Вирок № 100453100, 20.10.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/6870/21

провадження № 1-кп/415/1581/21

ВИРОК

Іменем України

"20" жовтня 2021 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Павлова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за 12021131240000687 від 04.04.2021 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, який є особою з інвалідністю ІІІ групи, судимого: 19 квітня 2021року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Швиденко О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

05 квітня 2021 року у вечірній час, більш точний час в ході судового розслідування не встановлений, у ОСОБА_1 , який перебував у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , де він на прохання останнього приглядав за майном, виник протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна з цієї квартири. Після цього, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що не зможе одночасно винести з квартири всі металеві вироби, які він планував таємно викрасти, прийняв рішення щодо скоєння неодноразових викрадень зазначеного майна, тобто вчинення дій, об`єднаним єдиним умислом.

В цей же день, ОСОБА_1 , реалізуючи свій протиправний умисел, позвав свого знайомого ОСОБА_3 для допомоги вчинення своїх злочинних дій, однак ввів його в оману, пояснивши, що він нібито діє на законних підставах. Після цього ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 шляхом вільного доступу потрапив до жилої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , де впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, повторно таємно викрав дві чавунні батареї по 10 секцій, загальною вагою 150 кг, які належать ОСОБА_2 та представляють для потерпілого цінність як брухт чорного металу, вартістю 600 гривень. Після цього ОСОБА_1 разом з викраденим майном зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд.

16 квітня 2021 року, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, позвав ОСОБА_3 для допомоги вчинення своїх протиправних дій, однак ввів його в оману, пояснивши, що він нібито діє на законних підставах. Після цього ОСОБА_1 разом із знайомим шляхом вільного доступу потрапив до жилої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , де впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, повторно таємно викрав одну чавунну батарею на 12 секцій та одну чавунну батарею на 6 секцій, загальною вагою 135 кг, які належать ОСОБА_2 та представляють для потерпілого цінність як брухт чорного металу, вартістю 540 гривень. Після цього ОСОБА_1 разом з викраденим майном зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд.

18 квітня 2021 року, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій умисел, позвав ОСОБА_3 для допомоги вчинення своїх протиправних дій, однак ввів його в оману, пояснивши, що він нібито діє на законних підставах. Після цього ОСОБА_1 разом із знайомим шляхом вільного доступу потрапив до жилої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , де впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, повторно таємно викрав металеву ванну, вагою 120 кг, металеву газову плиту, вагою 30 кг. та мийку з кольорового металу (нержавіюча сталь), вагою 2 кг., які належать ОСОБА_2 та представляють для потерпілого цінність як брухт чорного та кольорового металів, вартістю 650 гривень. Після цього ОСОБА_1 разом з викраденим майном зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 1790 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що 05 квітня 2021 року у вечірній час, у нього виник умисел на викрадення чужого майна з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , який попросив його приглядати за належним йому майном. Після цього, він, усвідомлюючи, що не зможе одночасно винести з квартири всі металеві вироби, які планував викрасти, прийняв рішення щодо скоєння неодноразових викрадень зазначеного майна. В цей же день, він позвав свого знайомого ОСОБА_3 для допомоги, однак ввів його в оману, пояснивши, що він нібито діє на законних підставах. Після цього він 05 квітня 2021 року разом із ОСОБА_3 потрапив до квартири, що належить ОСОБА_2 звідки викрав дві чавунні батареї по 10 секцій, загальною вагою 150 кг. 16 квітня 2021 року та 18 квітня 2021 року, він таким же чином за допомогою ОСОБА_3 викрав одну чавунну батарею на 12 секцій та одну чавунну батарею на 6 секцій, загальною вагою 135 кг, металеву ванну, вагою 120 кг, металеву газову плиту, вагою 30 кг. та мийку з кольорового металу (нержавіюча сталь), вагою 2 кг. Викрадене здав в пункт прийому металобрухту та на вилучені грошові кошти придбав продукти харчування.

У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та повністю визнав, просив пробачити його та суворо не наказувати, надавши шанс на виправлення. Він зробив для себе належні висновки, зобов`язавшись надалі такого не вчиняти. Просив суд врахувати, що під час досудового розслідування він провину визнавав, зробивши для себе належні висновки, надавав правдиві свідчення про обставини вчинення ним кримінального правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 провести без його участі, у зв`язку з поганим станом здоров`я. Покарання за вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України просив призначити на розсуд суду. Цивільний позов підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, не одружений, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно (а.с.68), є особою з інвалідністю ІІІ групи (копія довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 512987), має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує (а.с.70), перебуває на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога з діагнозом F10.2 (а.с.72), судимий (а.с.74), та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та повне визнання вини.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення кримінального правопорушення не працював, єдиного джерела доходів не мав, жодних дій на відшкодування завданої шкоди не вчиняв, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі та, з огляду на вищевикладене, підстав для призначення обвинуваченому менш суворого покарання ніж обмеження волі, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України суд не вбачає.

І, у зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, викладене у даному вироку, до постановлення вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 19 квітня 2021року, яким останнього було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 остаточного покарання, суд вважає за необхідним застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України, призначивши обвинуваченому остаточне покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинені кримінальні правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи відсутність обтяжуючих обставин та наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого кримінального правопорушення, дав критичну оцінку своїм протиправним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, беручи до уваги задовільну характеристику обвинуваченого за місцем його проживання, наявність на утриманні неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , думку потерпілого, який щодо призначення покарання покладався на розсуд суду, та, те що, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою зі звільненням від відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Вирішуючи питання про заявлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 1790 грн. 00 коп., суд дійшов наступного висновку.

Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов (ч. 1 ст. 61 КПК України).

Підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (с. 127 КПК України).

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 1 ст. 128 КПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково чи відмовляє в ньому.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлений цивільний позов визнав у повному обсязі, проти його задоволення не заперечував.

Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

При цьому, під майновою шкодою у ст. 1166 ЦК України розуміється не лише прямі втрати у наслідок викрадення чи знищення майна, а також витрати, які понесені власником задля відновлення пошкодженого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд приймає визнання обвинуваченим цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в обсязі її доведення належними доказами.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 1790 грн. 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, суд вважає встановленою у судовому засіданні і доведеною повністю, а майнова шкода завдана потерпілому ОСОБА_2 у розмірі 1790 грн. 00 коп., підтверджена відповідними висновками експертів, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судових товарознавчих експертиз:

-№ СЕ-19/113-21/9858-ТВ від 30.08.2021 (а.с.54-57), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 53) складає 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 48 коп.;

-№ СЕ-19/113-21/9857-ТВ від 30.08.2021 (а.с.61-64), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 60) складає 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 48 коп., що в загальній сумі складає - 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) 96 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (отримувач ГУК у Луганській обл./МТГ м. Лисичанськ/24060300 код ЄДРПОУ 37991110, банк - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 24060300, рахунок UA468999980313070115000012491).

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 19 квітня 2021 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, визначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 1790 (одна тисяча сімсот дев`яносто) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням судових товарознавчих експертиз:

- № СЕ-19/113-21/9858-ТВ від 30.08.2021 у сумі 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 48 коп.;

- № СЕ-19/113-21/9857-ТВ від 30.08.2021 у сумі 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 48 коп., що в загальній сумі складає - 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) 96 коп. (отримувач ГУК у Луганській області./МТГ м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37991110, банк - Казначейство України (ЕАП), рахунок UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету 24060300).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілому ОСОБА_2 в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова