Рішення № 100442042, 19.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 р. Справа№200/11351/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) до Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (ЄДРПОУ: 34908365, 85400, Донецька область, м. Селідове, вул. Маяковського, 39) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидівського міського відділу державної виконавчої служби, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 11.08.2021 ВП № 65375528 про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/1556/21-а задоволено позов ОСОБА_1 до Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області. За заявою стяґувача на підставі виконавчого листа постановою від 12.05.2021 відкрито виконавче провадження. У відповідь на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження управління повідомило про оскарження судового рішення та просило зупинити проведення виконавчих дій за даним провадженням до винесення судом апеляційної інстанції остаточного рішення по справі. Проте дані обставини відділом ДВС не прийняті до уваги та на боржника накладений штраф.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року позовну заяву залишено без руху для усунення встановлених судом недоліків.

Ухвалою суду від 28.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до судового розгляду на 07.10.2021.

07.10.2021 розгляд справи не відбувся через тимчасову непрацездатність судді.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказав, що згідно наданої Головним управлінням пенсійного фонду інформації рішення суду не виконано. Отже у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем сформована постанова про накладення штрафу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року у справі № 200/1556/21-а позов ОСОБА_1 до Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області задоволено: зобов`язано Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від суддівської винагороди діючого судді, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області від 16 листопада 2020 року № 04-790, згідно з його заявою від 18 листопада 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

10.04.2021 рішення набрало законної сили та 22.04.2021 виданий виконавчий лист.

12.05.2021 заступником начальника Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65375528 за виконавчим листом Донецького окружного адміністративного суду № 200/1556/21-а. Як вказує позивач в позові, постанову отримано 13.05.2021.

12.05.2021 на адресу Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду та 15.06.2021 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідач скерував вимоги про надання документів, що підтверджують виконання судового рішення.

02.07.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулось до Селидівського міського ВДВС з листом № 0500-2206-5/26986, в якому зазначило, що ним подана апеляційна скарга на рішення суду. В зв`язку з цим управління просило зупинити проведення виконавчих дій до винесення судом апеляційної інстанції остаточного рішення у справі.

28.07.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало в листі № 0500-1806-5/43330 інформацію державному виконавцю на його вимогу. Управлінням зазначено, що доплата згідно рішення суду за періоди з 19.02.2020 по 31.07.2021, як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.

За невиконання рішення суду державний виконавець 11.08.2021 року виніс постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 5100,00 грн. та зобов`язав боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів.

Примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій органів і осіб, визначених у Законі України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами ч.1 ст.18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 4 даної статті вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно ст. 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

З аналізу викладеного вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, тобто коли боржник мав реальну можливість, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Як встановлено з матеріалів справи, постанова державного виконавця від 11.08.2021 про накладення штрафу винесена за невиконання боржником рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/1556/21.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише Закону, отже у рішеннях суду втілюється волевиявлення самої держави, а тому обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, згідно з положеннями ст. 129 Конституції України.

Суд наголошує, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця не покладено обов`язку надавати оцінку рішенню суду та встановлювати можливість чи неможливість його виконання боржником. Натомість, державному виконавцю надано повноваження вчиняти дії, направлені за забезпечення виконання рішення суду у повному обсязі та встановлені законом строки.

Позивач до матеріалів справи не надав жодних документів, які свідчать про повне або часткове виконання ним судового рішення, не довів, що ним вживались будь-які заходи з метою виконання цього рішення.

В обґрунтування протиправності прийнятої державним виконавцем постанови позивач посилається на те, що управління оскаржило судове рішення в апеляційному порядку та просило зупинити проведення виконавчих дій.

З цього приводу суд зазначає, що порядок зупинення виконавчих дій визначений статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, частина 1 даної статті містить 16 пунктів, які можуть бути підстави для зупинення виконавчих дій. Оскарження боржником судового рішення як підстава для зупинення виконавчого провадження відсутнє в наведеній нормі. При цьому суд звертає увагу, що рішення суду від 10.03.2021 на час подання пенсійним органом апеляційної скарги вже набрало законної сили та підлягало виконанню. Суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу управління пенсійного фонду без руху і в подальшому ухвалою від 14.07.2021 відмовив у відкритті апеляційного провадження. Питання про зупинення виконання судового рішення апеляційним судом не розглядалось.

Отже рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року у справі № 200/1556/21-а підлягало виконанню протягом всього періоду з моменту відкриття виконавчого провадження 12.05.2021.

Згідно із частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.

За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Невиконання управлінням пенсійного фонду рішення суду щодо виплати довічного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном.

Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).

Отже доводи, викладені позивачем в листі 28.07.2021 № 0500-1806-5/43330, скерованому в Селидівський міський ВДВС щодо відсутності фінансового ресурсу, є безпідставними та не виправдовують невиконання судового рішення.

Також позивач не довів, що він намагався вирішити питання виділення додаткових бюджетних коштів для виконання вказаного рішення, формував відповідний бюджетний запит.

Тож, причини невиконання рішення суду від 10.03.2021 у справі № 200/1556/21, на які посилається позивач, не можуть вважатися поважними в контексті положень ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» та слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову, діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, встановлений законодавством, тому постанова від 11.08.2021 ВП №65375528 про накладення штрафу є правомірною та не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) до Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (ЄДРПОУ: 34908365, 85400, Донецька область, м. Селідове, вул. Маяковського, 39) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.П. Бабаш