Вирок № 100453368, 21.10.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6545/17

Провадження № 1-КП/639/31/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Васильєвої Н.М.

за участю секретарів - Погрібняк А.В., Кіріяченко В.В.,

прокурорів - Кіріяченко А.В., Ачкасової С.І., Лазарєва А.А.,Гребінник Г.О.,

захисника - Бреславець М.Г.,

перекладача - Яремчук А.А.,

обвинуваченого- ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12017220500001432 від 12.07.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тбілісі, грузина, громадянина Грузії, з середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину за ч.3 ст.185 КК України, кваліфікованого як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням у житло, за наступних обставин.

Так ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 11.07.2017р. приблизно о 7 год. прийшов на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 до свого знайомого ОСОБА_2 та помітив необачно залишені відчиненими вхідні двері до житлового будинку, вирішив без дозволу господаря проникнути всередину житла.

Потім коли ОСОБА_1 увійшов до житлового будинку та побачив,що ОСОБА_2 спить в спальній кімнаті,а на столі лежали речі - мобільний телефон «Prestigio Multi phone 5500» та мобільний телефон «Nokia».

Саме у той час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на крадіжку вищевказаних мобільних телефонів.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_1 ,усвідомлюючи факт таємного проникнення до житла, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, таємно заволодів мобільним телефоном «Prestigio Multi phone 5500», вартістю 600 грн., що належав ОСОБА_2 та мобільним телефоном «Nokia», вартістю 125 грн., який належав співмешканці ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .

Після чого ОСОБА_1 , звернувши на свою користь викрадене майно,з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

В результаті вчиненої крадіжки майна ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 600 грн., а потерпілій ОСОБА_4 - на суму 125 грн., що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи №19562/19563 від 19.10.2017р.

Однак, пред`явлене обвинувачення під час судового розгляду не є доведеним, внаслідок чого ОСОБА_1 підлягає виправдуванню, за наступних обставин.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого злочину за ч.3 ст.185 КК України не визнав повністю, категорично заперечує свою причетність до вчинення крадіжки із домоволодіння потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

По суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 надав показання, що з потерпілими ОСОБА_2 та його співмешканкою ОСОБА_4 він познайомився у 2017 році, почали товаришувати, а потім приблизно 1,5 місяці знімав у ОСОБА_2 кімнату. У липні 2017 року,точну дату не пам`ятає, рано вранці він зайшов у гості до ОСОБА_2 . У різних кімнатах спали нетверезі ОСОБА_2 та його співмешканка ОСОБА_4 . Він розбудив ОСОБА_2 та попросив прихистити його на один день. ОСОБА_2 йому відмовив і він пішов геть. По дорозі купив пляшку пива, випив її у парку і направлявся до метро, коли його наздогнала ОСОБА_4 . Остання повідомила йому, що їм не вистачає грошей на спиртне і попросила його здати в ломбард належні їм два мобільні телефони під свої документи. В той же день він здав у ломбард мобільний телефон «Prestigio Multi phone 5500» під свою посвідку на постійне проживання в Україні, за 600 грн., гроші віддав ОСОБА_4 , вона йому дала за цю послугу 65 грн., решту забрала собі. Другий телефон «Nokia» здав наступного дня, збирався його викупити,але не зробив цього. Через деякий час йому зателефонували співробітники поліції , запросили на зустріч, де повідомили,що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 звернулися до поліції із заявою про вчинення ним крадіжки їх мобільних телефонів. Він був здивований цим фактом, оскільки не вчиняв цього злочину. Просив суд його виправдати.

Згідно актового запису про смерть №1344 від 24.01.2018р. (а.с.186) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,не був допитаний судом в якості потерпілого.

Потерпіла ОСОБА_5 в судові засідання викликалася неодноразово, однак жодного разу не з`явилася . Судом вживалися заходи для встановлення її місцезнаходження і забезпечення її явки до суду. Так ухвалами суду від 12.09.2019р. (а.с.206 т.1), 09.10.2019р. (а.с.213-214 т.1) , 09.09.2020р.(а.с.32-33 т.2) , 11.11.2020р. (а.с.52-53 т.2), 19.05.2021(а.с.108-109), 22.06.2021р.(а.с.129-131) судом в порядку ст.333 КПК України неодноразово надавалися доручення СВ Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області провести слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення особи потерпілої ОСОБА_4 , її місцезнаходження та забезпечення її явки до суду. Однак вжитими заходами органу досудового розслідування встановити місцезнаходження потерпілої не представилося за можливе.

При цьому суд звертає увагу на ту обставину,що попереднім складом суду під час судового розгляду ані потерпілий ОСОБА_2 , ані потерпіла ОСОБА_4 допитані не були.

У відповідності до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях,які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку,передбаченому ст.225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями,наданими слідчому,прокурору, або посилатися на них.

У зв`язку із чим судом було відмовлено у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про дослідження письмових показів потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ,наданих ними під час досудового розслідування слідчому.

Також судом було досліджено зібрані по кримінальному провадженню докази в їх сукупності, які надані стороною обвинувачення, однак вказаними письмовими доказами не підтверджується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.07.2017р.(а.с.74 т.2), ОСОБА_2 звернувся до Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області із заявою про вчинення крадіжки двох мобільних телефонів з його домоволодіння у період часу з 4.20 до 8.20. 11.07.2017р.

Згідно протоколу огляду місця події від 11.07.2017 року та фото таблиці до нього, слідчим СВ Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області у присутності двох понятих проведено огляд домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , під час проведення якого встановлено, що обстановка у будинку не порушена, в кімнаті розташований дерев`яний стіл, на якому знаходилися викрадені мобільні телефони потерпілих. На вхідній двері виявлені 4 сліди пальців рук. (а.с.231,233-234 т.1).

Відповідно до фіскального чеку від 11.06.2014р. та паспорту до мобільного телефону «Prestigio Multi phone 5500»,його вартість становила на час придбання 1555 грн.(а.с.235 т.1)

Згідно відповіді на запит з ломбарда «Свіжа копійка» від 5.10.2017р. гр. ОСОБА_1 12.07.2017р. звертався до установи з приводу закладу майна-мобільного телефону «Nokia»,на який в подальшому було звернуто стягнення 20.07.2017р. (а.с.237 т.1)

Згідно відповіді на запит з ПТ «Климчук і компанія «Ломбард капітал» від 5.10.2017р. гр. ОСОБА_1 11.07.2017р. за договором фінансового кредиту отримано кредит в розмірі 655 грн. під заклад мобільного телефону «Prestigio Multi phone 5500». Після закінчення строку дії договору та прострочення повернення суми кредиту та відсотків по ньому кредитором звернуто стягнення на заставне майно (а.с.239 т.1)

Разом із цим, факт здачі мобільних телефонів до ломбарду ОСОБА_1 , сам по собі не свідчить про вчинення ним крадіжки майна із домоволодіння потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №19562/19563 від 19.10.2017р. (а.с.241-242 т.1) визначена ринкова вартість викраденого майна потерпілих з урахуванням зносу станом на 11.07.2017р. ,яка становить 725 грн.

Інших доказів, які б підтверджували факт проникнення ОСОБА_1 у домоволодіння потерпілих, а також вчинення ним крадіжки майна останніх, стороною обвинувачення не надано, відповідних клопотань з цього приводу не заявлялось. А тому версія обвинуваченого щодо того, що на прохання потерпілої ОСОБА_4 він здавав мобільні телефони у ломбард, нічим не спростована.

Судом враховується принцип презумпції невинуватості, що закріплений в ст.ст. 62, 63 Конституції України, пункті 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст.17 КПК України, зокрема, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_1 інкримінованого суспільно небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

У справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Страсбурзького суду у справі № 4291/98 від 13 січня 2005 року.

Відповідно до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.

Відповідно до ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Вимогами п.2 ч.1 ст.373 КПК України передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Таким чином, оцінивши в сукупності зібрані докази по кримінальному провадженню №12017220500001432 від 12.07.2017 , суд приходить до висновку, що вказані докази не підтверджують обвинувачення та не підтверджують той факт, що ОСОБА_1 було вчинено злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» №5 від 29.06.1990 (із внесеними змінами), вказано судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Таким чином, оскільки по даному кримінальному провадженню не доведено, що саме обвинуваченим ОСОБА_1 вчинено крадіжку із домоволодіння потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , тобто не доведено, що кримінальні правопорушення вчинено обвинуваченим, тому судом ОСОБА_1 визнається невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України обвинувачений підлягає виправданню.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в т.ч. запобіжний захід, по кримінальному провадженню №12017220500001432 від 12.07.2017 року, не застосовувались.

Процесуальні витрати необхідно віднести за рахунок держави. Речових доказів по кримінальному провадженню немає.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.62, 63 Конституції України, п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.7, 17, 84, 91, 92, 94, 369-371, п.2 ч.1 ст.373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України - ВИПРАВДАТИ, у зв`язку з недоведенням, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Процесуальні витрати за проведені по кримінальному провадженню судові експертизи - віднести за рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Васильєва Н.М.