Ухвала суду № 100444317, 20.10.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову

20 жовтня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/12985/21

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Канигіна Т.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

18.10.2021 Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 09.09.2021 №1519 "Про накладення штрафу на АТ "Полтаваобленерго" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання".

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом зупинення дії оскарженої постанови до набрання законної сили рішенням у цій справі.

В обґрунтування даної заяви заявник зазначає, що відповідно до постанови НКРЕКП №1519 від 09.09.2021 на позивача накладено штраф у розмірі 1700000,00 грн за порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії. Позивач зазначає, що частиною п`ятою статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладеного відповідним рішенням регулятора.

Також позивач зазначає, що передчасна сплата значної штрафної санкції у розмірі 1700000,00 грн унеможливить її повернення, оскільки на сьогоднішній день відсутній порядок повернення сплачених НКРЕКП штрафних санкцій у результаті їх подальшого судового скасування.

Крім того, за доводами позивача, у разі незаконності спірної постанови НКРЕКП, питання що має бути вирішеним під час розгляду адміністративного спору, Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" матиме змогу поновити порушені права та інтереси виключно шляхом звернення до суду із значною кількістю судових позовів, зокрема, про скасування рішень державного виконавця, стягнення з бюджету безпідставно сплачених коштів тощо, що призведе до значних витрат коштів та часу як учасників справи, так і державних органів, пов`язаних із судовим розглядом декількох справ.

Позивач вважає за необхідне зауважити, що згідно з рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатні вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Позивач також зазначає, що вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації суб`єктом владних повноважень його функцій після розгляду справи по суті. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти дії на реалізацію вищезазначеної постанови, не скасовує чинність останньої та не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі.

За доводами заявника, заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, зазначеною нормою визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №640/9158/19, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі №826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.

У межах цього судового провадження позивач оскаржує правомірність постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.09.2021 №1519 "Про накладення штрафу на АТ "Полтаваобленерго" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання" про накладення штрафу на позивача у розмірі 1700000,00 грн.

Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора. Протягом п`яти робочих днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.

Наведене свідчить, що у разі відмови позивача від добровільного виконання постанови про накладення штрафу у зв`язку з її оскарженням до суду, останньому після спливу 30-денного строку з дня одержання такої постанови, буде нарахована пеня, що у подальшому може мати наслідком можливість звернення відповідача із вимогою про стягнення нарахованих грошових коштів.

Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Отже, факт пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання обумовлює проведення виконавчих дій, зокрема, примусове стягнення суми заборгованості та суми виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Відповідно до пунктів 3 та 5 Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідач є контролюючим органом в розумінні положень пункту 5 цього Порядку, оскільки саме на виконання його рішення за спірною постановою повинно бути сплачено штраф позивачем. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 у справі № 826/13636/14.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача, що зворотного механізму повернення у попередній стан вже виконаних перелічених вимог спірної постанови не передбачено нормативно-правовим актом, а виконання позивачем постанови до вирішення питання про її законність та обґрунтованість може призвести до істотних складнощів та неефективності поновлення порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь.

Згідно з пунктами 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.09.2021 №1519 "Про накладення штрафу на АТ "Полтаваобленерго" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання" до набрання законної сили рішенням у даній справі, забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та є співмірним з негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цього заходу забезпечення позову як для самого позивача, так і для його абонентів, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності збалансованості інтересів сторін та наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Водночас, вжиття судом заходів забезпечення позову не порушить прав та законних інтересів відповідача чи інших осіб.

Крім того, суд враховує те, що на підставі оскаржуваної постанови від 09.09.2021 №1519 стосовно позивача можуть бути вжиті дії щодо примусового виконання постанови, яка оскаржується у Полтавському окружному адміністративному суді. У разі незаконності спірної постанови НКРЕП, питання що має бути вирішеним під час розгляду адміністративного спору, позивач матиме змогу поновити порушені права та інтереси шляхом виключно шляхом звернення до суду із значною кількістю судових позовів, наприклад, про скасування рішень державного виконавця, стягнення з бюджету безпідставно сплачених коштів тощо. Зазначене може привести до значних витрат коштів та часу як учасників справи, так і державних, пов`язаних із судовим розглядом декількох справ.

При цьому, суд звертає увагу, що на стадії вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, судом не надається правова оцінка оскаржуваній постанові від 09.09.2021 №1519, оскільки ці обставини є предметом даного спору та не можуть бути покладені в основу ухвали про забезпечення позову. При цьому, вжиття такого заходу, як зупинення дії оскаржуваної постанови від 09.09.2021 №1519, направлено виключно на забезпечення збалансованості інтересів сторін у межах розгляду адміністративної справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити заяву Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови.

Зупинити дію постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.09.2021 №1519 "Про накладення штрафу на АТ "Полтаваобленерго" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання" до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 440/12985/21.

Допустити ухвалу до негайного виконання.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Т.С. Канигіна