Рішення № 100443518, 20.10.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4616/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30.08.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області (далі – відповідач), в якій позивач після уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області № 121130002837 від 26.02.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.02.2021 він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області з письмовою заявою про призначення йому пенсії за віком.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області № 121130002837 від 26.02.2021 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком.

У рішенні Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області зазначено, що зарахувати до страхового стажу період роботи ФОП з 14.05.1998 по 31.12.2003 підстав немає за відсутністю інформації про сплату страхових внесків ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області та відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації за період роботи ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2000 по 31.12.2003.

Позивач вважає рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області № 121130062837 від 26.02.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 протиправним та таким, що порушує його конституційні права та інтереси, оскільки УПФУ в м. Лисичанську Луганської області за надуманими підставами протиправно відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком, вказаним рішенням допущено грубі помилки при розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 та зазначено неналежну підставу для відмови у призначенні пенсії.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 03.09.2021 позов було залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 03.02.2021 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.10.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 83-84), в обґрунтування якого останній зазначив таке. Зарахувати до страхового стажу позивача період роботи ФОП з 14.05.1998 по 31.12.2003 підстав немає за відсутністю інформації про сплату страхових внесків ОСОБА_1 до управління ПФУ в м. Лисичанську та відсутністю в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації за період роботи ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2000 по 31.12.2003. Страхового стажу підтверджено документами 27 років 0 місяців 3 дня.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 11-15).

18.02.2021 позивач звернувся до УПФУ в м. Лисичанську з заявою про призначення пенсії за віком, додавши до заяви документи, зазначені в розписці-повідомленні (арк. спр. 85).

Рішенням УПФУ в м. Лисичанську від 26.02.2021 № 121130002837 Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутністю необхідного страхового стажу на дату звернення (арк. спр. 17-18).

В обґрунтування оскарженого рішення відповідач послався на те, що зарахувати до страхового стажу період роботи ФОП з 14.05.1998 по 31.12.2003 підстав немає за відсутністю інформації про сплату страхових внесків ОСОБА_1 до управління ПФУ в м. Лисичанську та відсутністю в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації за період роботи ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2000 по 31.12.2003. Страхового стажу підтверджено документами 27 років 0 місяців 3 дня.

Трудова книжка серії НОМЕР_2 щодо спірних періодів роботи позивача містить такі записи:

Лисичанський содовий завод ім. В.І. Леніна:

запис № 5 від 15.02.1990 – прийнято заступником начальника житлово-комунального відділу;

запис № 6 від 31.08.1998 – звільнено за власним бажанням;

Лисичанський нафтотехнічний технікум:

запис № 7 від 22.01.2002 – прийнято заступником директора по ПХЧ, згідно штатного розкладу;

запис № 8 від 10.04.2003 – звільнено за власним бажанням;

ТОВ будівельно-монтажна фірма «Зодчий» м. Лисичанськ:

запис № 9 від 05.09.2003 – прийнято на посаду начальника будівельної ділянки;

запис № 10 від 05.05.2005 – звільнено за власним бажанням (арк. спр. 19-22).

Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Інші періоди роботи позивача не є спірними, а тому судом не досліджуються.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788), “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058).

Закон № 1788 гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових та соціальних пенсій.

Статтею 1 Закону № 1788 передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частинами першою та другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 “Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування”, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 (401/98) “Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування” Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів України та Державної податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 “Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування”, установити, що починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними систем персоніфікованого обліку.

Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.

Відповідно до положень частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Згідно з паспортом громадянина України НОМЕР_3 дата народження ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на 18.02.2021 (дата звернення за призначенням пенсії) йому вже виповнилося 60 років.

Щодо наявності необхідного стажу тривалістю не менше 28 років суд зазначає таке.

Відповідачем обчислено страховий стаж у 27 років 0 місяців 3 дні згідно з наданими документами та не зараховано до страхового стажу період роботи ФОП з 14.05.1998 по 31.12.2003.

Судом встановлено, що відповідно до даних трудової книжки позивача та наявних в матеріалах справи доказів ОСОБА_1 в період з 14.05.1998 по 31.12.2003 підприємницьку діяльність не здійснював.

При цьому згідно з даними трудової книжки ОСОБА_1 в спірний період, який не зараховано відповідачем до страхового стажу (тобто з 14.05.1998 по 31.12.2003) позивач працював на Лисичанському содовому заводі ім. В.І. Леніна з 15.02.1990 по 31.08.1998; в Лисичанському нафтотехнічному технікумі з 22.01.2002 по 10.04.2003; в ТОВ будівельно-монтажна фірма «Зодчий» м. Лисичанськ з 05.09.2003 по 05.05.2005.

Тобто, відповідачем за даними трудової книжки не зараховано до загального страхового стажу позивача періоди роботи ОСОБА_1 з 14.05.1998 по 31.08.1998 на Лисичанському содовому заводі ім. В.І. Леніна; з 22.01.2002 по 10.04.2003 в Лисичанському нафтотехнічному технікумі; з 05.09.2003 по 31.12.2003 в ТОВ будівельно-монтажна фірма «Зодчий» м. Лисичанськ.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Частиною другою статті 82 Закону № 1788-XII передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви незарахування до страхового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Суд зауважує, що в оскарженому рішенні від 26.02.2021 № 121130002837 відповідачем не зазначено жодних підстав незарахування до загального страхового стажу позивача періодів роботи ОСОБА_1 з 14.05.1998 по 31.08.1998 на Лисичанському содовому заводі ім. В.І. Леніна; з 22.01.2002 по 10.04.2003 в Лисичанському нафтотехнічному технікумі; з 05.09.2003 по 31.12.2003 в ТОВ будівельно-монтажна фірма «Зодчий» м. Лисичанськ, що свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, відсутність у рішенні від 26.02.2021 № 121130002837 про відмову в призначенні пенсії мотивів незарахування до загального страхового стажу окремих періодів не дозволяє суду перевірити, чи правомірно зазначені періоди роботи не зараховані до загального страхового стажу, і свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно.

З огляду на наведене позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення УПФУ в м. Лисичанську Луганської області від 26.02.2021 № 121130002837 є обґрунтованою та такою, яку слід задовольнити.

Як наслідок, підлягає задоволенню й похідна від цієї вимоги вимога щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією № 7171174 від 26.08.2021 (арк. спр. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 908,00 грн на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код за ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 26.02.2021 № 121130002837 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2021 про призначення пенсії за віком, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун