Ухвала суду № 100452488, 17.09.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/5994/18

Провадження №1-кп\205\467\21

Єд.унік.№205\5994\20

У Х В А Л А

17 вересня 2021 року Колегія суддів Ленінського районного суду

м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Нощенка І.С.

суддів - Остапенко Н.Г., Тауса М.М.

при секретарі - Панюті В.І.

за участю прокурора - Дяковського Г.Л.

захисника - адвоката Несінова О.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в м.Дніпро, обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст.332 ч.3, 258-3 ч.1, 27 ч.5, 14 ч.1-258 ч.2, 358 ч.3, 27 ч.5-358 ч.3 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст.332 ч.3, 358 ч.3, 27 ч.5-358 ч.3 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В провадження Ленінського районного суду м.Дніпропетровська надійшов вказаний обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст.332 ч.3, 258-3 ч.1, 27 ч.5, 14 ч.1-258 ч.2, 358 ч.3, 27 ч.5-358 ч.3 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст.332 ч.3, 358 ч.3, 27 ч.5-358 ч.3 КК України.

Захисник обвинувачених - адвокат Несінов О.М. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, посилаючись на його невідповідність вимогам визначеним КПК України, надавши суду письмове клопотання.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали думку захисника - адвоката Несінова О.М. та також просили повернути обвинувальний акт прокурору через чисельні порушення норм КПК України.

Прокурор Дяковський Г.Л. проти повернення обвинувального акту прокурору заперечував.

Колегія суддів, вислухавши думку сторін кримінального провадження, додатково вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.

14 січня та 25 червня 2019 року, ухвалами Ленінського районного суду м.Дніпропетровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст.332 ч.3, 258-3 ч.1, 27 ч.5, 14 ч.1-258 ч.2, 358 ч.3, 27 ч.5-358 ч.3 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст.332 ч.3, 358 ч.3, 27 ч.5-358 ч.3 КК України, двічі повертався прокурору прокуратури Київської області як такий, що не відповідає вимогам КПК України. При цьому, у зазначених ухвалах суду містились вказівки на конкретні недоліки, які унеможливлювали призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту та підлягали усуненню прокурором.

Ухвалою судді-доповідача Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, апеляційна скарга прокурора на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 січня 2019 року - повернута особі, яка її подала.

Ухвала Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 червня 2019 року до апеляційної інстанції не оскаржувалась.

Таким чином, ухвали Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 січня та 25 червня 2019 року про повернення обвинувального акту прокурору, які набрали законної сили не тільки не були виконані, а взагалі вилучені із матеріалів справи разом з іншими ухвалами Ленінського районного суду м.Дніпропетровська та журналами судових засідань, а також ухвалами Дніпровського апеляційного суду та журналами судових засідань, що є неприпустимим та може свідчити про фальсифікацію матеріалів справи.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України, підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам КПК України.

Відповідно до вимог ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України, яка в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обовязковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Відповідно до вимог ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити на ряду із іншим, такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; дату та місце його складення та затвердження. Крім того, відповідно до п.3 ч.4. ст.291 КПК України до обвинувального акта зокрема додається розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1цього Кодексу);

Вказані вимоги органом досудового розслідування виконані не були, а тому колегія суддів, не виходячи за межі ст.314 КПК України, дійшла висновку, що обвинувальний акт складений в порушення вимог ст.291 КПК України.

Згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Як вбачається зі змісту обвинувального акта, складеного відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також зазначена правова кваліфікація злочинів, інкримінованих обвинуваченим, однак у ньому не відображені всі елементи складу злочинів, у вчинені яких обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

При цьому, як вбачається з п.10 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від9 жовтня 2008 р., зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

За таких обставин прокурором, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а також до усталеної практики ЄСПЛ, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не висунуто обґрунтоване та зрозуміле обвинувачення у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Завданням кримінального провадження є захист будь-якої особи від кримінальних правопорушень, охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час закінчення досудового розслідування та звернення до суду прокурора з обвинувальним актом.

Недотримання цих принципів є перешкодою у встановленні істини в даному кримінальному провадженні, забезпечення дотримання законності, правильного правозастосування та винесення обґрунтованого судового вироку, а тому є неприпустимим.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України, підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даному провадженні суд визнає істотні суперечності допущені в обвинувальному акті в аспекті визначення підстав, меж та змісту судового розгляду, що призводить до порушення прав особи на захист.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи громадянами Узбекистану, не володіють українською мовою взагалі та недостатньо володіють російською мовою.

Відповідно до п.15, 18 ч.3 ст.42 КПК України, підозрюваний (обвинувачений) має право отримувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення; користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Як неодноразово зазначалось стороною захисту, під час відкриття матеріалів кримінального провадження, ними заявлялись клопотання про надання матеріалів кримінального провадження в перекладі на зрозумілу мову, однак вони отримали відмову з посиланням на відсутність коштів. Таким чином, обвинуваченим матеріали кримінального провадження не відкриті, що підтверджується раніше наданими суду документами (які також з незрозумілих підстав були вилучені з матеріалів справи) та є грубим порушенням права обвинувачених на захист. Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 неодноразово пояснював суду, що під час навчання у школі, він вивчав узбецьку мову та правопис «кирилицею», в той час як обвинувальний акт переведено на узбецьку мову «латиницею», якої він взагалі не вивчав та не розуміє. Зазначені обставини підтверджуються розпискою ОСОБА_2 про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування від 11 лютого 2020 року, в якій ним зроблені записи, на думку колегії суддів, узбецькою мовою, однак значення цього тексту не зрозуміле, оскільки відсутній його переклад.

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про те, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє, обвинуваченому ОСОБА_2 не вручені.

Колегія суддів також вкотре зауважує, що в наданих суду матеріалах відсутні будь-які документи щодо особи перекладача (перекладачів), які здійснювали переклад обвинувального акту, а також реєстру матеріалів досудового розслідування на російську та узбецьку мову (наявність відповідної освіти тощо).

Порядок звернення до суду з обвинувальним актом та вимоги до обвинувального акту, регламентовані ст.290, 291 КПК України. При цьому, ч.4 ст.291 КПК України містить вичерпний перелік документів, які додаються до обвинувального акту та заборону надання суду, до початку судового розгляду, інших документів.

Відповідно до ч.2 ст.109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

В той же час, у доданому до зазначеного обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначені, крім іншого, протоколи допиту свідків, однак не зазначені адреси допитаних свідків та засоби зв`язку, що на думку колегії суддів, заздалегідь унеможливлює їх виклик судом у разі прийняття рішення про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.

Крім того, доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування не підписаний слідчим.

Відповідно до ч.1 ст.218 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Згідно з ч.2 ст.34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Відповідно до ч.3 ст.34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Як вбачається з обвинувального акту, а саме з формулювання обвинувачення, найбільш тяжким злочином, який інкримінований ОСОБА_1 , є злочин, передбачений ч.1 ст.258-3 КК України та який згідно зі сформульованим обвинуваченням, вчинений у серпні-жовтні 2016 року у м.Дніпро Дніпропетровської області, при цьому, жодних даних про те, що зазначений злочин вчинено на території саме Ленінського районного суду м.Дніпропетровска, сформульоване таким чином обвинувачення не містить. Так, як зазначено в обвинувальному акті, проживаючих в орендованому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , членів терористичної організації «ІД» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , під час якого вони виходили на зв`язок із представником міжнародної терористичної організації «ІД», отримували інструкції з приводу вчинення терористичного акту та території Російської Федерації, розробляли плани його вчинення та повинні були навчитися виготовляти вибухові пристрої, декілька разів, протягом вересня-жовтня 2016 року, відвідував ОСОБА_1 , забезпечував коштами та їжею. Однак, на думку суду, само по собі відвідування ОСОБА_1 , або іншою особою, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживали у орендованому, або такому, що належить на праві власності будинку, не утворює не тільки складу злочину, передбаченого ст.258-3 КК України, а й будь-якого іншого, передбаченого Особливою частиною КК України. Далі в обвинувальному акті зазначено, що в свою чергу, у вказаний період, ОСОБА_1 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи на ім`я « ОСОБА_5 », усвідомлюючи суспільну небезпеку діяльності міжнародної терористичної організації «ІД», знаючи про поставлені перед ОСОБА_3 та ОСОБА_4 терористичні цілі, щодо вчинення вибухів на території Російської Федерації, організовував та розробляв план незаконного переправлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поза пунктами пропуску, через державний кордон України до Російської Федерації, для вчинення ними там терористичного акту. Таким чином, враховуючи викладене вище, суду не зрозуміло, у зв`язку з чим прокурор, всупереч встановленому КПК України порядку, вирішив питання територіальної підсудності зазначеного кримінального провадження саме Ленінському районному суду м.Дніпропетровська.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що обвинувальний акт, затверджений прокурором 20 серпня 2018 року, який був повернутий прокурору ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 січня 2019 року та в подальшому, з незрозумілих причин, вилучений із матеріалів справи, взагалі не містив ніякої конкретної адреси, за якою вчинено злочин, передбачений ст.258-3 КК України. Після цього, без проведення жодної слідчої дії, з незрозумілих суду джерел, органом досудового розслідування раптово було встановлено, що злочин, передбачений ст.258-3 КК України, вчинено за адресою: м.Дніпро, вул.Г.Сковориди 69, що, на думку колегії суддів, може свідчити про штучне створення підстав, для зміни територіальної підсудності розгляду зазначеного кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України та вважає за необхідне повернути зазначений обвинувальний акт прокурору.

Керуючись ст.ст.110, 314, 315, 369-372 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Клопотання захисника - адвоката Несінова О.М. про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22017101110000082, внесеному до ЄРДР 10 березня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст.332 ч.3, 258-3 ч.1, 27 ч.5, 14 ч.1-258 ч.2, 358 ч.3, 27 ч.5-358 ч.3 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.ст.332 ч.3, 358 ч.3, 27 ч.5-358 ч.3 КК України - повернути прокурору прокуратури Київської області як такий, що не відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий: Судді:

Нощенко І.С. Остапенко Н.Г. Таус М.М.