Ухвала суду № 100453688, 21.10.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6879/21

Провадження № 2/645/2752/21

У Х В А Л А

іменем України

21 жовтня 2021 року м. Харків

Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Шарко О.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту спільного проживання та фактичного прийняття спадщини,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, в якому просить суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 з його матір`ю ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент її смерті, встановити факт, що ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після смерті матері – ОСОБА_2 у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши позовну заяву та додані до неї вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам, викладеним у ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ч. 1 ст. 184 ЦПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в установлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За загальними правилами цивільного судочинства судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 (п. 53), відповідно до якого право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону Україну "Про судовий збір", встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Вказана позовна заява містить одночасно дві вимоги немайнового характеру за які сплачується судовий збір, а саме: про встановлення факту проживання та встановлення факту прийняття спадщини.

Однак, позивачем разом з позовною заявою не надано квитанцію про сплату судового збору – 908 грн., як за одну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.

На підтвердження сплати судового збору необхідно надати оригінал квитанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя –

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту спільного проживання та фактичного прийняття спадщини, - залишити без руху.

Надати позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://fr.hr.court.gov.ua.

Ухвала може бути оскаржена в частині визначення розміру судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Фрунзенського районного суду О. П. Шарко