Ухвала суду № 100430519, 02.08.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2527/21

Провадження № 4-с/0203/19/2021

УХВАЛА

02 серпня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в місті Дніпрі у складі:

головуючого судді – Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання – Мурадли Ф.М.,

за участі:

заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та постанову про арешт коштів боржника головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добридніка Сергія Анатолійовича, стягувач – Державна судова адміністрація України,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 (далі – заявник, скаржник) зі скаргою на дії та постанову про арешт коштів боржника головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добридніка Сергія Анатолійовича, стягувач – Державна судова адміністрація України, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добридніка Сергія Анатолійовича щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 16.09.2020 року у виконавчому провадженні № 63052694 про арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

В обґрунтування вимог своєї скарги ОСОБА_1 зазначив, що з 16.09.2020 року він не може зняти арешт з рахунків, відкритих в банку АТ КБ «ПриватБанк», накладених на грошові кошти, а саме: заробітну плату та допомогу при народженні дитини, які він отримує на рахунки, відкриті у вказаному банку. Співробітники банку повідомили йому, що на всі рахунки накладено арешт та рекомендовано звернутися до державного виконавця з метою отримання рішення про зняття арешту з коштів, які отримані в якості заробітної плати та допомогу при народженні дитини. Як пояснив заявник, до теперішнього часу державний виконавець не повідомив про відкриття виконавчого провадження та не надав можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження та позбавив права на добровільне виконання рішень.

Заявник звертався до АТ КБ «ПриватБанк» 26.05.2021 року зі зверненням, у відповідь на яке йому було направлено на електронну пошту постанову. Зі змісту постанови він дізнався про накладення арешту на грошові кошти при примусовому виконанні виконавчого листа № 203/926/20, виданого 17.08.2020 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення зі ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 192,10 грн. Також, як зазначив заявник, він є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Кіровським РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області 30.11.2010 року. Тобто його прізвище, яке зазначено у виконавчому листі, не відповідає його прізвищу, бо він ОСОБА_2 та його паспорт було видане раніше на 10 років від дати відкриття виконавчого провадження. Оскільки його прізвище відрізняється від прізвища, вказаного в постанові, так само як і прізвище людини, відносно якої було відкрито виконавче провадження, він не має можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та відповідно до інформації Єдиного реєстру боржників, виконавче провадження № 63052694 було закрито. Тому усунення будь-яких помилок та вчинення будь-яких дій державним виконавцем по вказаному виконавчому провадженню більше неможливо. Проте, незважаючи на наявні розбіжності, банк заблокував його рахунки, в тому числі рахунок, на який він отримує соціальну допомогу, у зв`язку з народженням дітей, що призводить до порушення його конституційних прав.

Тому заявник звернувся до суду зі скаргою на дії та постанову державного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2021 року цивільну справу № 203/2527/21, провадження № 4-с/0203/19/2021, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М.

Ухвалою суду від 02.07.2021 року було поновлено ОСОБА_1 строк для подання скарги на дії та постанову про арешт коштів боржника та відкрито провадження в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні, зобов`язано державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надати для огляду в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження № 63052694 або надіслати належним чином засвідчені копії.

У судове засідання, призначене на 02.08.2021 року, з`явився заявник, який у повному обсязі підтримав вимоги скарги та просив суд задовольнити їх. Заявник зазначив підстави його звернення до суду зі скаргою таким чином, як про це зазначено вище, та додав, що самостійно письмово до державного виконавця з вимогою скасувати арешт, накладений на грошові кошти, він не звертався, а лише телефоном. Проте він вважає, що він не є боржником, бо боржником за виконавчим документом вказана особа з іншим прізвищем. А себе він боржником не вважає, тому йому не зрозуміли підстави накладення арешту на його грошові кошти.

Заінтересована особа державний виконавець у судове засідання не з`явився, проте на виконання ухвали суду від 02.07.2021 року надав суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 63052694 з примусового виконання виконавчого листа № 203/926/20 від 17.08.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 192,10 грн. Також державний виконавець надав суду письмові заперечення проти вимог скарги та просив суд проводити розгляд справи за відсутності представника відділу ДВС.

В обґрунтування своїх заперечень проти вимог скарги державний виконавець зазначив, що на примусовому виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебував виконавчий лист № 203/926/20, виданий 17.08.2020 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення зі ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 192,10 грн. Державним виконавцем 16.09.2020 року були винесені, зокрема, постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про арешт коштів боржника. Щодо наявності рахунків боржника АТ КБ «ПриватБанк» державного виконавця не повідомляв. Як пояснив державний виконавець, того ж дня боржник зателефонував державному виконавцю та повідомив, що рахунок на який накладено арешт, є соціальним та не може бути арештованим. Проте станом на теперішній час жодних довідок про отримання будь-яких соціальних виплат державному виконавцю надано не було. Крім того, будь-яких заяв щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від боржника до відділу не надходило та рішення суду у добровільному порядку не виконано, незважаючи на невелику суму стягнення за виконавчим документом.

При цьому, як зазначив державний виконавець, за відомостями з наданої заявником довідки АТ КБ «ПриватБанку», у ОСОБА_1 відкритий рахунок, на який він отримує соціальні виплати і на який може бути зарахована будь-яка виплата. Проте заявник не надав доказів того, що на вказаний рахунок він отримує заробітну плату та допомогу при народженні дитини. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зазначений рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання та на соціальні кошти без конкретного призначення звернення стягнення не заборонено.

Крім того, 28.10.2020 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, бо було з`ясовано, що за боржником будь-яке майно не зареєстроване, заробітну плату або пенсію не отримує. Також у період виконання рішення суду будь-яких документів щодо зміни прізвища боржника державному виконавцю не надано, а АТ КБ «ПриватБанк» повністю ідентифікував особу боржника та наклав арешт на належні боржнику рахунки.

Тому державний виконавець просить суд відмовити у задоволенні вимог скарги у повному обсязі.

Суд, заслухавши думку заявника, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.09.2020 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добридніком Сергієм Анатолійовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63052694 щодо примусового виконання виконавчого листа № 203/926/20, виданого 17.08.2020 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 192,10 грн (а.с.25).

16.09.2020 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добридніком Сергієм Анатолійовичем було винесено оскаржувану постанову про арешт коштів боржника, ВП № 63052694, було постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.31).

28.10.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, ВП № 63052694, за якою було встановлено, що в процесі вжитих державним виконавцем заходів щодо виконання рішення за боржником не виявлено майна, на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення боргу за виконавчим документом, відсутні банківські рахунки боржника, джерела отримання доходів не виявлено. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ: виконавчий лист № 203/926/20, виданий 17.08.2020 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, був повернутий стягувачу (а.с.33-40).

За відомостями з довідки від 12.05.2021 року, виданої АТ КБ «ПриватБанк», заявник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , станом на 12.05.2021 року має в АТ КБ «ПриватБанк» картку (рахунок) № НОМЕР_3 , на яку отримує соціальні виплати. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ), призначення платежу: поповнення рахунку ОСОБА_1 (а.с.8).

Аналіз обставин, встановлених в ході судового розгляду матеріалів справи, дає суду підстави дійти висновку, що на момент звернення заявника до суду зі скаргою на дії державного виконавця на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виконавче провадження № 63052694, в рамках якого була винесена оскаржувана постанова, не перебуває, а виконавчий документ був повернутий стягувачу за постановою державного виконавця від 28.10.2020 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

За правилами статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (в редакції, чинній станом на момент вчинення виконавчих дій) врегульовані питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі , в тому числі і виконавчих листів, виданих судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини 1, частини 2, частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За приписами частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; тощо.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

В пункті 1 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчиненні дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Частиною 8 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до частини 1, 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону , зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти висновку, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб та здійснювати заходи, необхідні для своєчасного виконання рішення в порядку та спосіб, встановленому виконавчим документом і Законом «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Отже, під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти боржника, що містяться на його рахунках у банківських установах.

Однак, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які, заборонено.

Так, відповідно до частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання.

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати зокрема заробітної плати та соціальних виплат на дитину.

Відповідно до частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Вказана вище норма передбачає підстави зняття арешту у виконавчому провадженні, що перебуває на виконанні, а не у випадку повернення виконавчого документу стягувачу без виконання, що є підставою для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Підстави закінчення виконавчого провадження визначені статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження», проте серед цих підстав повернення виконавчого документа стягувачу (підстави та порядок чого визначені статті 37 Закону України «Про виконавче провадження») відсутнє.

Наслідки завершення виконавчого провадження визначені у статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, частина 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження у разі:

- закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем);

- повернення виконавчого документа до суду, який його видав.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, чинний на час винесення оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника від 16.09.2020 року Закон України «Про виконавче провадження» передбачає дві форми завершення виконавчого провадження: закінчення виконавчого провадження (підстави визначені статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження», які не містять такої підстави як повернення виконавчого документу стягувачеві) та повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (підстави визначені ст. 48 Закону).

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Як було встановлено в ході судового розгляду справи, на момент звернення заявника до суду зі скаргою виконавче провадження № 63052694, в рамках якого було винесено оскаржувану постанову, не було відкритим та таким, що перебуває на виконанні у державного виконавця.

Також відповідно до частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Вказана норма також передбачає зняття арешту у виконавчому провадженні, що перебуває на виконанні, а не у випадку повернення виконавчого документу стягувачу без виконання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявник не надав суду доказів самостійного звернення до державного виконавця із заявою про скасування арешту та доказів на підтвердження того, що рахунок, на який накладено арешт, був відкритий для отримання заробітної плати та соціальної допомоги по догляду за дитиною, не надав державному виконавцю доказів нарахування таких виплат. Також суд, вирішуючи по суті вимоги скарги, враховує те, що виконавче провадження № 63052694, в рамках якого було винесено оскаржувану постанову, на момент звернення заявника до суду вже було завершене та виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, заявником був обраний невірний спосіб захисту, бо він не звертався до суду з вимогами скасувати накладений арешт на грошові кошти за відповідною позовною заявою про захист свого права власності на майно (грошові кошти), а оскаржив постанову та дії державного виконавця, вчинені ним в рамках виконавчого провадження, яке є завершеним на момент звернення до суду зі скаргою.

Тому суд вважає вимоги скарги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 258-261, 353, 447-452 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та постанову про арешт коштів боржника головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добридніка Сергія Анатолійовича, стягувач – Державна судова адміністрація України – відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст ухвали суду складений 09.08.2021 року.

Суддя Ф.М. Ханієва