Рішення № 100431372, 20.09.2021, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/11437/13-ц

Номер провадження 2/404/99/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Галагана О.В.

за участі секретаря – Солук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулося до суду з вищевказаним позовом, яким просило: стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» заборгованості у розмірі 52678,78 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку складає 421061,49 грн., за кредитним договором № 030/04.08/71-459 К від 15.04.2008 року, яка складається з: заборгованості по кредиту в сумі 18017,73 дол. США, що в еквіваленті – 144015,72 грн., заборгованості по відсотках в сумі 10232,88 дол. США, що а еквіваленті – 81791,41 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов`язань в розмірі 24428,17 дол. США, що в еквіваленті – 195254,36 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що 15.04.2008 року ОСОБА_2 уклала з ПАТ «Сведбанк» кредитний договір № 030/04.08/71-459К, відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 42000,00 доларів США, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, що підтверджується відповідними документами.

28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відповідно до Договору факторингу № 15 свої права вимоги за зобов`язаннями відповідача по кредитному договору.

Станом на 19.11.2013 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 52678,78 доларів США, що за офіційним курсом НБУ, станом на дату розрахунку складає 421061,49 грн., а саме:

-18017,73 доларів США – заборгованість по основній сумі кредиту, що за офіційним курсом НБУ, станом на дату розрахунку складає 144015,72 грн.;

-10232,88 доларів США – заборгованість за процентами, що за офіційним курсом НБУ, станом на дату розрахунку складає 81791,41 грн.;

-24428,17 доларів США – нарахована пеня, що за офіційним курсом НБУ, станом на дату розрахунку складає 195254,36 грн.

Відповідно до умов кредитного договору позивач набуває право, в тому числі і в судовому порядку, вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту, а позичальник зобов`язується на вимогу кредитора достроково повернути кредит в повному обсязі та сплатити нараховані відсотки за користування кредитом, інші платежі та нарахування за кредитним договором, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обов`язків, встановлених кредитним договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування.

На виконання умов кредитного договору та вимог чинного законодавства для позасудового врегулювання відносин, які склалися в зв`язку з невиконанням зобов`язань по кредитному договору відповідачу було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, але вказана вимога виконана не була.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем зобов`язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості по кредиту, процентів, нарахованих банком за користування кредитом, комісії, штрафні санкції та інші можливі платежі.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.02.2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 , про стягнення кредитної заборгованості – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» 28 250,61 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 17.02.2014 року становить 244099 грн. 39 коп. заборгованості за кредитним договором № 030/04.08/71-459 К від 15.04.2008 року, та 3441,00 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 53-55).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.03.2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.02.2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 17.02.2014 року по справі № 404/11437/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості - задоволено. Заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.02.2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості - скасовано. Призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. (а.с. 100-102).

Відповідач відзив на позов у даній справі не надавала.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03.02.2021 року закрито підготовче провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості. Справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.02.2021 року клопотання ОСОБА_1 про витребування у ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» документів про перехід прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення укладеними між сторонами – задоволено.

Витребувано у ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» оригінали або належним чином завірені копії наступних документів:

- статут ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», в редакції чинній на час підписання договору факторингу;

- статут ПАТ «Сведбанк», в редакції чинній на час підписання договору факторингу;

- протокол Спостережної Ради ПАТ «Сведбанк» про погодження договору факторингу № 15 від 28.11.12 року;

- ліцензії на здійснення фінансових операцій ПАТ «Сведбанк», ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»;

- витяг з Державного реєстру фінансових установ;

- договори про надання фінансових послуг, укладені між ПАТ «Сведбанк» та ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на час переуступки прав;

- індивідуальні або генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, видані ПАТ «Сведбанк», ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» станом на 28 листопада 2012 року;

- відомості про оподаткування фінансових операцій з факторингу, у зв`язку з укладенням договорів факторингу № 15 від 28.11.12 року;

- відомості про сплату коштів відповідно до п. 3.2 Договору факторингу № 15 від 28.11.12 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»;

- відомості про сплату коштів відповідно до п. 3.2 Договору факторингу № 15 від 28.11.12 року укладеного між ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» і ПАТ «Сведбанк»;

- акт прийому-передачі документації відповідно до п.4.4 Договору факторингу №15 від 28.11.12 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»;

- акти приймання-передачі документів (листів, звернень боржників на адресу Банку, документи державних органів, тощо) від ПАТ «Сведбанк» до ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» за період від 29.11.12 до 28.05.13 роки, відповідно до п.4.5 Договору факторингу № 15 від 28.11.12 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»;

- документи і витяги про державну реєстрацію прав на предмети іпотеки, права на які перейшли до факторів, що підтверджують виконання ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» як Фактора п.п. 2.2 договору факторингу № 15 від 28.11.12 року та виконання, як Клієнтом п.п. 2.2 договору факторингу від 28.11.12 року, а також документи, що підтверджують право ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» здійснити відповідно до п.п. 2.6 договору факторингу № 15 від 28.11.12 року наступне відступлення Прав Вимоги Заборгованості до Боржників;

- документи, що підтверджують виконання сторонами договору факторингу № 15 від 28.11.12 року - п.п. 2.5 цього договору - обов`язок надіслати повідомлення Боржникам про відступлення Банком Фактору Прав Вимоги Заборгованості;

- документи, що підтверджують виконання сторонами договору факторингу від 28.11.12 року - п.п. 2.5 цього договору - обов`язок надіслати повідомлення Боржникам про відступлення Клієнтом Фактору Прав Вимоги Заборгованості;

- підтвердження укладання позивачем договору та належне представництво в справі № 404/11437/13-ц, - з адвокатом, як особою яка має право надавати вторинну, професійну правничу допомогу.

12.04.2021 року представником ТОВ ФК «Вектор плюс» подано через канцелярію суду клопотання про долучення документів на вимогу суду.

Представник позивача, адвокат Маленко О.О., письмово вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Зазначила, що доводи відповідача щодо ненадання документів від ТОВ «ФК «Вектор Плюс» є хибні, оскільки всі документи надані та містяться в матеріалах справи.

Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлялася. Через канцелярію суду подала заяву, відповідно до якої просила розглянути справу без її участі та відмовити в задоволенні позову. Вказала на безпідставність такого позову, оскільки кредитні зобов`язання відсутні, а договірні відносини за іпотекою ще у 2008 році приведено до первинного стану (майно за іпотекою повернуто та кредитний договір розірвано), так як покладені на ПАТ «Сведбанк» зобов`язання за договором ним не виконано в повному обсязі, що підтверджується відомістю № 15718 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, яку видано на її ім`я Державною податковою службою.

Крім того, зазначила, що до матеріалів позову генеральна та індивідуальна ліцензії на здійснення валютних операцій Національного банку України, яка повинна б була бути у позивача в момент укладання договору факторингу не додана. За обліками Національного банку України генеральна та індивідуальна ліцензії на здійснення валютних операцій позивачу не видавалась та відсутня в момент укладання договорів факторингу. Відсутність вказаних документів унеможливлює встановлення обставин щодо валюти зобов`язання, переданого за договорами факторингу. Належних і допустимих доказів передачі відповідачу кредитних коштів в іноземній валюті (долар США), і доказів про те, в якій валюті право вимоги за кредитним договором перейшло позивачем також не надано. Разом з тим, такі обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Також зазначила, що позивачем по справі не надано на вимогу ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.02.2021 року правовстановлюючі документи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 15.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №030/04.08/71-459 К, за умовами пункту 1.1, 1.4. якого відповідач отримала кредит у розмірі 42000,00 дол. США для здійснення розрахунків по договору купівлі-продажу, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 14.04.2033 року (т. 2 а.с. 90-95).

Відповідно до п.3.1 договору, позичальник зобов`язався здійснювати погашення заборгованості за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 __840 щомісяця через касу банку згідно додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення (п.3.2. договору). Проценти сплачуються відповідно до умов договору, визначених п.3.3.

Кошти, що спрямовуються позичальником на виконання зобов`язань за цим договором, вносяться з додержанням черговості: в першу чергу на сплату процентів та комісій, потім на погашення (повернення) кредиту, потім на сплату нарахованої неустойки, потім на відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов цього договору. При наявності простроченої заборгованості за цим договором кошти, що спрямовуються позичальником на виконання зобов`язання за цим договором, зараховуються з додержанням черговості на погашення простроченої заборгованості за процентами, на погашення простроченої заборгованості за комісіями, на погашення простроченої заборгованості за кредитом (п.3.5 договору).

Пунктом 3.9 договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а позичальник зобов`язаний виконати зазначені зобов`язання в порядку, передбаченому цим договором.

Вимога підлягає до виконання позичальником протягом 30-ти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного 30-тиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто в банку (п.3.10 договору).

За перевірку документів згідно цього договору, позичальник сплачує банку в дань фактичної видачі кредиту комісію у розмірі 1% від розміру кредиту без ПДВ, шляхом сплати суми комісії на рахунок № НОМЕР_2 через касу банку або безготівковим шляхом в національній валюті по офіційному курсу НБУ на день такої сплати (п.3.11 договору).

Розділом 5 кредитного договору визначені обов`язки позичальника, в т.ч. забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, сплату комісій у порядку та строки, встановлені цим договором, а також сплату неустойки та відшкодування банку збитків у випадках неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, передбачених цим договором.

Відповідно до п.8.1 договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році.

Крім того, за умовами п.8.4 договору, у випадках, передбачених цим договором, оплата пені та/або штрафів здійснюється в національній валюті України по встановленому НБУ офіційному курсу гривні до відповідної іноземної валюти, в якій надається кредит, на день сплати пені/штрафів.

Відповідно до п. 10.1 кредитного договору, укладаючи цей договір, позичальник усвідомлює та підтверджує, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Підписанням цього договору позичальник свідчить, що він до підписання цього договору ознайомився з усіма умовами, на яких банк здійснює кредитування фізичних осіб на цілі, не пов`язані з підприємницькою діяльністю (у т.ч. з умовами типових кредитних договорів банку) та загальною сукупною вартістю усіх витрат, пов`язаних з отриманням кредиту у ВАТ «Сведбанк» та свідомо обрав умови кредитування, викладені в цьому договорі. Позичальник свідчить, що під час укладання та виконання цього договору, позичальник не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин.

Сторони підтверджують, що текст договору відображає дійсні наміри сторін (п.10.2 договору).

Відповідно до п.10.5 договору, банк має право повністю або частково перевести свої права та зобов`язання по цьому договору, а також по угодам, пов`язаним із забезпеченням повернення кредиту, третій особі без згоди позичальника.

При виконанні цього договору, разом з його умовами, сторони керуються чинним законодавством України і нормативними документами Національного банку України (п.10.7 договору).

Сторони домовились, що строк позовної давності за будь-якими вимогами банку, що випливають з цього договору, встановлюється тривалістю десять років (п.10.11 договору).

Підписанням цього договору, позичальник підтверджує, що перед укладанням кредитного договору банк надав йому в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування (п.10.13 договору).

Невід`ємною частиною договору є Графік погашення кредиту (додаток №1 до кредитного договору). Слід звернути увагу, що сума платежів та суми залишку кредиту визначені у іноземній валюті долари США.

Для забезпечення виконання даного кредитного договору, 15.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич Л.Ю., зареєстрований в реєстрі заборон за №1104/53.

За умовами договору іпотеки, на забезпечення виконання основного зобов`язання, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно – квартиру під номером АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич Л.Ю. від 15.04.2008 року за реєстровим № 1089, та зареєстрованого в Обласному комунальному підприємстві «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 15.04.2008 р. за реєстраційним номером № 4170992(т. 2 а.с. 100-103).

28.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який виступає правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу №15, за яким ПАТ «Сведбанк» відступив ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги, у тому числі, за кредитним договором №030/04.08/71-459 К від 15.04.2008 року, укладеним з ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з реєстру заборгованостей боржників №1-Б від 28.11.2012 року. Також Додатком № 1 визначено розмір боргу по основній сумі кредиту, процентам та пені. (т. 2 а.с. 64, 65-78).

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., зареєстрований в реєстрі за №6970, за умовами якого сторони домовились, що разом з відступленням Прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі Договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, укладеного між сторонами, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором, первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права за іпотечними договорами, перелік яких наведено у додатку №1 до цього договору. (т. 2 а.с. 63).

За змістом ст. 1079 ЦК України фактором у договорі факторингу може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Наявність у фактора ліцензії на вчинення операцій з отримання права вимоги за договором факторингу законом не вимагається, у зв`язку з чим доводи ОСОБА_2 в цій частині є необґрунтованими.

Статтею 1080 ЦК України передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Виходячи з наведених норм права, суд вважає, що відступлення права вимоги є двостороннім правочином, в якому сторонами є первісний кредитор і новий кредитор. Боржник не є стороною у договорі купівлі-продажу кредитного портфелю від 28.11.2012 року, а тому укладенням даного договору не порушено невизнані права, свободи чи інтереси відповідача у справі.

Таким чином, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» набуло право вимоги за кредитним договором №030/04.08/71-459 К від 15.04.2008 року, укладеним з ОСОБА_2 .

Отже, оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачувала в повному обсязі заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останньої утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Не направлення боржнику повідомлення про відступлення, не є перешкодою для реалізації права кредитора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти заявлених вимог кредитора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

Крім того, відповідно ч. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 із наступними змінами доповненнями, передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Ч. 2 ст. 5 Декрету передбачає, що Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а частиною 4 цієї статті передбачено вичерпний перелік випадків коли разові операції з іноземною валютою потребують індивідуальної ліцензії.

Відповідно до п. 2 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання та валютного контролю», визначено як "валютні операції»: операції, пов`язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції пов`язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов`язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов`язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Таким чином, ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного валютного договору, чинне законодавство не вимагає її наявності під час здійснення операцій факторингу. ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не є установами, яким необхідне отримання генеральної чи індивідуальної ліцензії, оскільки укладання договору факторингу, предметом якого є відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором, не є здійснення валютних операцій.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «ФК «Вектор Плюс» від 16 листопада 2012 року має право на здійснення операцій факторингу (т. 2 а.с. 43-44).

Таким чином, доводи відповідача про те, що у ТОВ ФК «Вектор Плюс» відсутня генеральна та індивідуальна ліцензії на здійснення валютних операцій Національного банку України, є безпідставними.

Також, кредитний договір між сторонами по даній справі про отримання позичальником кредиту в іноземній валюті не суперечить положенням ст. 524 ЦК України та умовам зазначеного кредитного договору від 15.04.2008 року, з якими під час його укладання погодилася ОСОБА_2 . Даний договір не визнано недійсним, не розірвано і не припинено.

Таким чином, доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_2 на користь первісного кредитора ПАТ «Сведбанк» матеріали справи не містять, а тому суд вважає щодо належності позивача у справі та стягнення боргу на його користь.

Відповідно до досудової вимоги щодо виконання договірних зобов`язань вбачається, що 15.11.2013 року за вих. № 1120-юр за кредитним договором № 030/04.08/71-459К ОСОБА_2 було пред`явлено вимогу про дострокове повернення кредиту, яку надіслано відповідачу 19.11.2013 року, а саме відповідно до норм чинного законодавства та умов кредитного договору ТОВ «Вектор Плюс» вимагає від позичальника у строк протягом 30 днів, з моменту отримання цієї вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користуванням кредитом та нараховані штрафні санкції. Станом на 15.11.2013 року заборгованість за кредитним договором складає: 18017,7 доларів США – заборгованість по основній сумі кредиту, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.11.2013 року складає 144015,7 грн.; 10232,9 доларів США – заборгованість за процентами, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.11.2013 року складає 81791,4 грн.; 24428,2 доларів США - заборгована пеня, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.11.2013 року складає 195254,4 грн.

Посилання відповідача на те, що позивач не довів належними доказами факт отримання нею коштів за договором не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи містять копію кредитного договору з додатками, який підписаний власноручно позичальником, тобто відповідач погодилася з умовами надання кредиту та тривалий час користувалася кредитними коштами, здійснювала його часткове погашення, що свідчить про існування кредитних правовідносин між сторонами, яке не спростовано належними доказами.

Таким чином, відповідач не виконує належним чином зобов`язання за кредитним договором, у результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Станом на 15.11.2013 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 52678,78 доларів США, що за офіційним курсом НБУ, станом на дату розрахунку складає 421061,49 грн., а саме: 18017,7 доларів США – заборгованість по основній сумі кредиту, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку складає 144015,7 грн.; 10232,9 доларів США – заборгованість за процентами, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку складає 81791,4 грн.; 24428,2 доларів США - нарахована пеня, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку складає 195254,4 грн.

Також, посилання відповідача, про те, що представник позивача не надала документи на виконання ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.02.2021 року повністю спростовуються матеріалами справи (т. 2 а.с. 63-116).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ст. 549 ч.1 ЦК України). Поняття та підстави виникнення права на неустойку визначені ст.ст. 549, 550 ЦК України.

Крім того, статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Враховуючи вищевикладене, оскільки докази виконання відповідачем в повному обсязі прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором в матеріалах справи відсутні, за таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу за кредитним договором № 030/04.08/71-459 К від 15.04.2008 року в розмірі 28250,61 доларів США, а саме: 18017,7 доларів США – заборгованість по основній сумі кредиту; 10232,9 доларів США – заборгованість за процентами підлягають задоволенню.

Позивач також просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 24428,17 дол. США, що за офіційним курсом НБУ, складає 195254,36 грн.

Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості. При розрахунку суми пені за кількість днів у році приймається – 360.

Згідно до п. 8.4 кредитного договору у випадках, передбачених цим договором, оплата пені та/або штрафів здійснюється у національній валюті України, по встановленому НБУ офіційного курсу гривні до відповідної іноземної валюти в якій надається кредит, на день сплати пені/штрафу.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня – це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Проте, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження розрахунку по пені надано довідку-розрахунок заборгованості, з якої вбачається, що нарахована пеня 24428,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 19.11.2013 року складає 195254,36 грн.

Як зазначалось вище, згідно додатку № 1, який є витягом з реєстру заборгованостей боржників № 1-Б від 28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк» відступив ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах, передбачених Договором, у тому числінараховану пеню в розмірі 24428,17 доларів США.

Крім того, позивачем по справі не надано розгорнутий розрахунок нарахування пені, не надано інформації щодо виписки руху коштів по рахунку, включаючи платежі, які здійснювала відповідач. З наданої довідки не можливо встановити коли саме було порушено боржником зобов`язання та скільки триває правопорушення. Тим паче, що на момент відступлення 28.11.2012 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права вимоги була вже нарахована пеня в розмірі 24428,17 доларів США.

Таким чином, вимога про стягнення пені в розмірі 24428,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 19.11.2013 року складає 195254,36 грн. є необґрунтованою та недоведеною, що є підставою для відмови у позовній вимозі в частині про стягнення нарахованої пені.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню - 1994,83 грн. внесеного судового збору (244099,39 грн. : 421061,49 грн. х 3441,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» заборгованість за кредитним договором № 030/04.08/71-459 К від 15.04.2008 року в розмірі 28250,61 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» судовий збір в розмірі 1994,83 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор ПЛЮС», місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, 31, код. ЄДРПОУ 38004195.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено 29.09.2021 року. .

Суддя Кіровського О. В. Галаган

районного суду

м.Кіровограда