Рішення № 10043522, 28.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2010 р.Справа № 22/54-10-1768 За позовом Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська танкерна компанія";

про стягнення 7637дол. США

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: - не з'явився;

Від відповідача: Матвєєв С.Є. - представник за довіреністю № б/н від 20.01.2010р.;

СУТЬ СПОРУ: позивач Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція Міністерства охорони навколишнього природного середовища України звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська танкерна компанія" про стягнення 7637дол. США.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, в ході розгляду справи неодноразово просив суд відкласти розгляд справи та не розглядати справу без його участі, розглянувши клопотання позивача суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, при цьому суд виходив з наступного, позивач про місце та час судових засідань, згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, повідомлявся вчасно та належним чином, поряд з цим, в судові засідання не з’являвся.

Згідно ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Позовну заяву отримано судом 14.04.10р. вх.3068 та з врахуванням терміну отримання позивачем поштової кореспонденції станом на 28.05.10р. можливість подальшого відкладення розгляду справи відсутня.

Крім цього, до клопотань про відкладення розгляду справи позивач ніяких доказів неможливості прибуття в судове засідання до суду не надавав. Дії відповідача суд оцінює як такі, що спрямовані на затягування судового процесу і є порушенням приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема положень щодо обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі позивача за наявними у справі матеріалами.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову в порядку ст. 66 ГПК України, у відповідності до якого останній просив суд накласти арешт на майно, яке належить відповідачу.

Розглянувши зазначене клопотання суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов’язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у клопотанні про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеного клопотання.

Представник відповідача в судове засідання, відзив на позов не надав в судовому засіданні проти позову не заперечував та визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

20.05.2009 р. позивачем Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України т/х „Енергія”, прапор - Україна, який належить ТОВ „Одеська танкерна компанія".

Перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства виявлено, що згідно записам у судновому журналі № 24 судно здійснювало вихід за 12-ти мильну зону для скиду господарсько-фекальних вод та сміття. Як вбачається з листів від 06.05.2009 р. № 234/4308 та 04.06.2009 р. № 234/4636 Сімферопольського прикордонного загону Державної прикордонної служби України вищевказана інформація не підтверджується.

Таким чином, було допущено скидання господарсько-фекальних вод та харчових відходів у територіальні води України, що є порушенням водного законодавства України, а саме ст.ст. 99, 102 Водного Кодексу України.

Т/х „Енергія" обладнано зачиненою фановою системою з накопичувальними ємностями та установкою для очищення господарсько-побутових стоків.

Однак, за період з 28.03.2009 р. по 13.05.2009 р. фекальні та господарсько - побутові стоки в об'ємі 17 м , були скинуті у внутрішні морські води України.

Також, за тій самий період, у внутрішні морські води було скинуто 52,57 кг харчових відходів.

Ці порушення було зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 20.05.2009 р., а також, в протоколах від 04.06.2009 р. № 000509, та від 04.06.2009р. № 000679, які було складено за результатами перевірки.

Крім того, позивачем було винесено постанову від 04.06.2009 р. № 000509 про притягнення до адміністративної відповідальності капітана т/х „Енергія" Слинько А.Б.

Відповідачу було направлено претензії № 000679 від 04.06.2009 р. та б/н від 05.06.2009 р. з проханням про добровільну сплату суми збитків. Але, до теперішнього часу збитки не відшкодовано.

Згідно з „Положенням про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних та внутрішніх морських вод України", затвердженого наказом Мінекобезпеки України від 26.10.1995 року № 116, „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" затвердженого наказом Мінекобезпеки України № 37 від 18.05.1995 р., Постанови Кабінету Міністрів України № 484 від 03.07.1995 р. „Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України " збитки склали загальною сумою 7637 (сім тисяч шістсот тридцять сім ) доларів США

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено що, використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Пунктом «б»ч. 1 ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»передбачена компетенція спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів щодо державного контролю за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Водним кодексом України, передбачено, що всі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Згідно із ст. 2 Водного кодексу України, завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, в тому числі, й у забрудненні навколишньою природного середовища, порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Особливості застосування цивільної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. У такому випадку шкода компенсується за фактичними витратами на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища з урахуванням завданих збитків, у тому числі неодержаних доходів, тобто загальними правилами природоохоронного законодавства і статтями 440, 453 Цивільного кодексу" (пункт 1.2).

Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно із ст. 48 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», 100 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” №02-5/744 від 27.06.01р., вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача, у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська танкерна компанія” (65014, Україна, м. Одеса. вул. Лидеровський бульвар, 19) на користь Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в доход місцевого бюджету Керченської міської ради 7637 доларів США, у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати, (код бюджетної класифікації 24062100).

3.           Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська танкерна компанія” (65014, Україна, м. Одеса. вул. Лидеровський бульвар, 19):

- до Державного бюджету України витрати по держмиту в сумі 76,37/сімдесят шість дол.. США 37 центів/ на р/р 31114095700008, код бюджетної класифікації № 22090200, символ звітності банку 095, одержувач ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЕДРПОУ 23213460;

- на користь Державного бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 /двісті тридцять шість/ гривень на р/р 31217259700008, код бюджетної класифікації № 22050000 „Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах”, символ звітності банку 259, одержувач ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЕДРПОУ 23213460.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя