Рішення № 100443821, 20.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 р. № 400/3151/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,

про:визнання дій та бездіяльності протиправними; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.08.2020 року до Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Миколаївській області, яка полягає у ненаданні позивачу допомоги в отриманні відсутніх документів для призначення пенсії;

- визнати протиправними дії відповідача у відмові в зарахуванні довідок про заробітну плату від 12.04.1991 №14 та від 22.08.1991 №237 для обчислення пенсії та скасувати рішення №24/4 від 31.03.2017;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту призначення 06.11.2016 з урахуванням довідки про заробітну плату №УРБ/5070 (вихідний номер №842/19-УРБ від 08.08.2019) за період з травня 1985 року по липень 1991 року виданої Філією «Уренгой буріння» ТОВ «Газпром буріння», та з зарахуванням в полуторному розмірі страхового стажу за час роботи в районах Крайньої Півночі за періоди: з 08.08.1984 року по 18.05.1985 року, з 25.05.1985 року по 08.10.1987 року, з 09.10.1987 року по 26.07.1991, загалом 6 років 11 місяців 13 днів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком. При призначенні пенсії позивачу відповідачем не були прийняті до розрахунку пенсії довідки про заробітну плату від 12.04.1991 та від 22.08.1991 року, оскільки вони не відповідають вимогам ст.40 ЗУ №1058-IV Додатку 1, затвердженого порядком №22.

Так, з листа відповідача позивач дізнався, що ГУ ПФУ в Миколаївській області не отримало відповіді на запити щодо підтвердження довідок про заробітну плату позивача, які направлялися до Головного управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м.Тюмені.

Управлінням ГУ ПФУ в Миколаївській області було прийнято рішення від 31.03.2017

№24/4 про відмову в зарахуванні довідок про заробітну плату для обчислення розміру пенсії відповідно до Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач наголошує, що під час подання останнім заяви про перерахунок пенсії до управління Пенсійного фонду були надані всі необхідні докази, які підтверджують роботу в районах Крайньої Півночі. З огляду на викладене, позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

На виконання вимог вищенаведеної ухвали, 28.08.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області подано до адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позивач дійсно перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком. Застосування до визначених періодів пільгового обчислення трудового стажу в районах Крайньої Півночі в управління немає законних підстав, оскільки наявність в трудовій книжці та довідках лише запису про факт роботи в районах Крайньої Півночі не є достатньою підставою для обчислення стажу з урахуванням кратності. На запити, які направлялися до Державного закладу Головного управління Пенсійного фонду України Російської Федерації міста Тюмені була отримана відповідь з якої вбачалося, що виконати вимоги запиту не є можливим, оскільки в архівній базі управління відсутня інформація про зазначені організації. Отже, прийняте рішення відповідача від 31.03.2017 №24/4, яким відмовлено позивачу у зарахуванні довідок від 12.04.1991 №14 та 22.08.1991 №237 є законним та таким , що не підлягає скасуванню.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 06.11.2016 року та отримує пенсію за віком, згідно з вимогами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При призначенні пенсії ОСОБА_1 були подані довідки про заробітну плату від 12.04.1991 №14 за період роботи з травня 1985 року по жовтень 1987 року видану управлінням бурових робіт №1 ВО «Тюменьбургаз» та від 22.08.1991 №237 за період з жовтня 1987 року по липень 1991 року видану виробничим об`єднанням «Тюменбургаз» Центральна база виробничого обслуговування.

Зазначені довідки підтверджували, що в період роботи з травня 1985 року по жовтень 1987 року та з жовтня 1987 року по липень 1991 року позивач працював в районі Крайньої Півночі.

Щодо застосування до визначених періодів пільгового обчислення трудового стажу в районах Крайньої Півночі відповідач вказав, що немає законних підстав, оскільки наявність у довідках лише запису про факт роботи в районах Крайньої Півночі не є достатньою підставою для обчислення стажу з урахуванням кратності. На запити, які направлялися до Державного закладу Головного управління Пенсійного фонду України Російської Федерації міста Тюмені була отримана відповідь з якої вбачалося, що виконати вимоги запиту не є можливим, оскільки в архівній базі управління відсутня інформація про зазначені організації. Отже, як вважає відповідач ним правомірно прийнято рішення від 31.03.2017 №24/4, яким відмовлено позивачу у зарахуванні вказаних періодів до стажу роботи на підставі довідок від 12.04.1991 №14 та 22.08.1991 №237 про заробітну плату позивача.

06.12.2019 року позивачем до ГУ ПФУ в Миколаївській області було подано заяву на

перерахунок пенсії ОСОБА_1 , до якої долучено довідки про заробітну плату №УРБ/5070 від 08.08.2019 та про уточнення спеціального стажу №1650/19 –УРБ.

13.12.2019 відповідачем було винесено рішення №31/1, згідно якого було вирішено «розглянути заяву про перерахунок пенсії від 06.12.2019 ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну №842/19-УРБ від 08.08.2019, видану філією «Уренгой буріння ТОВ «Газпромбуріння» за умови підтвердження їх за результатами звірки первинними документами.

Листом ГУ ПФУ в Миколаївській області №1400-0303-8/26969 від 26.05.2020 було повідомлено, що згідно з протоколом від 22.05.2020 проведено перерахунок розміру пенсії позивача з 01.12.2019. Для розрахунку середньомісячного заробітку враховано заробітну плату за період з 01.07.1986 по 30.06.1991 та з 01.07.2000 по 30.09.2016 року. Також повідомлено, що управлінням зараховано страховий стаж в полуторному розмірі за період з 07.04.1989 по 31.12.1990 року.

Однак, такі дії відповідача є протиправними, оскільки відповідно до довідки уточнюючої спеціальний стаж №1650/19-УРБ від 06.09.2019, період роботи в районах Крайньої Півночі становить 6 років 11 місяців та 13 днів за періоди: з 08.08.1984 по 18.05.1985; з 25.05.1985 по 08.10.1987; з 09.10.1987 по 26.07.1991.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не застосування пільгового обчислення трудового стажу за вказані періоди в районах Крайньої Півночі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 23 ч. 1 Європейської Соціальної Хартії (переглянутої) та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-ІV).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону №1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осі», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до п. 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, періоди роботи до 01.01.1991 року у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на

яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР №148 від 10.02.1960 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

13.03.1992 року Україною була підписана Угода «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення».

Статтею 5 вищенаведеної Угоди встановлено, що вона розповсюджує дію угоди на пенсійне забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угоди.

15.01.1993 року між Урядом України і Урядом Російської Федерації підписана Тимчасова Угода про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Тимчасової Угоди, громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком):чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років,жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.

Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як у районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев`ять місяців роботи у районах Крайньої Півночі.

У випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.

Статтею 3 Тимчасової Угоди визначено, що при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991 року.

У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.

Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюється спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін.

Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно з законодавством України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року)

Отже, ст.3 Тимчасової Угоди дозволено обчислювати стаж за нормами Закону Російської Федерації «Про державні гарантії і компенсації для осіб, працюючих і проживаючих в районах Крайньої Півночі та прирівняних місцевостях» від 19.02.1993 року,

яким дозволено застосовувати пільгу про обчислення стажу незалежно від факту наявності строкового трудового договору, тим самим на рівні міжнародних угод, укладених між Україною та Росією встановлено, що на території України гарантується пенсійне забезпечення громадян, які працювали на території Росії в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, і при цьому обов`язково визначено, що обчислення стажу здійснюється незалежно від факту наявності строкового трудового договору.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року і від 26.09.1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967 року.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10.02.1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії ВР СРСР від 29.09.1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01.03.1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції порядку надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

З аналізу вищенаведених норм, судом встановлено, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та

прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців ) є:

1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи у районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

2) поширення на особу у період її роботи у таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 року та від 29.09.1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Основним документом, підтверджуючим факт роботи особи у районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка. Крім цього, ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівними довідками.

Разом з тим, для обчислення пільгового стажу при роботі у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 року по справі № 396/153/17 (№2-а/396/13/17).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ст. 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637), де регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 2 п. 1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Вказані документи подавалися позивачем до ГУ ПФУ у Миколаївській області для перерахунку призначеної суми пенсії, однак відповідачем не було взято їх до уваги.

Щодо посилань відповідача, що позивачем для підтвердження роботи в районах Крайньої Півночі не надано жодного строкового трудового договору, укладеного в письмовій формі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Аналогічні положення містились у ст. 15 Кодексу про працю РСФСР від 09.12.1971 року.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що не зарахування оскаржуваних періодів роботи з урахуванням кратності страхового стажу в районах Крайньої Півночі з підстав відсутності письмових трудових договорів є безпідставною, оскільки, факт укладення трудових договорів з роботодавцем підтверджується наявними в матеріалах справи архівними довідками та відповідними записами у них.

Отже, враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що періоди роботи в районі Крайньої півночі підлягають зарахуванню із застосуванням пільгового коефіцієнту:

- з 08.08.1984 року по 18.05.1985 року з 25.05.1985 року по 08.10.1987 - з 09.10.1987 по 26.07.1991 року, тобто, з дати призначення пенсії з 06.11.2016 року;

Щодо вимоги визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненаданні позивачу допомоги в отриманні відсутніх документів для призначення пенсії суд повідомляє, що не має законних підстав для задоволення вимоги в цій частині так як відповідачем вживалися заходи щодо підтвердження заробітної плати, зазначеної в наданих позивачем довідках про що позивач повідомлявся листом від 27.03.2017. Відповідачем направлялися запити від 29.11.2016 №14654/03, від 10.02.2017 №1603/03 до Головного управління Пенсійного фонду Російської Федерації міста Тюмені щодо проведення зустрічної перевірки довідок про заробітну плату, та були отримані відповіді з вказаних питань.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене вище, у суду наявні підстави для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Судовий збір відповідно до ст.139 КАС України необхідно повернути позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні довідок про заробітну плату від 12.04.1991 №14 та від 22.08.1991 №237 для обчислення пенсії та скасувати рішення №24/4 від 31.03.2017 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна,1, м. Миколаїв,54020, код ЄДРПОУ 13844159) здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з моменту призначення 06.11.2016 з урахуванням довідки про заробітну плату №УРБ/5070 за період з травня 1985 року по липень 1991 року виданої Філією «Уренгой буріння» ТОВ «Газпром буріння», та з зарахуванням в полуторному розмірі страхового стажу за час роботи в районах Крайньої Півночі за періоди: з 08.08.1984 року по 18.05.1985 року, з 25.05.1985 року по 08.10.1987 року, з 09.10.1987 року по 26.07.1991, загалом 6 років 11 місяців 13 днів.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840,80 грн, згідно квитанції від 04.08.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі поданя апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційно їскарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцятиднів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник