Рішення № 100446558, 20.10.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12709/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Семенюк Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в:

До Рівненського міського суду Рівненської області звернулася ОСОБА_1 з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 . Також просить суд залишити їй прізвище набуте за час шлюбу та просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що між сторонами відсутні спільні інтереси, різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. З відповідачем спільного господарства не ведуть. Також позивач зазначає, що відповідач не бере участі у вихованні спільних дітей, будучи здоровим та працездатним, відповідач може сплачувати аліменти на рівні 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу).

Ухвалою суду від 29.06.2021 року було прийнято справу до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

У судове засідання позивач не з`явилася, про час, місце та дату судового засідання була повідомлена належним чином. У заяві від 20.10.2021 просила розгляд справи провести за її відсутності. Проти заочного рішення не заперечила, позовні вимоги підтримала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав, пояснень чи заперечень на позов не подав, таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів.

Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про одруження, серія НОМЕР_1 , виданого 21.09.2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану м.Рівне, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрували шлюб 21.09.2003 року. Після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища чоловікові ОСОБА_2 , дружині ОСОБА_1 .

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження наявним у матеріалах справи.

Згідно з частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Стаття 112 СК України передбачає, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що позивач має бажання розлучитися.

Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Суд прийшов до переконання про доцільність розірвання шлюбу, що не позбавляє сторін права повторно зареєструвати шлюб після усунення обставин, що були підставою для його розірвання.

Відповідно до частини 2 статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що згідно абзацу 2 частини 3 статті 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно із ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно вимога позивача про залишення їй прізвища « ОСОБА_1 » після розірвання шлюбу підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною другою статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню суд враховує наступне.

Відповідно до вимог статті 182 СК України обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Також даною статтею визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач заявила вимогу про стягнення з відповідача на її користь, на утримання дітей аліментів в розмірі 1/3 усіх видів його доходів, щомісячно.

Разом з тим, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що для дітей віком до 6 років з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум становить 1921 грн., з 1 липня - 2013 грн., з 1 грудня - 2100грн.

Для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум становить 2395 грн., з 1 липня - 2510 грн., з 1 грудня - 2618 грн.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

А тому з врахуванням вищенаведених правових норм, наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача на утримання дітей аліментів у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що буде достатнім для забезпечення дітям належних умов для фізичного, духовного та культурного розвитку, а також відповідатиме чинному законодавству, не порушуючи також і інтересів і становища, як відповідача так і позивача.

При цьому на підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред`явлення позову, тобто з 22.06.2021 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання їх дітей, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки, позивач звільнена від сплати судового збору за вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини на підставі норм статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 908 грн., за позовну вимогу про стягнення аліментів.

У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому судові витрати пов`язані з розглядом справи потрібно покласти на відповідача, а саме судовий збір за вимогою про розірвання шлюбу.

Керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21.09.2003 року, Відділом реєстрації актів громадянського стану м.Рівне, актовий запис № 1362.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 прізвище « ОСОБА_1 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 (однієї третьої) частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.06.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 905 (дев`ятсот п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , адреса проживання зазначена у позові АДРЕСА_1 .

Суддя І.О.Гордійчук