Рішення № 100440423, 19.10.2021, Барський районний суд Вінницької області

125/1600/21

2/125/529/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.2021 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Салдан Ю. О.,

секретар судового засідання Гаврищук К.М.,

за участю: відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу,

У С Т А Н О В И В :

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідач ОСОБА_1 отримує послуги з розподілу природного газу до її оселі, однак не оплачує їх. Приєднанням відповідача до умов типового договору розподілу природного газу є документальне підтвердження споживання природного газу. У зв`язку з відсутністю оплати відповідачем вказаних послуг в період з січня 2020 року по серпень 2021 утворилась заборгованість в сумі 5503, 59 грн, що нарахована відповідно до норм Кодексу газорозподільних систем. На суму цього боргу позивачем нараховано 3% річних в розмірі 706 грн та інфляційні втрати в розмірі 2076,07 грн.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості з урахуванням 3% річних та втрат від інфляції у загальній сумі 8285,66 грн.

У відзиві відповідач проти позову заперечила і просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Свою позицію мотивувала тим, що не укладала з АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» договору розподілу природного газу, позивач не надсилав їй повідомлення про існування типового договору і не надсилав для підписання сформовану заяву-приєднання, а тому нарахування плати є незаконним. Також вказала, що у 1994 році за власні кошти сплатила за газотранспортну мережу, яка протягнута через село Балки. Зазначила, що нарахування оплати за послугу розподілу природного газу є порушенням її прав та законних інтересів як побутового споживача і норм законодавства про захист прав споживачів щодо права на інформацію.

Відповідач також стверджувала, що позивачем неправомірно завищено суму оплати за розподіл газу, оскільки для розрахунку взято не фактичні показники лічильника, а об`єм спожитого газу приведено до стандартних умов, котрі не можуть застосовуватись до побутових споживачів. Крім того, вважала, що суми інфляційних втрат і 3% річних розраховані неправильно, навівши свій розрахунок, за яким інфляційні втрати становлять 321, 95 грн, а розмір 3% річних – 110,60 грн.

У судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі його представника, у якій позов підтримав і просив його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві. Пояснила також, що вчасно сплачує за використаний природний газ, однак жодного разу не сплачувала за розподіл газу. Вважає, що оскільки немає укладеного з нею договору, позивач не надав їй інформацію про розцінки, та які саме кошти слід сплачувати, тому вона не повинна платити за розподіл газу.

2. Процесуальні дії у справі

24.09.2021 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

3. Фактичні обставини, встановлені судом і зміст спірних правовідносин

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

На ім`я ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» як на споживача послуг з розподілу природного газу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , присвоєний ЕІС-код № НОМЕР_2 , що підтверджується даними довідок АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» від 05.08.2021 по особовому рахунку, а також про фактичний обсяг споживання природного газу за період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року та за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року. Обставину використання у своєму житловому будинку природного газу підтвердила ОСОБА_1 у судовому засіданні.

За даними виписки з особового рахунку споживача ОСОБА_1 , яка містить інформацію про особу відповідача, про газифікований об`єкт (адреса, розмір опалювальної площі, кількість проживаючих, газові прилади), лічильник газу розташований не в опалювальному приміщенні, що також визнала відповідач у судовому засіданні.

З січня 2020 по липень 2021 ОСОБА_1 не здійснювала оплату за послуги розподілу природного газу, що підтверджується випискою з особового рахунку споживача про фінансовий стан. Ці обставини визнала також ОСОБА_1 у судовому засіданні.

За даними довідкою про фактичний обсяг споживання природного газу за період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року та за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року, за особовим рахунком відповідача ОСОБА_1 об`єм газу для розрахунку на 2020 рік становив - 2475,7600 м. куб., об`єм розподіленого відповідачеві газу для розрахунку на 2021 рік становить - 2330,4800 м. куб.

Основним видом економічної діяльності Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» є розподіл газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, що підтверджується даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) від 19.06.2017 №811 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ«ВІННИЦЯГАЗ» позивачу було видано ліцензію на паво провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Вінницької області.

4. Оцінка суду і норми права, застосовані судом

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Частиною 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг, серед іншого, віднесено послуги з постачання та розподілу природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до вимог частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу – це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів. Постачальник природного газу – це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.

Розподіл природного газу – це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу. Оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Позивач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» є оператором газорозподільної системи (скорочено – Оператор ГРМ) і надає послуги саме із розподілу природного газу, і такі послуги не включають в себе послуги з постачання природного газу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.

Типовий договір розподілу природного газу затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) від 30.09.2015 № 2498.

За змістом частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України, укладання договору, шляхом вчинення виключно конкретних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору. (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу, договір розподілу природного газу є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною в додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Аналогічні положення передбачені Главою VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494,

Згідно з пунктом 4 Розділу 3 Глави VI Кодексу газорозподільних систем, укладення Договору розподілу природного газу між Оператором ГРМ та Споживачем не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт (пункт 5 Розділу 3 Глави VI Кодексу газорозподільних систем).

Таким чином, для приєднання до умов договору розподілу та фактичного укладення договору споживачу необов`язково мати підписану заяву приєднання, а достатньо здійснити одну із передбачених законодавством дій, а саме:

- сплатити за послуги Оператора ГРМ;

- мати документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідачем виконана одна із умов для приєднання до договору розподілу природного газу: в матеріалах справи наявне документальне підтвердження споживання природного газу (довідка по особовому рахунку). Крім того, відповідач в судовому засіданні підтвердила факт вчасної оплати за споживання природного газу. Матеріали справи не містять доказів про звернення відповідача із заявою до оператора ГРМ про припинення розподілу природного газу.

Отже, між сторонами виникли договірні відносини щодо надання АТ «Оператор газорозподільчої системи «Вінницягаз» послуг з розподілу (доставки) природного газу до будинку відповідача, а остання прийняла ці послуги, користуючись природним газом (тобто прийняла оферту). Обов`язкова наявність двосторонньої підписаної угоди між надавачем та споживачем послуг законом не передбачена.

Про наявність обов`язку споживача оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними, навіть при відсутності підписаного договору про надання таких послуг неодноразово висловлювався Верховний Суд, зокрема у постанові від 26.04.2016 у справі № 6-2951цс15, у постанові від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, у постанові від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду 07.07.2020 у справі № 712/8916/17. Таким чином, з цього питання сформовано сталу судову практику.

Порядок розрахунків за договором розподілу природного газу встановлений Розділом 6 Глави VI Кодексу газорозподільних систем.

Зокрема, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

За наявності порушень побутовим споживачем, визначених главою 2 розділу XI цього Кодексу, крім пункту 3 глави 2 розділу XI цього Кодексу, до розрахунку річної замовленої потужності (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача за період такого порушення включаються обсяги на рівні планових об`ємів споживання, що розраховуються виходячи з групи споживання побутового споживача відповідно до додатка 1 до цього Кодексу.

З 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за: 39 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

Тариф на послуги розподілу природного газу, зокрема і для АТ «Оператор газорозподільчої системи «Вінницягаз», встановлюється Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Доказів на спростування визначеної позивачем кількості розподіленого відповідачу природного газу за газовий рік, що передував відповідному розрахунковому календарному року, відповідач суду не надала.

Що стосується посилання відповідача на заборону застосування при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, коефіцієнта приведення об`ємів природного газу, використаного побутовими споживачами, до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків, суд зауважує таке.

Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.11.2018 № 1487 «Щодо заборони ПАТ «ВІННИЦЯГАЗ» приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами», на яку посилалася відповідач, є актом індивідуальної дії.

Водночас, цією ж Національною комісією прийнято низку нормативно-правових актів, які встановлюють правила, котрі є обов`язковими для застосування у сфері постачання і розподілу природного газу до відносин між споживачами і оператором газорозподільчої системи.

Зокрема, пунктом 1 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем встановлено, що визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

При цьому пункт 3 глави 1 розділу IX Кодексу встановлює, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках. Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.

Аналогічні умови обліку природного газу та визначення фізичних обсягів споживання (розподілу) природного газу відображені і в розділі 5 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Регулятора від 30.09.2015 р. № 2498, умови якого згідно п. 1.2 Типового договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРС, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

Розділ V Типового договору містить порядок обліку природного газу, що передається Споживачу.

Пункт 5.1 Договору визначає, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРС та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Згідно пунктом 5.2 Договору визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРС та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором.

Пунктом 5.3 Типового договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі.

Згідно з положеннями Кодексу для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов визначається згідно відповідних Методик, розроблених Міністерством палива та енергетики України.

З огляду на наведене вище, нарахування за спожитий природний газ за вказаною Позивачем адресою здійснюються відповідно до положень Правил постачання на підставі об`єму спожитого по об`єкту споживача природного газу, що визначено за даними Оператора ГРМ відповідно до вимог Кодексу з урахуванням розроблених Міністерством палива та енергетики України Методик та на підставі умов договору з розподілу природного газу.

Наказом Міністерства палива та енергетики України № 1166 від 26.02.2004 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 19.03.2004р. за № 346/8945) затверджено Методику приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу.

Згідно з частиною 1 Методики, Методика приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу призначена для приведення об`єму природного газу (далі - газ), який вимірюється побутовими лічильниками газу (далі - лічильники) в робочих умовах, до стандартних умов за результатами вимірювання об`єму газу низького тиску лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів у разі зміни температури та тиску газу.

Розрахунки об`єму газу, приведеного до стандартних умов, здійснюються з урахуванням коефіцієнтів коригування показів лічильників, визначених у цій Методиці.

Пункт 6 глави 1 розділу XV Кодексу газорозподільних систем вказує на необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений виключно у додатках до Методики №116, а не власне самої Методики №116. Тобто дана норма пов`язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком, процедурою чи колом споживачів, що визначені Методикою № 116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до цієї Методики.

Отже, нормами Кодексу газорозподільних систем та положеннями Типового договору, які затверджені Регулятором, встановлено обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, оскільки прямих вказівок на те, що ці норми поширюються лише на комерційних споживачів, у законодавстві немає, а така можливість стосовно побутових споживачів прямо передбачена відомчими актами самого Регулятора.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №640/20691/18 і від 16.06.2020 у справі №640/20692/18.

Таким чином, виходячи з вищезазначених правил нарахування плати і встановленого тарифу, суд дійшов висновку, що відповідачу було правомірно нараховано щомісячну плату за розподіл газу: з січня по червень 2020 року в розмірі 220,34 грн в місяць; з липня по грудень 2020 року в розмірі 240,15 грн; з січня 2021 по липень 2021 в розмірі 391,52 грн, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу з урахуванням коефіцієнта приведення до стандартних умов.

Оскільки відповідач з січня 2020 року по серпень 2021 отримувала послуги з розподілу природного газу, однак жодного разу не здійснювала оплату наданих послуг, таке призвело до утворення заборгованості у загальній сумі 5503,59 грн, яку відповідач повинна сплатити на користь позивача.

Посилання відповідача на заборону нарахування і стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у період дії карантину, яка встановлена Законом України від 17.03.2021 №530-ІХ, суд відхиляє. Адже позивач нарахував на суму заборгованості 3% річних і інфляційні втрати від знецінення грошових коштів. Такі нарахування не є неустойкою (ні штрафом, ні пенею). Правова природа нарахованих позивачем платежів є іншою, оскільки неустойка встановлюється у договорі, а нарахування 3% річних і інфляційних втрат передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Отже, ці кошти нараховуються незалежно від сплати неустойки (пені, штрафу), тому 3% річних і інфляційні втрати не заборонено нараховувати під час дії карантину.

Вирішуючи питання про суми нарахованих 3% річних і інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з такого.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону), у тому числі й оплата вартості послуги з розподілу природного газу. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Згідно з абзацом 2 пункту 6.6 розділу VI Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.

Отже, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу. Відтак, саме з 21 числа кожного місяця, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг за кожним місячним платежем.

Розраховуючи три проценти річних, слід враховувати, що початок періоду прострочення за кожним щомісячним платежем припадає на 21 число кожного місяця, в якому надаються послуги. Отже, розрахунок здійснюється за формулою: 3% річних від суми боргу за місячним платежем = сума боргу за один щомісячний платіж Х 3 : 100 : кількість днів у році, коли мало місце прострочення Х кількість днів прострочення цього щомісячного платежу у відповідному році.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17.

Дослідивши надані сторонами розрахунки трьох процентів річних суд встановив, що у розрахунках процентів, наданих і позивачем, і відповідачем, неправильно зазначено період прострочки за кожним місячним платежем, оскільки вказано загальну кількість днів прострочення за увесь період прострочення з 21 числа відповідного місяця по 31.07.2021, а не період прострочення у відповідному календарному році. Крім того, позивач нарахував 3% річних наростаючим підсумком, тобто не за кожним місячним платежем окремо, а додавав до розміру платежу заборгованість за попередній місяць.

Однак, сума заборгованості за процентами з січня 2020 року до липня 2021 року (включно) повинна нараховуватись таким чином:

Період прострочення грошового зобов`язання і розрахунокКількість днів у періодіСумаз 21/01/2020 до 31/12/2020 220,34 x 3 % x 346 : 366 : 1003466,25 грн.з 21/02/2020 до 31/12/2020 220,34 x 3 % x 315 : 366 : 1003155,69 грн.з 21/03/2020 до 31/12/2020 220,34 x 3 % x 286 : 366 : 1002865,17 грн.з 21/04/2020 до 31/12/2020 220,34 x 3 % x 255 : 366 : 1002554,61 грн.з 21/05/2020 до 31/12/2020 220,34 x 3 % x 225 : 366 : 1002254,06 грн.з 21/06/2020 до 31/12/2020 220,34 x 3 % x 194 : 366 : 1001943,50 грн.з 21/07/2020 до 31/12/2020 240,15 x 3 % x 164 : 366 : 1001643,23 грн.з 21/08/2020 до 31/12/2020 240,15 x 3 % x 133 : 366 : 1001332,62 грн.з 21/09/2020 до 31/12/2020 240,15 x 3 % x 102 : 366 : 1001022,01 грн.з 21/10/2020 до 31/12/2020 240,15 x 3 % x 72 : 366 : 100721,42 грн.з 21/11/2020 до 31/12/2020 240,15 x 3 % x 41 : 366 : 100410,81 грн.з 21/12/2020 до 31/12/2020 240,15 x 3 % x 11 : 366 : 100110,22 грн.з 21/01/2021 до 31/07/2021 391,52 x 3 % x 192 : 365 : 1001926,18 грн.з 21/02/2021 до 31/07/2021 391,52 x 3 % x 161 : 365 : 1001615,18 грн.з 21/03/2021 до 31/07/2021 391,52 x 3 % x 133 : 365 : 1001334,28 грн.з 21/04/2021 до 31/07/2021 391,52 x 3 % x 102 : 365 : 1001023,28 грн.з 21/05/2021 до 31/07/2021 391,52 x 3 % x 72 : 365 : 100722,32 грн.з 21/06/2021 до 31/07/2021 391,52 x 3 % x 41 : 365 : 100411,32 грн.з 21/07/2021 до 31/07/2021 391,52 x 3 % x 11 : 365 : 100110,35 грн.

Отже, загальна сума трьох процентів річних, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача за прострочення оплати послуг з розподілу природного газу становить 62,48 грн.

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Якщо сума боргу сплачується з 16 до останнього дня місяця включно, розрахунок інфляційних втрат починається з наступного за цим місяцем і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 916/1883/16 (пункт 43), від 8 травня 2019 року у справі № 904/2156/18, від 20 вересня 2019 року у справі № 904/4342/18 (пункт 46), від 14 січня 2020 року у справі № 924/532/19 (пункт 23), від 29 квітня 2020 року у справі № 910/1193/19 (пункт 5.2.8), від 18 червня 2020 року у справі № 904/3491/19 (пункт 9.11), постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (пункт 59).

Дослідивши надані сторонами розрахунки інфляційних втрат суд встановив, що відповідач провів розрахунок з урахуванням сукупного індексу інфляції за весь період прострочення за кожним щомісячним платежем, визначивши період прострочення починаючи з 21 числа відповідного місяця, у якому надавалися послуги, і до 31.07.2021, правильно визначивши суму інфляційних втрат в загальному розмірі 321,95 грн. Натомість позивач для визначення інфляційних втрат суму боргу визначав наростаючим підсумком, а не щодо кожного щомісячного платежу окремо за весь період прострочення.

Таким чином, інфляційне збільшення за прострочення оплати за січень 2020 - 25,46 грн, за лютий 2020 - 26,20 грн, березень 2020 - 24,24 грн, квітень 2020 - 22,30 грн, травень 2020 - 21,57 грн, червень 2020 - 21,09 грн, липень -24,57 грн, серпень 2020 - 25,10 грн, вересень 2020 - 23,79 грн, жовтень 2020 - 21,17 грн, листопад 2020 - 17,82 грн, грудень 2020 - 15,52 грн, січень 2021 -19,95 грн, лютий 2021 - 15,87 грн, березень 2021 - 9,06 грн, квітень 2021 - 6,28 грн, травень 2021 - 1,18 грн, червень 2021 - 0,39 грн, липень 2021 - 0,39 грн. Всього за весь період – 321, 95 грн.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послугу розподілу природного газу в сумі 5503 (п`ять тисяч п`ятсот три гривні) гривні 59 копійок, три проценти річних в сумі 62 (шістдесят дві гривні) 48 копійок за прострочення оплати, інфляційні втрати в сумі 321 (триста двадцять одна) гривня 95 копійок, а всього – 5 888 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень.

5. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позов задоволено частково, а саме на 71,06%, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1613 (одна тисяча шістсот тринадцять) гривень.

Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 293, 294, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» заборгованість за послугу розподілу природного газу в загальній сумі 5 888 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень, з яких: заборгованість з оплати послуг розподілу природного газу в сумі 5503 (п`ять тисяч п`ятсот три гривні) гривні 59 копійок, три проценти річних в сумі 62 (шістдесят дві гривні) 48 копійок, інфляційні втрати в сумі 321 (триста двадцять одна) гривня 95 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19.10.2021.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз», ідентифікаційний код 03338649, місцезнаходження: провулок Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012.

Суддя Ю. О. Салдан