Ухвала суду № 100441473, 12.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

12 жовтня 2021 р. Справа № 120/7842/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Джереловської А.О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Сосницької І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в ході проведення підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та матеріали адміністративної справи

за позовом: ОСОБА_1

до: Вінницької обласної прокуратури

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 04.08.2021 відкрито провадження в справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Також, даною ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

17.08.2021 від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. Разом з відзивом на позовну заяву, представницею відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Обґрунтовуючи клопотання представник відповідача зазначає, що за правилами ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 цього Кодексу).

Як вбачається з доданих до адміністративного позову матеріалів, наказом керівника Вінницької обласної прокуратури № 290к від 16.10.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку область, Вінницької обласної прокуратури та з органів прокуратури з 16.10.2020.

Вказаним наказом визначено відділу фінансування та бухгалтерського обліку Вінницької обласної прокуратури провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.

Позивач з наказом про звільнення ознайомився 16.10.2020, тобто у цей день був повідомлений про проведення остаточного розрахунку та виплати усіх належних виплат при звільненні.

Отже, позивач дізнався про порушення його прав 16.10.2020, проте до суду з даним позовом звернувся лише 15.07.2021, тобто через 9 місяців з моменту звільнення, у зв`язку з чим вищевказані позовні вимоги заявлені позивачем з пропущенням місячного строку звернення до суду з адміністративним позовом, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

02.09.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач заперечив щодо пропуску ним строку звернення та зазначив, що відповідач прийшов помилкового висновку про те, позивач був обізнаний про порушення його прав 16.10.2020 року, оскільки в день звільнення - 16.10.2020 - йому не було виплачено не лише вихідну допомогу, але і не було проведено з ним будь - яких розрахунків, а заробітна плата була частково виплачена йому 19.10.2020, а іншу частину, крім вихідної допомоги, виплачено 30.10.2020 року.

При цьому, позивач зазначає, що лист Вінницької обласної прокуратури, у якому вказані види виплат при звільненні, а також розрахунковий лист за жовтень 2020 року № 27-534вих. від 30.06.2021 направлено Вінницькою обласною прокуратурою 01.07.2021 на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в подальшому поштовим зв`язком. Позовна заява подана до суду 15.07.2021 року.

За таких обставин позивач вважає, що ним дотримано вимоги ст. 122 КАС України.

Також позивач зазначає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України (справа 1-5/2012 р. від 22.02.2012 р. №4-рп/2012) для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Питання «заробітної плати» або «оплати праці» (рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків) врегульоване спеціальними законами: Законами України «Про оплату праці», «Про прокуратуру», Кодексом законів про працю України, а також іншими підзаконними нормативними актами.

Зазначене свідчить про те, що в цих спірних правовідносинах норми Законів України «Про оплату праці», «Про прокуратуру», Кодексу законів про працю України, а також інших підзаконних нормативних актів з питань оплати праці є спеціальними порівняно з нормами КАС України. Тому в цьому випадку повинні застосовуватися положення спеціальних норм в частині можливості звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, посадового окладу) повинні застосовуватися положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Таким чином, на думку позивача, при поданні даного позову ним не пропущено строку звернення до суду.

06.09.2021 представницею відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких вона повторно зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Також 09.09.2021 року представником відповідача подано додаткові докази ( а.с. 144 - 147 ).

Ухвалою суду від 06.09.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з відповідними доказами.

15.09.2021 року позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. У заяві позивач зазначив, що наказом керівника Вінницької обласної прокуратури № 290к від 16.10.2020 його звільнено з посади прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку область, Вінницької обласної прокуратури та з органів прокуратури з 16.10.2020.

Вказаним наказом зобов"язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку Вінницької обласної прокуратури провести остаточний розрахунок та виплатити йому усі належні виплати.

У червні 2021 року, від свої колишніх колег позивачу стало відомо про те, що відповідачем після масового звільнення працівників прокуратури Вінницької області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», у порушення вимог статей 40, 44, 47 КЗпП України, не виплачувалась вихідна допомога.

З метою отримання інформації щодо проведених зі ним розрахунків, зокрема інформації щодо виплати йому вихідної допомоги, ним 24.06.2021 до Вінницької обласної прокуратури направлено запит про отримання публічної інформації.

Згідно листа Вінницької обласної прокуратури №27-534вих від 30.06.2021 та розрахункового листа за жовтень 2020 року, направлених на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 01.07.2021, а в подальшому поштовим зв`язком (копії містяться в матеріалах справи), йому нараховані наступні види виплат: оклад, індексація доходів, надбавка за вислугу років, щомісячна премія, компенсація за невикориcтану відпустку.

Разом з тим, інформація щодо виплати йому вихідної допомоги в порядку ст. 44 КЗпП України відповідачем не надана.

Наводячи підстави для поновлення строку звернення до суду позивач азначає, що про порушене право на отримання вихідної допомоги при звільненні він дізнався - 01.07.2021, коди отримав лист відповідача від 30.06.2021 за №27-534вих.

Дізнатись про порушене право раніше він не мав можливості, так як вважав, що відповідачем не порушено його право, оскільки, відповідно до наказу від 16.10.2020 № 290к керівник Вінницької обласної прокуратури зобов`язав відділ фінансування та бухгалтерського обліку Вінницької обласної прокуратури провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні йому виплати при звільненні. Зазначає, що зміст вказаного наказу не викликав жодних сумнівів щодо можливого порушення його трудових прав на отримання гарантованих коштів.

Посилаючись на постанову Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року позивач зазначає, що суди мають враховувати, що у справах про оплату праці діє 3 - місячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення йогго права.

Разом з тим, позивач зазначає, що вихідна допомога при звільненні не є винагородою за виконану роботу. Така допомога є обов`язковою виплатою в передбачених законом випадках розірвання трудового договору для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.

Враховуючи, що вихідна допомога - є державною гарантією, в силу статті 233 КЗпП України, рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп 2013 (є обов`язковим до виконання відповідно статті 151-2 Конституції України); та правових висновків, викладених в наведених нижче постановах Верховного Суду (які відповідно частини 5 статті 242 КАС України необхідно враховувати при виборі і застосуванні норми права), право на звернення до суду із позовами даної категорії не обмежується будь-яким строком.

Вказує, що згідно статті 233 Кодексу законів про працю працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плані без обмеження будь-яким строком.

Відтак, позивач вказує, що остаточний розрахунок в день звільнення з ним не був проведений, письмово не повідомлено про нараховані суми, належні при звільненні, і лише з листа відповідача від 30.06.2021 за №27-534вих, який позивач отримав 01.07.2021 року, він дізнався про те, що йому не виплачено вихідну допомогу. Просить визнати підстави пропуску строку звернення до суду поважними і поновити такий строк.

Враховуючи подання позивачем вказаної заяви, ухвалою суду від 16.09.2021 року вирішено продовжити розгляд справи та призначено наступне підготовче засідання на 12.10.2021 року.

12.10.2021 позивачем подано до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій він просить викласти позовні вимоги у такій формі:

визнати протиправними дії Вінницької обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати вихідної допомоги, а також не нарахування та не виплати заробітної плати відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" при звільненні ОСОБА_1 ;

стягнути з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку з врахуванням розміру заробітної плати, визначеної ст. 81 Закону України "Про прокуратуру";

стягнути з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки починаючи з 16.10.2020 по день ухвалення рішення суду виходячи із розрахунку середньої заробітної плати за один робочий день з врахуванням заробітної плати, передбаченої ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".

У підготовчому засіданні 12.10.2021 судом поставлено на розгляд клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, та, відповідно, питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом та застосування наслідків його пропуску.

Представниця відповідач своє клопотання від 17.08.2021 про залишення позову без розгляду підтримала, вважала, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Позивач проти задоволення клопотання відповідача заперечував, з підстав викладених ним у відповіді на відзив та у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Розглядаючи заявлене відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, та вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом та застосування наслідків його пропуску, суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 1 частини 2 статті 122 КАСУ визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАСУ для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

В той же час, відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Разом із тим, слід звернути увагу, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №620/1982/19 від 22 січня 2020 року.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що строк для звернення до суду з позовом у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби становить один місяць та починає обчислюватись з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач просить визнати протиправними дії Вінницької обласної прокуратури, зокрема, щодо не нарахування та не виплати йому вихідної допомоги при звільненні та, відповідно, просить стягнути з Вінницької обласної прокуратури вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку з врахуванням розміру заробітної плати, визначеної ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому, позивач вказує, що про порушене право на отримання вихідної допомоги при звільненні він дізнався лише 01.07.2021 року, коли отримав лист відповідача від 30.06.2021 за №27-534вих.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, вжиття конструкції "повинен був дізнатись" в розумінні положень частини 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).

Судом встановлено, що наказом керівника Вінницької обласної прокуратури № 290к від 16.10.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку область, Вінницької обласної прокуратури та з органів прокуратури з 16.10.2020. Наказано відділу фінансування та бухгалтерського обліку Вінницької обласної прокуратури провести остаточний розрахунок і виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.

Позивач в адміністративному позові самостійно зазначає, що з наказом 290к від 16.10.2020 року його ознайомлено 16.10.2020 року.

Тобто, 16.10.2020 року позивач був повідомлений про проведення остаточного розрахунку та виплату усіх належних виплат при звільненні.

За приписами ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Позивачем до адміністративного позову додано розрахунковий лист за жовтень 2020 року ОСОБА_1 , який наданий Вінницькою обласною прокуратурою 29.06.2021 року на запит позивача від 24.06.2021 року, згідно з яким вихідна допомога при звільненні ОСОБА_1 не нараховувалась та , відповідно, він її не отримував.

Як зазначає позивач, саме з часу отримання вказаного розрахункового листа 01.07.2021 року він дізнався про своє порушене право.

Разом з тим, суд такі твердження позивача оцінює критично, оскільки вони спростовуються іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Так, відповідно до наданих представником відповідача письмових доказів, позивач 16.10.2020 року ( тобто в день звільнення ) особисто отримав у відділі фінансування та бухгалтерського обліку Вінницької обласної прокуратури розрахунковий лист № 21 - Ф - 48 від 16.10.2020, про що ним зроблено власноручний запис на іншому екземплярі такого листа ( а.с. 146 ). Вказаний лист містить всю необхідну інформацію щодо здійснених станом на дату звільнення позивача нарахувань та відрахувань із заробітної плати ОСОБА_1 , їх видів та сум.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось позивачем, відповідачем виплачено позивачу суму коштів, зазначену у розрахунковому листі від 16.10.2020 року, двома платежами на картковий рахунок позивача, а саме 19.10.2020 року (84761,22 грн) та 30.10.2020 року ( 2355,75 грн ), що підтверджується витягом з карткового рахунку позивача ( а.с. 32 ).

Таким чином, ще 16.10.2020 року, з отриманого розрахункового листа, позивач був ознайомлений про суму коштів, належну йому до виплати, та складові такої суми, в яких вихідна допомога при звільненні не зазначена.

Відтак, станом на 16.10.2020 року позивачу повинно було бути відомо про не нарахування відповідачем вихідної допомоги при звільненні і, відповідно, про не проведення її виплати.

Отже, з 16.10.2020 розпочався відлік строку звернення до суду із цим позовом, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після проведення з нею розрахунку при звільненні, демонструючи свою необізнаність щодо підстав не нарахування вихідної допомоги при звільненні звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.

Разом з тим, маючи розрахунковий лист при звільненні, який позивач отримав 16.10.2020 року, та після остаточного надходження на картковий рахунок визначеної у ньому суми коштів 30.10.2020 року, позивач тривалий період часу не вчиняв будь - яких дій щодо з"ясування причин не виплати йому вихідної допомоги при звільненні, чим проявляв байдужість до стану своїх прав.

Лише 24.06.2021 року позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації щодо того, чи нараховувалась та виплачувалась йому вихідна допомога при звільненні ( а.с. 26-27, 28-29 ). А до суду позивач звернувся 15.07.2021 року , тобто майже через 9 місяців після звільнення, отже з пропуском строку визначеного частиною 5 статті 122 КАС України.

Доводи позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався лише з листа відповідача від 29.06.2021 року, суд вважає безпідставними, оскільки отримання такого листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.

Крім того, твердження позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин вимог ч. 2 ст. 233 КЗпП України не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові в справі №711/4010/13-ц від 18.03.2020, відповідно до якої вихідна допомога не належить до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, та правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.01.2020 по справі №620/1982/19 щодо застосування до спірних правовідносин вимог ч. 5 ст. 122 КАС України.

У постанові від 14 червня 2018 року (справа №800/102/17) Велика Палата Верховного Суду вказала, що в пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (Заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія A, № 93).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Оцінюючи обставини звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, із урахуванням наведених висновків Європейського суду з прав людини, а також положень частини п`ятої статті 122 КАС України суд зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

За змістом частин третьої-четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

На переконання суду, наведені позивачем обставини не є об`єктивними, тобто такими, що не залежали від волі позивача, обставинами, які б доводили поважність причин пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

Інших доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до адміністративного суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом неповажними.

За наведених обставин та за відсутності обґрунтованих підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог щодо визнання протиправними дій Вінницької обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 , а також в частині вимог щодо стягнення з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку з врахуванням розміру заробітної плати, визначеної ст. 81 ЗУ "Про прокуратуру".

Відтак, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає частковому задоволенню.

Пунктом 1 частини 2 ст. 183 КАС України визначено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 вказаної статті, про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Керуючись ст. ст.122, 123, 240, 248, 250, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити частково.

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 12.10.2021 року, в частині вимог щодо визнання протиправними дій Вінницької обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 , а також в частині вимог щодо стягнення з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку з врахуванням розміру заробітної плати, визначеної ст. 81 ЗУ "Про прокуратуру".

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 240 КАС України ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 18.10.2021 року.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна