Рішення № 100440411, 20.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 року м. Київ № 640/18984/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві

державної адміністрації

про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02225, м. Київ, проспект В. Маяковського, 21-Г, код ЄДРПОУ 37501695), в якому просить суд:

- визнати протиправною відповідь служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, викладену у листі від 29.07.2020 за №10223-2494;

- зобов`язати службу у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації направити на електронну пошту позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) точну і повну запитувану інформацію на запит, з додержанням його структури, а саме відповіді на наступні зазначені у запиті прямі запитання:

1.2. Усно чи письмово роз`яснено ОСОБА_2 : всі права та відповідальність за вчинення домашнього насильства; повідомлено про відповідальність щодо порушення умов нотаріального договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей? Якщо письмово - надати копію відповідного документального підтвердження;

1.3. Коли саме (зазначити точну дату) з ОСОБА_2 проведена профілактична бесіда щодо недопущення вчинення домашнього насильства у будь-якій формі відносно мене та малолітніх дітей, роз`яснено всі права та відповідальність за вчинення домашнього насильства, повідомлено про відповідальність щодо порушення умов нотаріального договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей?;

1.4. За який конкретно факт вчинення домашнього насильства (зазначити конкретно дату такого факту) роз`яснено ОСОБА_2 : всі права та відповідальність за вчинення домашнього насильства; повідомлено про відповідальність порушення умов нотаріального договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей?;

1.6. Чи було направлено таким органам національної поліції разом із цим повідомленнями копію моєї заяви про вчинення кривдником ОСОБА_2 чергового факту домашнього насильства? Якщо ні - прошу навести причини?

- а також копії: відібраного у ОСОБА_2 пояснення; вказаних у пунктах 1.1 і 1.2 Запиту відповідно підтверджуючих документів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач незаконно самоусунувся, проігнорував і ухилився від обов`язкового надання точної і повної відповіді на зазначені позивачем в Запиті законні та обґрунтовані запитання у пунктах №№ 1.2,1.3,1.4 і 1.6, що не потребує проведення додаткової перевірки, надання великого обсягу інформації і пошуку інформації серед значної кількості даних, а також проігнорував пункт 2 Запиту і не надав ані копії пояснення кривдника, ані копій підтверджуючих документів про вжиті щодо кривдника заходи, зазначені в пунктах 1.1 і 1.2 - тим самим протиправно відмовив в отриманні позивачем запитуваної інформації та документів, що не відповідає та суперечить вимогам ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. З, ч. 1 ст. 5, ст.ст. 6, 7, ч. 2 ст. 11 Закону, п. 2 ч. 1 ст. 5, ч.ч. 1, 3 ст. 10, п. 6 ч. 1 ст. 14, ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ч. 2 ст. 34 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 18, 19, ч. З ст. 27 Конвенції про права дитини, ст. 5 СК України, ч. 1 ст. 4, ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовна заяву, в якому зазначив, що при розгляді інформаційних запитів Позивача від 23.07.2020 № 102-136 (з), № 102-137 (з), Відповідач діяв в межах і в спосіб, передбачений чинним законодавством. Відповіді Відповідача від 29.07.2020 № 10223-2494, № 10223-2495 містять повну запитувану інформацію на запити Позивача, окрім того, при першому ж звернені про вчинення відносно Позивача домашнього насильства, відповідач направив письмове повідомлення до Деснянського управління поліції ГУНП у місті Києві. Під час опрацювання повторних звернень Позивача, Відповідач, не пізніше однієї доби, інформував уповноважений підрозділ органу Національної поліції за допомогою телефонного зв`язку, що допускається чинним законодавством. Також, позивача було повідомлено, що з ОСОБА_2 повторно проводилася профілактична бесіда щодо недопущення вчинення домашнього насильства у будь-якій формі, роз`яснено всю відповідальність за вчинення домашнього насильства. Письмове фіксування проведення профілактичної бесіди чинним законодавством не передбачено.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 23.07.2020 ОСОБА_1 надіслала на електронну адресу Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації електронний запит на інформацію (відповідно до ст. 34, 40 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про інформацію» та ст. 5. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (вх. № 102-136 (з)), в якому просила надати додаткову інформацію до письмової відповіді Відповідача від 17.07.2019 № 102-102/Д-1248/1-3974 (звернення Позивача від 03.07.2019 № 102/Д-1248/1).

За результатами розгляду інформаційного запиту Позивача від 23.07.2020 вх. № 102-136 (з), Позивачу направлено відповідь від 29.07.2020 № 10223-2494.

Разом з тим, 23.07.2020 на електронну адресу Відповідача надійшов ще один електронний запит на інформацію (відповідно до ст. 34, 40 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про інформацію» та ст. 5. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», який був зареєстрований під № 102-137 (з).

Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», за результатами розгляду інформаційного запиту Позивача від 23.07.2020 вх. № 102-137 (з), Позивачу направлено відповідь від 29.07.2020 № 10223-2495.

Позивач, вважаючи, що відповідь Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, викладена у листі від 29.07.2020 за №10223-2494 є неповною, неточною, надана не по суті запиту, а тому є протиправною та підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Приписами ст. 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації (ст. 9 Закону України «Про інформацію»).

У той же час, нормативно-правовим актом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації (ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено перелік інформації з обмеженим доступом, якою є 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

У силу ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації», суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Натомість, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Приписами ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

В силу положень статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація на запит надається безкоштовно.

Матеріали справи свідчать, що позивач зверталась до відповідача, зокрема, із запитами від 23.07.2020 вх. № 102-136 (з) та вх. № 102-176 (з), практично аналогічного змісту, в яких просила надати інформацію стосовно обставин роз`яснення ОСОБА_2 прав та відповідальності за вчинення домашнього насильства, інформації про проведення профілактичної бесіда щодо недопущення вчинення домашнього насильства у будь-якій формі, про відповідальність за порушення умов нотаріального договору між батьками та інформації щодо повідомлення правоохоронних органів про факт чергового факту домашнього насильства, на які листами від 29.07.2020 № 10223-2494 та № 10223-2494 Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надала відповіді.

Водночас, на переконання позивача, відповідь зазначена в листі відповідача від 29.07.2020 за №10223-2494 є протиправною, оскільки не містить повного обсягу запитуваної інформації.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії запитів позивача та відповіді на такі запити, суд не може погодитись з доводами позивача щодо протиправності відповіді на запит, оформленої листом від 29.07.2020 № 10223-2494, враховуючи наступне.

Так, на питання 1.2. «Усно чи письмово роз`яснено ОСОБА_2 : всі права та відповідальність за вчинення домашнього насильства; повідомлено про відповідальність щодо порушення умов нотаріального договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей? Якщо письмово - надати копію відповідного документального підтвердження», питання 1.3. «Коли саме (зазначити точну дату) з ОСОБА_2 проведена профілактична бесіда щодо недопущення вчинення домашнього насильства у будь-якій формі відносно мене та малолітніх дітей, роз`яснено всі права та відповідальність за вчинення домашнього насильства, повідомлено про відповідальність щодо порушення умов нотаріального договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей?», питання 1.4. «За який конкретно факт вчинення домашнього насильства (зазначити конкретно дату такого факту) роз`яснено ОСОБА_2 : всі права та відповідальність за вчинення домашнього насильства; повідомлено про відповідальність порушення умов нотаріального договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей?» на сторінці 2 листа відповідача від 23.07.2020 №102-136(з) зазначено:

«Начальником відділу сімейної політики Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації - ОСОБА_3 , з ОСОБА_2 повторно проводилася профілактична бесіда щодо недопущення вчинення домашнього насильства у будь-якій формі відносно Вас, роз`яснено всю відповідальність за вчинення домашнього насильства. Письмове фіксування проведення профілактичної бесіди чинним законодавством не передбачено. Зокрема всі звернення, які надходять до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації фіксуються в журналі реєстрації заяв про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі, в якому зазначаються заходи вжиті до кривдника.»

На питання 1.6 «Чи було направлено таким органам національної поліції разом із цим повідомленнями копію моєї заяви про вчинення кривдником ОСОБА_2 чергового факту домашнього насильства? Якщо ні - прошу навести причини?» відповідачем надано наступну відповідь:

«Діючи в межах своїх повноважень і з метою запобігання та протидії домашнього насильства, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», постановою Кабінету Міністрів України № 658 від 22 серпня 2018 року «Про затвердження Порядку взаємодії суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі», при першому Вашому звернені про вчинення відносно Вас та малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 домашнього насильства, 14.05.2019 направила письмове повідомлення до Деснянського управління поліції ГУНП у місті Києві. Під час опрацювання повторних Ваших звернень, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, не пізніше однієї доби інформувала уповноважений підрозділ органу Національної поліції за допомогою телефонного зв`язку, що допускається чинним законодавством.»

Також, зі змісту оскаржуваного листа від 29.07.2020 за №10223-2494 вбачається, що позивачеві було надіслано разом з листом копії повідомлень відповідача до Деснянського управління поліції ГУНП у місті Києві.

До відзиву на позовну заяву відповідачем також долучено копію повідомлення, надісланого до ГУ НП у м. Києві про вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що в листі від 29.07.2020 за №10223-2494 дійсно не конкретизовано окремі часові межі, коли саме проводилась профілактична бесіда з ОСОБА_2 щодо недопущення вчинення ним домашнього насильства у будь-якій формі відносно позивачки та її малолітніх дітей, водночас, суд зазначає, що відповідач надав запитувану позивачеві інформацію в частині проведення консультацій та роз`яснень з ОСОБА_2 , при цьому, листом від 29.07.2020 № 10223-2495, позивача було додатково повідомлено, що у липні та серпні 2019 року ОСОБА_4 відвідував психологічні консультації психолога Центру у справах сім`ї та жінок Деснянського району міста Києва відвідував, проте, така інформація згідно чинного законодавства України не є публічною та підлягає під категорію конфіденційна і не може розголошуватися іншим особам без згоду відвідувача консультацій.

Зазначаючи про протиправність відповіді Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, оформленої листом від 29.07.2020 за №10223-2494, позивач наголошує на тому, що відповідь розпорядника інформації була надана не по суті запиту, а тому відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Суд вважає такі доводи позивача не обґрунтованими та такими, що спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, оскільки зі змісту листа відповідача від 29.07.2020 за №10223-2494 вбачається, що останнім було надано запитувану позивачем інформацію, водночас такий лист не може вважатись протиправним, якщо структура викладу такої інформації, її послідовність не узгоджуються з очікуваннями позивача. По суті поставлених позивачем питань, останній було повідомлено, які заходи вживались відносно ОСОБА_4 , та у якій формі (усно чи письмово) та чи повідомлено правоохоронні органи по суті скарг позивачки.

На переконання суду, ті обставини, що надана відповідачем відповідь не задовольнила очікування позивача, не може свідчити про протиправність такої відповіді, оскільки по суті, відповідачем було надано запитувану позивачем інформацію, та конкретизовано окремі деталі в листі від 29.07.2020 № 10223-2495, тобто, загалом, позивачем було отримано належні відповіді на її запити від 23.07.2020 вх. № 102-136 (з) та №№ 102-137 (з) практично аналогічного змісту.

В даному випадку, право позивача на доступ до публічної інформації, у встановлені строки в розрізі оскаржуваних рішень відповідача, не порушене, оскільки запитувана інформація відповідачем надана позивачу відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність з боку відповідача порушень прав, свобод чи інтересів позивача, визначених Законом України "Про доступ до публічної інформації", що у свою чергу зумовлює відсутність підстав для задоволення позову.

Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують наведених вище висновків суду та не доводять зворотнього.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа