Рішення № 10045559, 26.05.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2010 р.                                                                      Справа №9/28

За позовом закритого акціонерного товариства "ТД ИРБИС", 61001, пров.Микитинський,24, м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш",39627, Полтавська область, м. Кременчук, проспект Полтавський, буд.2-Д

про стягнення 155535,53 грн.

                                                                                Суддя Тимошенко К.В.

Представники:

від позивача: Семерик Т.М., дов. № 80 від 01.07.2009р.

від відповідача: Чорнобиль Н.П., дов. № 01 від 25.01.2010р.

Рішення прийняте після перерви оголошеної в судовому засіданні 26.05.2010р. згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

          В засіданні суду відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглядається позов про стягнення 155535,53 грн., в тому числі 22626,94 грн. - 3% річних та 132908,59 грн. інфляційних, нарахованих за прострочення грошового зобов'язання по договору поставки № 407 від 19.07.2007р.

          Відповідач у відзиві на позов № 238 від 13.04.2010р. позов заперечує, посилаючись на те, що укладаючи мирову угоду позивач і відповідач змінили строк виконання грошових зобов'язань.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

          19.07.2007р. між позивачем –закритим акціонерним товариством „ТД ИРБИС” (постачальник) та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничою фірмою „Техвагонмаш” (покупець), укладено договір № 407 (далі –договір) на постачання мотор-редукторів. Згідно даного договору постачальник зобов’язувався поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар шляхом здійснення передоплати в розмірі 10% вартості партії товару протягом трьох календарних днів з моменту отримання рахунку, виставленого постачальником, решта 90% вартості партії товару покупець зобов’язувався сплатити протягом 60-ти календарних днів з моменту отримання товару.

          На виконання договору постачальник відвантажив покупцю продукцію згідно накладних на загальну суму 1445651,48 грн. Покупець оплачував товар частково і несвоєчасно, чим порушив умови договору поставки. Станом на 04.06.2009р. покупець сплатив постачальнику за поставлений товар суму 722960,75 грн.

          Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.08.2009р. затверджено мирову угоду від 12.08.2009р. укладену між сторонами по справі № 13/85 порушеній за позовом ЗАТ „ТД ИРБИС” до ТОВ „Науково-виробнича фірма „Техвагонмаш” про стягнення заборгованості за договором поставки № 407 від 19.07.2007р. в сумі 722690,73 грн. Згідно даної мирової угоди, ЗАТ „ТД ИРБИС” відмовився від позову до ТОВ „НВФ „Техвагонмаш” про стягнення 722690,73 грн. за договором поставки № 407 від 19.07.2007р., а ТОВ НВФ „Техвагонмаш” в строк до 14.08.2009р. зобов’язувався повністю оплатити на користь ЗАТ „ТД ИРБИС” суму заборгованості 722690,73 грн.

          Станом на 13.08.2009р. ТОВ „НВФ „Техвагонмаш” сплатило в повному обсязі заборгованість, що існувала перед ЗАТ „ТД Ирбис”.

          Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В зв’язку з цим, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення платежів. Згідно наданого позивачем розрахунку розмір 3% річних, нарахованих на прострочене зобов’язання складає 22626 грн. 94 коп., розмір інфляційних становить 132908 грн. 59 коп.

          Відповідач у відзиві на позов № 238 від 13.04.2010р. позов заперечує, вважає, що укладаючи мирову угоду позивач і відповідач перенесли строк виконання грошових зобов'язань. У листі від 05.05.2010р. № 303 (т.2 а.с. 106-107) відповідач посилається на те, що мирова угода –це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах погоджених сторонами; сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди припиняють спір; на відміну від звичайної угоди, мирова угода затверджується господарським судом і не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини. В зв’язку з цим, відповідач вважає, що укладаючи мирову угоду сторони визначили новий строк виконання грошових зобов’язань.

          Порядок зміни умов договору визначений Цивільним та Господарським кодексами України (ст.651-654 ЦК, ст. 188 ГК), укладення мирової угоди ні Цивільним на Господарським кодексом не передбачено.

          Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода може стосуватися лише прав і обов’язків сторін щодо предмета позову. Предметом позову ЗАТ „ТД ИРБИС” до ТОВ „НВФ „Техвагонмаш” (справа № 13/85) було стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 722690,73 грн. за договором поставки № 407 від 19.07.2007р. Оскільки у справі № 13/85 не було заявлено до стягнення суми річних та інфляційних нарахувань, мирова угода по цій справі затверджена ухвалою суду від 18.08.2009р. не стосується прав і обов’язків сторін щодо відшкодування річних та інфляційних втрат. Строки виконання зобов"язань також не були предметом спору у справі №13/85.

          Право сторін у справі на укладення мирової угоди встановлено ст. 78 Господарського процесуального кодексу України. Отже відповідно до ст. 78 ГПК України мирова угода є одним із способів вирішення спору, в зв’язку з цим мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України. Викладене підтверджується і судовою практикою, зокрема, постановою Верховного Суду України від 20.01.2009р.

          Таким чином, посилання відповідача на те, що укладаючи мирову угоду позивач і відповідач перенесли строки виконання грошових зобов'язань є необґрунтованим та безпідставним. Інших заперечень на позов від відповідача не надходило.

          У судовому засіданні 26.05.2010р. представник відповідача повідомив, що суми боргу та періоди прострочки позивачем зазначено вірно, але без врахування мирової угоди.

          Таким чином, заявлені позивачем до стягнення суми річних - 22626,94 грн. та інфляційних нарахувань –132908,59 грн. обґрунтовані позивачем та підтверджуються матеріалами справи, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

          На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма „Техвагонмаш” (39627, Полтавська область, м. Кременчук, проспект Полтавський, будинок 2-Д; п/р 26006946 у АБ „Полтава-Банк”, МФО 331423; ідентифікаційний код 32686844) на користь закритого акціонерного товариства „ТД ИРБИС” (61001, пров. Микитинський, 24, м. Харків; п/р 26009300000053 у ХФ АКБ „Форум”, МФО 350772; ідентифікаційний код 31559190) - 132908 грн. 59 коп. суми інфляції, 22626 грн. 94 коп. річних, 1555 грн. 36 коп. витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

          Суддя                                                                      К.В. Тимошенко

Повний текст рішення підписано 31.05.2010р.