Ухвала суду № 100431191, 18.10.2021, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

УХВАЛА

(про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою)

Справа № 354/1018/19

Провадження № 1-кп/348/135/21

18 жовтня 2021 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

прокурора: Свірідова Д.І.

потерпілої: ОСОБА_1

обвинуваченого: ОСОБА_2

захисника: Войцеховської Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090000000525 за обвинувальним актом від 27.11.2019 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Надвірнянського районного суду знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 утримується під вартою в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

В судовому засіданні від прокурора поступило клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 .

Обставини, зазначені в клопотанні.

Вимоги прокурора мотивовані тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, санкція якого передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, строк тримання під вартою закінчується 31.10.2021, обставини, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не змінились. На підставі наведеного вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_2 , та забезпечити виконання покладених на нього судом обов`язків.

Щодо визначення розміру застави зазначає, що дане кримінальне правопорушення було вчинено із застосуванням насильства, тому відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор Свірідов Д.І. в судовому засіданні клопотання підтримав, надав суду пояснення, аналогічні тексту клопотання, просив суд клопотання задоволити та продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора, наполягає на продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, категорично заперечила проти зміни обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 -адвокат Войцеховська Т.М. в судовому засіданні заперечила проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором не обґрунтовано продовження існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначені прокурором ризики ґрунтуються на припущеннях та не підтверджується жодними належними доказами. Також зазначила, що прокурором не наведено нових обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні клопотання прокурор мотивує одними і тими ж ризиками. Крім того прокурором не доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе вберегти обвинуваченого від зазначених прокурором ризиків та не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. Також вказала на тривалий строк тримання обвинуваченого під вартою. Додала, що процесуальна поведінка обвинуваченого є належною. Просила змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на заставу.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника, також просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на заставу, оскільки він не має жодного наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків по кримінальному провадженні, чи вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Оцінка і мотиви суду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою. Тримання під вартою вважається найбільш суворим запобіжним заходом.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Крім цього у статті 178 КПК України визначений перелік обставин, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.09.2021 обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 31.10.2021 без визначення розміру застави.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого.

Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_2 має статус обвинуваченого у даному кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. У зв`язку із цим до ОСОБА_2 як до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, на підставі п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України допускається застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та їх обґрунтованості.

Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження. Їх дія носить превентивний (попереджувальний) характер реалізації особами дій, направлених на перешкоджання здійсненню правосуддя у справі.

Стаття 177 КПК КПК України визначає перелік ризиків, задля запобігання реалізації яких застосовується запобіжний захід. Ризики вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації обвинуваченим таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що особа обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

В ухвалі Надвірнянського районного суду від 02.09.2021 визнано доведеним продовження існування ризиків переховування ОСОБА_2 від суду, та незаконного впливу ним на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні.

Суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень про продовження існування вказаних ризиків.

Зокрема суд вважає, що ризик переховування обвинуваченого від суду є реальним з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , суворістю можливого покарання, пов`язаними із цим негативними для особи наслідками та іншими обставинами.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, санкція якого відносить це кримінальне правопорушення до тяжких злочинів та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна.

Суд зазначає, що очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховування від суду. При цьому ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_2 , у сукупності з іншими обставинами.

Зокрема суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, не одружений, на утриманні нікого не має, що в свою чергу свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків. При цьому в світлі наведених актуальних даних про існування ризику переховування, родина та житло не можуть бути вирішальними факторами, що могли б знизити цей ризик до маловірогідності чи до його виключення.

Зазначені обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися від суду з огляду на покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Доводи сторони захисту про відсутність такого ризику не спростовують наведених вище висновків суду.

Судом також встановлено, що існує ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків.

Зокрема КПК України встановлює наступну процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Таким чином, такий ризик як вплив на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Суд приходить до висновку про достатню вірогідність ризику на потерпілу та свідків по даному кримінальному провадженні, оскільки обвинуваченому відомі особи обвинуваченої та свідків по кримінальному провадженні, сторона захисту не позбавлена права заявляти клопотання про додатковий допит свідків, тому перебуваючи на волі та не будучи обмеженим у вільному спілкуванні зі свідками, обвинувачений ОСОБА_2 може здійснювати на них вплив з метою спонукання їх до зміни показань щодо його участі та ролі у вчиненні кримінального правопорушення, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі. Крім того потерпіла в судовому засіданні категорично наполягає на продовженні тримання під вартою обвинуваченого.

Щодо можливого існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень суд зазначає, що стороною обвинувачення не було надано суду належних обґрунтованих доказів існування такого ризику, тому суд відкидає цей ризик, як недоведений. Сама по собі наявність в ОСОБА_2 судимостей не може свідчити про ймовірність вчинити інше кримінальне правопорушення, так як стосується минулих подій, до часу обрання запобіжного заходу тримання під вартою. Проте може в цілому характеризувати особу та її здатність дотримуватись правових приписів.

У зв`язку з вище викладеним суд приходить до висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків по кримінальному провадженні іншим чином. Таким чином посилання сторони захисту на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними. Також прокурором доведено, що зазначені ризики на даний час не зменшились.

Щодо наявності обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченго під вартою, та недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Відповідно до ст. 178 КПК України та ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні матеріалах та поясненнях учасників провадження, суд при визначенні можливості застосування до обвинуваченого тримання під вартою враховує наступні обставини: -злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , відноситься до тяжких і у разі визнання ОСОБА_2 винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років; -станом на день вирішення клопотання ОСОБА_2 виповнився 41 рік, відомостей про незадовільний стан його здоров`я суду не надано; -обвинувачений ОСОБА_2 , неодружений, на утриманні нікого не має, має зареєстроване місце проживання; -обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий; -відомостей щодо застосування раніше до ОСОБА_2 запобіжних заходів чи наявність повідомлення йому про підозру про вчинення іншого кримінального правопорушення суду не надано.

Суд зазначає, що наявність родини та житла не є достатніми стримуючими факторами з урахуванням ризиків, зазначених вище, які на цей час не зменшились.

Суд враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному судовому розгляді кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження, які наразі не зменшились. За таких обставин необхідним є саме тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу тримання під вартою прокурор на основі наданих доказів довів наявність обставин, які у своїй сукупності свідчать про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання доведеним ризикам, зазначеним у клопотанні, буде недостатнім.

Так, особистого зобов`язання для запобігання двом доведеним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_2 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу.

Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, на переконання суду також не зможе запобігти реалізації вказаних вище ризиків, в тому числі переховування від суду. Застосування вказаного заходу забезпечення може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі.

Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені ризики переховування обвинуваченого від суду, впливу на потерпілу та свідків по кримінальному провадженню, з урахуванням його особистих характеристик, суд робить висновок, що ці обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Щодо клопотання сторони захисту про визначення розміру застави.

Щодо застави суд зазначає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування (п. 1. ч. 4 ст. 183 КПК України).

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, що дане кримінальне правопорушення було вчинено із застосуванням насильства, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, його майновий стан, та інші обставини в сукупності, суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченому ОСОБА_2 розмір застави.

Таким чином переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, судом не встановлено.

Також суд не вбачає підстав для застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, а стороною захисту доказів на підтвердження таких надано не було.

Разом з тим суд зважає на тривалість строку застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак на думку суду, у цьому провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Висновки суду.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід задоволити, та з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слід продовжити щодо нього застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Войцеховської Т.М. про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу слід відмовити, оскільки суд дійшов до висновку про неможливість жодного із більш м`яких запобіжних заходів у виді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту чи застави забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177-178, 331, 376, 395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_2 – задовільнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 16 год. 30 хв. 16 грудня 2021 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Войцеховської Т.М. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору і направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для виконання.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Міськевич О.Я.

Повний текст ухвали складено

19.10.2021 о 10 год. 00 хв.