Рішення № 100445742, 19.10.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/6586/21

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до третя особа Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни (01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, 10, офіс 91) Акціонерне товариство "Банк Форвард" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105, код ЄДРПОУ - 34186061)провизнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни про відкриття виконавчого провадження від 16.09.2021 року ВП №66848349.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням приписів ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки місце проживання та місце отримання доходів не відноситься до виконавчого округу на території якого відповідач здійснює діяльність. Тому, на думку позивача відповідач не мав права відкривати виконавче провадження.

Позивачка вважала, що виконавче провадження відкрито незаконно, а оскаржувана постанова має бути визнана протиправною та скасована.

Відповідач позов не визнала, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що стягувачем було подано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - рахунку НОМЕР_2 у валюті гривня, відкритий в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105 з наявним залишком власних коштів.

Отже, на думку відповідача, оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки провадження відкрито за місцем знаходження майна боржника, у зв`язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні. В підтвердження правомірності своїх дій відповідач також посилається на лист - роз`яснення Міністерства юстиції України від 11.06.2018 року №23123/16620-33-18/20.5.1 та постанову Верховного Суду від 10.09.2018 року по справі №905/3542/15.

Третя особа пояснень по суті справи не подала.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою суду від 11.10.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін на 19.10.2021 року.

В судове засідання 19.10.2021 року позивач та представник відповідача не з`явилися подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Приписами статті 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Так, частиною 4 зазначеної статті встановлені спеціальні строки розгляду відповідно до якої, справа вирішується судом протягом 10 днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. ст. 124, 194, 205 та 287 КАС України, суд вважає, що неприбуття сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Бобринецьким РС УДМС України в Кіровоградській області 07.08.2015. (а.с.8).

На підставі заяви від 16.09.2021 року про примусове виконання рішення відповідачем 16.09.2021.2019 року відкрито виконавче провадження ВП №66848349 щодо примусового виконання виконавчого напису №4853, виданого 25.08.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерне товариство "Банк Форвард" коштів в розмірі 12501,67 грн. (а.с.39).

Згідно з довідкою №б/н від 13.09.2021 року, наданою АТ "Банк Форвард", за позивачем обліковуються рахунок НОМЕР_2 у валюті гривня, з наявним залишком власних коштів (а.с.36).

Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2019 року ВП №58633423 з підстав її протиправності, позивач звернулась з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі Закон, №1404-VІІІ) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п.3 ч.1 ст.3 Закону, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця визначені ст.24 Закону.

Положеннями ч.2 цієї статті визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Частиною першою статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач, у відповідності до вимог ч.3 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження», має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Приписами ч.2 ст.48 Закону встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

В пункті 19 Постанови Верховного Суду № 905/3542/15 від 10.09.2018 року зазначено: ч. 3.1. ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України «Про виконавче провадження», у якому йдеться про «кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках».

Системний аналіз норм свідчить, що виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

З матеріалів справи судом вбачається, що виконавчим округом відповідача є м. Київ. Таким чином, відповідач має право здійснювати дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, в територіальних межах м. Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у м. Києві або ж майно боржника знаходиться в м. Києві.

Разом з тим, суд не бере до уваги посилання представника позивача на порушенням приписів ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» у контексті місця проживання позивача у м. Кропивницькому, оскільки підставою відкриття виконавчого провадження слугувало наявність майна боржника у м. Києві.

У заяві на примусове виконання рішення стягувач зазначив, що у позивача є рахунок НОМЕР_2 у валюті гривня, відкритий в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105 з наявним залишком власних коштів. Міститься довідка вказаного АТ, згідно якої позивач має вказаний рахунок.

Дослідивши дану довідку суд встановив, що вона містить відомості лише про наявність рахунку у позивача та не містить відомостей про наявність на цьому рахунку грошових безготівкових коштів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що матеріали виконавчого провадження також не містять будь-яких доказів наявності залишку коштів на зазначеному рахунку (виписки, витяги банківських документів тощо).

Суд зазначає, що відповідач, у першу чергу, не звернула стягнення на грошові кошти, які знаходяться на рахунку позивача НОМЕР_2 в валюті гривня, відкритий в АТ «Банк Форвард», а звернула стягнення шляхом накладання арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках у банківських установах зазначених у заяві про примусове виконання рішення, що свідчить постанова відповідача про накладення арешту від 16.09.2021 року (а.с.52).

Аналіз наведеного доводить вже зроблений висновок суду про те, що на вказаному рахунку відсутні грошові безготівкові кошти, на які могло би бути звернено стягнення.

При цьому, в копіях виконавчого провадження залученого до матеріалів справи відсутній Інформаційний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого, згідно якого у позивача є будь-яке майно, яке розташовано у м. Києві.

За таких обставин, суд зазначає, що на момент відкриття виконавчого провадження та прийняття спірної постанови у позивача було відсутнє будь-яке майно, у тому числі, грошові кошти, які б знаходились в межах виконавчого округу відповідача.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України від 11.06.2018 року, оскільки даний лист містить роз`яснення про те, що приватний виконавець дійсно може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням саме грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. Тобто, вказане роз`яснення не містить інформації щодо можливості прийняття виконавчих документів за місцезнаходженням лише карткових рахунків боржника.

Водночас, як вже наголошувалося судом підставою для відкриття виконавчого провадження за відповідним територіальним округом має бути, зокрема, наявність майна на вказаній території. Кошти, в розумінні чинного законодавства, вважаються майном особи.

Будь-яких доказів з відображенням конкретної суми коштів на рахунку позивача матеріали виконавчого провадження не містять.

Аналогічний висновок міститься в зазначеному вище листі Міністерства юстиції України від 11.06.2018 вих. №23123/16620-33-18/20.5.1, в останньому абзаці якого зазначено наступне: «Виходячи з наведеного, приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах».

Проте згідно з довідкою АТ «Банк Форвард» від 13.09.2021 року №б/н не містить інформацію щодо розмірі на вказаному рахунку коштів, які належать ОСОБА_1 . Більш того, суд вважає, що вказаний рахунок не є поточним, на якому акумулюються кошти вкладника, а є рахунком, на який мають надходити кошти для погашення кредитної заборгованості за кредитним договором укладеним позивачем з ПАТ «Банк Русский Стандарт» (а.с.32-34), тобто такі кошти не можуть вважатися майном особи.

Посилання відповідача на постанову ВС у складі Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №905/3542/15 суд вважає надуманими та не приймає, оскільки правовідносини у справах не є подібними. Так, у справі № 905/3542/15 йшла мова про правомірність дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали суду про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать відповідачу та підлягають до сплати позивачу і знаходяться на будь-яких рахунках відкритих у будь-яких фінансових установах, в тому числі, на поточному рахунку № НОМЕР_4 у позивача (місцезнаходження Банку: 01004, м. Київ, бульвар Т.Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26), та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження при виконанні ухвали суду про забезпечення позову в межах розміру позовних вимог у сумі 3757486,60 доларів США, за виключенням грошових коштів, що призначені на виплату заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівникам відповідача.

У справі що розглядається обставини є зовсім іншими. А відтак, суд не може застосувати висновки Верховного Суду, бо вони не стосуються спірних правовідносин.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства України прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Наведені відповідачем обґрунтування щодо процедури та порядку відкриття, ведення, закриття рахунків та їх обслуговування не спростовують обґрунтування позивача та викладені висновки суду.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження" та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

VІ. Судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 гривень, який підлягає відшкодуванню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 143, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни (01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, 10, офіс 91) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни про відкриття виконавчого провадження від 16.09.2021 року ВП №66848349.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни (01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, 10, офіс 91) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук