Рішення № 100454476, 20.10.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2021м. ДніпроСправа № 904/6764/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.

та представників:

від позивача: Пясецький Д.В.;

від відповідача: Шестаков Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 2249/1920-ТЕ-5 від 30.09.2019 у загальному розмірі 346 786 940 грн. 67 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (далі - відповідач) заборгованість за договором постачання природного газу № 2249/1920-ТЕ-5 від 30.09.2019 у загальному розмірі 346 786 940 грн. 67 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 294 263 888 грн. 30 коп. - основний борг;

- 8 041 484 грн. 51 коп. - пеня;

- 32 764 419 грн. 60 коп. - інфляційні втрати;

- 11 717 148 грн. 26 коп. - 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (споживачем) зобов`язань за договором постачання природного газу № 2249/1920-ТЕ-5 від 30.09.2019 в частині повної та своєчасної оплати спожитого у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року природного газу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 294 263 888 грн. 30 коп. За прострочення виконання зобов`язань на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.11.2019 по 17.04.2020 у сумі 8 041 484 грн. 51 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з січня 2020 року по травень 2021 року в сумі 32 764 419 грн. 60 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 26.11.2019 по 31.05.2021 в сумі 11 717 148 грн. 26 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 01.09.2021.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №41741/21 від 27.08.2021), в якому він просив суд продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву, встановлений ухвалою суду від 02.08.2021, додатково на 15 календарних днів, у зв`язку з тим, що вказану ухвалу суду відповідачем було отримано 11.08.2021, а також з метою дослідження спірного акту приймання-передачі природного газу за договором №2249/1920-ТЕ-5 від 30.09.2019 та підготовки контррозрахунку.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 42274/21 від 31.08.2021), в якому він просив суд провести підготовче засідання 01.09.2021 без участі представника АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" або відкласти розгляд справи, у зв`язку з неможливістю забезпечення участі представника позивача у вказаному засіданні та неотриманням станом на 27.08.2021 відзиву на позовну заяву.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №42507/21 від 01.09.2021), в якому він просив суд відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для підготовки відзиву на позовну заяву, про який заявник просив у попередньо поданому до суду клопотанні.

У підготовче засідання 01.09.2021 представники позивача та відповідача не з`явились, при цьому судом враховано наявність клопотань позивача та відповідача про відкладення розгляду справи, які були задоволені судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 01.09.2021 підготовче засідання було відкладено на 23.09.2021.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. суду 44846/21 від 15.09.2021).

Ухвалою суду від 16.09.2021 було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, у зв`язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області у відповідний день та час (зайнятістю залів судових засідань облаштованих відповідними технічними засобами).

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 44991/21 від 16.09.2021), в якому він просив, з урахуванням того, що відзиву від відповідача не надходило, а також те, що судом відмовлено у задоволенні клопотання про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, провести підготовче засідання 23.09.2021 без участі представника позивача.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 45859/21 від 21.09.2021), в якому він просить суд позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково, а саме: основний боргу у сумі 294 263 888 грн. 30 коп., інфляційні втрати у сумі 32 494 459 грн. 91 коп., 3% річних у сумі 11 717 148 грн. 26 коп., пеню в сумі 8 041 484 грн. 51 коп. У відзиві на позовну заяву відповідач навів контррозрахунок та зазначив, що різниця між розрахунками позивача та відповідача стосується лише суми інфляційних втрат, яка складає 269 959 грн. 70 коп., тобто на вказану суму розрахунок позивача завищено, тому відповідач просить суд врахувати вказаний факт при дослідженні доказів та ухвалення рішення у справі.

У підготовче засідання 23.09.2021 представники позивача та відповідача не з`явились, при цьому судом враховано наявність клопотання позивача про проведення підготовчого засідання 23.09.2021 без участі його представника, яке було задоволено судом.

Крім того, судом було відзначено, що відзив на позовну заяву був надісланий позивачу 15.09.2021, а до суду надійшов лише 21.09.2021, тому станом на 23.09.2021 строк для надання відповіді на відзив на позовну заяву не закінчився.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 23.09.2021 підготовче засідання було відкладено на 29.09.2021.

У підготовче засідання 29.09.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні представником позивача було зазначено про те, що відповідь на відзив на позовну заяву було надіслано на адресу відповідача та суду, проте станом на дату засідання вказаний документ судом не отримано.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 01.10.2021, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду додаткових доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

З огляду на викладене, ухвалою суду від 29.09.2021 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 31.10.2021 включно.

Крім того, у підготовчому засіданні 28.09.2021 протокольно було оголошено перерву до 06.10.2021.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 47288/21 від 29.09.2021), в якій він вказує про те, що не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке:

- при детальному вивченні розрахунку інфляційних втрат відповідача, було встановлено, що відповідач при такому розрахунку за основу брав розмір заборгованості, який не включає інфляційне збільшення за попередні періоди, однак такий розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не включає нарахувань індексу інфляції за кожний наступний місяць на суму боргу, що вже включає в себе інфляційне збільшення за попередні періоди;

- методика розрахунку інфляційних втрат на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань за попередній період є законною та обґрунтованою, відповідає приписам, викладеним у листі Верховного суду України від 03.04.1997 № 62-97-р та пункту 3.2 Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду у справах № 905/600/18 (постанова Об`єднаної палати від 05.07.2019), № 905/306/18, №908/1928/18, № 904/4565/18, № 904/4083/18, № 904/10242/17, №913/63/18, № 905/21/19 (постанова Об`єднаної палати від 26.05.2020);

- позивач зазначає, що для розрахунку інфляційних втрат необхідно брати за основу розмір заборгованості, який включає інфляційне збільшення за попередні періоди, тому інфляційні нарахування позивача повністю відповідають чинному законодавству.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 47427/21), зміст якої аналогічний тій, що вже надходила до суду раніше (вх. суду № 47288/21 від 29.09.2021).

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про зменшення суми пені (вх. суду № 47685/21 від 01.10.2021), в якому він просить суд застосувати до правовідносин між позивачем та відповідачем положення статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та зменшити розмір штрафних санкцій на 90% або не застосовувати їх взагалі до відповідача, як до збиткового державного підприємства, які є надмірно великими для підприємства. В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на таке:

- згідно з позовними вимогами позивач просить суд стягнути з відповідача: 294 263 888 грн. 30 коп. - основного боргу, 8 041 484 грн. 51 коп. - пені, 32 764 419 грн. 60 коп. - інфляційних втрат, 11 717 148 грн. 26 коп. - 3% річних. У той же час, відповідно до контррозрахунку відповідача заборгованість останнього складає: 294 263 888 грн. 30 коп. - основного боргу, 8 041 484 грн. 51 коп. - пені, 32 494 459 грн. 91 коп. - інфляційних втрат, 11 717 148 грн. 26 коп. - 3% річних;

- різниця між розрахунками позивача та відповідача стосується лише суми інфляційних втрат, яка складає 269 959 грн. 70 коп., тобто на дану суму розрахунок позивача є завищеним;

- АТ "Криворізька теплоцентраль" є суб`єктом господарювання з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм власності та населення у Покровському, Саксаганському, Довгинцівському та Інгулецькому районах м. Кривого Рогу. Тобто, основним джерелом надходження коштів на розрахункові рахунки АТ "Криворізьке теплоцентраль" є кошти, сплачені споживачами наданих товариством послуг;

- незважаючи на збитковість, відсутність належної платіжної дисципліни кінцевих споживачів виробленого тепла (населення, житлово-будівельних кооперативів, бюджетних установ та інших) відповідач намагався виконувати умови договору постачання природного газу належним чином, але з об`єктивних причин не був спроможний повністю оплатити вартість природного газу;

- приблизний борг споживачів за теплопостачання перед АТ "Криворізька теплоцентраль" на сьогоднішній день складає приблизно 1,8 мільярди гривень, що являється обставиною, яка характеризує майновий стан боржника;

- виконання відповідачем умов договору підтверджується розрахунком позивача, що додано до позовної заяви, з якого вбачається, що відповідач повністю розраховувався за поставлений природний газ за жовтень 2019 року, листопад 2019 року та часткового за грудень 2019 року;

- на підставі рішень судів та відкритих виконавчих проваджень нерухоме майно АТ "Криворізька теплоцентраль" знаходиться під арештом, розрахункові рахунки відповідача також перебувають під арештом.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 47702/21 від 01.10.2021), в якій він просить суд забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

Ухвалою суду 04.10.2021 вказана заява була задоволена судом.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду 48124/21 від 06.10.2021), в якій він просить суд забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

У підготовче засідання 06.10.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 06.10.2021 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У вказаному засіданні судом також були розглянуті клопотання позивача та відповідача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon, які були задоволені судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 06.10.2021 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2021.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 48124/21 від 06.10.2021), в якій він просив суд забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

Від позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення пені (вх. суду №49186/21 від 12.10.2021), в яких він зазначив таке:

- відповідно до клопотання відповідача, до останнього він залучає низку доказів, включаючи свою звітність, проте такі докази на адресу позивача не направлені, тому при вирішенні питання про зменшення пені, позивач просить суд не брати до уваги вказані докази відповідача;

- в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору;

- боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що він фінансується за рахунок бюджетних коштів тощо;

- однією з обов`язкових умов застосування статті 233 Господарського кодексу України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставини, що обумовили прострочення, на підставі чого, позивач просить суд при розгляді питання зменшення пені врахувати наступне: станом на 01.07.2021 торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) перед позивачем з боку споживачів становила 73,291 млрд. грн., має тенденцію до зростання; станом на 31.12.2020, відповідно до Консолідованого звіту позивача за 2020 рік, розмір короткострокових зобов`язань складає 49,046 млрд. грн. (в тому числі заборгованість з податку на прибуток – 1,813 млрд. грн.), довгострокових - 82,664 млрд. грн.. (в тому числі відстрочені податкові зобов`язання - 12,910 млрд. грн..); всього - 131,710 млрд. грн.. (дана інформація є публічно-доступною, повний текст звітності розміщено на офіційному сайті позивача –http://www.naftogaz.com. Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018, 2018/2019, 2019/2020, 2020/2021 та майбутнього 2021/2022 років. Крім цього, відповідно до даних того ж Консолідованого звіту позивача за 2020 рік, за період діяльності 2020 року позивач отримав фінансовий результат у вигляді чистого збитку в розмірі 19,002 млрд. грн.

- несвоєчасність оплати контрагентів погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2020/2021 та майбутнього 2021/2022 років;

- збитковість відповідача, його скрутне матеріальне становище та заборгованість кінцевих споживачів не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності;

- строк затримки розрахунку за договором з боку відповідача, станом на поточну дату, складає від 21 місяця (за зобов`язаннями грудня 2019 року). Вказане свідчить про значне прострочення строків виконання зобов`язань за договором;

- відповідно до пункту 15 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", передбачено, тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнення від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також, виробників теплової енергії незалежно від форми власності. Закон України № 553-ІХ від 13.04.2020 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" набрав чинності 18.04.2020. З урахуванням вказаної норми Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", позивач обмежив нарахуванням пені останнім днем - 17.04.2020;

- позивач зазначає, що і так нарахував відповідачу пеню в строки, що значно менше ніж встановлено господарським законодавством (183 дні), а по окремим зобов`язанням взагалі нарахування пені не здійснювалось.

У судове засідання 20.10.2021 з`явилися представники позивача та відповідача

Представник позивача у судовому засіданні 20.10.2021 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування. Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та не підтвердження відповідачем наявності обставин, з якими закон пов`язує використання судом права на зменшення штрафних санкцій; вказував, що тяжке матеріальне становище не є достатньою підставою для зменшення штрафних санкцій. Також представник позивача заперечував проти врахування під час прийняття рішення у справі долученої відповідачем фінансової звітності, з огляду на те, що такі докази не були направлені позивачу.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував частково, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позову заяву; просив суд задовольнити клопотання про зменшення пені на 90%.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів..

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 20.10.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору постачання природного газу, строк дії договору, умови поставки та оплати, факт поставки, загальна вартість поставленого природного газу, настання строку його оплати, допущення прострочення оплати, розмір заборгованості за договором; правомірність заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 30.09.2019 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір постачання природного газу № 2249/1920-ТЕ-5 (далі - договір, а.с.27-36), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору. Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункти 1.1. та 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу у жовтні 2019 року - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 121 986 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях, згідно з графіком, передбаченим цим пунктом.

У розділі 11 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу ІІІ книги п`ятої Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ власного видобутку та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Так, у розділі 4 договору сторони узгодили ціни на природний газ.

В процесі виконання договору сторонами вносилися до нього зміни в частині умов щодо ціни газу тощо (а.с.37-45).

Відповідно до умов пункту 4.4. договору загальна вартість договору дорівнює вартості фактично використаного за договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

У відповідності до пункту 3.8. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 495 507 416 грн. 55 коп., що підтверджується наступними актами:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2019 на суму 23 219 160 грн. 24 коп. (а.с. 46);

- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2019 на суму 91 436 545 грн. 20 коп. (а.с. 47);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2019 на суму 102 115 822 грн. 36 коп. (а.с. 48);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2020 на суму 119 377 709 грн. 35 коп. (а.с. 49);

- актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2020 на суму 91 653 725 грн. 30 коп. (а.с. 50);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2020 на суму 51 331 248 грн. 80 коп. (а.с. 51);

- актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2020 на суму 16 373 205 грн. 30 коп. (а.с. 52).

Вказані акти підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані представником відповідача та скріплені відтиском його печатки.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягу, строку чи якості поставленого у спірний період позивачем природного газу; з вищезазначених актів приймання-передачі природного газу вбачається, що акти підписані сторонами без заперечень.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за договором.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити природний газ відповідає обов`язок покупця оплатити вартість газу і наданих послуг.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 5.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

В порушення вказаних умов договору, відповідач поставлений у спірний період природний газ оплатив лише частково на суму 201 243 528 грн. 25 коп., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 294 263 888 грн. 30 коп. (495 507 416,55 - 201 243 528,25).

Наявність вказаної заборгованості відповідачем під час розгляду справи судом не заперечувалась.

За прострочення виконання зобов`язань на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.11.2019 по 17.04.2020 у сумі 8 041 484 грн. 51 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з січня 2020 року по травень 2021 року в сумі 32 764 419 грн. 60 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 26.11.2019 по 31.05.2021 в сумі 11 717 148 грн. 26 коп. Вказане і є причиною спору.

Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить 5 років.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За нормою частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що спожитий у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року природний газ на залишкову суму 294 263 888 грн. 30 коп. не був оплачений відповідачем.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 294 263 888 грн. 30 коп.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В пункті 7.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктами 5.1., 5.6. договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В подальшому Додатковою угодою № 5 від 28.01.2020 сторонами були внесені зміни до умов пункту 7.2. договору, шляхом викладення його з 01.01.2020 у такій редакції: "У разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктами 5.1., 5.6. договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу." (а.с.41).

Так, на підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов`язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем з 26.11.2019 по 17.04.2020 у сумі 8 041 484 грн. 51 коп., яку позивач просив стягнути відповідно до наданого розрахунку (а.с.8-17).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо), з урахуванням пункту 15 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви (а.с.8-17), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 8 041 484 грн. 51 коп. визнаються судом обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій суд зазначає слідуюче.

Судом приймаються до уваги заперечення позивача щодо врахування під час прийняття рішення у справі долученої відповідачем фінансової звітності, з огляду на те, що такі докази не були направлені позивачу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вказані докази не були направлені позивачу, але фактично були долучені до матеріалів справи разом з клопотанням про зменшення суми пені, направленим на адресу суду.

При цьому, відповідно до частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Враховуючи вказане суд не бере до уваги та не надає оцінку долученій відповідачем разом з відзивом на позовну заяву фінансовій звітності та інформації щодо арештів у виконавчому провадженні.

В той же час, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом частин 1-3 статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- природний газ, що постачався за договором, на загальну суму 495 507 416 грн. 55 коп. (з яких заборгованість становить 294 263 888 грн. 30 коп.) використовувався споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2. договору);

- відповідач не є кінцевими споживачем за спірним договором (пункт 1.2. договору), отже об`єктивна можливість здійснити розрахунок за спожитий природний газ залежить від платіжної дисципліни кінцевих споживачів такого газу;

- відповідач, підтверджуючи свою добросовісність, не ухиляється від відповідальності за порушення умов договору, наявність прострочення протягом розгляду справи не заперечував;

- судом також враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

При цьому суд зважає на те, що значне зменшення розміру штрафних санкцій нівелюватиме саме призначення пені, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (у строки, передбачені договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

В даному випадку судом також було враховано інтереси позивача та прийнято до уваги ступінь виконання основного зобов`язання відповідачем, яка у даній справі складає менше 50%, а також те, що діяльність АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи та беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, господарський суд вважає за необхідне частково задовольнив клопотання відповідача.

Так, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені в сумі 8 041 484 грн. 51 коп. до 50%, а саме: до 4 020 742 грн. 26 коп.

Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

З приводу відзиву на позовну заяву, який було подано до суду з порушенням строку, визначеного ухвалою суду від 02.08.2021, суд зазначає таке.

В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку поданому відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 4 020 742 грн. 26 коп.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати газу у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2020 року по травень 2021 року в сумі 32 764 419 грн. 60 коп.

Заперечення відповідача щодо невірно здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат відхиляються судом з огляду на таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо), враховуючи методику розрахунку викладену у постановах Верховного Суду, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, доданий до позовної заяви (а.с.8-17), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 32 764 419 грн. 60 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого газу, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України також були також розраховані та заявлені до стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 26.11.2019 по 31.05.2021 в сумі 11 717 148 грн. 26 коп., які він просив стягнути з відповідача відповідно до здійсненого розрахунку (а.с.8-17).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок 3% річних, доданий до позовної заяви (а.с.8-17), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 11 717 148 грн. 26 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

При цьому, оскільки суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 794 500 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 2249/1920-ТЕ-5 від 30.09.2019 у загальному розмірі 346 786 940 грн. 67 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Електрична, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) 294 263 888 грн. 30 коп. - основного боргу, 4 020 742 грн. 26 коп. - пені, 32 764 419 грн. 60 коп. - інфляційних втрат, 11 717 148 грн. 26 коп. - 3% річних, 794 500 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20.09.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко