Рішення № 100443590, 06.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року

справа №380/9468/21

провадження № П/380/9605/21

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Максимович А.Я.,

за участю:

представника позивача Харченюка І.С.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» (місцезнаходження: 81023, Львівська область, Яворівський район, с.Бердихів, вул.Промислова, буд.8, код ЄДРПОУ 38380596), звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №13448/13-01-07-07 від 08.06.2021;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №13458/13-01-07-07 від 08.06.2021;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТзОВ «Явір-Інвест» в розмірі 1700762,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на те, що проведеною уповноваженими особами відповідача документальною позаплановою виїзною перевіркою ТзОВ «Явір-Інвест» встановлено порушення вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198. п.п. 200.1, 200.4, 200.8, 200.9, пп. «б», п.200.14, ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку відповідача, позивачем завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку за лютий 2021 року на суму 1700762,00 грн, а також завищення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2021 року в розмірі 9624,00 грн. Позивач зазначає, що наведені порушення зазначені в акті від 18.05.2021 № 11072/13-01-07-07/38380596, який складений за результатами перевірки ТзОВ «Явір-Інвест». На підставі вказаного акту відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.06.2021 №13448/13-01-07-07 та №13458/13-01-07-07.

Однак позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач дійшов висновку щодо відсутності реального постачання товарів контрагентом позивача – Фермерським господарством «Нива Агроплюс» у зв`язку з відсутністю у нього власних транспортних засобів, яким здійснювалось перевезення соєвих бобів. Водночас, відповідачем не встановлено чи виступало ФГ «Нива Агроплюс» орендарем транспортних засобів чи замовником послуг перевезення товару. Позивач зазначає, що відповідно то товарно-транспортних накладних, які надавались до перевірки замовником та перевізником є ФГ «Нива Агроплюс», а тому обов`язок та відповідальність за правильність складання товарно-транспортної документації покладається на замовника. У свою чергу, позивачем не понесені та не включені до складу загальних витрат витрати на поставку товару, оскільки обов`язок щодо транспортування покладався на контрагента.

Окрім цього зазначає, що усі податкові накладні, які відображають господарські операції між ТзОВ «Явір-Інвест» та ФГ «Нива Агроплюс» зареєстровані останнім в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також позивач зазначає, що він не може нести відповідальність за будь-які дії, вчинені іншими особами, оскільки відповідальність має індивідуальних характер. Відтак, доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок по ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту, оскільки законодавець не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Вказує, що придбані у ФГ «Нива Агроплюс» соєві боби перероблені позивачем на власних виробничих потужностях, а виготовлену готову продукцію реалізовано іноземним контрагентам, докази чого ним надавались до перевірки. При прийманні сої від контрагента позивачем отримано посвідчення якості на кожну партію товару та додатково проведено випробування такої сировини у власній лабораторії на предмет відповідності вимогам до якості, що підтверджується відповідними протоколами випробування.

З огляду на наведене, позивач вважає, що у відповідача не було підстав для висновкі про безтоварність господарських операцій з ФГ «Нива Агроплюс» та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.06.2021 №13448/13-01-07-07 та №13458/13-01-07-07. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 16.06.2021 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 29.06.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 18.08.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Явір-Інвест» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, складено акт від 18.05.2021 № 11072/13-01-07-07/38380596, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198. п.п. 200.1. 200.4. п.200.8. п.200.9. пп. «б», п.200.14, ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту на суму 2585029,00 грн, що призвело до завищення сум бюджетного відшкодування на 1700762,00 грн., а також завищення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 9624,00 грн. На підставі вказаного акту відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.06.2021 №13448/13-01-07-07 та №13458/13-01-07-07.

Відповідач зазначає, що за даними акту перевірки, ТзОВ «Явір-Інвест» (Покупець) по взаєморозрахунках з ФГ «Нива Агроплюс» як (Постачальник) укладено договір поставки про передачу товару у власність Покупця, асортимент та ціна якого визначені у рахунку-фактурі, та/або видатковій накладній на товар, та/або Специфікації, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар. На виконання умов договору поставки вказаним підприємством на адресу позивача було виписано податкові накладні на поставку товару, дані яких наведені в таблиці 6 акту перевірки. Відповідач зазначає, що позивачем до перевірки було надано податкові накладні, однак вони не підтверджують факт придбання товарів, робіт та послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій.

Відповідач звертає увагу, що згідно з податковою інформацією, що міститься в інформаційних базах контролюючого органу щодо взаємовідносин позивача із вищезазначеним контрагентам встановлено, що постачальниками соєвих бобів ФГ «Нива Агроплюс» по ланцюгу постачання були: ФГ «Валовий СПГ» та ТзОВ «Ол-Сер». Крім того зазначає, що даних контрагентів включено в групу спеціально створених комерційних структур з ознаками фіктивності.

Окрім цього, відповідач зазначає, що дослідженням операцій з перерахування ТзОВ «Явір-Інвест» коштів ФГ «Нива Агроплюс» в лютому 2021 року в сумі 8208000,00 грн, в тому числі ПДВ, для придбання соєвих бобів, встановлено, що згідно із зібраними доказами ФГ «Нива Агроплюс» не є суб`єктом економічної діяльності з постачання відповідних товарів та не здійснює господарської діяльності, а лише функціонує для формування необґрунтованої податкової вигоди для інших підприємств. Отже, відповідачем встановлено відсутність реальності здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом.

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Ухвалою від 06.09.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТзОВ «Явір-Інвест» (ЄДРПОУ 38380596), зареєстроване за адресою: 81064, Львівська обл., Яворівський р-н., с. Бердихів, вул. Промислова, будинок 8, основний вид діяльності - 10.41 виробництво олії та тваринних жирів.

З матеріалів справи випливає, що з 05.05.2021 по 12.05.2021 головним державним ревізором інспектором перевірок з питань відшкодування ПДВ Управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Львівській області Щудлаком І.М. на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20. п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75. п.п. 78.1.8. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Явір-Інвест» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 18.05.2021 № 11072/13-01-07-07/38380596 (далі – акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Явір-Інвест» дотримання податкового законодавства при декларуванні у Декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Зокрема:

- п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198. п.п. 200.1. п.200.4. п.200.8. п.200.9. пп. «б», п.200.14, ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (показник рядка 20.2.1. Декларації) за лютий 2021 року в сумі 1 700 762,00 гривні.

- п.п. 198.1. 198.2. 198.3 ст. 198. п.200.1. п.п. «в» п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складі податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за лютий 2021 року в сумі 9 624,00 гривні.

На підставі вказаних висновків ГУ ДПС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення № 13448/13-01-07-07 від 08.06.2021, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2021 року в розмірі 1700762 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 425190,5 грн та податкове повідомлення-рішення № 13458/13-01-07-07 від 08.06.2021, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2021 року в сумі 9624 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Львівській області позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підп. а пункту 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Абзацом 3 п. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п, 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами 1-3 п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

- у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Як слідує із акту перевірки, відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1700762,00 грн. за лютий 2021 року.

Згідно з актом перевірки (с.4 Акту) відповідачем при проведенні перевірки були використані надані позивачем документи, що підтверджують проведені в лютому 2021 року господарські операції. Зокрема, договори, контракти, рахунки, прихідні та розхідні накладні, податкові накладні отримані та видані позивачем, акти виконаних робіт, оборотно-сальдові відомості, банківські документи, митні декларації, інвойси.

Під час перевірки проведено інвентаризацію активів позивача, за результатами якої встановлено наявність у позивача основних засобів в кількості 230 найменувань вартістю 43553751,68 грн, необоротних матеріальних активів в кількості 230 найменувань вартістю 531375,91 грн, капітальних інвестицій в кількості 68 найменувань вартістю 60249978,72 грн, готової продукції (високо протеїновий продукт, олія соєва, фуз соєвий ,лушпиння) вартістю 426749,43 грн, та ін.

З пояснень представника позивача та долучених доказів судом встановлено, що позивач є підприємством, яке належить до сфери переробної промисловості, основною діяльності якого є переробка на власних виробничих потужностях сільськогосподарської сировини – бобів сої, результатом чого є:

- олія соєва (код УКТЗЕД - 1507109000) - рідка рослина олія, що одержується в результаті обробки соєвих бобів - продукт для приготування збагачених енергією комбікормів;

- макуха соєва - 114 HERBAL SOYA Високопротеїновий продукт (від 45% с.п.) (код УКТЗЕД - 2304000000). Його отримують після віджиму олії з бобів сої в процесі екструдування;

- фуз соєвий (код УКТ ЗЕД 1522009100) - осад, який утворюються після попередньої очистки нерафінованої соєвої олії, він складається з фосфатидів, олії, вологи га нежирових домішок.

Вказана продукція використовується, зокрема, як корми чи кормові добавки для свійських тварин та реалізується позивачем за межі митної території України.

Для виготовлення продукції позивач використовує:

- конвеєрне обладнання безперервної дії з ковшем, призначене для підіймання і переміщення сипучих продуктів, продуктивність якого 50 т./год., що належить Позивачу на підставі ввізної митної декларації ПМК 517/209 від 14.07.2016;

- обладнання для подрібнення зернових культур, Extruder Rimol, продуктивністю 1т/год., що належить Позивачу на підставі ввізної митної декларації ПМК 489/209 від 23.08.2016 р.;

- обладнання для екстрагування олій Anderson в комплекті із завантажувальним пристроєм, що належить Позивачу на підставі ввізної митної декларації ПМК 35/209 від 24.12.2013 р.;

- прес Insta-pro моделі 4500 в комплекті з магнітним сепаратором, шнеком 8” із корзиною, редукторним приводом із зовнішнім опорним кожухом, шнеком зливу олії, що належить Позивачу на підставі ввізної митної декларації ПМК 35/209 від 24.12.2013 р.;

- прес Insta-pro моделі 4500 в комплекті з магнітним сепаратором, шнеком 8” із корзиною, редукторним приводом із зовнішнім опорним кожухом, шнеком зливу олії з резервуаром для збору олії Insta-pro моделі 850, що належить Позивачу на підставі ввізної митної декларації ПМК 35/209 від 24.12.2013 р.;

- масло прес МП-2000, що належить Позивачу на підставі видаткової накладної № 18 від 08.06.2016 р. із продуктивністю 2000 кг./год.;

- екструдер Э-2000 соя, що належить Позивачу на підставі видаткової накладної № 1 від 12.01.2015 р., із продуктивністю 2000 кг./год., що підтверджується технічним паспортом затвердженим директором ООО «ПК «ОРИОН» зав.№ 5.

Зберігання сировини та готової продукції відбувається у технологічних ємностях (обладнанні) позивача:

- Ємність 18 куб.м. нержав., у кількості 2 шт., що належить Позивачу на підставі видаткової накладної № 526 від 30.09.2021 року;

- Ємність метелева зернова б/у (об`єм 60 м3), що належить Позивачу на підставі видаткової накладної (расходная накладная) № 45 від 08 липня (июля) 2014;

- Ємність метелева зернова б/у (об`єм 60 м3), що належить Позивачу на підставі видаткової накладної (расходная накладная) № 46 від 08 липня (июля) 2014;

- Ємність метелева зернова б/у (об`єм 60 м3), що належить Позивачу на підставі видаткової накладної (расходная накладная) № 47 від 08 липня (июля) 2014;

- Ємність метелева зернова б/у що належить Позивачу на підставі видаткової накладної (расходная накладная) № 48 від 14 липня (июля) 2014;

- Ємність метелева зернова б/у (об`єм 60 м3),що належить Позивачу на підставі видаткової накладної (расходная накладная) № 49 від 08 липня (июля) 2014;

- Ємність метелева зернова б/у (об`єм 60 м3),що належить Позивачу на підставі видаткової накладної (расходная накладная) № 50 від 14 липня (июля) 2014;

- Ємність метелева зернова б/у (об`єм 60 м3),що належить Позивачу на підставі видаткової накладної (расходная накладная) № 60 від 29 серпня (августа) 2014;

- Ємність метелева зернова б/у (об`єм 60 м3),що належить Позивачу на підставі видаткової накладної (расходная накладная) № 61 від 29 серпня (августа) 2014;

- Ємність метелева зернова б/у (об`єм 60 м3),що належить Позивачу на підставі видаткової накладної (расходная накладная) № 62 від 29 серпня (августа) 2014;

- Ємність метелева зернова б/у (об`єм 60 м3),що належить Позивачу на підставі видаткової накладної (расходная накладная) № 62 від 02 вересня (сентября) 2014;

- Ємність метелева зернова б/у (об`єм 60 м3),що належить Позивачу на підставі видаткової накладної № 64 від 03 вересня 2014;

- Ємність метелева, V=20 м.куб. вертикальна б/у та ємність метелева, V=25 м.куб., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000076 від 31.03.2015.

Наявність вказаного вище обладнання (ємкостей) у користуванні позивача не заперечується відповідачем та підтверджується долученою до матеріалів справи Довідкою про балансову вартість вих.№ 870/21 від 31.08.2021, Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 104 за Липень 2021 - Серпень 2021 та копіями превинних документів про придбання обладнання.

На підтвердження факту поставки соєвих бобів в кількості 549,125 тонн від ФГ «Нива Агроплюс» позивачем представлено до перевірки договір поставки №11/02/2021 від 11.02.2021, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, картку рахунку 631.

Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вищезазначеним контрагентом, оформлені належним чином, такі досліджувались під час перевірки, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій з ФГ «Нива Агроплюс» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. Вказана обставина не спростовується висновками перевірки. Висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються лише на даних інформаційних систем податкового органу, які, на думку відповідача, вказують на безтоварність господарських операцій позивача з цим контрагентом.

Загалом висновки акту перевірки зроблені на підставі аналізу звітності ФГ «Нива Агроплюс» та дослідження ланцюга постачання реалізованих позивачу соєвих бобів. Так, відповідач в акті перевірки аналізує діяльність ФГ «Валовий СПГ» та ТзОВ «Ол-Сер», які були контрагентами ФГ «Нива Агроплюс»

Надаючи оцінку таким висновкам відповідача суд враховує таке.

Відповідно до договору поставки №11/02/2021 від 11.02.2021. укладеного між ФГ «Нива Агроплюс» (постачальник) та ТзОВ «Явір-Інвест» (покупець) постачальник зобов`язується поставити у власність покупця товар, асортимент та ціна якого визначені у рахунку-фактурі, та/або видатковій накладній, та/або специфікації, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити замовлений товар. Поставка товару здійснюється постачальником на підставі замовлення, яке складено в довільній формі. Постачальник засвідчує відсутність претензій третіх осіб на товар, а також те, що на момент підписання цього договору товар не знаходиться під арештом або заставою, не виступає предметом будь-якого іншого договору, а право власності не перебуває під жодним обтяженням.

Разом з товаром постачальник зобов`язується передати покупцю на кожну партію товару звіт про посівні площі, звіт про площі і валові збори, виробничу довідку, довідку про право вирощувати згідно з статутом, про місцезнаходження посівних площ. Документи повинні підтверджувати, що соя вирощена на території України. Крім цього, разом з товаром постачальник передає покупцеві на кожну партію документ, що підтверджує якість товару.

На виконання умов вказаного договору ФГ «Нива Агроплюс» передало, а ТзОВ «Явір-Інвест» прийняло сільськогосподарську продукцію – соєві боби, що підтверджується видатковими накладними №1102/1 від 11.02.2021 на товар – соєві боби, у кількості 19,140 т. на суму 337 821,00 грн. з ПДВ; №1102/2 від 11.02.2021 у кількості 23,950 т. на суму 422 717,50 грн. з ПДВ; №1202/1 від 12.02.2021 у кількості 31,480 т. на суму 555 622,00 грн. з ПДВ; №1202/2 від 12.02.2021 у кількості 28,890 т. на суму 509 908,50 грн. з ПДВ; №1702/1 від 17.02.2021 у кількості 38,480 т. на суму 723 424,00 грн. з ПДВ; №1702/2 від 17.02.2021 у кількості 38,140 т. на суму 717 032,00 грн. з ПДВ; №1702/3 від 17.02.2021 у кількості 35,800 т. на суму 673 040,00 грн. з ПДВ; №1702/4 від 17.02.2021 у кількості 33,520 т. на суму 630 176,00 грн. з ПДВ; №1802/1 від 18.02.2021 у кількості 30,900 т. на суму 580 920,00 грн. з ПДВ; №1802/2 від 18.02.2021 у кількості 34,340 т. на суму 645 592,00 грн. з ПДВ; №1802/3 від 18.02.2021 у кількості 32,460 т. на суму 610 248,00 грн. з ПДВ; №1802/4 від 18.02.2021 у кількості 30,600 т. на суму 575 280,00 грн. з ПДВ; №1802/5 від 18.02.2021 у кількості 32,505 т. на суму 611 094,00 грн. з ПДВ; №2002/1 від 20.02.2021 у кількості 35,180 т. на суму 661 384,00 грн. з ПДВ; №2002/2 від 20.02.2021 у кількості 32,740 т. на суму 615 512,00 грн. з ПДВ; №2002/3 від 20.02.2021 у кількості 38,060 т. на суму 715 528,00 грн. з ПДВ; №2402/1 від 24.02.2021 у кількості 32,940 т. на суму 619 272,00 грн. з ПДВ.

Оплата за придбану сою проведена позивачем в лютому 2021 року в безготівковому порядку в сумі 7118000 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень. Згідно з актом перевірки станом на 28.02.2021 кредиторська заборгованість за сою становила 1996571 грн.

На підтвердження якості придбаних у ФГ «Нива Агроплюс» соєвих бобів позивачем долучено до матеріалів справи копії посвідчень якості №1102/1, №1102/2 від 11.02.2021, №1202/1, №1202/2, №1202/3 від 12.02.2021, № 1702/1, №1702/2, №1702/4 від 17.02.2021, №1802/1, №1802/2, №1802/3, №1802/4, №1802/5 від 18.02.2021, №2002/1, №2002/2, №2002/3 від 20.02.2021, №2402/2 від 24.02.2021, які надані ФГ «Нива Агроплюс».

Крім цього, якість кожної партії придбаних позивачем соєвих бобів підтверджується також долученими до матеріалів справи копіями протоколів випробування.

На підтвердження перевезення придбаної у ФГ «Нива Агроплюс» сої позивачем подано до перевірки та долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що такі товарно-транспортні накладні не можуть бути належним доказом поставки сої, оскільки відповідно до відомостей про об`єкти оподаткування ФГ «Нива Агроплюс» в даного підприємства немає в наявності транспортних засобів та згідно з даними зареєстрованих продавцями ФГ «Нива Агроплюс» в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що дане підприємство за період лютий 2021 року не орендувало в інших підприємств чи суб`єктів підприємницької діяльності, фізичних осіб вказаних транспортних засобів.

Водночас, суд зазначає, що відповідач в акті перевірки не вказав, чи ФГ «Нива Агроплюс», як вантажовідправник, було орендарем транспортних засобів чи замовником послуг перевезення товару за будь-якими договорами, такими як договір перевезення, оренди, позички тощо.

Згідно з абз. 1 та 2 п. 11.3. ст. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Отже, обов`язок та відповідальність за правильність складання товарно-транспортної документації покладається саме на Замовника (вантажовідправника).

При цьому, суд враховує, що позивачем не понесені та не включені до складу загальних витрат витрати на поставку товару. Тобто, позивач не є особою, що транспортувала відповідний товар, вказані дії здійснював контрагент. Ба більше, позивач не наділений повноваженнями перевіряти приналежність транспортних засобів постачальнику та встановлювати його використання на правах власності чи на правах оренди чи інших правочинів, досліджувати факт поставки товару, оскільки це є втручанням в господарську діяльність суб`єкта господарювання, що тягне за собою притягнення особи до відповідальності.

З долучених позивачем до матеріалів справи копій звітів про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року, звітів про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році, довідки виконавчого комітету Гунчанської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ФГ «Нива Агроплюс» суд встановив, що вказане підприємство є сільськогосподарським товаровиробником, володіє земельними ділянками на яких здійснює господарську діяльність та у 2020 році отримало урожай зернових, в тому числі сої, у кількості, яка свідчить про можливість реалізації такої, зокрема позивачу. Зокрема, позивачем подано:

- Інформаційну довідку № 259357072 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта;

- електронний примірник Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року форми № 4-сг, за адресою здійснення діяльності: Вінницька обл., Гайсинський район;

- електронний примірник квитанції № 2, реєстраційний номер: 9001329025, про подання звіту 4-сг (річна). Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур, період: 2020 рік;

- електронний примірник Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році форми № 29-сг, за адресою здійснення діяльності: Вінницька обл., Гайсинський район;

- електронний примірник квитанції № 2, реєстраційний номер: 9016300557, про подання звіт: 29-сг (річна). Звіт про площі та валові збори врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду, період: Рік,2020 р;

- електронний примірник Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року форми № 4-сг, за адресою здійснення діяльності: Херсонська обл., Геніченський район;

- електронний примірник квитанції № 2, реєстраційний номер: 9001492330, про подання звіту 4-сг (річна). Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур, період: Рік,2020 р.;

- електронний примірник Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році форми № 29-сг, за адресою здійснення діяльності: Херсонська обл., Геніченський район;

- електронний примірник квитанції № 2, реєстраційний номер: 9019833118, про подання звіт: 29-сг (річна). Звіт про площі та валові збори врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду, період: Рік 2020;

- копію довідки Виконавчого комітету Гунчанської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 17.06.2020 № 181/2020-24.

Отже, при поставці соєвих бобів контрагентом позивача було надано документи про якість такого товару відповідно до умов договору.

Щодо доводів відповідача про порушення, допущені суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання сої, то суд вважає такі необґрунтованими, оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту придбання ФГ «Нива Агроплюс» реалізованої позивачу сої саме у ТзОВ «ОЛ-СЕР» та ФГ «ВАЛОВИЙ СПГ». В той же час, досліджені судом документи підтверджують можливість реалізації ФГ «Нива Агроплюс» сої власного виробництва.

Крім цього суд зазначає, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема в постанові від 20.03.2020 у справі № 813/5407/15, постанові від 16.04.2020 у справі № 810/3443/18.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абз.абз. 1-3,5 п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 N 117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Згідно вказаних Порядків, податковий орган за допомогою різних засобів і методів здійснює аналіз наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об`єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства, і у випадку виявлення ознак нереальності здійсненої операції поставки товару суб`єктом господарювання, здійснює блокування податкових накладних Постачальника, тим самим упереджує формування покупцем незаконного податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що усі податкові накладні, які відображають господарські операції між ТзОВ «Явір-Інвест.» та ФГ «Нива Агроплюс» зареєстровані останнім в ЄРПН у належний спосіб та строки, реєстрацію жодних із цих податкових накладних не було зупинено. Вказана обставина не заперечується відповідачем.

Щодо тверджень Відповідача про відсутність у представлених ТзОВ «Явір-Інвест» рахунках прізвища та посади особи, яка його видала суд вважає за необхідне зазначити таке.

Рахунок, який виданий ФГ «Нива Агроплюс» на товар не є первинним бухгалтерським документом, а тому до нього не можуть бути застосовані вимоги як до бухгалтерських документів. Наведена відповідачем правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі №520/12050/18 не є тотожною з даною ситуацією, оскільки у згаданій постанові Верховного Суду мова іде про видаткові накладні – які є первинними бухгалтерськими документами та обов`язковість реквізитів в яких визначена законодавством, у той час як до рахунків таких вимог немає, а тому сторони є вільними у складанні та визнанні таких документів.

Виходячи з наведеного суд вважає висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ФГ «Нива Агроплюс» та завищення у лютому 2021 року суми від`ємного значення ПДВ, яка підлягає відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

В той же час подані позивачем докази вказують на те, що діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від господарської діяльності, що вказує на помилковість висновків податкового органу про вчинення ним порушень податкового законодавства та неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ФГ «Нива Агроплюс» за період, що перевірявся. Відтак, такі висновки податкового органу не підтверджують правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене та даючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2021 №13448/13-01-07-07 та №13458/13-01-07-07 суд дійшов переконання, що такі не відповідають критеріям, встановленим ст.2 КАС України та прийняті з порушенням положень ПК України, а тому їх слід визнати протиправним і скасувати.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТзОВ «Явір-Інвест» в розмірі 1700762,00 грн суд зазначає таке.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні” (далі - Закон № 1797), яким змінений порядок повернення сум бюджетного відшкодування шляхом запровадження формування Реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

Відповідно до підп. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підп. 200.7.2 п. 200.7 цієї статті, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини, зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Враховуючи ту обставину, що судом встановлено протиправність податкових повідомлень – рішень від 08.06.2021 №13448/13-01-07-07 та №13458/13-01-07-07, у відповідача виникає обов`язок, з урахуванням висновків судового рішення, внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Пунктом 200.12 ст. 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені п.200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Вказані норми ст. 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26.

За таких обставин, з урахуванням встановленого судом права позивача на бюджетне відшкодування ПДВ за лютий 2021 року в розмірі 1700762,00 грн, такий спосіб захисту порушеного права, як зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТзОВ «Явір-Інвест» у вищевказаному розмірі, є таким, що належним чином захистить права та інтереси позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття “майно” у ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як “майнові права”, а отже, як “майно” (див. mutatis mutandis рішення у справі “Бейелер проти Італії” від 05.01.2020).

За певних обставин “легітимне очікування” на отримання “активу” також може захищатися ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі “Суханов та Ільченко проти України” від 26.06.2014).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі “Інтерсплав проти України” від 09.01.2017 зазначив, що юридична особа - платник ПДВ - мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений ст. 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес. Констатував порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували “справедливий баланс” між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (п. 40).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи “Серков проти України” (заява №39766/05), “Щокін проти України” (заяви №23759/03 та №37943/06).

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справах “Спорронґ і Льоннрот проти Швеції” від 23.09.1982, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства” від 21.02.1986, “Щокін проти України” від 14.10.2010, “Сєрков проти України” від 07.07.2011, “Колишній король Греції та інші проти Греції” від 23.11.2000. “Булвес АД проти Болгарії” від 22.01.2009, “Трегубенко проти України” від 02.11.2004, “East/West Alliance Limited” проти України” від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті “суспільний”, “публічний” інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення “суспільного”, “публічного” інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття “суспільний інтерес” мас широке значення (рішення від 23.11.2000 в справі “Колишній король Греції та інші проти Греції”). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить “суспільний інтерес” (рішення Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 в справі “Трегубенко проти України”).

Критерій “пропорційності” передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. “Справедлива рівновага” передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе “індивідуальний і надмірний тягар”. При цьому з питань оцінки “пропорційності” Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності “суспільного”, “публічного” інтересу, визнає за державою досить широку “сферу розсуду”, за винятком випадків, коли такий “розсуд” не ґрунтується на розумних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України.

При цьому, аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ТзОВ «Явір-Інвест» про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТзОВ «Явір-Інвест» в розмірі 1700762,00 грн. за лютий 2021 року.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 24970,00 грн., сплаченого згідно з платіжним дорученням № 2488 від 17.06.2021.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №13448/13-01-07-07 від 08.06.2021 та №13458/13-01-07-07 від 08.06.2021.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТзОВ «Явір-Інвест» в розмірі 1700762,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, вул.Стрийська, 35, м.Львів, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-інвест» (місцезнаходження: 81023, Львівська область, Яворівський район, с.Бердихів, вул.Промислова, буд.8, код ЄДРПОУ 38380596) судовий збір в сумі 24970 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 18.10.2021

Суддя Кузан Р.І.