Рішення № 100440307, 11.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/160

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11:21

11 жовтня 2021 року м. Київ № 640/6672/21

за позовомСлужби безпеки України до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити діїСуддя О.В.Головань

Секретар І.В.Галаган

Представники:

Від позивача: Осипов Д.О.

Від відповідача: Козачук Н.Ю.

Обставини справи:

Служба безпеки України звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України про:

визнання протиправним та скасування пункту 4 статті 14 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120;

визнання протиправним та скасування пункту 36.6 статті 36 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120;

визнання дії Ради адвокатів України щодо прийняття рішень про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протиправними та зобов`язання утриматись від вчинення таких дій.

В судовому засіданні 11.10.2021 р. оголошено резолютивну частину рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120 затверджено Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність.

Радою адвокатів України прийнято рішення від 23.09.2017 №203 "Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури". Рішеннями Ради адвокатів України від 16.11.2017 №257, від 30.03.2018 №41 та від 08.09.2018 №131 до рішення №203 внесено зміни та доповнення).

Відповідно до п. 1 вказаного рішення від 23.09.2017 №203 встановлено та затверджено плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, скарг на рішення дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, а також скарг на дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на день подання заяви (скарги).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 р. у справі №816/2353/17, залишеного без змін постановою Верховного Суду від 21.12.2020 р., визнано протиправним та нечинним рішення Ради адвокатів України від 23 вересня 2017 року № 203 "Про встановлення плати за організаційно - технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури" (зі змінами, внесеними рішеннями Ради адвокатів України від 30.03.2018 року № 41 та від 08.09.2018 року № 131) з моменту його прийняття.

В подальшому до Положення № 120 неодноразово вносилися зміни.

Згідно з пунктом 4 статті 14, пунктом 36.6 статті 36 Положення № 120 (в редакції, чинній станом на час звернення позивача до суду - 05.03.2021 р.) вимоги до заяви (скарги): до заяви (скарги) додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату щодо поведінки якого подається заява (скарга), а також копія платіжної квитанції банківської установи про оплату за організаційне забезпечення її розгляду.

До скарги на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури/дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури додається копія платіжної квитанції банківської установи про оплату за організаційне забезпечення її розгляду.

Позивач - Служба безпеки України - вважає вказані пункти такими, що порушують вимоги законодавства, посилаючись на висновки суду під час розгляду справи №816/2353/17.

Як на підставу порушення його прав оскаржуваними положеннями позивач посилається на факт звернення до Голови КДКА м. Києва 30.10.2020 р. щодо надання правової оцінки діям адвоката Трофімова С.С. та отримання відповіді листом від 02.12.2020 р. №02/1865/2020 з посиланням на залишення скарги без реагування за відсутності доказів оплати за організаційне забезпечення її розгляду з посиланням на пункт 4 статті 14, пункт 36.6 статті 36 Положення № 120.

Відповідач - Недержавна некомерційна професійна організація "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

З врахуванням змінених позовних вимог відповідач зазначає про відсутність у рішенні Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120, яким затверджено Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, положень, які оскаржує позивач, тоді як він оскаржує положення саме в цій редакції.

По суті позовних вимог відповідач зазначає про наявність у нього права встановлювати відповідну плату за організаційне забезпечення розгляду скарг.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

В даному випадку позовні вимоги про визнання протиправними положень нормативно-правового акта подано Службою безпеки України як особою, яка в процесі реалізації своїх повноважень звертається з відповідними скаргами (заявами) згідно з вимогами Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність.

Зокрема, на підтвердження таких обставин позивачем надано звернення до Голови КДКА м. Києва 30.10.2020 р. щодо надання правової оцінки діям адвоката Трофімова С.С. та отримання відповіді листом від 02.12.2020 р. №02/1865/2020 з посиланням на залишення скарги без реагування за відсутності доказів оплати за організаційне забезпечення її розгляду з посиланням на пункт 4 статті 14, пункт 36.6 статті 36 Положення № 120.

Відповідно, позивач у справі є належним.

Щодо позовних вимог по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої та третьої статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

За частинами першою, другою, третьою статті 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 р. №5076-VI адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

У пункті 3 частини першої статті 1 Закону №5076-VI адвокатське самоврядування визначається як гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3, частиною першою статті 4, пунктами 2, 1 частини першої статті 1 цього ж Закону правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", інші законодавчі акти України.

З метою забезпечення гарантій незалежності адвокатури України від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, будь-яких інших органів, установ, організацій, фізичних і юридичних осіб для реалізації органами адвокатського самоврядування повноважень, визначених Законом, згідно з частиною першою статті 58 Закону утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися за рахунок: 1) плати за складання кваліфікаційного іспиту; 2) щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування; 3) відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 4) добровільних внесків адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об`єднань; 5) добровільних внесків фізичних і юридичних осіб; 6) інших не заборонених законом джерел.

Таким чином, Законом визначено види грошових внесків на утримання та реалізацію повноважень органів адвокатського самоврядування.

З огляду на викладене під час розгляду справи №816/2353/174 не враховано доводи відповідача, що відсутність фінансування регіональних Кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури чи Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури взагалі може зупинити роботу вищезазначених органів.

Відповідно до частини першої та другої статті 33 Закону №5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Приписи частини першої статті 36 Закону №5076-VI гарантують кожному, кому відомі факти поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із відповідною заявою (скаргою).

Законом №5076-VI передбачено юридично визначену процедуру розгляду письмової скарги.

Так, згідно зі статтею 36 Закону №5076-VI право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Приписи статті 37 Закону №5076-VI передбачають стадії дисциплінарного провадження. Зокрема дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

У преамбулі Закону №5076-VI зазначено, що цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Отже, Закон №5076-VI гарантує кожному можливість звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) та відповідно встановлює процедуру дисциплінарного провадження. При цьому цей закон не передбачає вимог щодо плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Відповідно рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року №120 затверджене Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, що розроблено відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Закону України "Про звернення громадян", Правил адвокатської етики, Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та інших актів законодавства України і Національної асоціації адвокатів України, з метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів.

Указане рішення прийнято, серед іншого, відповідно до Закону України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР , що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Приписи ст. 21 Закону № 393/96-ВР передбачають безоплатність розгляду звернення. Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати.

Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно зі статтею 12 Закону № 393/96-ВР дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України", законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".

У вказаному переліку законодавства відсутній Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і цей перелік є вичерпним, оскільки встановлює інший порядок розгляду заяв і скарг громадян, на який дія цього Закону не поширюється.

Таким чином, Рада адвокатів України, приймаючи спірне рішення, яким встановила для фізичних і юридичних осіб (які не є адвокатами чи адвокатським об`єднаннями) обов`язок плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, вийшла за межі повноважень, установлених Законом .

Приписами Закону №5076-VI не передбачено право на запровадження та формування певних внесків (плати) на утримання органів адвокатського самоврядування для їх належного та самодостатнього існування, за умови легальності джерел походження таких внесків, що свідчить про те, що запровадивши таку плату, Рада адвокатів України діяла не у відповідності до вимог Закону.

У зв`язку з цим, Верховний Суд під час розгляду справи №816/2353/17 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що посилання відповідача на положення пункту 6 частини першої статті 58 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", який передбачає можливість утримання органів адвокатського самоврядування за рахунок інших не заборонених законом джерел, не свідчить про обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення, адже наведена норма жодним чином не наділяє органи адвокатського самоврядування, у тому числі Раду адвокатів України, повноваженнями встановлювати на власний розсуд будь-які обов`язкові платежі, які не передбачені законодавством України, та в такий спосіб визначати інші джерела утримання органів адвокатського самоврядування.

Як зазначено у правовій позиції, що викладена в постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі №160/9696/18, із системного, сутнісного та цільового підходу до розуміння зазначених конституційних положень та положень профільного (базового) законодавчого акта, який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, убачається, що адвокатура як інституція та її діяльність в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин. Ця властивість адвокатури увиразнюється (посилюється) метою її служіння суспільному інтересу шляхом надання своєчасної і належної правової допомоги у поєднанні з виконанням делегованих їй державою окремих владних повноважень. У контексті наведеного має значення й особливий характер адвокатської професії, представники якої є учасниками творення правосуддя, у зв`язку з чим користуються, зокрема, правом участі у суді як захисники чи представники та імунітетом від судового переслідування за свої виступи в залі суду (стаття 23 Закону ).

Ураховуючи незалежність адвокатського самоврядування (пункт 3 частини першої статті 1 Закону ), існування юридичної визначеності та легітимних очікувань особи щодо реалізації державою гарантій по відношенню до людини (стаття 3 Конституції України), а саме права на звернення зі скаргою до кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури, як суб`єкта публічних відносин, (частина перша статті 36 Закону ), обумовлює в рамках Закону унормованої справедливої процедури ним самим.

Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року у справі №495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року у справі №805/2340/17-а, постанова від 4 червня 2020 року №460/354/19), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.

Втім указані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічних відносин). Згідно зі статтею 6 Конвенції має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.

Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб`єкти владних повноважень (суб`єкта публічних відносин), діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя.

Оскільки публічна влада в Україні представлена розгалуженою системою суб`єктів владних повноважень (суб`єктів публічних відносин), або суб`єктів адміністрування, які різняться організаційно-правовою формою, обсягом повноважень та метою діяльності, які у розумінні КАС України можуть залучатися до адміністративного процесу як відповідач, відповідна вимога здійснення справедливої процедури органами адвокатського самоврядування під час прийняття владних рішень, особливо, коли йдеться про реалізацію процедурних гарантій "права особи на звернення", зокрема, до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (суб`єкта публічних відносин) із відповідною заявою (скаргою), має бути обов`язково дотримана.

Ураховуючи наведене, встановлюючи плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, Рада адвокатів України обмежила передбачене частиною першою статті 36 Закону право громадян та юридичних осіб на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) у разі невиконання або неналежного виконання адвокатом своїх професійних обов`язків, розголошення адвокатської таємниці тощо, що безпосередньо пов`язано з правом осіб на професійну правничу допомогу, гарантовану Конституцією України.

Суд при розгляді справи №640/6672/21 враховує вказані висновки Верховного Суду, яких він дійшов під час розгляду справи про оскарження аналогічних положень.

При цьому, суд зазначає, що згідно зі змістом позову позивач оскаржує саме положення конкретного змісту, а не рішення Ради адвокатів України від 30.08.2014 №120 в конкретній редакції, тому судом оцінюється редакція спірних пунктів Положення в редакції, чинній станом на час звернення до суду.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, проте, з врахуванням їх формулювання, підлягають до часткового задоволення, а саме.

Згідно з пунктом 4 статті 14 Положення № 120 (в редакції, чинній станом на час звернення позивача до суду - 05.03.2021 р.) вимоги до заяви (скарги): до заяви (скарги) додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату щодо поведінки якого подається заява (скарга), а також копія платіжної квитанції банківської установи про оплату за організаційне забезпечення її розгляду.

Позивач фактично оскаржує і наводить обґрунтування протиправності вказаного пункту в частині надання доказів оплати за організаційне забезпечення розгляду скарги, тоді як вказаний пункт містить і інші положення, з цим не пов`язані.

За таких обставин в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання дії Ради адвокатів України щодо прийняття рішень про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протиправними та зобов`язання утриматись від вчинення таких дій, суд не знаходить підстав для їх задоволення.

Зокрема, оцінка діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті нормативно-правового акта надається при розгляді вимог про його оскарження, тому не потребує окремої оцінки та відображення у резолютивній частині рішення.

Зобов`язання утриматися від певних дій як спосіб захисту порушеного права також не може бути визнаний належним з врахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 245, ч. 9 ст. 264 КАС України, згідно з якими у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

З врахуванням положень ч. 2 ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-262, 264, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та нечинними -

пункт 4 статті 14 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120 (в редакції відповідно до рішення РАУ від 18.06.2020 р. №37), в частині слів "а також копія платіжної квитанції банківської установи про оплату за організаційне забезпечення її розгляду";

пункт 36.6 статті 36 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120 (в редакції відповідно до рішення РАУ від 18.06.2020 р. №37) - моменту їх прийняття.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 19.10.2021 р.