Рішення № 100455806, 19.10.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3335/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукро", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс", м. Харків про стягнення 139205,39 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - Кожухар В.А.

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукро", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком-Шлях-Сервіс", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 137577,08 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №ТЕО/2021-06/11 транспортно-експедиторського обслуговування від 10.06.2021 щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг. Крім того, позивачем відповідачу нарахована пеня у розмірі 1628,31 грн. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 25.08.2021 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує частково. Зокрема, заперечує проти стягнення 28401,88 грн. витрат з вантажно-розвантажувальних послуг за 1 контейнер та 39605,94 грн. витрат автотранспортних послуг на території України на 1 контейнер, оскільки позивачем не надано документів на підтвердження вартості 1 машино-години роботи навантажувально-розвантажувальної техніки з навантаження-розвантаження 1 контейнеру, тривалість її(техніки) роботи та відповідних актів наданих послуг/виконаних робіт і розрахункових документів, підтверджуючих витрати позивача з вантажно-розвантажувальних послуг. Також відповідач вказує на те, що відповідач не отримував рахунок позивача на оплату №5048 від 09 липня 2021 року та акт надання послуг №5018 від 09 липня 2021 року. Квитанція кур`єрської служби доставки КСД від 20 липня 2021 року не може слугувати доказом направлення відповідачу вказаних документів, оскільки остання направлена на ім`я ОСОБА_1 , який не є та не був взагалі працівником відповідача, тому у відповідача не було правових підстав отримувати вказаний лист. Проти задоволення позову в частині стягнення 69569,26 грн. відповідач не заперечує.

Позивачем до суду була подана відповідь на відзив відповідача, в якій позивач відхиляє заперечення відповідача та вказує на те, що розмір понесених експедитором витрат повністю підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. Позивач надіслав оригінали рахунку на оплату №5048 від 09 липня 2021 року (один примірник) та акту надання послуг №5018 від 09 липня 2021 року (два примірники) 20 липня 2021 року на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана в договорі та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кур`єрською службою доставки КСД. Вказані документи були доставлені 23.07.2021, що підтверджується квитанцією кур`єрської служби доставки КСД №2303609, описом внутрішнього вмісту відправлення №2303609 та інформацією про відправлення з сайту https://ksd-ua.com/. Також, 20 липня 2021 року, відповідно до умов п. 4.2, п. 4.5 договору, позивач повідомив відповідача про відправлення вказаних оригіналів документів та надіслав електронні (скановані з оригіналів) версії рахунку та акту надання послуг на електронну адресу клієнта шляхом направлення відповідного листа на його електронну адресу, вказану в договорі, що підтверджується електронним листом. Крім того, в обґрунтування заперечень проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивачем до відповіді на відзив були долучені документи, а саме: рахунок на оплату ТОВ "Адмірал Шиппінг Едженсі" №1893 від 08.07.2021; рахунок на оплату ТОВ "Профі Трак" №459 від 05.07.2021; акт надання послуг №Н-000004813 від 31.07.2021 ТОВ "Євротермінал"; рахунок №216020-1205-0000558 від 30.06.2021 ПАТ "СК "Євроінс Україна"; акт виконаних робіт №369 від 02.07.2021 ТОВ "ВБ "Морсервіс"; рахунок №0958 від 02.07.2021 ПрАТ "СК "Остра".

18.10.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач заперечує проти тверджень позивача. Зокрема, вказує на те, що вищенаведені докази не подані позивачем до суду у встановлені законом строки (разом з позовною заявою) та відсутнє клопотання позивача про долучення їх до матеріалів справи; з наданих позивачем документів взагалі не вбачається, що перелічені в них послуги взагалі надавалися. Просить суд не приймати до розгляду подані докази, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з недоведеністю та розглянути справу за відсутністю відповідача у відеоконференції. Також, 18.10.2021 відповідачем до суду була подана заява про визнання документу сумнівним, в якій відповідач просить суд визнати рахунок ТОВ "Профі Трак" №459 від 05.07.2021 таким, що викликає сумнів в його достовірності та виключити з числа доказів.

У судовому засіданні 19.10.2021 представник позивача проти доводів відповідача, викладених у запереченнях на відповідь на відзив та заяві про визнання документу сумнівним, заперечував у повному обсязі. Зокрема, вказував на те, що докази, додані до відповіді на відзив, були надані позивачем саме на спростування заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказані докази було подано позивачем через систему "Електронний суд" 11.10.2021, як того і вимагає ч. 10 ст. 80 ГПК України. Щодо заяви відповідача про визнання поданих доказів сумнівними, заперечував та вказував що це суто думка відповідача. Позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе клопотання відповідача, висловлене у запереченнях на відповідь на відзив задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов`язком, а обов`язковість явки в судове засідання представника відповідача судом не визнавалась.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лукро" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоком-шлях-сервіс" (клієнт) був укладений договір транспортно-експедиторського обслуговування №ТЕО/2021-06/11.

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом цього договору є надання експедитором клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експертних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки у портах та надання інших узгоджених сторонами послуг.

Згідно з п. 1.2. договору, послуги надаються на підставі заявки на організацію транспортно-експедиторських послуг (додаток № 1) або додаткової угоди до договору (надалі - заявка), в якій вказуються: вид послуги, вид, найменування вантажу, відправник, отримувач, пункт відправлення та призначення вантажу, розмір плати експедитору та інші погоджені сторонами умови. Заявка, направлена/передана з використанням засобів електронного/факсимільного зв`язку прирівнюється до оригіналу. У випадку відсутності письмової заявки клієнта, довіреність клієнта є належним доказом доручення клієнта експедитору приступати до надання послуг за договором.

Відповідно до п. 1.3 договору, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно з п. 3.2.9. договору, клієнт зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплатити рахунки експедитора відповідно до умов даного договору.

Пунктом 3.2.10. договору передбачено, що клієнт зобов`язується відшкодувати експедитору всі інші додаткові витрати, які виникли при виконанні експедитором обов`язків в межах цього договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах клієнта.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється клієнтом на умовах 100% передоплати на підставі рахунку експедитора, якщо інше не передбачено погодженою сторонами заявкою, у національній валюті України - гривні. У випадку погодження сторонами вартості послуг експедитора у грошовому еквіваленті в іноземній валюті, оплата наданих послуг здійснюється згідно курсу валюти НБУ на момент виставлення рахунку. У випадку виникнення у експедитора додаткових витрат, здійснених в інтересах клієнта та пов`язаних з виконанням цього договору, експедитор виставляє клієнту додаткові рахунки, які також підлягають оплаті в строк, передбачений п.4.2. договору.

Відповідно до п. 4.2. договору, клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора, якщо інше не погоджено сторонами. У випадку несплати рахунку клієнтом протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його виставлення, експедитор залишає за собою право виставлення нового рахунку відповідно до курсу, діючого на день виставлення нового рахунку. Датою виставлення рахунку є дата відправлення електронної версії рахунку на електронну адресу клієнта, вказану в розділі 9 цього договору. В якості виду електронного підпису відповідного рахунку сторони визначили наступну сукупність ознак: наявність посади уповноваженої особи експедитора та відправлення рахунку з електронної адреси експедитора з доменом @iukroltd.com.

Пунктом 4.5. договору визначено, що за фактом надання послуг експедитор надає (надсилає) клієнту двосторонній акт наданих послуг у 2-х примірниках, про що повідомляє клієнта шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу клієнта. Клієнт протягом 2-х днів з дня отримання акту зобов`язаний направити експедитору підписаний акт наданих послуг або письмову мотивовану відмову від прийому послуг. При неотриманні експедитором оформленого (підписаного) клієнтом акту наданих послуг або письмової вмотивованої відмови від приймання послуг протягом 14-ти днів з дати відправлення актів експедитором, послуги вважаються прийнятими клієнтом без зауважень.

Цей договір набуває чинності з моменту дати його підписання сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021.

На виконання умов вказаного договору, між сторонами була підписана заявка №24/06 від 24.06.2021 на організацію транспортно-експедиторських послуг до договору, букінг В212007211, контейнер 1x40 НС, вантаж - древесне вугілля.

На виконання умов вказаного договору та погодженої заявки, позивач надав відповідачу послуги з транспортно-експедиторського обслуговування вантажу по букінгу В212007211, контейнер 1x40, номер контейнера НОМЕР_1 , на загальну суму 137 577, 08 грн. з ПДВ.

За фактом надання послуг позивачем було виставлено рахунок на оплату №5048 від 09 липня 2021 року на загальну суму 137577,08 грн., у тому числі ПДВ та складено акт надання послуг №5018 від 09 липня 2021 року на загальну суму 137577,08 грн.

20 липня 2021 року оригінали рахунку на оплату №5048 від 09 липня 2021 року (один примірник) та акту надання послуг №5018 від 09 липня 2021 року (два примірники) були відправлені на адресу місцезнаходження відповідача кур`єрською службою доставки КСД та доставлені останньому 23.07.2021, що підтверджується квитанцією кур`єрської служби доставки КСД №2303609, описом внутрішнього вмісту відправлення №2303609 та інформацією про відправлення з сайтуhttps://ksd-ua.com/. Також, 20 липня 2021 року, відповідно до умов п. 4.2., п. 4.5 договору, позивач повідомив відповідача про відправлення вказаних оригіналів документів та надіслав електронні (скановані з оригіналів) версії рахунку та акту надання послуг на електронну адресу клієнта шляхом направлення відповідного листа на його електронну адресу, вказану в договорі, що підтверджується електронним листом.

Проте, отримавши оригінали вказаних документів, відповідач не направив у відповідь позивачеві, у встановлені договором строки, підписані для експедитора його примірники актів наданих послуг або письмову мотивовану відмову від прийому цих послуг.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 307 ГК України).

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів (ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторін договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з перевезення вантажів та транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень, які урегульовані укладеним між ними договором. На виконання умов цього договору позивачем здійснювалось перевезення вантажу на замовлення відповідача.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення статті 204 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на умовах укладеного договору транспортно-експедиторського обслуговування позивач здійснив перевезення вантажу у кількості, яка визначена у заявці відповідача №24/06. Відсутність претензій відповідача щодо не перевезення вантажу є доказом належного виконання експедитором своїх зобов`язань за договором в цій частині.

Отже, наявність і розмір боргу у сумі 137577,08 грн. позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, вимоги позивача відповідачем не спростовані, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 230 ГК України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 ГК України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з п. 5.17 договору, за несвоєчасну оплату за даним договором клієнт сплачує експедитору неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

На підставі наведених положень договору позивач нарахував відповідачу 1628,31 грн. пені з врахуванням дати надання послуг та їх вартості, за період прострочення оплати відповідачем з 24.07.2021 по 19.08.2021 (розрахунок пені наданий позивачем та перевірений судом).

Факт порушення відповідачем грошових зобов`язань за спірним договором є доведеним, судом встановлено прострочення сплати відповідачем боргу, що є грубим порушенням прав та інтересів позивача. Отже, з огляду на встановлені судом обставини та враховуючи інтереси позивача, суд вважає, що вимога про стягнення пені підлягає до повного задоволення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610-612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком-шлях-сервіс" (61058, м. Харків, пров. Іванівський, буд. 5, будівля Г-2, кім. 13, код ЄДРПОУ 35971616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукро" (65096, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 59, корп.. А/5, приміщення 1, код ЄДРПОУ 38573891) - 137577,08 грн. основної заборгованості, 1628,31 грн. пені та 2270,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукро" (65096, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 59, корп. А/5, приміщення 1, код ЄДРПОУ 38573891).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоком-шлях-сервіс" (61058, м. Харків, пров. Іванівський, буд. 5, будівля Г-2, кім. 13, код ЄДРПОУ 35971616).

Повне рішення підписано 21 жовтня 2021 року.

Суддя О.В. Погорелова