Рішення № 100428668, 05.10.2021, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/787/21

Провадження № 2/131/452/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2021 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Балтака Д.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без фіксації судового засідання технічними засобами у м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” про відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника

встановив:

У липні 2021 р. до Іллінецького районного суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 із позовом до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 23 585,00 (двадцять три тисячі гривень п`ятсот вісімдесят п`ять гривень 00 коп.) грн. Позов обґрунтований тим, що 16 травня 2020 р. близько 12 год. 15 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки „Mercedes-Benz” д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Львівське шосе в м. Вінниці зі сторони Хмельницьке шосе в напрямку вулиці Київській в районі електроопори № 89 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який в наслідок отриманих травм ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. За вищевказаним фактом 16 травня 2020 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження за № 12020020010001107, яке в подальшому постановою слідчого СВ Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області від 29.06.2020 р. закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України. Внаслідок загибелі ОСОБА_3 позивач, яка є дружиною загиблого понесла витрати, пов`язані із спорудженням надгробного пам`ятника на могилі чоловіка. У зв`язку із тим, що на момент зазначеної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність зазначеного водія автомобіля була застрахована в ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія”, то даний страховик є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 03 вересня 2021 р. у даній справі відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

Сторони в судове засідання не викликались, так як справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. При цьому, відповідач ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія” у визначений судом строк заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву суду не надав, з урахуванням зазначеного, з огляду на зміст частини 8 статті 178 та частини 8 статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

При розгляді справи судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, врегульовані Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається зі змісту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.05.2020 р. у кримінальному провадженні за № 12020020010001107 16 травня 2020 р. близько 12:15 водій ОСОБА_2 , керуючи вантажним автомобілем марки „Mercedes-Benz” державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Львівське шосе в місті Вінниці зі сторони Хмельницьке шосе в напрямку вулиці Київської в районі електроопори № 89 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який перетинав проїзду частину в невстановленому місці зліва-направо по напрямку руху автомобіля. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у віці 63 років помер, про що Іллінецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 22 травня 2020 р. вчинений відповідний актовий запис за № 107 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 22.05.2020 р. (а.с. 12).

Зазначений факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 додатково підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 905-V від 20.05.2020 р. та довідкою про причини смерті до форми № 106/о (видається для поховання) від 20.05.2020 р. (а.с. 13).

Відповідно до довідки Управління патрульної поліції у Львівській області про дорожньо-транспортну пригоду від 03.07.2020 р. № 3020139562835273 місце скоєння ДТП: а/дорога М12 – Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка (через Вінницю), 381 км.; дата та час скоєння: 16.05.2020 р. 12:50; вид ДТП: наїзд на пішохода - пішохід переходив дорогу поза межами пішохідного переходу; відомості про потерпілого: ОСОБА_3 , загинув (а.с. 8).

Постановою слідчого СВ Вінницького відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Вітюка В.А. від 29.06.2020 р. кримінальне провадження, відомості про яке 16 травня 2020 р. внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020010001107 закрите у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України (а.с. 9-10).

Цивільно-правова відповідальність водія вантажного автомобіля марки „Mercedes-Benz” д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована в ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія”, зазначене підтверджується діючим станом на 16 травня 2020 р. полісом № АО 4967944 (а.с.11).

В свою чергу, загиблий в наслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 був чоловіком позивачки, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 04.01.1978 р., виданим Неменською сільською радою Іллінецького Вінницької області (а.с. 14).

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 взяла на себе витрати, пов`язані з спорудженням надгробного пам`ятника на могилі загиблого ОСОБА_3 , в результаті чого понесла витрати на суму 23 585,00 (двадцять три тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять гривень 00 коп.) грн, що підтверджується рахунком ФО-П ОСОБА_4 від 01.09.2020 р. № 187 товарним чеком від 01.06.2021 р. (а.с. 19-20).

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність та допустимість кожного письмового доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Змістом частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Змістом пункту 3 частини 1 статті 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Згідно з частиною 1 статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

У відповідності до статті 1 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України „Про страхування”. До них пункт 9 частини 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини в цій сфері регламентуються, зокрема змістом Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 р. № 1961-ІV.

Так, статтею 3 даного Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-ІV визначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до статті 5 вказаного Закону України об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правової відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Змістом статті 6 даного Закону України страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями частин 1, 2 та 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила – це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.

У відповідності до пункту 7 постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. № 4 „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки” під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини 1 статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

З огляду на презумпцію вини завданої шкоди, передбаченої частиною 2 статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини 2 статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду.

При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 05 червня 2019 р. у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 р. у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 р. у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 р. у справі № 601/1304/ 15-ц (провадження № 61-33216св18).

Суд, встановивши, що шкода, пов`язана із смертю потерпілого ОСОБА_3 , була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, виходить з того, що відсутність вини водія вантажного автомобіля марки „Mercedes-Benz" д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 та закриття кримінального провадження за № 12020020010001107 відносно нього не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати позивачу, зроблені нею витрати на спорудження надгробного пам`ятника на могилі ОСОБА_3 , оскільки відповідачем, не доведено, а матеріали справи не містять доказів того, що потерпілий ОСОБА_3 передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП зі смертельним наслідком.

У змісті статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Правила частини 2 статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З огляду на викладене, відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

За змістом статей 1166, 1187 ЦК України в разі завдання джерелом підвищеної небезпеки шкоди смертю фізичної особи такі дії визнаються неправомірними за винятком двох випадків: 1) коли шкоди було завдано внаслідок непереборної сили; 2) коли шкоди було завдано внаслідок умислу потерпілого. При цьому наявність зазначених обставин має довести володілець джерела підвищеної небезпеки або особа, відповідальна за нього.

В свою чергу, відповідачем наявності вказаних обставин у даній справі не доведено.

З постанови слідчого СВ Вінницького відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Вітюка В.А. від 29.06.2020 р. про закриття кримінального провадження за № 12020020010001107 вбачається, що наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , стався вантажним автомобілем марки „Mercedes-Benz" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Таким чином, встановлені у вищезгаданій постанові обставини вказують на причинно-наслідковий зв`язок між діями володільця джерела підвищеної небезпеки, від яких загинув чоловік позивача, та заподіяною внаслідок ДТП шкодою. При цьому Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 03.06.2020 р. у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18) наведений правовий висновок, згідно із яким у відповідності до якої порушення пішоходом ПДР не може бути підставою для звільнення від обов`язку відшкодувати шкоду, оскільки відповідач не довів наявності непереборної сили або умислу потерпілого в заподіянні зазначеної шкоди.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до частини 1 статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Пунктом 27.4. статті 27 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

З урахуванням вищенаведеного, з урахуванням наявності у матеріалах справи належних та допустимих доказів понесення ОСОБА_1 витрат на спорудження надгробного пам`ятника на могилі свого загиблого в наслідок дорожньо-транспортної пригоди чоловіка ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про наявність у даному випадку правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача зазначених витрат у розмірі 23 585,00 грн. (двадцять три тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять гривень 00 коп.) грн.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Змістом статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем судових витрат суд виходить із приписів пункту 2 частини 1 статті 141 ЦПК України, відповідно до якого інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. При цьому згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надані відповідні докази зазначеного, а саме: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги, укладений із адвокатським об`єднанням „Автопоміч” (а.с. 24-25), додаток до даного договору (а.с. 26), детальний описи робіт (наданих послуг), відповідно до змісту якого загальна вартість яких зазначена 2700,00 (дві тисячі сімсот гривень 00 коп.) грн. (а.с. 27), виписка з Єдиного державного реєстру адвокатським об`єднанням „Автопоміч”(а.с. 28).

Суд зазначає, що зміст даних письмових доказів щодо витрат на правничу допомогу відповідає вимогам частини 4 статті 137 ЦПК України, в частині співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони.

В свою чергу, в порядку визначеному частиною 5 статті 137 ЦПК України, від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у зв`язку із чим суд, в силу приписів частини 6 даної статті, позбавлений можливості із власної ініціативи вирішувати питання про зменшення розміру таких витрат.

З урахуванням зазначеного, з огляду на задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 700,00 (дві тисячі сімсот гривень 00 коп.) грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд з огляду на те, що позивач звільнений від його сплати за подання позовної заяви відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням змісту частини 6 статті 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 979, 980, 999, 1166-1168, 1187, 1201 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 77, 81, 137, 141, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов`язане з понесеними витратами на спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 23 585,00 (двадцять три тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять гривень 00 коп.) грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 700,00 (дві тисячі сімсот гривень 00 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія”, ЄДРПОУ 20602681, адреса місця знаходження: 04080, Київ, вул. Кирилівська, буд. 40.

Суддя: