Рішення № 100443033, 20.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року Справа № 280/2077/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» (бульвар Центральний, буд. 43, м. Василівка, Василівський район, Запорізька область, 71603) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» (далі - позивач, ПМВКП «Ассоль») до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Митниця), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів від 12.02.2021 за №UA 110250/2021/000004/2 відповідача; карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA 110250/2021/00007 від 12.02.2021 відповідача.

Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача усі судові витрати позивача.

В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості винесене протиправно. Зокрема, зазначає, що позивачем було надано вичерпний перелік документів згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України для визначення митної вартості товарів за першим методом - за ціною договору. Водночас, відповідач вимагаючи надати додаткові документи всупереч ч. 3 ст. 53 МК України не встановив в наданих позивачем документах наявність розбіжностей, ознак підробки чи відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості в документах. Крім того, відповідач в оскаржуваному рішенні не навів достатніх та логічних аргументів для здійснення коригування заявленої митної вартості товару. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 22.03.2021 у справі було відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 20.04.2021. Запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив та документи на його обґрунтування.

Відповідач позов не визнав та надав відзив на позовну заяву. У відзиві Митниця зазначила, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД №UA110250/2021/000147 від 11.02.2020 позивачу було надіслано електронне повідомлення щодо надання додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, бо за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. А саме, до оформлення вищезазначеної МД сертифікат якості з заводу не був наданий, що ставить під сумнів визначення якісних та вартісних характеристик товару, який надано до митного оформлення. Враховуючи зазначене, у митниці виникли сумніви, що заявлена митна вартість товарів не ґрунтується на «дійсній вартості» та відповідно, що надані до митного оформлення документи не містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів містять розбіжності та суперечливі відомості. Зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, стали підставою для прийняття Митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. З урахуванням усіх фактичних обставин справи та норм законодавства, яке регулює питання визначення митної вартості товарів, відповідач вважає, що виніс законні та обґрунтовані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови. З урахуванням викладено у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

19.04.2021 від відповідача до суду надійшла заява про відкладення судового засідання, погоджена представником позивача.

Ухвало від 20.04.2021 судове засідання відкладалось до 17.05.2021.

21.04.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив в якій він додатково обґрунтовує заявлені вимоги.

17.05.2021 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

31.05.2021 від представника позивача надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката. У вказаній заяві представник ПМВКП «Ассоль» просить суд стягнути з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 6000 грн.

03.06.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. У вказаному клопотанні Митниця вважає неспівмірними зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, необґрунтованими вимоги про стягнення 6000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

06 лютого 2019 року позивач (Покупець) та ТОВ «ЧЕТРА» (Російська Федерація) (Продавець) уклали контракт №UKR/40/19, за умовами якого Продавець здійснює поставку товару згідно специфікацій, а Покупець приймає та оплачує цей товар.

12 листопада 2019 року, 03 серпня 2020 року та 30 листопада 2020 року сторони уклали додаткові угоди до вказаного Контракту, де виклали в повій редакції реквізити Вантажовідправника та банківські реквізити Покупця, а також змінили строк дії договору та умови його виконання.

Перелік товару, що поставляється за своїм характером є запчастинами на тракторну/бульдозерну техніку що використовується в дорожньо-будівельній промисловості. Товар, з приводу митного оформлення якого між сторонами по справі виникли спірні правовідносини (в рамках дійсного позову), вказаний у специфікації №58 від 11.01.2021.

11.02.2021 декларантом підприємства ПМВКП «Ассоль» до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного, зв`язку згідно зі ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України) електронну митну декларацію (далі - ЕМД) з довідковим номером 8189, режим ІМ 40 ДЕ, якій було присвоєно №UА110250/2020/000147, на товар (що зазначений в гр. 31 ЕМД):

Запасні частини для ходової системи тракторів/бульдозерів. КОЛЕСО ВЕДУЧЕ. Кат. номер-50-19- 99. Кіл-ть-20 шт. Механічно оброблений сталевий виріб в вигляді зубчастого колеса, встановлюється в ходовій частині трактора/бульдозера Т-170/Т-130, приводитеся в дію бортовим редуктором і передає обертальний рух гусеничному ланцюгу, завдяки чому забезпечується пересування трактора/бульдозера. ГУСЕНИЦЯ ЛІВА. Кат.номер-77.34.002АСБ. Кіл-ть-4 шт. ГУСЕНИЦЯ ПРАВА. Кат.номер-77.34.001АСБ. Кіл-ть-4 шт. Сталева механічно оброблена деталь трактора ДТ-75 (для цивільного використання). Встановлюється в ходовій частині трактора. Призначена для пересування трактора по грунту. ГУСЕНИЦЯ ЛІВА. Кат.номер-150.34.002АСБ. Кіл-ть-1 шт. ГУСЕНИЦЯ ПРАВА. Кат.номер-150.34.001АСБ. Кіл-ть-1 шт. Сталева механічно оброблена деталь трактора Т-150. Встановлюється в ходовій частині трактора. Призначена для пересування трактора по грунту. ГУСЕНИЦЯ В ЗБОРІ З ДЕТАЛЯМИ З`ЄДНАННЯ. Кат.номер-СВ260-22-000-30СБ. Кіл-ть-2 шт. Сталева механічно оброблена деталь трактора/бульдозера D10R, D10N. Встановлюється в ходовій частині трактора/бульдозера. Призначена для пересування трактора/бульдозера по ґрунту. ГУСЕНИЦЯ В ЗБОРІ З ДЕТАЛЯМИ З`ЄДНАННЯ. Кат.номер-СВ240-22-000-20СБ. Кіл-ть-2шт. Сталева механічно оброблена деталь трактора/бульдозера D9R, D9N. Встановлюється в ходовій частині трактора/бульдозера. Призначена для пересування трактора/бульдозера по ґрунту».

Сумарна вартість товару, який поставляється - 3077808,00 рублів РФ. Умови поставки СРТ - Василівка. Україна (Інкотермс 2010).

Платіжним дорученням №174 від 26.01.2021 позивач сплатив платіж на користь Продавця за контрактом, сплативши на підставі Специфікації №58 від 11.01.2021 до контракту №UKR/40/19 від 06.02.2019 Продавцю 3496132,00 рублів РФ.

До митного оформлення вказаних товарів до Митниці разом з ЕМД було надіслано скановані копії документів відповідно гр. 44 зазначеної ЕМД та витягу з автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор»), а саме: Пакувальний міст (Packing list), Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice), Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice), Автотранспортна накладна (Road consignment note), Декларація про походження товару (Declaration of origin) Декларація про походження товару (Declaration of origin), Банківський платіжний документ, що стосується товару (Платіжне доручення в ін. валюті №174 від 26.01.2021), Банківський платіжний документ, що стосується товару (Платіжне доручення в ін. валюті №188 від 11.12.2020), Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім поточеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується (№UKR/40/19 від 06.02.2019), Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (додаткова угода від 12.11.2019), Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (додаткова угода від 03.08.2020), Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (додаткова угода від 30.11.2020), Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Специфікація №57 від 07.12.2020), Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Специфікація №58 від 11.01.2021), Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ.органами, Інші некласифіковані документи (Лист №ВЕД-08/02-1 від 08.02.2021), Інші некласифіковані документи (Лист №ВЕД-08/02-2 від 08.02.2021), Інші некласифіковані документи (Тех. опис №ВЕД-1750 від 08.02.2021), Єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів від 08.02.2021, Копія митної декларації країни відправлення №10418010/030221/0029671 від 03.02.2021.

Митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом за ціною договору на рівні 1 157 348,14 гривень (3 077 808,00 руб. РФ).

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, у митного органу виникли сумніви щодо якісних та вартісних характеристик товару, який надано до митного оформлення.

В зв`язку з чим, 12.02.2021, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, з урахуванням п.2 та п.3 ст. 53 МК України, Митницею повідомлено декларанта (позивача) про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається з повідомлення та відзиву відповідача, підставою для витребовування додаткових документів у позивача був той факт, що: «Згідно зовнішньоекономічного договору №UKR/40/19 від 06.02.2019 в п.4 п.п.4.2 вказаний перелік документів які супроводжували товари, а саме товаро-транспортна накладна, декларації на товари, рахунок-фактура, упаковочнний лист та сертифікат якості з заводу, однак до оформлення МД сертифікат якості з заводу не був наданий, що ставить під сумнів визначення якісних та вартісних характеристик товару що надані до митного оформлення. Враховуючи зазначене, у Митниці є сумніви, що заявлена митна вартість товарів не ґрунтується на «дійсній вартості» та відповідно, що надані до митного оформлення документи не містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів містять розбіжності та суперечливі відомості.».

В зв`язку із цим митниця витребувала додаткові документи у позивача, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

12.02.2021 декларантом надано лист №ВЕД-1753 в якому зазначено, що всі документи, які передбачені ч.2 ст.53 МКУ, до митного органу є наданими. Також зазначено про неможливість надання в повному обсязі документів, які витребовувались Митницею.

12.02.2021 відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості за №UA 110250/2021/000004/2, відповідно до якого митну вартість товару було визначено, згідно до ч.2 ст. 64 МК України, із застосуванням другорядного методу № 2ґ (резервного) на рівні 125434,85 дол. США.

На підставі Рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем також було видано позивачу картку відмови в прийнятті мітної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110250/2021/00007 від 12 лютого 2021 року згідно з якою за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості товару.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, МК України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 8 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності (постанова ВС від 05.12.2019 у справі №826/3120/16, від 14.11.2019 у справі №814/264/16 тощо).

Під час здійснення Митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом у митного органу виникли сумніви щодо достовірності митної вартості заявленого до митного оформлення товару та відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Підставою у митного органу для витребування додаткових документів у позивача була та обставина, що у Митниці виникли сумніви щодо заявленої митної вартість товарів. На думку відповідача заявлена митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості».

Надаючи оцінку доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, ВС у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 вказав на те, що «Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей…».

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу.

Також згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як зазначено митницею в оскаржуваному рішенні, методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не можуть бути прийняті у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог статей 59, 60 МК України. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не може бути прийняті у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог статей 62, 63 МК України. Митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням резервного методу згідно наявної у митного органу інформації з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами та положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Верховним Судом у Постанові від 04 вересня 2018 року у справі №818/1186/17 зазначено наступне: «...Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню».

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у Постанові від 27 липня 2018 року по справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 12.02.2021 за №UA 110250/2021/000004/2, у ньому зазначено лише про наявність у митниці інформації щодо митної вартості подібних товарів на рівні: для товару №1 - 6,16 дол. США/кг (МД від 03.09.2020 № UA110240/2020/003404), що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Однак, оскаржуване рішення такої інформації не містить.

Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На думку суду, позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права висловлені колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 18.01.2018 по справі №814/1204/15.

Відтак, рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 12.02.2021 за №UA 110250/2021/000004/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA 110250/2021/00007 від 12.02.2021, яка є предметом спору у цій справі суд виходить з наступного.

Згідно з ч.12 ст.264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Як зазначено у п.7.1 Розділу VІІ «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого 30.05.2012 наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672 (надалі - «Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»), у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову (п.7.2 Розділу VІІ «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»).

У поданій до суду Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA 110250/2020/00041 від 29.12.2020 зазначені причини відмови аналогічні викладеним у спірному Рішенні про коригування митної вартості товарів.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товару після отримання від позивача документів. Відповідач необґрунтовано витребував у позивача додаткові документи.

Отримавши від декларанта документи, які, на думку суду, підтверджують правильність задекларованої митної вартості товару за основним методом, відповідач з порушенням норм права здійснив застосування другорядних методів.

На думку суду позивачем доведено обґрунтованість визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції)) та безпідставність застосування відповідачем другорядного методу.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 12.02.2021 за №UA 110250/2021/000004/2 та, відповідно, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA 110250/2021/00007 від 12.02.2021, прийняті Митницею не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними та підлягають скасуванню.

Щодо інших посилань відповідача викладених у відзиві, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що 16.04.2021 між адвокатом Супрун А.В. та ПМВКП «Ассоль» укладено договір №16/4/21-1 відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати правничу допомогу та представляти інтереси клієнта (ПМВКП «Ассоль») у адміністративній справі №280/2077/21.

Відповідно до п. 1.4 Договору клієнт зобов`язаний оплатити гонорар адвоката в розмірі 6000,00 грн. в тридцятиденний строк з дня підписання Договору.

ПМВКП «Ассоль» сплачено, згідно платіжного доручення №6179 від 14.05.2021, на користь Супрун А.В. 6000,00грн. витрат за надання правничої допомоги.

26.05.2021 адвокатом та клієнтом підписано акт про прийняття-передачу наданих послуг, згідно якого адвокатом було надано наступні види правничої допомоги: надання професійної правничої допомоги під час судового розгляду справи - 20.04.2021; складання проекту заяви про стягнення (відшкодування) витрат позивача на професійну правничу допомогу - 14.05.2021.

Відповідач у відзиві вважає заявлені до відшкодування суми витрат на правничу допомогу непідтвердженими, завищеними. Звертає увагу суду на те, що позивачем не надано до суду доказів про відсутність у штаті позивача юрисконсульта та/або адвоката та потреби у професійній правничій допомозі адвоката, не надано доказів розумної економічної причини (ділової мети) щодо взаємовідносин з адвокатом, не надано розрахунку понесених витрат. Також, зазначає, що відшкодовуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір, такі витрати повинні бути фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Так, за положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

З урахуванням предмету спору, його складності з точки зору адміністративного судочинства, кількості наявних у справі доказів, а також часу витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, суд вважає доведеним та співмірним розмір витрат в сумі 4000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 11352,54 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Митниці.

Керуючись статтями 134, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» (бульвар Центральний, буд. 43, м. Василівка, Василівський район, Запорізька область, 71603) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12.02.2021 за №UA 110250/2021/000004/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA 110250/2021/00007 від 12.02.2021, прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» судовий збір у сумі 11352,54 грн. (одинадцять тисяч триста п`ятдесят дві гривні 54 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривен).

У задоволенні іншої частини вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20.10.2021.

Суддя Р.В. Кисіль