Рішення № 100441809, 26.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року Справа № 160/8173/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Кадук Вікторія Вікторівна звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періодів роботи з 01.05.2011 по 02.01.2013 майстром дільниці (пульпонасосна дільниця хвостового господарства) в ЗАТ "МАСП", з 02.10.1989 по 07.12.2003 машиністом насосних установок пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства у ПрАТ "Північний ГЗК", з 08.12.2003 по 29.04.2011 майстром дільниці пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства у ПрАТ "Північний ГЗК", у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року на підставі заяви про призначення пенсії № 80 від 12.03.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 01.05.2011 по 02.01.2013 майстром дільниці (пульпонасосна дільниця хвостового господарства) в ЗАТ "МАСП", з 02.10.1989 по 07.12.2003 машиністом насосних установок пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства у ПрАТ "Північний ГЗК", з 08.12.2003 по 29.04.2011 майстром дільниці пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства у ПрАТ "Північний ГЗК";

-повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №80 від 12.03.2021 про призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020;

-з 12.03.2021 призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 №213- VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

В обгрунтування позовних вимог вказано, що 12.03.2021 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2. Того ж дня позивач через портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про підтвердження стажу роботи у ЗАТ «МАСП». Проте, рішенням, оформленим листом за №0400-010301-8/40866 від 23.03.2021 «щодо відмови в призначенні пенсії» повідомив позивача про те, що за наданими документами, загальний страховий стаж складає 34 роки 8 днів (стаж враховано по 31.12.2020 згідно з даними персоніфікованого обліку) у тому числі пільговий - 7 років 6 днів. Також повідомлено, що до пільгового стажу роботи за Списком №2 не враховано періоди згідно з довідкою №143 від 05.03.2020, оскільки вказані професії не відповідають переліку професій згідно з постановою СРСР №1173 від 22.08.1956, постановою КМУ №10 від 26.01.1991, постановою КМУ №162 від 11.03.1994, постановою №36 від 16.01.2003, а тому зарахувати пільговий стаж по Списку №2 не має законних підстав. Враховуючи вищезазначене, у зв`язку з відсутністю стажу роботи за Списком №2 та за відсутності необхідного віку в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відмовлено.

Крім того, відповіддю відповідача від 07.04.2021 «Про розгляд звернення» з приводу звернення позивача на веб-портал Пенсійного фонду України з питання підтвердження стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 роз`яснено порядок звернення з даного питання. Проте відповідачем не надано відповіді щодо звернення позивача із заявою про підтвердження стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, до якої були додані документи, що підтверджують пільговий стаж роботи.

Позивач не погоджується з відмовою відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 у зв`язку з тим, що записами трудової книжки НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_1 працювала з 25.12.1986 по 29.04.2011 (24 роки 4 місяці 5 днів) - вихователем, санітарною, машиністом насосних установок, машиністом дільниці пульпонасосної дільниці хвостового господарства в ПрАТ «Північний ГЗК». Записи №05, 06, 07, 10,11 трудової книжки НОМЕР_2 містить відомості про те, що підсумками атестації робочих місць згідно наказу №207 від 11.07.1994, спільної постанови №182/42 від 14.07.1999, спільної постанови №330/39 від 30.05.2001, наказу №655 від 30.05.2006, наказу №2194 від 30.11.2010 машиністу насосних установок пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства, майстру дільниці пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства підтвердження право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2. Отже записи №01-13 трудової книжки НОМЕР_1 оформлені належним чином відповідно до вимог п. 2.2, 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, мітять відомості про роботу позивача з 25.12.1986 по 29.04.2011 в ПрАТ «Північний ГЗК» , у тому числі період роботи з 02.10.1989 по 29.04.2011, що визначає її право на пільгову пенсію на пільгових умовах за Списком №2.

Окрім того, довідкою №143 від 05.03.2020 підтверджено, що позивач з 02.10.1989 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 07.12.2003, з 08.12.2003 по 29.04.2011 працювала повний робочий день у шкідливих умовах за Списком №2. Позивач зазначає, що назви професій у вказаній довідці розширені роботодавцем з метою уточнення місця роботи, виконуваних позивачем робіт. При цьому, збережена галузева функціональна належність, кваліфікаційні вимоги і шкідливі і важкі умови праці за Списком №2. Тому, право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідного працівника за професіями «машиніст насосних установок пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства», «майстер дільниці пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства» визначається на тих умовах, що й професіями, передбаченими у вказаному Списку №2 (машиністи пилоуловлюючих установок, машиністи насосних установок, зайняті перекачуванням шламу, пульпи, промпродуктів і реагентів, майстри виробничих дільниць).

Щодо відмови у підтвердженні та зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 з 01.05.2011 по 02.01.2013 майстром дільниці (пульпонасосна дільниця хвостового господарства) у ЗАТ «МАСП» позивачем вказано, що записами у трудовій книжці НОМЕР_1 за №14-16 підтверджується, що ОСОБА_1 працювала з 01.05.2011 по 02.01.2013 (1 рік 8 місяців 1 день) майстром дільниці (пульпонасосна дільниця хвостового господарства) в ЗАТ «МАСП», трудова книжка містить запис №15 про атестацію робочого місця позивача за Списком №2 згідно наказу №58 від 01.05.2011.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

14.06.2021 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що до досягнення віку, встановленого абзацом першим пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку :54 роки -з 01.10.1968 по 31.03.1969.

Аналізом норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці. Відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Відповідач вказує, що документально встановлено, що позивач 12.03.2021 звернулась до відповідача із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надала відповідні документи. На момент звернення позивачу виповнилося 52 роки. Так, листом від 23.03.2021 за №0400-010301-8/40866 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах станом на дату звернення у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та відсутності пільгового стажу роботи за Списком №2.

Відповідач також стверджує, що надана позивачем довідка №143 від 05.03.2020 не врахована, оскільки вказані професії не відповідають переліку професій згідно постанови РМ СРСР №1173 від 22.08.1956, постановою КМ СРСР №10 від 26.01.1991, постановою КМУ №162 від 11.03.1994, постановою КМУ №36 від 16.01.2003, а тому зарахувати вказані періоди до пільгового стажу за списком №2 не має правових підстав.

Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 01.05.2011 по 02.01.2013 відповідачем зазначено, що позивач не зверталася саме до територіального управління Пенсійного фонду України, документи направлені поштою не були прийняті до уваги та не розглядалися Комісією про підтвердження стажу роботи, тому стаж роботи позивача за період з 01.05.2011 по 02.01.2013 не розглядався як пільговий, а зарахований в загальний страховий стаж.

Щодо віку призначення пенсії відповідач стверджує, що копією паспорта громадянина України підтверджується, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та нею не було досягнуто 50-річного віку станом на 11.10.2017 (позивачу виповнилося 49 років), позивачу виповнилося 50 років -21.11.2019 відповідно, умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки позивач не досягла 50 років до 11.10.2017 (дата набуття чинності внесенням змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

30.06.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому підтримав правову позицію викладену в позовній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.03.2021 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою за №80 про призначення пенсії за віком за Списком №2 встановленого зразка через портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

У зв`язку з тим, що заява про призначення пенсії за віком встановленої форми не передбачає можливості обрання закону, згідно якого майбутній пенсіонер просить призначити пенсію, тому у цей же день 12.03.2021 позивачем через портал електронних послуг Пенсійного фонду України було направлено заяву №ВЕБ-04001-Ф-С-21-023725 щодо призначення пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішенця Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 (а.с. 20).

12.03.2021 через портал електронних послуг Пенсійного фонду України позивач також звернулася до відповідача із заявою про підтвердження стажу роботи у ЗАТ «МАСП», зареєстровану у порталі за номером ВЕБ-04001-Ф-С-21-023731.

Рішенням від 23.03.2021 «Щодо відмови в призначенні пенсії» відповідач повідомив, що підставою для зарахування певного періоду роботи до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах є насамперед наявність посади (професії) та виробництва у відповідному Списку. 12.03.2021 позивачем були надані заява та документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Як вказав відповідач у відмові в призначенні пенсії від 23.03.2021 за наданими документами позивача, загальний страховий стаж складає 34 роки 8 днів (стаж враховано по 31.12.2020 згідно із даними персоніфікованого обліку), в тому числі пільговий стаж за Списком №2 складає 7 років 6 днів.

Крім того, повідомлено, що до пільгового стажу роботи за Списком №2 не враховано періоди роботи згідно із довідкою №143 від 05.03.2020, оскільки вказані професії не відповідають переліку професій згідно із Постановою РМ СРСР №1173 від 22.08.1956, постановою КМУ №10 від 26.01.1991, постановою КМУ №162 від 11.03.1994, постановою №36 від 16.01.2003. Таким чином, зарахувати пільговий стаж по Списку №2 не має законних підстав.

Отже, у зв`язку з відсутністю стажу роботи за Списком №2, а також за відсутності необхідного віку в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу відмовлено.

07.04.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на звернення позивача з питання підтвердження стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 повідомило, що відповідно до пункту 11 Порядку із заявою про підтвердження стажу роботи заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком та неврахування для обчислення страхового стажу періодів роботи з 01.05.2011 по 02.01.2013 майстром дільниці (пульпонасосна дільниця хвостового господарства) в ЗАТ «МАСП», з 02.10.1989 по 07.12.2003 машиністом насосних установок пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства у ПрАТ «Північний ГЗК», з 08.12.2003 по 29.04.2011 майстром дільниці пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства у ПрАТ «Північний ГЗК» протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XIІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Відповідач, відмовляючи в зарахуванні періоду роботи позивача зазначив, що до пільгового стажу роботи за Списком №2 не враховано періоди роботи згідно з довідкою №143 від 05.03.2020, оскільки вказані професії не відповідають переліку професій згідно із постановою РМ СРСР №1173 від 22.08.1956, постановою КМУ №10 від 26.01.1991, постановою КМУ №162 від 11.03.1994, постановою №36 від 16.01.2003.

Так, у довідці №143 від 05.03.2020, виданої ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» вказано, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в ПрАТ «Північний ГЗК»:

-у виробництві «агломерація і збагачення» з 02.10.1989 по 31.12.1991 машиністом насосних установок пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства, що передбачено Списком №2 розділом III поз.а) робітники затвердженим постановою РМ СРСР №1173 від 22.08.1956;

-у виробництві «рудопідготовка, збагачення, окускування (згрудкування), випалювання руд і нерудних копалин» з 01.01.1992 по 07.12.2003 машиністом насосних установок пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства, що передбачено Списком №2, затвердженим постановою КМ СРСР №10 від 26.01.1991, постановою КМУ №162 від 11.03.1994, постановою КМУ №36 від 16.01.2003 ;

-у виробництві «рудопідготовка, збагачення, окускування (згрудкування), випалювання руд і нерудних копалин» з 08.12.2003 по 29.04.2011 майстром дільниці пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства, що передбачено Списком №2, затвердженим постановою КМУ №36 від 16.01.2003.

Згідно розділу III поз.а) робітники Списку №2, затвердженому постановою РМ СРСР №1173 від 22.08.1956, право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 мають машиністи пилоуловлююючих установок.

Згідно розділу II поз.2030000а-13910 Списку №2, затвердженого постановою КМ СРСР №10 від 26.01.1991, право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 мають машиністи насосних установок, зайняті перекачуванням шламу, пульпи, промпродуктів і реагентів.

Відповідно до розділу II поз.2030000а-13910 Списку №2, затвердженого постановою КМУ №162 від 11.03.1994, право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком№2 мають машиністи насосних установок, зайняті перекачуванням шламу, пульпи, промпродуктів і реагентів.

Згідно розділу II поз.2а Списку №2, затвердженого постановою КМУ №36 від 16.01.2003, право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 мають машиністи насосних установок, зайняті перекачуванням шламу, пульпи, промпродукті реагентів.

Згідно розділу II поз.2б Списку №2, затвердженого постановою КМУ №36 від 16.01.2003, право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 мають майстри виробничих дільниць.

Відповідно до додатка В (примітка1) до Класифікатора професій ДК 003:2005 затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 №375 та Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, похідні слова професій (професійних назв робіт) можуть застосовуватися за умови збереження галузевої та функціональної належності кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду новоутвореної професії.

Додатком В (примітка2) до Класифікатора професій ДК 003:2005 затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 №375 та Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, назви професій можуть бути розширені за потребою користувача термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення, якщо інше не передбачено у КП чи відповідних - законодавчо-правових актах.

Назви професій позивача розширені роботодавцем з метою уточнення місця роботи, виконуваних позивачем робіт. При цьому збережена галузева функціональна належність, кваліфікаційні вимоги і шкідливі і важкі умови праці за Списком №2. Тому право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідного працівника за професіями «машиніст насосних установок пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства», «майстер дільниці пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства» визначається на тих самих умовах, що й професіями, передбаченими в зазначених вище Списках №2 (машиністи пилоуловлююючих установок, машиністи насосних установок, зайняті перекачуванням шламу, пульпи, промпродуктів і реагентів, майстри виробничих дільниць).

Тому твердження відповідача про те, що до пільгового стажу роботи за Списком №2 не враховано періоди згідно з довідкою №143 від 05.03.2020, оскільки вказані професії не відповідають переліку професій згідно із Постановою РМ СРСР №1173 від 22.08.1956, Постановою КМУ №10 від 26.01.1991, Постановою КМУ №162 від 11.03.1994, Постановою №36 від 16.01.2003, є безпідставними.

Отже, суд приходить до висновку, що довідкою №143 від 05.03.2020 підтверджено, що позивач 02.10.1989 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 07.12.2003, з 08.12.2003 по 29.04.2011 працювала повний робочий день у шкідливих умовах за Списком №2.

Щодо відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 з підстав відсутності відповідного віку, суд вказує наступне.

Згідно рішення відповідача від 23.03.2021 «Щодо відмови в призначенні пенсії» загальний страховий стаж позивача складає 34 роки 8 днів (стаж враховано по 31.12.2020).

Пільговий стаж позивача за Списком №2 складає 28 років 9 місяців 28 днів з наступного розрахунку: -7 років 6 днів (період роботи з 03.01.2013 по 02.08.2016 у ТОВ «Промгідротехбуд» зарахований відповідачем до пільгового стажу за Списком №2) +12 років 3 місяці (період роботи з 02.10.1989 по 29.04.2011 у ПрАТ «Північний ГЗК» не зарахований відповідачем до пільгового стажу за Списком №2) = 28 років 9 місяців 28 днів.

Отже позивач має достатньо стажу для призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.

У рішенні № 0400-010301-8/40866 від 23.03.2021 зазначено, що відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком на Списком №2 у тому числі з відсутності необхідного віку, а саме 55 років, про що зазначено у ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, позивач просила призначити пенсію за віком відповідно до п. «б» ст. 13 України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, про що зазначено у заяві щодо призначення пенсії за віком відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», поданої через портал № ВЕБ-04001-Ф-С-21-023725 від 12.03.2021 та направленої 15.03.2021 поштою. Портал електронних послуг Пенсійного фонду України не дає можливості при поданні заяви встановленої форми про призначення пенсії обирати закон, відповідно до якого пенсіонер просить призначити пенсію. Саме тому, щоб відповідач вірно визначився з правовою нормою, на підставі якої позивач просить призначити пенсію, позивач подала заяву щодо призначення пенсії за віком відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 через портал та відправила її поштою. При цьому відповідь про відмову у призначенні пенсії була підготовлена відповідачем після отримання заяви позивача щодо призначення пенсії за віком відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Але, не зважаючи на це, відповідач відмовив позивачеві у призначенні пенсії за віком на підставі ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Згідно зі статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до частин 1, 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон №1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, за змістом наведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що «пенсія за віком» - це свого роду «державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

09 липня 2003 року ухвалено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон № 1058-ІV).

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.

За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

Саме це Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2020 покладено в основу позовних вимог (далі - Рішення № 1-р/2020).

Позивач вважає, що за наявності необхідного стажу роботи та досягнення 50 років вона має право на пенсію на пільгових умовах.

Натомість відповідач керуються Законом № 1058-ІV (в редакції Закону №2148-VIII), за яким пенсійний вік позивача становить 54 років.

Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» судом мають враховуватись висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

У пункті 3.2 Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.

У пункті 4.4 Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13, Закону № №1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Застосування відповідачем до спірних правовідносин норми статті 114 Закону №1058-IV не відповідає принципу верховенства права, а також суперечить нормам ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно із якими, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

Суд зазначає, що норми статті 114 Закону України №1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону № 1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, які були визнанні неконституційними, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону 1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та статтею 14 Закону №1058.

Згідно зі ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

У пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року в справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Так, розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, відповідач надав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії, оскільки рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, прийнято не на підставі Конституції та чинного законодавства України, а відтак, підлягає скасуванню.

Як видно з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з`ясування обставин справи та дослідження інших документів наданих позивачем.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії, а тому порушені права позивача підлягають відновленню судом.

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та норми закону, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав і свобод позивача, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.03.2021 «Щодо відмови в призначенні пенсії» ОСОБА_1 є протиправним.

Щодо відмови у підтвердженні та зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 з 01.05.2011 по 02.01.2013 майстром дільниці (пульпонасосна дільниця хвостового господарства), суд зазначає наступне.

Згідно п.1 розділу IV Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою, правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, Надання органами Пенсійного фонду послуг в електронній формі здійснюється з використанням технологій віддаленого доступу (вебтехнологій) та автоматизованої передачі і обробки інформації і включає: подання користувачем електронних послуг через вебпортал з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID заяв, передбачених абзацом другим пункту 1.1 розділу 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення, (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, та заяви про підтвердження стажу роботи відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховується до стажу, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-І, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Згідно Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1:

1. Цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи: для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника;

2. Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали: на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України;

3. Підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється; комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії).

4.Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

6. Основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.

9. Комісії повідомляють заявника про час, дату та місце розгляду заяви про підтвердження стажу роботи та розглядають її не пізніше двох місяців з дня звернення за підтвердженням стажу роботи.

11. Із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої: нотаріально (далі - його представник)) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.

Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються:

документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств,, установ, -організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр);

трудова книжка;

документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема:

довідка про заробітну плату;

копії документів про проведення атестації робочих місць;

копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.

Згідно роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ЗАТ «МАСП» припинено у зв`язку з визнання його банкрутом згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015 №904/7236/14.

Тому на виконання вимог Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, та Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, 12.03.2021 з використанням кваліфікованого електронного підпису через портал електронних послуг Пенсійного фонду України позивач звернулася до відповідача із заявою про підтвердження стажу роботи у ЗАТ «МАСП», зареєстровану у порталі за номером ВЕБ-04001-Ф-С-21-023731.

До заяви було додано роздруківку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, трудову книжку НОМЕР_1 , архівну довідку №1-735 від 16.03.2020, наказ №153-к від 29.04.2011 про прийняття на роботу, наказ №162-к від 02.01.2013 по звільнення, особову картку працівника, картку умов праці, наказ про атестацію №71 від 16.05.2011 з додатками №1, 2, 3, наказ про атестацію №58 від 31.05.2011 з додатками №1, 2, 3.

15.03.2021 позивачем на адресу відповідача поштою було відправлено цю ж заяву про підтвердження стажу роботи у ЗАТ «МАСП». Заява була відправлена цінним листом з описом та повідомленням про вручення №5004701570301 від 15.03.2021 та отримана відповідачем 16.03.2021, що і підтверджується чеком з Укрпошти, накладною №5004701570301, описом вкладення та повідомленням про вручення.

Проте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області листом від 07.04.2021 «Про розгляд звернення» повідомлено позивача про те, що відповідно до пункту 11 Порядку із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від територіальної обслуговування цього органу.

Суд вказує, що відповідно до матеріалів справи не вбачається звернення позивача із відповідною заявою до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від територіальної обслуговування цього органу про підтвердження стажу роботи, а саме з 01.05.2011 по 02.01.2013 майстром дільниці (пульпонасосна дільниця хвостового господарства) у ЗАТ «МАСП» та як наслідок прийняття відповідною Комісією Пенсійного органу рішення щодо зарахування/не зарахування пільгового стажу.

Тому, позовні вимоги про зарахування до пільгового стажу з 01.05.2011 по 02.01.2013 майстром дільниці (пульпонасосна дільниця хвостового господарства) у ЗАТ «МАСП» є передчасними.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.03.2021 «Щодо відмови в призначенні пенсії» ОСОБА_1 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 02.10.1989 по 07.12.2003 машиністом насосних установок пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства у ПрАТ "Північний ГЗК", з 08.12.2003 по 29.04.2011 майстром дільниці пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства у ПрАТ "Північний ГЗК" та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №80 від 12.03.2021 про призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та висновків суду в даній справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 908,00 грн.

На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908,00грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії-задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.03.2021 «Щодо відмови в призначенні пенсії» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 02.10.1989 по 07.12.2003 машиністом насосних установок пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства у ПрАТ "Північний ГЗК", з 08.12.2003 по 29.04.2011 майстром дільниці пульпонасосної дільниці хвостового господарства цеху технічного водопостачання та шламового господарства у ПрАТ "Північний ГЗК".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №80 від 12.03.2021 про призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та висновків суду в даній справі.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко