Рішення № 100443768, 20.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

20 жовтня 2021 р.справа № 400/3226/21 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034,

провизнання протиправним та скасування наказу від 06.04.21 р. № 2292-сг; зобов`язання вчинити певні діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДГК у Миколаївській області), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДГК у Миколаївській області від 6 квітня 2021 р. № 2292-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою";

2) зобов`язати ГУ ДГК у Миколаївській області повторно розглянути клопотання позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 7,645 га, що перебуває в оренді фермерського господарства "Лист" в межах території Костичівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області та прийняти наказ у відповідності до ст. 118 ч. 7 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

3) зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Фульгу А.П. (а. с. 42).

Розпорядженням виконуючого обов`язки керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл справи (а. с. 46).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді Морозу А.О. (а. с. 48).

Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а. с. 55-56).

Під час розгляду справи, позивачка подала заяву про зміну позовних вимог, в якій просить залишити без розгляду позовні вимоги, викладені в пунктах 2 і 3 позовної заяви (а. с. 69-70).

Суд звертає увагу позивачки на те, що покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку подати звіт про виконання судового рішення, не є позовною вимогою, так як не є способом судового захисту, передбаченим ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) - по суті це спосіб судового контролю, порядок реалізації якого встановлений ст. 382 КАС України.

Також, суд звертає увагу позивачки, що заява про зміну позовних вимог та заява про залишення позову без розгляду, це різні процесуальні документи, які регулюються різними статтями КАС України - ст. 47 і ст. 240 КАС України відповідно та передбачать різні процесуальні наслідки.

Вказані статті не передбачають можливості зміни позовних вимог шляхом залишення частини позовних вимог без розгляду - якщо позивачка має намір змінити позовні вимоги, то подається заява, в якій викладаються нові позовні вимоги, а якщо позивачка має намір залишити позов без розгляду, то подається відповідна заява.

Крім того, ст. 240 КАС України регулює питання залишення без розгляду всього позову, а не частини позовних вимог.

Як визначено ст. 47 ч. 1 КАС України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні (ст. 47 ч. 8 КАС України).

До своєї заяви про зміну позовних вимог, позивачка не долучила доказів її направлення відповідачу, у зв`язку з чим, на підставі вищенаведеної норми, така заява розгляду не підлягає.

В обґрунтування позову наведені наступні обставини. 3 грудня 2020 р. ОСОБА_1 подала до ГУ ДГК у Миколаївській області клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, за наслідками розгляду якого відповідач прийняв спірний наказ, яким відмовив в наданні такого дозволу. Наказ обґрунтований тим, що позивачка не подала документів, які б підтверджували її досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. На переконання позивачки, таке мотивування наказу не відповідає дійсності, так як разом з іншими документами, нею була подана виписка з трудової книжки, згідно якої вона працює головним бухгалтером у фермерському господарстві ОСОБА_2 , до того ж вона є членом фермерського господарства "Лист" і загальний стаж роботи у сільському господарстві складає понад 14 років. Крім того, відповідач порушив строки розгляду клопотання, встановлені ст. 118 ч. 7 ЗК України.

Відповідач подав відзив, в якому позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити з таких підстав. Стаття 118 ч. 6 ЗК України передбачає, що у випадку подання клопотання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що і має місце у випадку ОСОБА_1 , заявнику слід подати документи, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність відповідної освіти. Перелік документів, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 584. Позивачка до свого клопотання не подала жодних документів, передбачених цим нормативним актом. Що стосується виписки з трудової книжки, на яку посилається позивачка в якості доведення наявності у неї досвіду роботи у сільському господарстві, то вона засвідчує стаж роботи ОСОБА_1 у галузі фінансів, а не сільського господарства. Не може бути прийняте до уваги і посилання позивачки на її членство у фермерському господарстві "Лист", так як редакція статуту цього фермерського господарства, затверджена лише 21 серпня 2020 р., тобто за декілька місяців до звернення із клопотанням до ГУ ДГК у Миколаївській області, а згода голови фермерського господарства "Лист" на вилучення земельної ділянки датована 1 грудня 2020 р., з чого відповідач робить висновок про штучний характер правовідносин ОСОБА_1 з фермерським господарством "Лист" з метою приватизації земельної ділянки. Також у відзиві відповідач зауважив, що після набрання 27 травня 2021 р. чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", ГУ ДГК у Миколаївській області втратило право розпорядження бажаною для ОСОБА_1 земельної ділянкою і на сьогоднішній день належним розпорядником є територіальна громада (а. с. 58-63).

Позивачка подала відповідь на відзив, в якому пояснила, що наказ ГУ ДГК у Миколаївській області від 6 квітня 2021 р. № 2292-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" прийнятий на момент наявності у відповідача повноважень на надання дозволу і вона наполягає на розгляді спору щодо законності такого наказу. В іншій частині відповідь на відзив по суті повторює доводи позовної заяви (а. с. 73-76).

В судове засідання представники сторін не прибули.

Відповідно до ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі наведеної норми, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

3 грудня 2020 р. ОСОБА_1 подала до ГУ ДГК у Миколаївській області клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 7,645 га, що перебуває в оренді фермерського господарства "Лист" в межах території Костичівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області (а. с. 10).

До клопотання були додані копія паспорту, копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків, копія трудової книжки, викопіювання місця розташування земельної ділянки, копія державного акту, згода голови фермерського господарства "Лист" на вилучення земельної ділянки, копія договору оренди землі, довідка про середній розмір земельної частки (паю), копія диплома про освіту, довідка ЄДРПОУ, статут фермерського господарства "Лист".

6 квітня 2021 р. ГУ ДГК у Миколаївській області прийняло наказ № 2292-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" (надалі - Наказ № 2292-СГ) (а. с. 9).

Підставою для відмови в наданні дозволу зазначено відсутність документів, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено ст. 118 ЗК України. Відповідно до частини 6 цієї статті, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ст. 118 ч. 7 ЗК України).

Таким чином, у разі наміру особи отримати земельну ділянку для цілей ведення фермерського господарства, окрім загального пакету документів, закон передбачає подання документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або документів про освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі.

Вимога ЗК України про надання документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, кореспондує характеру діяльності фермерського господарства - фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону (ст. 1 ч. 1 Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, з урахуванням того, що профільна діяльність фермерського господарства полягає у виробництві сільськогосподарської продукції, земельна ділянка для таких цілей надається виключно особам, які або мають аграрну освіту або мають практичний досвід роботи у сільському господарстві.

Позивачка стверджує, що має відповідний досвід роботи, підтвердженням чого слугує виписка з трудової книжки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 584 затверджено перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, якими є:

1. виписка з трудової книжки громадянина із записами, які підтверджують стаж роботи в сільському господарстві;

2. архівна довідка, що містить інформацію про стаж роботи громадянина в сільському господарстві, видана на підставі архівних документів із зазначенням їх пошукових даних;

3. копія трудового договору (угоди) між працівником і власником підприємства, організації, уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким (якою) працівник виконував роботи (надавав послуги) у сільському господарстві;

4. виписка з погосподарської книги про ведення особистого селянського господарства або участь у веденні особистого селянського господарства;

5. відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про види економічної діяльності у галузі сільського господарства, що здійснюються фізичною особою - підприємцем.

В матеріалах справи мається копія трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 , в якій мається єдиний запис про те, що 1 грудня 2007 р. вона прийнята на посаду головного бухгалтера у фермерське господарство ОСОБА_3 (а. с. 15).

Суд погоджується з оцінкою відповідача наведеної виписки з трудової книжки, як такої, що не містить даних про стаж роботи позивачки саме у сільському господарстві - відповідачка має досвід роботи в бухгалтерській сфері, так як займає посаду бухгалтера.

Той факт, що позивачка займає посаду бухгалтера у фермерському господарстві, значення не має, адже особа повинна приймати безпосередню участь у виробництві фермерським господарством сільськогосподарської продукції, а не в інших сферах діяльності фермерського господарства.

Наданий позивачкою диплом також не є доказом освіти здобутої в аграрному навчальному закладі - згідно диплому серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у 2012 р. закінчила Чорноморський державний університет імені Петра Могили та отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Фінанси і кредит" та здобула кваліфікацію спеціаліста з фінансів і кредиту (а. с. 26).

Членство позивачки у фермерському господарстві "Лист" не є доказом її досвіду роботи у сільському господарстві, так як наданий позивачкою статут фермерського господарства "Лист" затверджений лише 21 серпня 2020 р., за 3 місяці до звернення до ГУ ДГК у Миколаївській області (а. с. 28-29).

Крім того, фермерське господарство "Лист" зареєстроване за адресою: Миколаївська область, Баштанський район, с. Доброкам`янка (а. с. 27), тоді як позивачка зареєстрована і проживає у м. Миколаєві (а. с. 12 зворот).

У постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 р. у справі № 509/4156/15-а, вказано на наступне: "Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися “відмовою у наданні дозволу” у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку…

Разом з тим, з урахуванням наведеного, враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), Суд у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.".

З урахуванням того, що ст. 118 ч. 6 ЗК України містить імперативну вимогу у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства подати документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, ненадання таких документів, є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Що стосується порушення відповідачем строку розгляду клопотання, встановленого ст. 118 ч. 7 ЗК України, то воно не має наслідком нечинність прийнятого відповідачем рішення і не може бути підставою для визнання його протиправним.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються по позивачку.

Як слідує з платіжного документа, позивачка сплатила судовий збір в розмірі 3 632,0 грн. (а. с. 1).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" встановлює, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня складає 2 270 грн., відповідно, ставка судового збору дорівнює 908,0 грн.

У постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 р. у справі № 640/21330/18 висловлена правова позиція про те, що якщо одна позовна вимога є передумовою для застосування іншого способу судового захисту, то в такому випадку вони є пов`язаними і їх слід розглядати як єдиний спосіб судового захисту.

Враховуючи, що зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення не є позовною вимогою, а вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу № 2292-СГ та зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, є взаємопов`язаними, ставка судового збору за подання даного позову складає 908,0 грн., а тому позивачка зайво сплатила 2 724,0 грн.

За приписами ст. 7 ч. 1 п. 1 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд роз`яснює позивачці її право подати клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору в розмірі 2 724,0 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ЄДРПОУ 39825404) відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз