Ухвала суду № 100443065, 20.10.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"20" жовтня 2021 р. справа № 300/4226/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залучення співвідповідача в адміністративній справі

за позовною заявою ОСОБА_1

до Державної судової адміністрації України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Івано-Франківський апеляційний суд

про стягнення грошової суми у вигляді невиплаченої суддівської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 відкрито провадження у справі №300/4226/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Івано-Франківський апеляційний суд про стягнення грошової суми у вигляді невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 424 987,25 грн з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

На адресу суду 12.10.2021 від Державної судової адміністрації України надійшов відзив на позовну заяву №10-17848/21 від 04.10.2021, в якому представник відповідача, серед іншого, просить залучити до участі у справі в якості співвідповідача Івано-Франківський апеляційний суд.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що позивач є суддею Івано-Франківського апеляційного суду та перебуває із зазначеним судом у трудових відносинах, тому саме цей суд, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, нараховує та виплачує позивачу суддівську винагороду, а отже повинен виступати відповідачем у даній справі.

У зв`язку з перебуванням судді Тимощука О.Л. у щорічній основній оплачуваній відпустці в період з 11.10.2021 по 15.10.2021, відповідно до наказу голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 №328-В, клопотання представника Державної судової адміністрації України №10-17848/21 від 04.10.2021 розглянуто 20.10.2021.

Розглянувши клопотання про залучення співвідповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 3, 4, 6, 7 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України), якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Предметом спору в даній справі є стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020.

Так, частинами 1, 2 статті 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі, також - Закон №1402-VIII) передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України.

Забезпечення функціонування судової влади передбачає: 1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону; 2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів; 3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

Відповідно до частини 1 статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (частина 1 статті 49 Закону №1402-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 151 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

При цьому, частиною 3 статті 148 Закону №1402-VIII передбачено, що Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів).

Таким чином, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з держаних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" №4901-VI від 05.06.2012 (надалі, також - Закон №4901-VI) та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (надалі, також - Порядок №845).

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина 1 статті 3 Закону №4901-VI).

За змістом пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 Порядку №845 встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

У відповідності до пункту 25 вказаного Порядку №845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

З 2004 року в Україні запроваджена і діє бюджетна програма КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, а завданням цієї програми є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів. При цьому, саме в межах бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" передбачено бюджетні призначення та асигнування на виплату заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів, яка стягується у безспірному порядку на підставі Закону №4901-VI та Постанови №845. Крім того, таке стягнення, на підставі пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, Закону №4901-VI, Постанови №845 здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, який відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, не є органом примусового виконання.

Отже, оскільки у головного розпорядника бюджетних коштів Державної судової адміністрації України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів"), тому безспірне списання коштів на виконання рішення судів на користь суддів може бути здійснено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів лише за цією бюджетною програмою.

Таким чином, саме Державна судова адміністрація України є належним відповідачем за позовною вимогою про стягнення на користь позивача суми недоотриманої суддівської винагороди.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення Івано-Франківського апеляційного суду до участі у даній справі в якості співвідповідача, а тому у задоволенні клопотання представника Державної судової адміністрації України №10-17848/21 від 04.10.2021 про залучення співвідповідача слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись статтями 48, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника Державної судової адміністрації України №10-17848/21 від 04.10.2021 про залучення Івано-Франківського апеляційного суду співвідповідачем у справі №300/4226/21 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.