Рішення № 100440976, 19.10.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12596/19

Провадження № 2/369/1997/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19.10.2021 Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарях судових засідань Мазурик Д.С., Шило М.І.,

Варваровій М.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Клімкіної Наталії Іванівни, Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвест Фінанси», третя особа Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна про визнання договору відступлення прав недійсним та скасування рішення державного реєстратора,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року позивач звернувся з позовом до суду у якому просив визнати договір відступлення прав за іпотечним договором, серія та номер: 2272, виданий 26.08.2016 року, видавник Скульська Т.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу між «ФК «Інвкст фінанси та фізичною особою ОСОБА_2 - недійсним.

Скасувати Рішення державного реєстратора Клімкіної Наталії Іванівни, Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), за індексним номером:43102510 від 20.09.2018 року про реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 28008298, дата та час державної реєстрації-20.09.2018, 11:42:18.

Стягнути з відповідачів судові витрати.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 13.03.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та громадянином Китаю ОСОБА_4 укладено договір № 008/2341Кс про надання споживчого кредиту.

Із метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та позивачем 14.03.2014 укладено іпотечний договір № 008/2341Кс/І.

В серпні 2014 року позивачу стало відомо щодо прийнятого рішення про ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», а тому жодної інформації щодо зарахування/незарахування погашення кредиту йому не надавалась.

В квітня 2019 року позивач отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої дізнався, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала йому, зареєстроване за ОСОБА_2 .

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що підставою виникнення права власності на дану квартиру є договір відступлення прав за Іпотечним договором, серія та номер: 2198, виданий 16.08.2016 року, видавник Скульська Т.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; Договір відступлення прав за іпотечним договором, серія та номер: 2272, виданий 26.08.2016, видавник Скульська Т.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; вимога про виконання порушеного зобов`язання, серія та номер: б/н, виданий 12.06.2017, видавник: ОСОБА_2 ; дублікат іпотечного договору № 008/2314 Кс/1, серія та номер:908, виданий 02.06.2016, видавник приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Семчук М.А.

Позивач вважає, що відступлення права вимоги за кредитним договором № 008/2341Кс про надання споживчого кредиту та, відповідно, Договором Іпотеки № 008/2341КС/1, на користь фізичної особи суперечить положенням статтей 512 та 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор- банк або інша фінансова установа. Вважає оспорювані договори за своєю правовою природою є договорами факторингу.

Також позивач зазначив, що не отримував вимог про усунення порушень основного зобов`язання та жодним чином не був повідомлений щодо наміру Іпотекодавця задовольнити забезпечену іпотекою вимогу, в порушення вимог ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», а тому Рішення державного реєстратора «Комінального підприємства «Реєстрація нерухомості» Клімкіної Наталії Іванівни є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, просив позов задовольнити.

Одночасно із позовною заявою, адвокатом Нагорним А.А. було подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просив суд накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 та заборонити вчиняти дії щодо відчуження вказаної квартири.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.09.2019 заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 та заборонено вчиняти дії щодо відчуження вказаної квартири.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.11.2019 відкрито загальне позовне провадження. Призначене підготовче судове засідання о 11год.30хв.02грудня 2019року у залі судового засідання № 11 в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. Мельниченка, 1.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.02.2020 клопотання представника позивача ОСОБА_4 про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Клімкіної Наталії Іванівни Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Київська область,ТОВ «ФК«Інвест Фінанси»,3-тяособа:Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна про визнання договору відступлення прав недійсним та скасування рішення державного реєстратора задоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни матеріали нотаріальної справи по посвідченню та реєстрації договору відступлення прав за Іпотечним договором, серія та номер: 2198, виданий 16.08.2016 р. та матеріали нотаріальної справи по посвідченню та реєстрації Договору відступлення прав за іпотечним договором, серія та номер: 2272, виданий 26.08.2016 р. Витребувано у державного реєстратора Клімкіної Наталії Іванівни Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» (код ЄРДПОУ: 42011093) матеріали реєстраційної справи щодо Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за індексним номером: 43102510 від 20.09.2018 р. про реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 28008298, дата та час державної реєстрації - 20.09.2018,11:42:18).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 08 червня 2021року на11год.20хв., встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.

В судове засідання 25.08.2021 представник позивача - адвокат Круглій Михайло Юрійович з`явився. Позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Курочкін Олександр Олександрович в судове засідання 25.08.2021 з`явився. Проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач державний реєстратор Клімкіна Наталія Іванівна комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Київська область в судове засідання 25.08.2021 не з`явилась. Про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Інвест Фінанси» в судове засідання не з`явився. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа приватний нотаріус Київського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна в судове засідання не з`явилась. Про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

В судовому засіданні 25.08.2021 було оголошено перерву до 25.08.2021 до 16:20 год.. В подальшому учасники справи в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, в силу ч.2 ст.247 ЦПК України.

У відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вислухавши пояснення учасників розгляду справи, та дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як н підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи, виникає спір.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 48)).

Судом встановлені та підтверджені матеріалами справи наступні факти.

Між ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та ТОВ «Фінансова компанія « Інвест Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги від 18.08.2016, за умовами якого банк передав за плату новому кредитору (ТОВ «Фінансова компанія « Інвест Фінанс») права вимоги до боржника за кредитним договором від 14.03.2014 року № 008/2341 Кс.

Згідно з пунктом 2.3 договору відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія « Інвест Фінанс» зобов`язується сплатити Первісному кредитору оплату за право вимоги.

За вказаним договором відступлення права вимоги кредитні правовідносини між банком і позивачем були припинені. Новим кредитором позивача з цього моменту стало ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», при цьому за товариством було також зареєстроване і право іпотекодержателя (відповідно до договорів про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки).

19.08.2016 року між ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та ТОВ «Фінансова компанія « Інвест Фінанс» укладено договір відступлення прав за іпотечним договором № 008/2314КС/І, за умовами якого Первісний іпотекодержатель відступає, а Новий іпотекодержатель приймає всі права Первісного іпотеко держателя за іпотечним договором, посвідченого 14.03.2014 приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 1482, укладений між первісним іпотеко держателем та фізичною особою- громадянином Китаю ОСОБА_4 .

В подальшому, між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та громадянином ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги від 26.08.2016 року, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору , і стає кредитором за кредитним договором від 14.03.2014 року № 008/2341 Кс, укладений між первісним кредитором та ОСОБА_4 .

Згідно з пунктом 2.3 договору про відступлення права вимоги новий кредитор сплатив первісному кредитору вартість відступленого права вимоги.

З пункту 2.5 договору про відступлення права вимоги вбачається,що із підписанням цього договору, сторони засвідчують, що первісний кредитор отримав від нового кредитора всю суму, яка вказана у п.2.3 цього договору.

26.08.2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та громадянином ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав за договором 008/2314КС/І, посвідченим 14.03.2014 року приватним нотарісом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Семчук М.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1428.

Тому з цього моменту товариство вибуло з правовідносин, які виникли між ним як кредитором, єдиним і належним кредитором за зобов`язаннями за кредитним договором та договорами іпотеки став ОСОБА_2 .

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу. Аналогічна позиція викладена Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 51).

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 57).

Договори купівлі-продажу майнових прав і відступлення права вимоги за іпотечним договором за їхніми ознаками є договорами, за якими банк у зобов`язаннях за кредитним договором і договорами іпотеки замінений на ОСОБА_2 як нового кредитора. ОСОБА_2 не набув право здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договорів купівлі-продажу майнових прав і відступлення права вимоги за іпотечним договором у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором і за договорами іпотеки. Отже, такі договори не можна кваліфікувати як договори факторингу. Вони є змішаними, бо містять елементи різних договорів (частина друга статті 628 ЦК України), зокрема ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (за умовами якого продавець продав, а покупець придбав право вимоги на публічних торгах) і договору відступлення права вимоги (цесії) (за умовами якого первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору).

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 26.08.2016, укладеного між ТОВ «ФК Інвест фінанси» та громадянином ОСОБА_2 не є договором факторингу, адже він не містять ознак договорів факторингу чи договору фінансових послуг. Цей договір не містить умов, які б передбачали передання грошових коштів новим кредитором в розпорядження первісному кредитору за плату, тобто умови договорів не передбачають отримання прибутку, правовідносини сторін за спірними правочинами не є відносинами у сфері факторингу. Правочин є купівлею-продажем прав вимоги та за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги, укладення яких регулюється статтями 512 - 519 ЦК України і суб`єктний склад на укладення яких не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства, тому наявність у відповідача як нового кредитора ліцензії, необхідної для здійснення фінансових послуг факторингу, не вимагається.

Такий висновок судів відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постановах від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 та не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 11 грудня 2019 року у справі № 761/20611/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 465/647/11.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

За положеннями ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів (постанова Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 910/9828/17). За висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.03.2019 у справі № 905/635/18, у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається повністю, змінюється лише його суб`єктний склад.

Верховний Суд вказав, що спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, наголошує Верховний Суд, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Позивач не є стороною оспорюваного договору. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

При цьому, Верховний Суд навів судову практику Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Суд встановив, зокрема, що позивач не довів суду наявності свого, як заінтересованої особи, порушеного права щодо договору про відступлення права вимоги, оскільки оспорюваний правочин про відступлення прав за іпотечним договором є похідним від договору відступлення права вимоги за кредитним договором від 26.08.2016, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та громадянином ОСОБА_2 .

Також судом не встановлено порушення прав позивача у зв`язку з рішенням державного реєстратора Клімкіної Н.І., «Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», про державну реєстрація прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на квартиру, що знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 12, 13, 81, 258, 259, 264, 265 ЦПК України- , суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Державного реєстратора Клімкіної Наталії Іванівни, Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвест Фінанси», третя особа Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна про визнання договору відступлення прав недійсним та скасування рішення державного реєстратора- відмовити.

Учасник справи,якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Т.В. Дубас