Ухвала суду № 100455925, 21.10.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"21" жовтня 2021 р.Справа № 685/1610/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі судового засідання Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , смт. Теофіполь

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до 2. Теофіпольської селищної ради, смт. Теофіполь

про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, акта приймання - передачі нерухомого майна та скасування державної реєстрації права комунальноі власності

за участю представників сторін:

від позивача - Кузнецов К.С. згідно ордера

від відповідача 1 - Варибок Т.В. за довіреністю

від відповідача 2 - не з`явився

встановив:

Позивач у позові просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4463-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", акт приймання-передачі нерухомого майна від 18 червня 2019 року, на підставі яких зареєстровано право комунальної власності Новоставецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області на земельну ділянку із кадастровим номером 6824786500:04:014:0053, розташованої на території Новоставецької сільської ради, площею 31,1273 га; а також скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на вищезазначену земельну ділянку, номер запису про право власності 32332311.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.09.21 відкрито провадження у даній справі, підготовче засідання в якій призначено на 11.10.21. У підготовчому засіданні 11.10.21 у даній справі оголошено перерву до 21.10.21.

11.10.21 представник позивача подав заяву про заміну позивача у даній справі на Селянське (фермерське) господарство „Верес".

Згідно ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Обгрунтовуючи подану заяву позивач зазначає, що за результатами розгляду справи № 685/1610/19 в загальному суді встановлено, що за змістом проаналізованого судом законодавства та статуту ФГ „Верес" після отримання державного акту на право постійного користування землею серії ХМ № 0010 для ведення фермерського господарства, створення фермерського господарства та його реєстрації як юридичної особи користувачем спірної земельної ділянки є саме фермерське господарство, а тому й правовідносини щодо права користування такою землею є господарськими (вказане стало причиною передачі справи на розгляд господарського суду).

Вказано, що у зв`язку з тим, що справа розглядалась у порядку цивільного судочинства, позивачем в такій справі виступала ОСОБА_1 . Однак, направляючи справу на розгляд до господарського суду за встановленою юрисдикцією, апеляційний суд вказав, що у даній справі речове право, за захистом якого ОСОБА_1 звернулась до суду, належить не їй, а ФГ „Верес". Отже, враховуючи, що право постійного користування земельною ділянкою (щодо якої виник спір) перейшло від ОСОБА_1 до ФГ „Верес", яке вважається таким, що набуло всіх прав та обов`язків землекористувача, в даному випадку відбулося процесуальне правонаступництво за правилами ст. 52 ГПКУ. Відтак, ФГ „Верес" є належним позивачем у справі.

Вирішуючи дану заяву, суд врахував таке.

За загальним правилом правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника.

Розрізняють дві форми правонаступництва: універсальне та часткове (сингулярне). При універсальному правонаступництві до правонаступника (фізичної або юридичної особи) разом з правами первісного кредитора переходять і його обов`язки. Таке правонаступництво має місце у разі спадкування, реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, злиття, приєднання. При частковому (сингулярному) правонаступництві до правонаступника переходять тільки певні права та обов`язки кредитора.

Водночас процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, розглядаючи відповідну заяву про заміну сторони у справі її правонаступниками суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема, договорів, інших правочинів тощо, в тому числі, на предмет їх нікчемності (аналогічна позиція викладена в ухвалі Великої палати Верховного суду від 28.11.2019 зі справи № 916/2286/16 та постанові Верховного Суду від 15.01.20 у справі № 904/11903/16).

Таким чином, для здійснення заміни позивача у даній справі на підставі ст. 52 ГПКУ, заявнику слід довести наявність факту процесуального правонаступництва (перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні), яке випливає з юридичних фактів правонаступництва матеріального. Тобто на момент звернення з позовом до суду у позивача повинен бути повний обсяг прав та підстав для звернення до суду, а вже в процесі вирішення спору ці права ним втрачаються і переходять до іншої особи.

Як вказано вище, обґрунтовуючи подану заяву про заміну позивача, представник останнього вказав, що направляючи справу на розгляд до господарського суду, Хмельницький апеляційний суд вказав, що у даній справі речове право, за захистом якого ОСОБА_1 звернулась до суду, належить не їй, а ФГ „Верес". Тому представник позивача вважає, що право постійного користування земельною ділянкою (щодо якої виник спір) перейшло від ОСОБА_1 до ФГ „Верес", і тому відбулося процесуальне правонаступництво.

Аналізуючи вказані обґрунтування, суд зазначає, що сам позивач вказує на встановлення судом відсутності права звернення з даним позовом у ОСОБА_1 , оскільки таке право належить ФГ „Верес". При цьому, позивач зазначає, що відповідне право перейшло від ОСОБА_1 до ФГ „Верес". Однак, яким чином право, яке не належить позивачу - ОСОБА_1 перейшло в процесі вирішення спору до ФГ „Верес" позивач не зазначив.

Аналізуючи матеріали справи суд зазначає наступне.

З мотивувальної частини постанови Хмельницького апеляційного суду від 10.08.21 у справі № 685/1610/19 (арк. справи № 27, Том - 2, абз. 5) вбачається, що суд прийшов до висновку, що в даній справі речове право, за захистом якого позивач ( ОСОБА_2 ) звернувся до суду, належить ФГ „Верес", яке і може захистити право користування земельною ділянкою. При цьому, в абз. 2 арк. справи № 27, Том - 2 зазначено, що користувачем спірної земельної ділянки є ФГ „Верес" після отримання державного акту на право постійного користування землею, створення господарства та його реєстрації.

Аналіз зазначених судових висновків свідчить про те, що суд встановив наявність у ФГ „Верес" права користування спірною земельною ділянкою, яке (право) виникло в даного суб`єкта господарювання після його створення, реєстрації та отримання державного акту на землю. Тобто, станом на час відкриття провадження у справі № 685/1610/19 у Теофіпорльському районному суді право користування земельною ділянкою вже належало не ОСОБА_2 а ФГ „Верес".

Процесуальне правонаступництво, як вказано вище, передбачає перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Тобто, заміна позивача на його процесуального правонаступника відбувається лише тоді, коли права щодо предмета спору, спочатку належали первинному позивачу, але, внаслідок матеріального правонаступництва вони перейшли до правонаступника. Тому, враховуючи, що права користування спірною земельною ділянкою належали ФГ „Верес" ще при первинному зверненні до суду, та належать останньому і на даний час, переходу прав (правонаступництва) не відбулося.

Також, у справі відсутні і будь-які інші докази виникнення правонаступництва (договір купівлі продажу, дарування тощо).

Отже, враховуючи відсутність підтвердження матеріального правонаступництва від ОСОБА_1 до ФГ „Верес", суд не знаходить підстав для процесуального правонаступництва.

Крім того, слід зазначити, що аналіз ст. 52 ГПК України дає можливість стверджувати, що підставами для настання процесуального правонаступництва є: смерть або оголошення фізичної особи померлою; припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення); заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні; в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

При цьому:

- за ст. 512 ЦКУ кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою;

- інші випадки заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, стосовно предмету спору у даній справі, перш за все передбачають наявність особи, в якої є потенційне право на об`єкт спору. У спірних правовідносинах, які, виходячи з обставин належності прав користувача спірної земельної ділянки в ФГ „Верес" такою особою є саме вищевказаний суб`єкт господарювання. ОСОБА_1 на момент спірних правовідносин такі права не належали. При цьому, як встановлено вище, обставини переходу прав на спірну земельну ділянку від ОСОБА_1 до ФГ „Верес" (заміни особи у відносинах) не виявлено, оскільки такі права належали ФГ „Верес" з моменту первинного звернення до суду. ОСОБА_1 не була (та не є) тією особою, яка потребувала заміни її як сторони спірних правовідносин, оскільки єдиною особою, що має право вимоги в таких відносинах, враховуючи їх господарський характер було та є ФГ „Верес".

Отже, у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 52, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

У заміні позивача у справі № 685/1610/19 із ОСОБА_1 на селянське (фермерське) господарство „Верес" відмовити.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://km.arbitr.gov.ua.

Ухвала набрала законної сили 21.10.2021р.

Ухвала може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук /направлено 4 прим:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу 1

4 - відповідачу 2 - Теофіпольська селищна рада (teof@teofipol-gromada.gov.ua)