Рішення № 100442662, 27.09.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2021 року м. Ужгород№ 260/1855/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дору Ю.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Завидняк А.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - не з`явився;

представник позивача - Бочкор І.В.;

представника відповідача - Кіш М.М.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника Бочкор І.В., звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виноградівської районної державної адміністрації в особі начальника управління соціального захисту населення У.Курташ, якою просить: 1) Наказ № 17-к від 12.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 - скасувати. Поновити ОСОБА_1 на роботі у Виноградівській РДА; 2) Допустити негайне виконання рішення суду; 3) Стягнути з Виноградівської РДА моральну шкоду в сумі 100 000, 00 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 30000, 00 грн. за час вимушеного прогулу.

24 червня 2021 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі №260/1855/20 скасувала, а справу направила до Закарпатського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

05 липня 2021 року справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, та 06 липня 2021 року передано на розгляд судді Дору Ю.Ю.

Відповідно до матеріалів справи, розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. 14 вересня 2020 року судом ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду. Відтак, розгляд справи судом 09 липня 2021 року ухвалено продовжувати зі стадії розгляду справи по суті.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що суб`єктом владних повноважень - Виноградівською районною державною адміністрацією прийнявши наказ №17-к про звільнення з роботи у зв`язку з скороченням чисельності державних службовців управління соціального захисту населення Виноградівської РДА згідно з п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» грубо порушене право позивача на працю, передбачені ст.43 Конституції України.

Позивач зазначив, що він являється - інвалідом війни відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.04.2016 року. Вказує, що позивач відноситься до осіб, на яких поширюється чинність Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надаються такі пільги: п.14 переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування в разі ліквідації підприємства, установи, організації. Вважає, що звільнений з роботи позивач ОСОБА_1 користується переважним правом на залишення на роботі відповідно до вимог ст.42 КЗпП України.

На попередження про вивільнення відсутня дата та підпис ОСОБА_1 На копії наказу про звільнення №17 - к від 12.02. та дата оголошення наказу про звільнення.

Відповідачем на позовну заяву подано відзив, у якому виявлено заперечення проти заявлених позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, відповідач - Виноградівська районна державна адміністрація зазначають, що оскаржуваний наказ № 17-к від 12.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 - прийнято відповідно до норм чинного законодавства, а порядок звільнення позивача здійснений відповідно до всіх послідовно-обов`язкових дій, відповідно до норм визначених КзПП України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив такі задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, 12.02.2020 року Наказом № 17-к від 12.02.2020 року за підписом Начальника управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу у справах сім`ї та жінок управління соціального захисту населення районної державної адміністрації, згідно п.1 ч.1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з скороченням чисельності державних службовців управління соціального захисту населення районної державної адміністрації.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

03.11.2019 року Урядом прийнято постанову №926 про внесення змін до деяких постанов КМУ, зокрема до постанови КМУ від 25.03.2014 р. №91 «Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій», якою визначено граничну чисельність працівників обласних і районних державних адміністрацій. Приміткою 2 додатку до вищезазначеної постанови передбачено: „..під час визначення граничної чисельності працівників місцевих держадміністрацій, чисельність працівників служб у справах дітей скорочується в частині вакантних посад. Не скорочується чисельність працівників структурних підрозділів з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, крім районних держадміністрацій Вінницької (скорочення 59 одиниць), Дніпропетровської (скорочення. 35 одиниць), Закарпатської (скорочення 88 одиниць), Запорізької (скорочення 207 одиниць), Київської (скорочення 55 одиниць/, Кіровоградської (скорочення 97 одиниць), Миколаївської (скорочення 136 одиниць), Одеської (скорочення 32 одиниці), Сумської (скорочення 111 одиниць), Тернопільської (скорочення 51 одиниця), Харківської (скорочення 26 одиниць), Хмельницької (скорочення 147 одиниць) областей та вакантних посад.

На виконання даної постанови було видано розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 22.11.2019 року №103-р «Про упорядкування структури та чисельності працівників районних державних адміністрацій», яким передбачено, зокрема скорочення чисельності працівників соціального захисту населення Виноградівської райдержадміністрації на 8 штатних одиниць, про що в матеріалах справи міститься копія розпорядження та внесення до нього змін від 28.11.2019 року №107-р - додаються.

Виноградівською районною державною адміністрацією від 02.12.2019 року, було видано розпорядження голови №12-о «Про встановлення граничної чисельності працівників структурних підрозділів Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області та припинення шляхом ліквідації структурних підрозділів районної державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права», згідно з яким визначено граничну чисельність штатних одиниць управління соціального захисту населення - 48 та дано доручення подати на затвердження голові штатні розписи у межах нової чисельності.

Надалі в управлінні соціального захисту населення районної державної адміністрації було створено комісію для вирішення питань щодо переважного права на залишення на роботі у зв`язку із скороченням штату та наявності серед працівників, посади яких скорочуються, осіб, щодо яких встановлено обмеження на звільнення, що визначено в наказі №76-к від 28.1 1.2019 р., яка засідала 28 листопада 2019 року.

За результатами засідання комісії, що підтверджується протоколом від 28.11.2019 року було вирішено скоротити посади працівників, які набули право на пенсію за віком або уже отримують пенсію за віком, а також вакантну посаду секретаря.

09.01.2020 року, відповідно до вимог закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та «Про державну службу», КзПП України, колективний договір між адміністрацією та профспілковим комітетом управління первинна профспілкова організація управління соціального захисту населення надала згоду на звільнення позивача, що виражена в листі № 10-08/87.

Згідно зі статтею 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях після досягнення чоловіками 55 років.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 досягнув 55-ліття 07 вересня 2019 року, що дало право на дострокову пенсію за віком.

Статтею 42 Кодексу законів про працю України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Тобто спочатку враховується кваліфікація та продуктивність праці, а вже при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається певним категоріям працівників, у тому числі учасникам бойових дій.

Верховний Суд України, зокрема у постанові від 22.05.2019 року у справі № 753/3889/17, вказує, що при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України. Суд вказав на те, що при визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, високі показники у роботі тощо.

Так як, позивач займав посаду державної служби в державному органі виконавчої влади, одержував заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснював встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, то на нього поширювалася дія Закону України «Про державну службу» (далі за текстом - Закон України № 889-VIII).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 5 Закону України № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

У п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України № 889-VIII передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Разом з тим, суд вказує, як встановлено раніше, ОСОБА_1 займав посаду державного службовця. А тому, відповідно до абзацу 1 статті 44 Закону України № 889-VIII правомірно підлягав до щорічного оцінювання для визначення якості виконання поставлених на нього завдань.

Стаття 44 вищевказаного Закону визначає зокрема те, що оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Тобто, при оцінюванні здійснюється аналіз продуктивності та результативності державного службовця.

Оцінювання результатів службової діяльності (далі-оцінювання) державних службовців управління соціального захисту населення рай держадміністрації, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» у 2018 році проведено у жовтні 2018 року відповідно до наказу №74-к від 01.10.2018р.

Оцінювання у 2019 році проведено у жовтні - грудні 2019 року, відповідно до наказу №66-к від 03.10.2019 р.

За результатами оцінювання у 2018 - 2019 роках ОСОБА_1 отримав найнижчу оцінку серед усіх державних службовців управління соціального захисту населення районної державної адміністрації, які проходили оцінювання, про що свідчать відповідні висновки та накази від 07.12.2018 року №98-к та від 02.12.2019 року №78-к.

Верховний суд у справі № 753/3889/17 вказав, що відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.

Статтею 492 КзПП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Пункт 6 цієї ж статті констатує, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: - про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; - у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; - не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Суд критично оцінює твердження позивача , що з попередженням про скорочення посади заступника начальника управління-начальника відділу у справах сім`ї та жінок УСЗН Виноградівської РДА та майбутнє звільнення відповідно до п.1 ч. 1 ст.87 Закону України № 889-VIII (п.1 с.40 КзПП України) по закінченню двох місяців з моменту вручення даного попередження, наказом про звільнення - він не ознайомлений і щодо того що на попередженні про вивільнення відсутня дата і підпис ОСОБА_1 . Так, судом встановлено, що про наступне вивільнення позивача, ОСОБА_1 , було попереджено 02 грудня 2019 року, з яким, він і ознайомлений під особистий підпис 02 грудня 2019 року про що в матеріалах справи міститься Попередження з підписом ОСОБА_1 .

Щодо доводу позивача про неправомірніть звільнення у перший робочий день після тимчасової непрацездатності, зазначеним у листку непрацездатності серії АКА №002915 від 11 лютого 2020 року, суд вказує наступне.

Пункт 5 статті 87 Закону України № 889-VIJI передбачає, що наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Відтак, керуючись зазначеними вище нормами спеціального законодавства, наказом начальника УСЗН Виноградівської РДА від 12.02.2020 р. № 17-к у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України № 889- VIII, ч.3 ст.40 Кодексу законів про працю України позивача звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу у справах сім`ї та жінок управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації у зв`язку зі зміною структури та скороченням штатної чисельності днем 12 лютого 2020 року, який є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у листку непрацездатності серії АКА №002915 від 11 лютого 2020 року.

Із зазначеним вище наказом позивач ознайомлений, що підтверджується особистим підписом на примірнику наказу, про що в матеріалах справи міститься доказ.

Ст. 87 ЗУ «Про державну службу», ст. 492 КзПП України передбачено порядок вивільнення працівників, де чітко зазначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають кожного не пізніше ніж за два місяці.

Системний аналіз викладених правових норм та обставин справи надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру вивільнення працівників у разі реорганізації установи та скорочення штату, яка зокрема передбачає повідомлення працівників не пізніше, ніж за два місяці, та дотримання гарантій реалізації їх права на працю шляхом пропонування посад в новоствореному підрозділі у відповідності до їх кваліфікаційного рівня.

При процедурі скорочення чисельності та вивільненні працівників в управлінні соціального захисту населення райдержадміністрації відповідачем дотримано всі вимоги спеціального законодавства з урахуванням КЗпП України в частині порядку вивільнення та попередження працівників про таке звільнення.

Відтак, з урахуванням викладеного, суду не надано доказів порушення відповідачем вимог чинного законодавства під час прийняття оскаржуваного наказу, а відтак відсутні підстави для скасування Наказу № 17-к від 12.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 та у задоволенню позову слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 30000 за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Оскільки судом не встановлено протиправності дій відповідача щодо порушення вимог чинного законодавства під час прийняття оскаржуваного наказу, і відсутні підстави для скасування Наказу № 17-к від 12.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 , відтак відсутні підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 30000 за час вимушеного прогулу.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, з врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування наказу № 17-к від 12.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 та задоволення позову, отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Миру, буд. 54, код ЄДРПОУ 03192939) про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Дору Ю.Ю. у період з 30 вересня по 18 жовтня 2021 у стані тимчасової непрацездатності та перебуванням у щорічній основній відпустці. Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2021 року, - у перший робочий день.

СуддяЮ.Ю.Дору