Рішення № 10045157, 11.05.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2010                     Справа № 13/49-10/30

за позовом Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів", 37000, м. Пирятин, вул. Леніна, 52

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1

про : (1) зупинення дії рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.02.2009 року № 02/13-рш по справі № 02-02-50/06-2008;

(2) скасування рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.02.2009 року № 02/13-рш по справі № 02-02-50/06-2008 в частині накладення штрафу в сумі 15 135,00 грн.

Суддя О.В.Ківшик

Представники:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Бутенко Р.С., довіреність № 02/1412 від 06.04.2010 р..

У судовому засіданні 11.03.2010 р. відповідно до ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 06.04.2010 р. до 13 год. 30 хв. з огляду на встановлену судом необхідність витребувати від сторін додаткові докази.

Суть спору : Розглядається позовна заява Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів" про : зупинення дії рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.02.2009 року № 02/13-рш по справі № 02-02-50/06-2008 та скасування вказаного рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в частині накладення штрафу в сумі 15 135,00 грн..

Позивач надав суду заяву № 211 від 06.04.2010 р. (отримана у судовому засіданні 06.04.2010 р.) про уточнення (зміну) позовних вимог, відповідно до якої :

(1) відмовляється від вимоги щодо зупинення дії рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.02.2009 року № 02/13-рш по справі № 02-02-50/06-2008;

(2) просить суд скасувати рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.02.2009 року № 02/13-рш по справі № 02-02-50/06-2008 повністю.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач, зокрема, в праві до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки даною заявою по суті позивач змінює предмет позову, суд дану заяву приймає як таку, що відповідає чинним процесуальним нормам.

Крім того, оскільки дії позивача щодо відмови від позову в частині першої вимоги не суперечать законодавству та не порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, за формою заява відповідає приписам ст. 78 ГПК України, суд приймає заяву про відмову від позову.

Спір розглядається в межах предмету позову з урахуванням вищенаведеної заяви позивача.

Відповідач позов не визнає за мотивами відзиву № 02/1681 від 07.05.2009 р. (вх. № 06009 від 08.05.2009 р.) та письмових пояснень № 02/1057 від 10.03.2010 р. (вх. № 03292д від 11.03.2010 р.), посилаючись на правомірність спірного рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.02.2009 року № 02/13-рш по справі № 02-02-50/06-2008.

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення № 348266 про вручення поштового відправлення –ухвали суду від 06.04.2010 р..

Відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Вказана обставина не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази,

в с т а н о в и в:

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

Підставою порушення адміністративною колегією територіального відділення справи № 02-02-50/06-2008 було здійснення тервідділенням державного контролю за дотриманням конкурентного законодавства з боку суб'єктів господарювання, що діють на регіональному ринку збереження та первинної доробки зерна (див. 1 арк. вимоги № 02/4605 від 02.12.2008 р. про надання інформації, том справи 2, а.с. 21- 22).

За результатами розгляду матеріалів справи № 02-02-50/06-2008 та відповідно до ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пункту 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 р. № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 291/5482зі змінами та доповненнями, пункту 33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.1998 р. за № 471/2911зі змінами та доповненнями, адміністративна колегія Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 02/13-рш від 24 лютого 2009 року, яким:

1.          визнано, що ДП ДАК "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів" за підсумками роботи у 2008-2009 маркетинговому році займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із збереження та первинної доробки зерна в сегменті надання послуг по переоформленню зернових, олійних та інших культур в межах власних виробничих потужностей з часткою 100 відсотків;

2. визнано, що ДП ДАК "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів" вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді встановлення в договорах про надання послуг по сушінню, очищенню, збереженню та переоформленню сільськогосподарської продукції необґрунтованих цін на послуги по переоформленню документів на зернові, олійні та інші культури врожаю 2008 року з одного власника на іншого;

3. накладено на ДП ДАК "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів" штраф у розмірі 15 300 (сімнадцять тисяч) грн.;

4. зобов'язано ДП ДАК "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів" привести тарифи на послуги по переоформленню зернових, олійних та інших культур до економічно обґрунтованого рівня у 20-денний термін.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся з даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо правомірності застосування адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України заходів майнової відповідальності до ДП ДАК "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до спірного рішення.

Територіальне відділення АМК при прийнятті спірного рішення кваліфікувало дії ДП ДАК "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів" за ознаками п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" як дії по встановленню таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку "послуг зі збереження та первинної доробки зерна в сегменті надання послуг по переоформленню зернових, олійних та інших культур в межах власних виробничих потужностей.

Враховуючи викладене, суд при вирішенні даного спору має з'ясувати обставини, які входять до предмету доказування в даній справі, а саме, по-перше, чи займає ДП ДАК "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів" за результатами своєї діяльності монопольне (домінуюче) становище на ринку відповідних послуг, по-друге, чи припускалось вказане підприємство, займаючи таке становище, дій щодо зловживання монопольним (домінуючим) становищем, по-третє, чи призвели такі дії до ущемлення інтересів споживачів.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у справах щодо скасування рішення органу антимонопольного комітету та аналогічних справах діє правило розмежування обов'язків по доказуванню. Юридична особа або підприємець не зобов'язані доказувати незаконність рішення. На позивачеві лежить обов'язок довести факт порушення прийнятим рішенням його законних прав та інтересів.

Обов'язок доказування законності прийнятого рішення покладається на орган, який таке рішення прийняв. Фактично слід зазначити на існування доказової презумпції незаконності спірного нормативного акта. Прийняте спірне рішення відповідача вважається незаконним, якщо інше не доказано органом або посадовою особою, яка його прийняла.

Відповідна позиція викладена у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.04.2007 № 01-8/229, згідно п. 10.3 якого обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Крім того судом береться до уваги те, що згідно п. 10.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2007 р. № 01-8/229 господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 р. № 49-р..

За приписами ст. 1 Закону України від 20.04.2000 р. № 1682-III "Про природні монополії" (із змінами та доповненнями) :

-          природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари);

-          суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Ст. 5 Закону України "Про природні монополії" визначає сфери діяльності суб'єктів природних монополій (транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами; транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл; транспортування інших речовин трубопровідним транспортом; передачі та розподілу електричної енергії; користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування; управління повітряним рухом; централізованого водопостачання та водовідведення; централізованого постачання теплової енергії; спеціалізованих послуг транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України) та містить відсильну норму на перелік суб'єктів природних монополій, що складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень.

Згідно наведеного визначення у ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" :

- економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;

- суб'єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими;

- монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;

- ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Розроблена відповідно до ст. 12 зазначеного Закону та затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Згідно з пунктом 1.2 Методики об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктів господарювання - декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

Визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе дії, визначені п. 2.1 Методики, зокрема:

- встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;

- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

- складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

- визначення товарних меж ринку;

- визначення територіальних (географічних) меж ринку;

- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

- складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

При цьому згідно із п. 5.1 Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого, а згідно із п. 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Враховуючи вищенаведене суд відзначає наступне.

Приймаючи спірне рішення (див. арк. рішення 1-2, том справи 1, а.с. 10 та додаткові пояснення № 02/1860 від 29.04.2010 р., вх. № 06127д від 30.04.2010 р.), відповідач виходив з того, що об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є :

- суб'єкт господарювання - ДП ДАК "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів";

- товар, щодо якого визначалось монопольне (домінуюче) становище, є "послуги з переоформлення документів на зернові, олійні та інші культури з одного власника на іншого;

- товарні межі ринку - "послуга з переоформлення документів на зернові, олійні та ніші культури з одного власника на іншого". При цьому взаємозамінних товарів (товарних груп) щодо послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого не встановлено. Поряд з цим споживачі можуть відмовитися від послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого та скористатися послугою відвантаження зерна з зернового складу (елеватора) та здійснити його наступний перепродаж поза межами зернового складу (елеватора);

- перелік споживачів - суб'єкти господарювання, що уклали договори складського зберігання зернових, олійних та інших культур та здійснити його наступний продаж суб’єктам господарювання шляхом переоформлення документів на зерно на іншого власника;

- територіальні (географічні) межі - "межі зернового складу підприємства - м. Пирятин, в межах якого здійснюється надання послуг з переоформлення документів на зернові, олійні та ніші культури з одного власника на іншого". При цьому однією з умов отримання послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого є наявність у споживача оригіналу складського документа (складської квитанції) на зерно, який видається зерновим складом (елеватором), придбання споживачами послуг зернових складів (елеваторів) з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого поза межами місця, визначеного таким складом (елеватором) для надання відповідної послуги, не є можливим, оскільки зазначена послуга може бути надана лише тим зерновим складом (елеватором), який видав складський документ (складську квитанцію), й не може бути надана споживачу іншим суб’єктом господарювання;

-          часові межі ринку - маркетинговий рік - період роботи зернового складу, від завозу ранніх зернових до повної зачистки складських потужностей (липень-червень) : з 1 липня 2007 року по 30 червня 2008 року;

-          бар'єри вступу на ринок та виходу з нього - економічні (додаткові витрати є економічним бар’єром виходу споживачів з ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, оскільки вартість послуги з відвантаження зерна суттєво перевищує вартість послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого) та організаційні (зазначена послуга може бути надана лише тим складом, який видав складський документ на зернові, олійні та інші культури).

Встановивши вказані обставини, відповідач у спірному рішенні дійшов висновку про те, що ДП ДАК "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів" за підсумками роботи у 2008-2009 маркетинговому році займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із збереження та первинної доробки зерна в сегменті надання послуг по переоформленню зернових, олійних та інших культур в межах власних виробничих потужностей з часткою 100 відсотків.

Суд не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Так, згідно із п. 1 та п. 5 Господарського Кодексу України підприємство –це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб, що означає, що підприємство діє як одна юридична особа.

При цьому підприємство відповідно до ст. 64 Господарського Кодексу України може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Отже, при прийнятті спірного рішення відповідачем невірно визначено територіальні (географічні) межі ринку послуг в межах єдиного суб'єкта господарювання (межі зернового складу підприємства - м. Пирятин, що є виробничним підрозділом позивача), оскільки такий висновок суперечить визначенню ринку та економічної конкуренції як таких за ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", наведеним вище нормам Господарського Кодексу України та основним принципам підприємницької діяльності (ст. 44 Господарського Кодексу України).

Крім того, позивач виходячи з приписів ст. 1, ст. 5 Закону України "Про природні монополії" не є суб'єктом природних монополій на визначеному за спірним рішенням ринку послуг, а тому існує фактична можливість виходу на ринок послуг (при вірному визначенні інших суб’єктів господарювання, що не було досліджено відповідачем під час прийняття спірного рішення.

За викладеного, висновок Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету за спірним рішенням щодо зайняття ДП ДАК "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів" за підсумками роботи у 2008-2009 маркетинговому році монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг із збереження та первинної доробки зерна в сегменті надання послуг по переоформленню зернових, олійних та інших культур в межах власних виробничих потужностей з часткою 100 відсотків є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зі змісту наведеної вище норми Закону України "Про захист економічної конкуренції" вбачається, що передумовою для визнання суб'єкта господарювання таким, що порушив конкурентне законодавство у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, є належним чином доведений факт зайняття таким суб'єктом монопольного (домінуючого) становища.

Виходячи з викладеного, відповідачем належними та допустимими засобами доказування не доведено суду факт зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на ринку, а тому у територіального відділення АМК при прийнятті спірного рішення не було достатніх правових підстав для кваліфікації дій позивача за ознаками п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а відтак і для застосування до позивача штрафу на підставі статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є :

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

За викладеного, враховуючи доказову презумпцію незаконності спірного рішення, відповідачем не повно з'ясовані та не доведені обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими у спірному рішенні, що призвело до невідповідності висновків, викладених у спірному рішенні, обставинам справи. Відповідачем порушені норми законодавства, що регулюють процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України, неправильно застосовані матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення та невірної кваліфікації Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України дій позивача за наведеними вище нормами Закону України "Про захист економічної конкуренції".

За викладеного, висновки за спірним рішенням не відповідають обставинам справи, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним, позовні вимоги підтверджені як нормами права, так і поданими доказами, а тому підлягають задоволенню.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену у п. 2 Листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (із змінами).

Стосовно позовних вимог щодо зупинення дії рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.02.2009 року № 02/13-рш по справі № 02-02-50/06-2008 позивачем подано заяви про відмову від позову в цій частині, яка прийнята судом.

За таких обставин провадження у справі в цій частині слід припинити в порядку п. 4 статті 80 ГПК України.

В силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, п. 4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.02.2009 року № 02/13-рш по справі № 02-02-50/06-2008 повністю.

3. Стягнути з Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1) на користь Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів" (37000, м. Пирятин, вул. Леніна, 52), р/р 26005000288004 в АТ "Індекс-банк", МФО 331661, код 00955621 - 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

4. Припинити провадження у справі в частині вимог щодо зупинення дії рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.02.2009 року № 02/13-рш по справі № 02-02-50/06-2008.

5. Рішення надіслати сторонам за адресами, вказаними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.