Рішення № 100442023, 19.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 р. Справа№200/10381/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині облікування пенсіонера ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи;

зобов`язати ГУПФУ в Донецькій області зняти статус з ОСОБА_1 внутрішньо переміщеної особи.

Ухвалою суду від 20.08.2021 відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію за період з 01.09.2018 по 28.02.2019 на суму 13892,76 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 листопада 2018 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду в адміністративній справі №200/10193/18-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 23.08.2018 року №826915 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01 вересня 2018 року; звернуто рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (місцезнаходження: вул. Поштова, 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84302, код ЄДРПОУ 23346787) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок. Рішення набрало законної сили 30.01.2019.

Позивач зазначив, що 04 червня 2021 року він звернувся до відповідача з заявою про видачу довідки про заборгованість з виплати пенсії з 01.09.2018 по 01.03.2019.

У липні 2021 року ОСОБА_1 отримав лист ГУ ПФУ в Донецькій області від 02.07.2021 №6335-5660/Б-15/8-0500/21, в якому зазначено, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 №509. Відповідач вважає дії відповідача в частині облікування його як внутрішньо переміщеної особи в пенсійній справі неправомірними.

Так, у наданому відзиві на позовну заяву зазначено наступне. Відповідно до особистої заяви від 02.09.2014 про запит пенсійної справи з УПФУ в Микитівському районі м. Горлівка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.08.2014 перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа з тимчасової окупованої території України по матеріалам електронної пенсійної справи. Зазначив, що у зв`язку з тим, що позивач згідно паспортних даних зареєструвався у м. Краматорську 24.10.2014, тобто після початку АТО, він вважається внутрішньо переміщеною особою, а тому на нього розповсюджуються вимоги законодавства як до ВПО, а саме: перевірка фактичного місця проживання та отримання пенсійних виплат через банківську установу АТ «Ощадбанк». Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем надані суду письмові пояснення, в яких зазначено, що він не звертався до органів соціального захисту населення із заявою про отримання довідки внутрішньо переміщеної особи та не звертався до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про зняття статусу внутрішньо переміщеної особи.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вищевказані обставини не є спірними та визнаються сторонами.

Судом встановлено, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 відсутня довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року у справі №200/10193/18-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 23.08.2018 року №826915 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01 вересня 2018 року; звернуто рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (місцезнаходження: вул. Поштова, 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84302, код ЄДРПОУ 23346787) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок. Рішення набрало законної сили 30.01.2019.

В межах розгляду адміністративної справи №200/10193/18-а судом встановлено наступне.

Згідно з відміткою в паспорті позивача щодо місця проживання, 25 квітня 2018 року його зареєстровано за місцем проживання в місті Краматорську (а.с. 8).

Суд зазначає, що вищезазначений запис про реєстрацію внесений уповноваженим органом у встановленому законом порядку.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII та постанову Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року, оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Статтею 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення не звертався.

Матеріали пенсійної справи позивача також не містять довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до положень статті 33 Конституції України, статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (надалі - Закон № 1382-IV) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно з положеннями статті 3 Закону № 1382-IV документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є:

- паспорт громадянина України,

- тимчасове посвідчення громадянина України,

- посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання,

- посвідчення біженця,

- посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту,

- посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Нормами статті 6 зазначеного Закону визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Відповідно до абз. 2 п. 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі - Правила), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання (абз .2 п. 4 Правил).

Як встановлено судом, позивач реалізував своє конституційне право щодо вільного вибору постійного місця проживання, перемістившись 25 квітня 2018 року до міста Краматорськ Донецької області, де зареєструвався за новою адресою у встановленому чинним законодавством порядку, що підтверджується відміткою в паспорті позивача щодо місця проживання. Як вбачається з наданого відзиву, про факт реєстрації позивача на території, підконтрольній українській владі відповідач був обізнаний та зазначене не оскаржується відповідачем.

Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (надалі - Закон № 1706 VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Внутрішньо переміщеною особою, відповідно до норм частини першої статті 1 зазначеного Закону є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті 1 Закону № 1706 VII).

Нормами статті 5 Закону № 1706 VII передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

З аналізу зазначених норм законодавства, суд доходить висновку, що оскільки позивач з 25 квітня 2018 року фактично проживає на підконтрольній українській владі території за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , положення зазначеного закону на позивача не поширюються, а відповідно - позивач не повинен обліковуватись в управлінні як внутрішньо переміщена особа.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Суд зауважує, що позивач у позовній заяві просить суд зобов`язати ГУПФУ в Донецькій області зняти статус з ОСОБА_1 внутрішньо переміщеної особи, але з урахуванням діючого законодавства та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд вважає, що ефективним правовим засобом для здійснення прав і свобод позивача буде зняття його з обліку, як внутрішньо перемішеної особи.

За таких обставин, враховуючи положення частини другої статті 9 КАС України та статтю 13 Конвенції суд вважає за можливим вийти за межі позовних вимог та обрати інший спосіб захисту, який є необхідним для відновлення порушеного права позивача, а саме, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виконати дії щодо зняття з обліку ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Аналізуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2021 відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, при цьому, фактично позовні вимоги задоволені, суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судових витрат у розмірі 908,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині облікування пенсіонера ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виконати дії щодо зняття з обліку ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 19 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Толстолуцька