Рішення № 100440209, 05.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 року м. Київ № 640/16579/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., при секретарі судового засідання Стрикун Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справ

за позовом ОСОБА_1

до начальника Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

третя особа Публічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк»

про зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: Здоренко В.Є.

від відповідача: не прибув

від третьої особи: не прибув

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі також - позивач) з позовом до начальника Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (надалі також - відповідач), в якому просить суд:

визнати неправомірною бездіяльність начальника Оболонського відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), яка полягає у ігноруванні розгляду скаргу ОСОБА_1 та не скасуванні постанов про накладення арешту та стягнення виконавчого збору в рамках ВП №50253339;

зобов`язати начальника Оболонського відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 92395,97грн. від 21.03.2016 року в межах виконавчого провадження №50253339;

зобов`язати начальника Оболонського відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешти, накладені постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, Бучко В.В, від 21.06.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за виконавчим листом №2/756/2325/14 виданим Оболонським районним судом м.Києві 10.02.2016 року.

В судовому засіданні представник позивача Здоренко В.Є. підтримав викладену в позові позицію та просив позов задовольнити.

Відповідач не надав суду своєї правової позиції, хоча був належний чином повідомлений про відкриття провадження у справі. В судові засіданні представник відповідача не прибув, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином.

Третя особа не надала суду пояснення по суті заявлених вимог, в судові засіданні не з`являлась хоча повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

23.02.2016 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві Бучком В.В. винесено постанову про відкриття провадження №50253339 згідно виконавчого листа №2/759/2325/14 виданого Оболонським районним судом м.Києва 10.02.2016 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредит Європа Банк» грошових коштів.

В рамках даного виконавчого провадження, державним виконавцем 21.03.2016 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження. Також, винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника на користь держави розмірі 92395,97грн.

20.02.2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

30.06.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

В подальшому, приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Ляпіним Д.В. 10.02.2016 відкрито виконавче провадження №60122765 з примусового виконання виконавчого листа №2/756/2325/14 виданого Оболонським районним судом м.Києва.

15.10.2020 року виконавче провадження №60122765 закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач, 29.04.2021 року звернувся до відповідача з заявою про скасування постанов державного виконавця від 21.03.2016 року про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження та про стягнення виконавчого збору з боржника.

Як зазначає, позивача, відповідачем не було вчинено відповідних дій на його звернення в зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (надалі також - Закон №1404-VIII). Закон №1404-VIII визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами с.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.19 Закону №1404 передбачено право вибору стягувача щодо пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до ст.5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом частин 5,6 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.

Згідно з вимогами ч.1 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч.3 ст.27 Закону №1404-VIII).

Частиною 4 ст.27 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 за № 489/20802 (надалі також - Інструкція № 512/5).

Відповідно до вимог п.8 Розділу ІІІ Інструкції № 512/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст.27 Закону України «Про виконавче провадження». Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується пов`язується з початком примусового виконання на підставі виконавчого документа та є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Необхідно звернути увагу, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з організацією примусового виконання виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби.

При цьому пункт 21 розділу III Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VIII, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документ стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійні суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягненні виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів» примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Таким чином, постанова державного виконавця в рамках ВП №50253339 від 21.03.2016 року про стягнення виконавчого збору з боржника на користь держави розмірі 92395,97грн. винесена неправомірно, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови, виконавче провадження фактично виконано не було.

Щодо накладення арешту на майно та кошти боржника, суд зазначає, що це є одним із способів забезпечення виконання судового рішення. Накладення арешту на майно та кошті боржника необхідне для того, аби стимулювати боржника якомога швидше виконати судове рішення або ж пришвидшити його виконання за рахунок коштів, отриманих від реалізації примусово стягнутого майна та коштів. В даному випадку, боржник фактично виконав судове рішення за яким було відкрито виконавче провадження та відпала необхідність у забезпечені виконання судового рішення. А тому, є гостра потреба у знятті арешту з майна позивача, який накладено постановою державного виконавця від 21.03.2016 року про арешт майна боржника а також, у знятті арешту накладеного на кошти боржника постановою від 20.02.2017 року про арешт коштів боржника.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно положень ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

Керуючись статтями 2, 72-77, 78, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність начальника Оболонського відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), яка полягає у ігноруванні розгляду скаргу ОСОБА_1 та не скасуванні постанов про накладення арешту та стягнення виконавчого збору в рамках ВП №50253339.

Зобов`язати начальника Оболонського відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 92395,97грн. від 21.03.2016 року в межах виконавчого провадження №50253339.

Зобов`язати начальника Оболонського відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешти, накладені постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, Бучко В.В, від 21.06.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за виконавчим листом №2/756/2325/14 виданим Оболонським районним судом м.Києві 10.02.2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (04212, м.Київ, вул.Маршала Тимошенко, 2-Д, код ЄДРПОУ 35018577)

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Смолій