Ухвала суду № 100450579, 30.09.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5024/21

1-кс/357/2111/21

У Х В А Л А

30 вересня 2021 року року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дорошенко С.І., при секретарі судового засідання Кричевській Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Біла Церква клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Шурашкевича В.М., про арешт майна в кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021112030000045 від 23.04.2021 року,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор Білоцерківської окружної

прокуратури Київської області Шурашкевич В.М.,

слідчий СВ Білоцерківського РУП ГУНП

в Київській області Осадчий М.А.

У С Т А Н О В И В:

Прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Шурашкевич В.М. звернувся до слідчого судді з клопотанням, про арешт майна, по кримінальному провадженню, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021112030000045 від 23.04.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 35-2 КК України.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 22.04.2021 року до Білоцерківської окружної прокуратури Київської області надійшла письмова заява ОСОБА_1 , про те, що працівниками СВК «Розаліївський» без будь яких дозвільних документів самовільно, незаконно проведено обробіток земельних ділянок з кадастровими номерами 3220485800:01:001:0085 площею 18.8243 га, 3220485800:01:001:0086 площею 18,8243 га, 3220485800:01:001:0087 площею 25,9176 га, 3220485800:01:001:0088 площею 25,9172 га розташованих на території Розаліївського Старостинського округу Узинської міської ради.

За даним фактом Білоцерківською окружною прокуратурою Київської області внесені відомості до ЄРДР за № 42021112030000045.

22.04.2021 року до Білоцерківської окружної прокуратури Київської області надійшла письмова заява ОСОБА_1 , про те, що службові особи Узинської міської ради зловживаючи своїм службовим становищем, без законних на те підстав, розірвали діючий договір оренди земельних ділянок загальною площею 89,4834 га, що укладені 16.02.2016 року між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Київській області.

За даним фактом Білоцерківською окружною прокуратурою Київської області внесено відомості до ЄРДР за № 42021112030000046 за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

22.04.2021 року до Білоцерківської окружної прокуратури Київської області надійшла письмова заява ОСОБА_1 , про те, що державний реєстратор Узинської міської ради зловживаючи своїми повноваженнями, незважаючи на те, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.03.2021 року про скасування забезпечення позову не набрала законної сили, вчинив реєстраційні дії та зняв відповідні обтяження із земельних ділянок з кадастровими номерами 3220485800:01:001:0046 та 3220485800:01:001:0060.

За даним фактом Білоцерківською окружною прокуратурою Київської області внесено відомості до ЄРДР за № 42021112030000047 за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 365-2 КК України.

27.05.2021 року дані матеріали кримінальних проваджень об`єднані в одне кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №42021112030000045.

В ході досудового розслідування встановлено, що 16.02.2016 року між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Київській області було укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 37,6486 га з кадастровим номером 32204858800:01:001:0060 та земельну ділянку площею 51,8348 га з кадастровим номером 3220485800:01:001:0046 для ведення фермерського господарства строком на 7 років.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 33-ОТГ від 14.12.2020 року земельні ділянки з кадастровими номерами 32204858800:01:001:0060 та 3220485800:01:001:0046 передані Узинській міській громаді Білоцерківського району Київської області у комунальну власність.

14.01.2021 року державним реєстратором Узинської міської ради зареєстровано право комунальної власності за Узинською міською радою.

Рішенням Узинської міської ради №04-228/2021 від 24.02.2021 року розірвано договір оренди землі від 16.02.2016 року з ОСОБА_1 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 32204858800:01:001:0060 та 32204858800:01:001:0046.

Рішенням Узинської ради Київської області було розділено земельні ділянки з кадастровими номерами 32204858800:01:001:0060 та 32204858800:01:001:0046 на 4 земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485800:01:001:0085, 3220485800:01:001:0086, 3220485800:01:001:0087, 3220485800:01:001:0088.

Крім того встановлено, що працівниками СВК «Розаліївське» проведено обробіток вище вказаних земельних ділянок шляхом їх розорювання та посіву рослин буряка по всій площі вищезазначених ділянок.

Згідно листа Узинської міської ради Київської області, рада жодних рішень щодо передачі в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 3220485800:01:001:0085; 3220485800:01:001:0086; 3220485800:01:001:0087; 3220485800:01:001:0088 не приймала.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 20.08.2021 року №838-ДК/779/АП/09/01/021 встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485800:01:001:0085, 3220485800:01:001:0086, 3220485800:01:001:0087, 3220485800:01:001:0088 зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 01.04.2021 року за Узинською міською радою. Під час проведення перевірки та виїздом на місцевість встановлено, що вищезазначені земельні ділянки використовуються невстановленими особами для вирощування сільськогосподарської культури буряк.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 13.09.2021 року встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485800:01:001:0085; 3220485800:01:001:0086; 3220485800:01:001:0087; 3220485800:01:001:0088 не належать до масиву земель, згідно з Державним актом на право постійного користування землею (серії І-КВ № 001533 зареєстрований 17.0.1996 року) виданого КСП ім. Кірова, в межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, та не перебувають у постійному користуванні СВК «Розаліївський» ( правонаступник КСП ім. Кірова).

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 04.08.2021 року зазначені земельні ділянки відносяться до особливо цінних груп грунтів (шифр агровиробничої групи грунтів -53-г).

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Київські області від 13.09.2021 року встановлено, що відповідно до розрахунку розміру шкоди, визначеної згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначення, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, розмір шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення становить:

земельна ділянка з кадастровим номером 3220485800:01:001:0085 площею 18, 8243 га -71946,47 грн.,

земельна ділянка з кадастровим номером 3220485800:01:001:0086 площею 18,8243 га -71946,47 грн.,

земельна ділянка з кадастровим номером 3220485800:01:001:0087 площею 25,9176 га - 99057,07 грн.,

земельна ділянка з кадастровим номером 3220485800:01:001:0088 площею 25,9172 га -99055,54 грн.

Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що внаслідок протиправних діянь службових осіб СВК «Розаліївський» Узинській міській територіальній громаді заподіяно шкоду на суму 342005,55 грн.

На даний час у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що земельні ділянки 3220485800:01:001:0085; 3220485800:01:001:0086; 3220485800:01:001:0087; 3220485800:01:001:0088 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства та урожай буряка, який знаходиться на вказаних земельних ділянках мають значення речового доказу у кримінальному провадженні, оскільки були об`єктами кримінальних протиправних дій та можуть бути використані як доказ фактів та обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, можна використати для забезпечення цивільного позову, а тому необхідно накласти арешт на вказані земельні ділянки та урожай вирощених на них буряків.

В судове засідання власник майна не з`явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлявся телефонограмою. Клопотань про відкладення розгляду не надходило.

В судовому засіданні прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Шурашкевич В.М. клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити за викладених у ньому обставин.

Старший слідчий СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Осадчий М.А. підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, додані до клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 23.04.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021112030000045.

В ході досудового розслідування встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485800:01:001:0085, 3220485800:01:001:0086, 3220485800:01:001:0087, 3220485800:01:001:0088, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 01.04.2021 року за Узинською міською радою використовуються СВК «Розаліївський», а саме проводиться вирощування сільськогосподарської культури - буряк.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховання, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Пунктом 1 частини другої вказаної норми закону, визначено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна відповідно до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Отже, слідчий суддя враховує, що обов`язок доведення існування підстав, передбачених статтею 132 КПК України для застосування заходу забезпечення кримінального провадження покладається на прокурора та слідчого, який звертається з відповідним клопотанням.

Однак, слідчий суддя вважає, що внесене прокурором клопотання не відповідає вимогам закону, оскільки не містить достатніх відомостей для необхідності накладення такого арешту.

Зокрема, слід врахувати неприпустимість свавільного втручання суду у здійснення права власності володільця майна, який не має у цьому кримінальному провадженні процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого, цивільного відповідача або юридичної особи, відносно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином накладення арешту на майно, за відсутністю передбачених для цього підстав, порушує права власників на вільне використання своєї власності, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

Під час розгляду клопотання, прокурором не наведено достатніх правових і фактичних підстав для необхідності накладення арешту на майно.

З матеріалів клопотання вбачається, що постановою слідчого слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Осадчого М.А. від 29.09.2021 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485800:01:001:0085 площею 18, 8243 га, 3220485800:01:001:0086 площею 18,8243 га, 3220485800:01:001:0087 площею 25,9176 га, 3220485800:01:001:0088 площею 25,9172 га та урожай буряка, що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 3220485800:01:001:0085 площею 18, 8243 га, 3220485800:01:001:0086 площею 18,8243 га, 3220485800:01:001:0087 площею 25,9176 га, 3220485800:01:001:0088 площею 25,9172 га визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42021112030000045 від 23.04.2021 року.

Однак, сам по собі факт наявності постанови про визнання вказаного майна речовим доказом не є ключовим фактором, адже якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 указаного Кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

Орган дізнання не надав достатні докази наявності ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження речових доказів, оскільки факт обробітку земельної ділянки зафіксований, вказані обставини встановлені оглядом місця події достатні для забезпечення кримінального провадження та досягнення мети розслідування.

Крім того, прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42021112030000045 від 23.04.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365-2 КК України. Однак, у даному кримінальному провадженні підозру жодній особі не пред`явлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

В матеріалах клопотання міститься позовна заява прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Узинської міської ради до СВК «Розаліївський» про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Однак, в матеріалах клопотання відсутні дані про те, що Узинська міська рада є потерпілою стороною у вказаному кримінальному провадженні, не встановлений статус СВК «Розаліївський». В судовому засіданні прокурором не наведені докази на спростування зазначеної інформації.

В судовому засіданні прокурором не доведено необхідність задоволення клопотання про накладення арешту, а в матеріалах справи відсутні достатні та переконливі докази, що майно може бути певним чином приховано, знищено, зіпсовано, втрачено, передано, перереєстровано чи відчужено.

На підставі викладеного слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора є необґрунтованим та безпідставним, наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу та в рахунок відшкодування збитків, завданих внаслідок кримінального правопорушення, ініціатором клопотання не зазначено та не доведено доданими до клопотання матеріалами наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 170 КПК України. З огляду на це слідчий суддя вважає, що підстави накладення арешту відсутні.

Зурахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про те, що в задоволенні клопотання прокурора про накладання арешту на майно слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 98, 167, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Шурашкевича В.М. про накладення арешту в кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021112030000045 від 23.04.2021 року - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддяС. І. Дорошенко