Рішення № 100445684, 20.10.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 року Чернігів Справа № 620/7404/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті середньомісячної заробітної плати за період працевлаштування, але не більше шести місяців, у відповідності з частиною 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»;

- зобов`язати Гончарівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату, яку отримувала, перебуваючи на посаді секретаря сільської ради за період працевлаштування, але не більше шести місяців.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що дії відповідача щодо невиплати мінімальної державної гарантії в оплаті праці для звільнених посадових осіб органу місцевого самоврядування після їх звільнення є протиправними та такими, що порушують її права та інтереси.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 31.08.2021 визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з даним адміністративним позовом; прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; витребувано у відповідача копії усіх документів, що стосуються предмету позову, засвідчені належним чином та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що однією з підстав припинення трудового договору, згідно частини 5 статті 36 КЗпП України, є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду, що повинно бути відображено і при припиненні трудового договору. Натомість в трудовій книжці позивача є запис «звільнена з посади головного бухгалтера сільради в зв`язку з обранням на посаду секретаря», без обґрунтування належною нормативною базою, без посилання на статтю та пункт закону, чим порушені вимоги діючого законодавства. Також відсутній запис і щодо прийняття на посаду секретаря Максимівської сільської ради з належним його оформленням відповідно до вимог статті 24 КЗпП України. Крім того правильність оформлення звільнення з виборної посади не відповідає вимогам статті 36 КЗпП України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так позивач в період, з 11.11.2015 по 01.12.2020, займала посаду секретаря Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, що підтверджується записами трудової книжки позивача, серії НОМЕР_1 та копією рішення 1 сесії 8 скликання Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області від 11.11.2015 (а.с.10-14, 21).

Рішенням 1 сесії 8 скликання Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 01.12.2020 Максимівську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Гончарівської селищної ради, яка є правонаступником прав та обов`язків Максимівської сільської ради (а.с.24).

Як слідує з запису № 9 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та розпорядження Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області від 11.11.2015 №24, ОСОБА_1 11.11.2015 було звільнено з посади головного бухгалтера Максимівської сільської ради, у зв`язку з обранням секретарем Максимівської сільської ради згідно рішення 1 сесії 7 скликання Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області від 11.11.2015 (а.с.11,22).

19.02.2021 та 05.04.2021 ОСОБА_1 звернулася до Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області із заявами, в яких просила, в зв`язку зі звільненням з посади секретаря Максимівської сільської ради на підставі рішення 1 сесії 7 скликання Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області від 11.11.2015 забезпечити рівнозначною роботою (посадою), яку займала до обрання секретарем сільської ради, та виплатити середньомісячну заробітну плату на період працевлаштування згідно статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (а.с.15-17).

З відповідей Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 11.03.2021 №2, від 22.04.2021 №02-24/465, №02-24/466 селищний голова Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області повідомив, що у трудовій книжці позивача не зазначено статті звільнення згідно Кодексу Законів про Працю, що унеможливлює здійснювати виплату середньомісячної заробітної плати протягом 6 місяців згідно абзацу 2 частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (а.с.18-20).

Судом також встановлено, що позивач не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області, та не отримує ніяких видів пенсій.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати середньомісячної заробітної плати, у відповідності до частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада), в тому числі і голови, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради визначає Закон України від 11.07.2002 № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон № 93-IV), який також встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 93-IV депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у поза робочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

В силу частин першої, другої статті 33 Закону № 93-IV у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі. З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді. Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов`язки на постійній основі.

Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 КЗпП України, за приписами якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Таким чином приведеними вище нормами права встановлено право працівника, звільненого з роботи внаслідок обрання на виборну посаду у раді, на одержання після закінчення його повноважень за виборною посадою попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві, в установі, організації або надання йому рівноцінної роботи (посади).

Тобто у разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців.

Отже законодавець гарантує колишньому депутату місцевої ради збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. За змістом Закону збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат місцевої ради, вжити заходи до його працевлаштування.

Закон № 93-IV покладає на роботодавця обов`язок забезпечити депутату, строк повноважень якого завершився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, з 15.01.2006 по 11.11.2015, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.10-14).

Згідно відповідей Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 11.03.2021 №2, від 22.04.2021 №02-24/465, №02-24/466 селищний голова Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області повідомив, що у трудовій книжці позивача не зазначено статті звільнення згідно Кодексу Законів про Працю, що унеможливлює здійснювати виплату середньомісячної заробітної плати протягом 6 місяців згідно абзацу 2 частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (а.с.18-20).

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що у трудовій книжці позивача не зазначено статті звільнення згідно Кодексу Законів про Працю, що унеможливлює здійснювати виплату середньомісячної заробітної плати протягом 6 місяців згідно абзацу 2 частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Однак суд не погоджується з даним твердженням відповідача, в зв`язку з наступним.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції).

Записи трудової книжки ОСОБА_1 виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити документів, на підставі яких вони внесені, підпис уповноваженої особи та печатку.

Крім того необхідно зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Окрім того суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція підтримана і Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

В зв`язку з зазначеним, оскільки позивач займала посаду секретаря та працювала у Максимівській сільській раді Козелецького району Чернігівської області на постійній основі по 01.12.2020, працевлаштування на попередній посаді є неможливим, та не отримує ніяких видів пенсій, тому, за сукупності вказаних обставин, ОСОБА_1 має право на збереження середньої заробітної плати, яку вона одержувала раніше на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату, яку отримувала, перебуваючи на посаді секретаря сільської ради за період працевлаштування, але не більше шести місяців, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення про збереження середньої заробітної плати ОСОБА_1 , яку вона отримувала на посаді секретаря у Максимівській сільській раді Козелецького району Чернігівської області, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, та зобов`язання відповідача прийняти рішення про збереження середньої заробітної плати за ОСОБА_1 , яку вона отримувала на посаді секретаря у Максимівській сільській раді Козелецького району Чернігівської області, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірності своїх дій та рішень.

За вищевказаних обставин адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У даній адміністративній справі судом задоволено позов частково.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн (а.с.6), суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області у сумі 605,34 грн.

Керуючись статтями 139, 168, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області щодо не прийняття рішення про збереження середньої заробітної плати ОСОБА_1 , яку вона отримувала на посаді секретаря у Максимівській сільській раді Козелецького району Чернігівської області, на період працевлаштування, але не більше шести місяців.

Зобов`язати Гончарівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області прийняти рішення про збереження середньої заробітної плати за ОСОБА_1 , яку вона отримувала на посаді секретаря у Максимівській сільській раді Козелецького району Чернігівської області, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 34 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Гончарівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області (вул. Танкістів, 11, смт Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, код ЄДРПОУ - 03081565).

Суддя В.В. Падій