, дана квартира була продана банком на електронних торгах ОСОБА_2 . За такого, вважає, що банком було задоволено свої вимоги за рахунок іпотечного майна, що є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Наведені обставини послугували підставою для звернення до суду з відповідною заявою.

Представник заявника в призначене судове засідання не з`явилася, надала до канцелярії суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги заяви підтримала, наполагала на їх задоволенні.

Представник АТ "Дельта Банк" в призначене судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 3 ст. 432 ЦПК України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 10 квітня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є АТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 у простій письмовій формі укладено кредитний договір № 23/036/08-ZКLN, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику у майбутньому кредит (транші) в межах загальної суми 282 800,00 грн., із сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 16% річних, у строк до 09 квітня 2023 року.

В подальшому до вищевказаного кредитного договору між сторонами укладались додаткові договори, а також додаткові угоди до додаткових договорів.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором, 10 квітня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та позичальником ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, за умовами якого, останній передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_2 .

До того ж, що Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08.04.2019 року по справі №487/4543/17, залишеною в силі Постановою Верховного суду від 15 січня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним вищенаведеного договору іпотеки відмовлено.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2012 року по справі №1412/1734/12 (провадження №2/1412/2998/12) стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерко товариства «Кредитпромбанк» заборгованість у розмірі 287188,30 грн. Окрім того, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерко товариства «Кредитпромбанк» судові витрати у сумі 2871,88 грн.

25.04.2013 року Заводський районний суд м. Миколаєва видав виконавчий лист №2/1412/2998/12 на виконання вищенаведеного заочного рішення суду.

20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Ухвалою суду від 19.09.2016 року замінено сторону у справі №2/1412/2998/12, а саме первісного стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк». Поновлено строки пред`явлення виконавчого листа №2/1412/2998/12 до виконання.

В подальшому, банком проведено стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1 за іпотечним застереженням, зазначеним в тексті іпотечного договору від 10 квітня 2008 року (пункт 4.2), укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В., за яким право власності перейшло до ПАТ «Дельта Банк».

17 лютого 2016 року рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А. В. про державну реєстрацію від 17 лютого 2016 року індексний номер 28298670, внесено запис про право власності від 11 лютого 2016 року за №13306832 на вищенаведену квартиру за ПАТ «Дельта Банк».

09 серпня 2017 року ОСОБА_2 придбала на електронних торгах квартиру АДРЕСА_1 за 229072,00 грн. (Протокол електронних торгів №UA-EA-2017-07-26-000252-c). Відповідно до договору купівлі-продажу від 30 серпня 2017 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є., остання набула право власності на спірну квартиру.

На підставі вищезазначеного договору проведено державну реєстрацію (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36836438 від 30 серпня 2017 року, запис про право власності за №22094276, виконаний приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К. Є.).

Обґрунтовуючи свої вимоги боржник вказував, що між ним та ПАТ «Дельта Банк» було вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання у спосіб передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Окремим видом застави є іпотека (стаття 575 ЦК України).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на 12.05.2006 року) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Відповідно до приписів ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Наведена вище норма права передбачає спеціальні підстави припинення зобов`язань щодо виконання основного (кредитного) зобов`язання, яке було забезпечене іпотечним договором.

Отже, положення ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені ст.38 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними.

Таким чином, за змістом ст.ст. 1, 33, 36 Закону України «Про іпотеку» використання позасудового врегулювання способу звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умови іпотечного договору, яка містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, призводить до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Згідно зі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням: за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем); за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).

Отже, позасудове врегулювання шляхом набуття іпотекодержателем у власність предмета іпотеки за вартістю, визначеною на момент звернення стягнення на предмет іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, має наслідком припинення іпотечного зобов`язання на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» з моменту державної реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем та зумовлює недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання (кредитного договору) в порядку ч. 4ст. 36 Закону України «Про іпотеку».

Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №927/84/16 та від 03 квітня 2018 року у справі №911/2798/16, від 20 червня 2018 року у справі №756/31271/15-ц у подібних правовідносинах.

Так, із договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ «Кредитпромбанк» вбачається, що його укладено в забезпечення виконання умов кредитного договору № 23/036/08-ZКLN.

Предметом іпотеки за вказаним договором є квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 6.2, 6.3, 6.6 кредитного договору, у разі недотримання позичальником умов цього договору банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором. У разі порушення позичальників строків платежів, банк вправі вимагати достроково повного повернення наданих кредитів, слати процентів тощо, а позичальник зобов`язаний у термін, визначений відповідним повідомленням-вимогою, надісланим банком, повернути суму заборгованості по кредитам, що залишилися, процентів тощо.

При цьому відповідно до п. 3.2.1 Договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно з метою погашення заборгованості іпотекодавця за кредитним договором у разі набуття такого право згідно розділу 4 цього договору.

Пунктом 1.4. договору іпотеки визначено, що заставна вартість майна складає 353500,00 грн.

Розділом 4 договору іпотеки визначено звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так п.4.1. встановлено, що за рахунок майна Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який зазначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв`язку із прострочкою Іпотекодавцем зобов`язань кредитним договором, витратами пов`язаними із звернення стягнення на Майно, втратами пов`язаними з утриманням та збереженням Майна, витратами на страхування Майна, та інші витрати, обумовлені виконання умов цього Договору.

Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на Майно у випадку порушення Іпотекодавцем умов Кредитного договору, або умов цього договору (пункт4.2.)

Пунктом 4.3. визначено, що при настанні випадків, передбачених 4.2. цього договору, Іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає Іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов`язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконані, Іпотекодержатель на-свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів: набуває право власності на Майно; від свого імені продає Майно третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог; дає Іпотекодавцю згоду на реалізацію Майна третім особам, визначеним Іпотекодержателем або погоджених з ним, від свого (Іпотекодавця)імені, за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог Іпотекодержателя.

Перебіг тридцятиденного строку починається, з наступного дня, після календарної дати відправлення Іпотекодержателем повідомлення про свій намір укласти договір купівлі-продажу Майна, за місцезнаходженням Іпотекодавця зазначеним у цьому договорі.

Ціна договору купівлі-продажу Майна визначається за згодою Сторін, але в будь- якому разі не менше суми зазначеної в п. 1.4. даного Договору. У разі недосягнення згоди щодо ціни договору купівлі-продажу Майна, така ціна визначається на підставі проведеної незалежної експертної оцінки суб`єктом оціночної діяльності, визначеного Іпотекодержателем самостійно та зазначеної в звіті про оцінку майна, що складається у відповідності з Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12 липня 2001року №2658-ІІ на рівні не нижче звичайної. В разі зниження вартості Майна Іпотекодержатель вправі здійсните переоцінку вартості Майна, шляхом проведення додаткової незалежної експертної оцінки.

Умови цього пункту мають силу договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто сторони узгодили позасудовий порядок звернення стягнення. Разом з тим визначили і порядок такого звернення стягнення. Вказане узгоджується з положеннями статей 36 та 37 Закону України «Про іпотеку».

16 лютого 2016 року рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А.В. про державну реєстрацію від 17.02.2016 року індексний номер 28298670, внесено запис про право власності від 11.02.2016 року за №13306832 на кв. АДРЕСА_1 за ПАТ «Дельта Банк».

Нерухоме майно належало ПАТ «Дельта Банк» на підставі іпотечного договору, посвідченого 10.04.2008 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Філіпенко В.В. за реєстровим №1908.

Посилань на звіт про оцінку майна, отриманого Банком у власність майна надана суду інформація не містить.

ОСОБА_1 рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно у судовому порядку не оскаржував.

Обтяження ПАТ «Дельта Банк» було припинено в подальшому, в зв`язку з тим, що 09 серпня 2017 року банком було продано вказане майна на електронних торгах ОСОБА_2 . Право власності за останньою на дану квартиру зареєстровано 30 серпня 2017 року, запис про право власності №22094276.

З вищенаведеного випливає, що ПАТ «Дельта Банк» задовольнило свої вимоги за кредитним договором скориставшись своїм правом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що виконавчий лист №2/1412/2998/12 виданий Заводським районним судом м. Миколаєва 25.04.2013 року, дублікат якого видано 30.03.2020 року, повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість за кредитним договором у розмірі 287188,30 грн. та 2871,88 грн. судового збору, визначена у цьому листі, повністю погашена за рахунок іпотечного майна, шляхом реєстрації за стягувачем права власності на це майно, вартість якого відповідно до п.1.4. Договору іпотеки складає 353500,00 грн., що значно перевищує суму стягнутого боргу за заочним рішенням суду від 16 травня 2012 року, а іншої вартості нерухомого майна Банком не надано.

Керуючись ст.ст. 353, 447-452 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати виконавчий лист №2/1412/2998/12 виданий Заводським районним судом м. Миколаєва 25.04.2013 року, дублікат якого видано 30.03.2020 року на виконання заочного рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 10.04.2008 року №23/036/08-ZKLK у розмірі 287188,30 грн. та судових витрат у сумі 2871,88 грн., таким що не підлягає виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С.В. Щербина