Рішення № 100445199, 20.10.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6625/21

РІШЕННЯ

іменем України

20 жовтня 2021 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради від 24.05.2021 року (Протокол № 192) про відмову в призначенні щомісячної допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради провести засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та призначити ОСОБА_1 з 24.05.2021 року щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що у зв`язку із проведенням антитерористичної операції за місцем її постійного проживання, вона змушена була переїхати до м. Шепетівка Хмельницької області, де у встановленому законом порядку взята на облік як внутрішньо переміщена особа.

В подальшому, Управлінням праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради позивачу призначена щомісячна адресна допомога, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг.

Вказує, що з січня 2016 року виплата такої допомоги була припинена.

У квітні 2021 року позивач звернулась до відповідача з заявою щодо призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на наступний шестимісячний термін.

Відповідач листом від 25.05.2021 року № Р-317 повідомив позивача, що рішенням комісії (протокол № 192) від 24.05.2021 року в призначені допомоги їй відмовлено, на підставі п.7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги (постанова КМУ № 505 від 01.10.2014 року).

Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без виклику сторін.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Суд, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживала у м. Брянка Луганської області.

У зв`язку із проведенням антитерористичної операції за місцем її постійного проживання, позивач змушена була переїхати до м. Шепетівка, де у встановленому законом порядку взята на облік як внутрішньо переміщена особа, підтвердженням чого є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.12.2018 року № 0000660942, видана Управлінням праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради.

Управлінням праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради позивачу призначена щомісячна адресна допомога, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг.

Починаючи з 01.01.2016 року виплата такої допомоги була припинена.

В квітні 2021 року позивач звернулась до відповідача з заявою щодо призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на наступний шестимісячний термін.

Відповідач листом від 25.05.2021 року № Р-317 повідомив позивача, що рішенням комісії (протокол № 192) від 24.05.2021 року в призначені допомоги їй відмовлено, на підставі п.7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги (постанова КМУ № 505 від 01.10.2014 року).

В даному листі зазначено, що з 01.09.2015 року позивач отримувала допомогу як працездатна особа. Відповідно до п.7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" (далі - Порядок), якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період припиняється. З 01.09.2015 року допомога позивачу виплачувалася як працездатній особі, в розмірі 442 грн., з 01.11.2015р. - 221 грн., а з 01.01.2016р. виплату допомоги було припинено. Згідно п. 12 Порядку виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги. Протягом січня 2016 року до управління не надійшло відомостей про працевлаштування позивача, в зв`язку з чим допомога не могла бути відновлена. Як наслідок, позивач втратила право на вищезазначену допомогу згідно п. 3 Порядку: особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 Порядку, грошова допомога не призначається.

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернулася в суд з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визначається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Як зазначено у частині 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

У частині 1 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 року № 505 затверджений Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у призначенні адресної допомоги, починаючи з травня 2021 року Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради вказано пункт 7 Порядку № 505.

Так, відповідно до пункту 7 Порядку № 505, якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Отже, вищенаведеним Порядком № 505 передбачено те, що не працевлаштування особи працездатного віку протягом двох місяців з моменту призначення адресної допомоги впливає на її розмір, а саме: на наступні два місяці вона зменшується на 50%, а в подальшому - припиняється.

Суд зазначає, що позивач з 06.05.2021 року працює на посаді бухгалтера у ТОВ "Прайм Груп Україна", підтвердженням чого є запис в трудовій книжці позивача.

Згідно з пунктом 2 Порядку №505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) зокрема у таких розмірах:

- для осіб, які отримують пенсію, дітей, студентів денної форми навчання закладів вищої освіти та учнів закладів професійно-технічної освіти, які досягли 18-річного віку (до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) - 1000 гривень на одну особу (члена сім`ї);

- для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї) (Пункт 3 Порядку №505)

Загальний розмір допомоги на сім`ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім`ї та не може перевищувати 3000 гривень для сім`ї; до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім`ї - 5000 гривень.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї.

Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.

Пунктом 7 Порядку №505 передбачено, що якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

У разі звільнення та подальшого не працевлаштування працездатного члена сім`ї грошова допомога на цього члена сім`ї через два місяці з дня, що настає за днем звільнення, зменшується на 50 відсотків, а через чотири місяці з дня, що настає за днем звільнення, - припиняється.

Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

З огляду на обставини справи суд вважає, що у разі, коли з моменту припинення виплати особі адресної грошової допомоги по день нового звернення її до управління із заявою про виплату допомоги, як працевлаштованої особи, минув шестимісячний строк, тобто наступний повний строк в розумінні пункту 3 Порядку, у управління відсутні підстави відмовляти у виплаті грошової допомоги з посиланням на пункти 3 та 7 Порядку №505.

Суд вважає, що грошова допомога на наступний строк може не призначатись тільки тим особам, які продовжують перебувати в статусі не працевлаштованої (безробітної) особи, відтак у разі, якщо особа працевлаштувалась і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку №505, вона знову набуває право на виплату їй щомісячної адресної допомоги.

Верховний Суд у постановах від 15.04.2019 у справі №227/513/17 та від 15.08.2019 у справі №415/4379/17 сформував аналогічну правову позицію. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує висновки, викладені в судових рішеннях Верховного Суду.

Крім того, слід застосувати підхід Європейського суду з прав людини, який вважає, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. У випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності та обґрунтованості рішення щодо відмови у виплаті адресної допомоги позивачу, відтак рішення відповідач від 24.05.2021 року (Протокол № 192) про відмову в призначенні щомісячної допомоги ОСОБА_1 є необґрунтованим і протиправним.

Також суд зазначає, що відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи вищевикладене, суд для ефективного захисту порушених прав позивача вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Управління праці та соціального захисту Шепетівської міської ради призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 24.05.2021 року щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162, ч. 2 ст. 175 КАС України) Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи те, що відповідач не надав відзив або будь-які належні докази того, що він діяв на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, а також інші доречні та допустимі аргументи проти позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради, викладене у формі протоколу № 192 від 24.05.2021 року, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 24.05.2021 року щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради (вул. Островського, 4,Шепетівка,Шепетівський район, Хмельницька область,30405 , код ЄДРПОУ - 03198586)

Головуючий суддя В.К. Блонський