Рішення № 100444764, 20.10.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5030/21

20 жовтня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області, в якому просив:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах - протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи на посаді інженера з 02.01.2004 по 04.05.2004 в ФОП ОСОБА_2 , з 06.05.2005 по 31.07.2005 в ТОВ «Телком», з 03.08.2005 по 14.04.2006 в ФОП ОСОБА_3 та з 19.04.2006 по 01.04.2007 в СПД ОСОБА_4 ;

- призначити з 03.01.2021 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова відповідача зарахувати до страхового стажу спірних періодів є протиправною, оскільки даний факт роботи підтверджений записами в трудовій книжці.

Ухвалою суду від 16.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 20.10.2021.

Відповідачем подано до суду 14.09.2021 відзив на адміністративний позов у якому зазначає, що характер протиправності в діях відповідача відсутній, вимоги позивача є необґрунтованими, у задоволенні яких, на думку відповідача, слід відмовити.

В судове засідання сторони не прибули, подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач є особою, що досягнув пенсійного віку (60 років).

Позивач 02.02.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши при цьому: трудову книжку, копію паспорта та ідентифікаційного номера облікової картки платника податків, військовий квиток, довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 року по день звернення та довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Листом відповідач від 16.02.2021 повідомив позивача, що ним прийнято рішення про відмову у призначені йому пенсії за віком (рішення від 08.02.2021 №191950009769).

Підставами відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до вищезгаданого листа є недостатня кількість стажу. Відповідач зазначив що його страховий стаж складає 27 років 01 місяць 29 днів (аркуш справи 12).

Позивач повторно звернутися до відповідача із заявою про роз`яснення свого рішення про відмову у призначенні йому пенсії за віком.

Відповідач листом від 30.03.2021 №1900-0504-8/10123 повідомив, що причиною не зарахування спірних періодів роботи є те, що роботодавці, у яких він працював не подавали до органів Пенсійного фонду України відомості щодо сум нарахованої заробітної плати в системі персоніфікованого обліку. Також вказано що за вищенаведені періоди даними СПД ФО страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не нараховувались і не сплачувались.

А тому, на думку відповідача, періоди страхового стажу з 02.01.2004 по 04.05.2005, з 03.08.2005 по 14.04.2006 не можуть бути зарахованими до його загального страхового стажу (аркуш справи 11).

Позивач вважаючи відмову відповідача протиправною, звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з вимогами статті 45 Закону №1058-IV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року не менше 26 років, з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, визначено, що до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, на виконання вказаної норми, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), пунктом 1 якого визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 регламентовано, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як вбачається з трудової книжки позивача, окрім безспірних періодів роботи, він працював на посаді інженера:

- з 02.01.2004 по 04.05.2004 в ФОП ОСОБА_2 ;

- з 06.05.2005 по 31.07.2005 в ТОВ «Телком»;

- з 03.08.2005 по 14.04.2006 в ФОП ОСОБА_3

- з 19.04.2006 по 01.04.2007 в СПД ОСОБА_4 .

Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що зазначені періоди роботи позивача не можуть бути зараховані до загального стажу роботи з підстав відсутності даних про сплату єдиного внеску, виходячи з наступного.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 (справа №235/805/17), від 06.12.2019 (справа №663/686/16-а), від 06.12.2019 (справа №500/1561/17) та від 05.12.2019 (справа №242/2536/16-а).

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Порядку №637 підтвердження стажу роботи особи у інший спосіб ніж за її трудовою книжкою допускається лише у випадку відсутності такого документа або відповідних записів у ньому, чи містяться неправильні або неточні записи про періоди роботи.

Водночас, записи у трудовій книжці позивача підтверджують спірні періоди роботи позивача.

Частиною третьою статті 24 Закону №1058 встановлено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

За правилами частини першої статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Механізм призначення (перерахунку) пенсії регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 2.1. розділу ІІ Порядку №22-1 за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з пунктом .4.3. розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.

З аналізу положень законодавства, суд робить висновок, що основною підставою для зарахування страхового стажу для обчислення розміру пенсії особі, яка підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, є щомісячна сплата страхових внесків в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак, при цьому суд зазначає, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. (Частини перша, третя, десята, дванадцята статті 20 Закону №1058-IV).

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

В даному випадку, судом встановлено, що позивач працював на посаді інженера в період з 02.01.2004 по 04.05.2004 в ФОП ОСОБА_2 , з 06.05.2005 по 31.07.2005 в ТОВ «Телком», з 03.08.2005 по 14.04.2006 в ФОП ОСОБА_3 , з 19.04.2006 по 01.04.2007 в СПД ОСОБА_4 .

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії.

Несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом.

Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцями, оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 по справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16), касаційне провадження №К/9901/458/17.

Крім того, відповідно до статті 254 КЗпП України, несплата підприємством, установою, організацією внесків на соціальне страхування не позбавляє працівника виплати за цим страхуванням, зокрема, виплати пенсії.

Той факт, що відраховані із заробітної плати страхові внески не потрапили до Пенсійного фонду України, не повинен впливати та відображатися на законних правах та інтересах позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, і є лише провиною роботодавця.

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

З врахуванням наведених обставин та норм чинного законодавства, судом було встановлено, що стаж роботи позивача (за спірні періоди часу) визначений у його трудовій книжці, підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд вважає протиправним та прийшов до висновку про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №191950009769 від 08.02.2021 щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивачу.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити йому пенсію за віком та виплату, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 26 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини (60 років).

В ході судового розгляду судом встановлено, що позивач до відповідача звернувся із заявою - 02.02.2021, на момент звернення йому виповнилося 60 років (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Загальний стаж роботи позивача становить більше 28 років і відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" він має право на призначення пенсії по віку.

Враховуючи викладене, суд для належного відновлення порушених прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати позивачу до загального стажу роботи вищенаведені періоди роботи.

Згідно із ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки, позивач звернувся до відповідача 02.02.2021 (не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку), тому пенсія за віком має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 03.01.2021, а тому дана вимога підлягає до задоволення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави задоволення позовних вимог.

Судових витрат по справі немає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 08.02.2021 №191950009769 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на посаді інженера: з 02.01.2004 по 04.05.2004 в ФОП ОСОБА_2 , з 06.05.2005 по 31.07.2005 в ТОВ «Телком», з 03.08.2005 по 14.04.2006 в ФОП ОСОБА_3 та з 19.04.2006 по 01.04.2007 в СПД ОСОБА_4 .

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 03 січня 2021 року - дати виникнення права на отримання пенсії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);

Головуючий суддя Осташ А.В.