Рішення № 10043876, 04.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2010 р.Справа № 22-31/53-09-3276 За позовом Одеської дорожньої організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України;

до відповідача Одеської залізниці;

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство транспорту та зв’язку України;

про визнання права власності

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Соловйов І.М. –представник за довіреністю № 50-01 від 02.02.2010р. та Ракович Н.В. –представник за довіреністю № 51-04 від 02.02.2010р.;

Від відповідача: Зінченко В.М. –представник за довіреністю № 85 від 04.01.2010р.;

Від третьої особи: не з’явилися;

СУТЬ СПОРУ: позивач Одеська дорожня організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Одеської залізниці за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство транспорту та зв’язку України про визнання права власності на санаторій-профілакторій, розташований у м. Одесі по Французькому бульвару, 59, за трудовим колективом Одеської залізниці в особі Одеського дорожньої профспілки залізничників і транспортних будівельників України.

Постановою Вищого господарського суду від 12.11.2009р. ухвалу господарського суду Одеської області від 11.08.2009р. по справі №31/53-09-3276 скасовано, справу скеровано до господарського суду Одеської області, розгляд якої доручено судді Торчинській Л.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від „15” січня 2010р. справу № 31/53-09-3276 прийнято до провадження суддею Торчинською Л.О., присвоєно справі № 22-31/53-09-3276 та призначено справу до розгляду.

В ході розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги, згідно яких останній просить суд взнати право власності трудового колективу Одеської залізниці і особі Одеської дорожньої організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України на санаторій-профілакторій Одеської залізниці, розташований у м. Одесі по Французькому бульвару, 59, що складається з готелю (літ.А) площею 747,1 кв. м., їдальні (літ.Б) площею 1195,5 кв.м., лікувального корпусу (літ.”В”) площею 572,7 кв.м., котельної –складу (літ.”ГГГ2”) площею 415,1 кв.м., котеджу (літ. „Д”) площею 152,7 кв.м., котеджу (літ. „Е”) площею 152,2 кв.м., котеджу (літ.”Ж”) площею 152,2 кв.м., котеджу (літ.”З”) площею 152,5 кв.м.

Представник відповідача в судовому засіданні усно пояснив, що відповідач проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до пояснень Міністерства транспорту та зв’язку України, останній не заперечує щодо збереження оздоровчого закладу за трудовим колективом Одеської залізниці для недопущення його приватизації та передачі у приватну власність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив.

29.06.2000 року було проведено конференцію трудового колективу Одеської залізниці, на якій було прийнято постанову „Про збереження лікувальних і оздоровчих установ Одеської залізниці".

Як зазначає позивач, підставами для прийняття цієї постанови став факт, що оздоровчі установи збудовані та утримуються за рахунок чистого прибутку Одеської залізниці, тому на підставі ст.21 та п.1 ст.38 Закону України „Про власність" повинні бути передані у власність членів трудового колективу. Згідно з п. 3 постанови та у відповідності ст. 30 Закону України „Про власність", яким передбачалась можливість здійснення права колективної власності через вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з’їзди тощо), трудовий колектив Одеської залізниці доручив Одеській дорожній організації професійної спілки залізничників та транспортних будівельників України вирішити питання щодо передачі у власність трудового колективу, об'єктів лікувальних і оздоровчих закладів, в тому числі і санаторію-профілакторію Одеської залізниці (м. Одеса, Французький бульвар,59). Аналогічні постанови були прийняті трудовим колективом Одеської залізниці на конференціях 21 жовтня 2008 року та 26 березня 2009 року.

Одеська дорожня організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України є юридичною особою і діє згідно законів України та відповідно до Статуту професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, який затверджено Першим Установчим з’їздом профспілки залізничників і транспортних будівельників України 23 січня 1992 року і є таким чином законним представником інтересів трудового колективу. Позивач є неприбутковою організацією, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної, трудової діяльності та навчання і створена з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки, що відповідає вимогам ст.ст.1,2 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", ст.19 Закону України „Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями", ст.4 Закону України „Про колективні договори і угоди".

Актом від 21.04.1952 року, складеним представником Управління головного архітектору та представником Управління Одеської залізниці на підставі рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 12.12.1950 р. №1551 встановлений відвід в натурі загальної ділянки по Пролетарському бульвару №57, 57а (нині Французькому бульвару, 59) у м. Одесі. Будівництво, реконструкція та капітальний ремонт спірного об’єкта здійснювалось за рахунок нецентралізованих джерел, що підтверджується титульними переліками об’єктів капітального будівництва на Одесько - Кишинівській залізниці 1963-1967 р.р., тобто спеціалізованих фондів, зокрема фонду соціального розвитку, який формувався за рахунок прибутку відповідача. Кошти на побудову, ремонт і оснащення спірного об’єкту протягом багатьох років виділялись на підставі колективних договорів Одеської залізниці та спільних постанов керівництва та дорожньої профспілкової організації, як уповноваженого органу трудового колективу, що відповідає вимогам ст. 7 Закону України „Про колективні договори і угоди", згідно з якою питання організації оздоровлення та відпочинку працівників Одеської залізниці та членів їх сімей, участі трудового колективу у формуванні, розподілі та використанні прибутку вирішувалися через колективний договір Одеської залізниці. На підставі колективних договорів залізниці та п. 7.3 Статуту відповідача прибуток (чистий прибуток) набутий трудовим колективом залізниці направлявся на будівництво та розвиток оздоровчих закладів залізниці, зокрема на спірний об’єкт, тим самим згідно зі ст.45 Конституції України реалізовувалось право працюючих та членів їх сімей на відпочинок. Крім того, це підтверджується також довідками відповідача про експлуатаційні витрати на утримання спірного об’єкту за рахунок прибутку, актом прийняття в експлуатацію Державної приймальної комісії закінченого будівництва спального корпусу на 320 місць санаторію-профілакторію в м. Одесі, а отже й правомірність вимог Одеської дорожньої організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України щодо володіння й користування спірним майном, набутим за рахунок прибутку.

Зі змісту п.3 Постанови ради міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.03.1966р. вбачається законодавчо гарантована можливість включення до колективного договору обов’язку адміністрації та профспілкового комітету по введенню в експлуатацію, зокрема об’єктів культурно-побутового призначення, лікувально-профілактичних, оздоровчих закладів та використанню асигнувань на дані цілі.

З набранням чинності Закону СРСР Про власність в СРСР від 06.03.1990 р. №1305-1 було законодавчо визначено статус членів трудового колективу державного підприємства, як власника частини прибутку, який залишається у державного підприємства після сплати податків та інших платежів у бюджет (чистий прибуток), з правом розпорядження сумою вкладу (повністю або частково), у тому числі, на спорудження або придбання жилого будинку чи інших об'єктів соціально-культурного призначення, що вбачається зі змісту ст. 25 названого закону.

Зазначені норми знайшли своє відображення в ст. 38 Закону України „Про власність”, ст. 7 Закону України „Про колективні договори та угоди” та в п. 7.3 Статуту Одеської залізниці.

Згідно положень ст. 34 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності. Позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання, може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених законами. Від імені членів профспілки розпорядження коштами, іншим майном профспілок, їх об'єднань, що належить їм на праві власності, здійснюють виборні органи профспілки або об'єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення.

Згідно п. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Аналіз правових норм різних проміжків часу, як на момент будівництва спірного об'єкта нерухомості так і на момент звернення з позовом, засвідчив врегульоване законодавством право державного підприємства та трудового колективу за рахунок коштів фонду соціального розвитку здійснювати будівництво об'єктів соціальної сфери для потреб трудового колективу, а фактичні докази, наявні у матеріалах справи підтвердили реалізацію закріпленого законодавчо права при будівництві спірного об’єкта.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Позов про визнання права власності –це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на майно.

Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.

Отже, суд вважає позовні вимоги, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що відповідають вимогами чинного законодавства України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-яки фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді справив їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, згідно ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по держмиту та на ІТЗ судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2.Визнати право власності трудового колективу Одеської залізниці в особі Одеської дорожньої організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) на санаторій-профілакторій Одеської залізниці, розташований у м. Одесі по Французькому бульвару, 59, що складається з готелю (літ. А) площею 747,1 кв. м, їдальні (літ. Б) площею 1195,5 кв. м, лікувальний корпус (літ. „В”) площею 572,7 кв. м, котельної-складу (літ. „ГГГ2”) площею 415,1 кв. м, котеджу (літ „Д”) площею 152,2 кв. м, котеджу (літ. „Е”) площею 152,2 кв. м, котеджу (літ. ”Ж”) площею 152,2 кв. м, котеджу (літ. ”З”) площею 152,5 кв. м.

3. Стягнути з Одеської залізниці (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19 р/р 26003000001 в Одеській філії АБ „Експрес-Банк" МФО 328801, код ЗКПО 01071315) на користь Одеської дорожньої організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19, р/р 26001000348, МФО 328801 код ОФ АБ Експрес-Банк) витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312(триста дванадцять) грн. 50коп.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя