Рішення № 10042861, 25.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2010 р.Справа № 24/213-09-6062 За позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний”, Херсонська обл., Генический р-н, м. Геническ,

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Лиманський”, м. Б-Дністровський.

про стягнення 172862,14 грн.

Суддя          О.Ю. Оборотова

Представники:

від позивача: Карасьов С.С. на підставі довіреності № 11 від 11.01.2009 р.

від відповідача: Коломацький М.Г. на підставі довіреності № 4 від 01.12.2009 р.

Суть спору: Сільськогосподарський виробничий кооператив „Ізумрудний” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Лиманський” про стягнення стягнення 200213,56 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2009 року було порушено провадження по справі № 24/213-09-6062.

До господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог № 14 від 13.01.2010 року (вх. 455 від 13.01.2010 р.) у якій позивач перераховує нарахування пені відповідно до чинного законодавства та зменшує суму позовних вимог до 172862,14 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2010р. у прийнятті апеляційної скарги Відкритому акціонерному товариству “Лиманський” –відмовлено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.03.2010р. касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Лиманський” повернено без розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.04.2010 р. строк розгляду справи було продовжено до 23.05.2010 р.

Представник відповідача в судові засідання з’являвся але відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалам відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, що мають значення для справи, - суд встановив:

Між Сільськогосподарським виробничим кооперативом „Ізумрудний” (Підприємство) та Відкритим акціонерним товариством „Лиманський” (Замовник) було укладено договір № 23 від 14.02.2008 року.

Відповідно до п. 1.1. даного договору „Підприємство” зобов’язується передати у власність „Замовника” саджанці виноградні привиті подвоє „Кобер-5 ББ”, а „Замовник” зобов’язується належним чином прийняти їх та сплатити на умовах даного договору відповідно до наведеної у договорі специфікації.

П. 3.2 даного договору передбачено, що „Замовник” виконує 50% передплати вартості визначених на отримання саджанців у березні місяці 2008 року по цінам, зазначеним у специфікації № 1. Залишкова частина оплати перераховується на розрахунковий рахунок „Підприємства” у строк до 01.05.2008 року.

У п. 4.2 даного договору зазначено, що у разі прострочення оплати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, а п. 4.3 передбачено, що у разі односторонньої необґрунтованої відмови від виконання своїх зобов’язань на протязі дії даного договору, винна сторона сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення, але не більше ніж домовлена вартість товару.

Відповідно до накладної № 167 від 27.03.2008 року, що міститься у матеріалах справи, відповідач отримав продукцію на загальну суму з урахуванням НДС 208230 грн.

Як зазначає позивач, 20.03.2008 р. відповідач платіжним дорученням № 88 відповідно до умов договору сплатив частину боргу у розмірі 104115 грн.

Оскільки відповідно до умов п. 3.2 договору № 23 від 14.02.2008 року відповідач повинен був у строк до 01.05.2008 року сплатити позивачу залишкову частину боргу, позивач направив на адресу відповідача претензію № 976 від 07.08.2008 р. з проханням погасити заборгованість у розмірі 104115 грн. відповідно до умов договору № 23 від 14.02.2008 року.

Однак відповідач суму боргу не сплатив, чим порушив вимоги не тільки Договору, але й ст. 525 ЦК України, якою встановлено заборону односторонньої відмови від виконання зобов'язань.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню основна заборгованість за договором № 23 від 14.02.2008 року у розмірі 104115 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму інфляції 18324,24 грн., пеню, відповідно до заяви про зміну позовних вимог, у розмірі 12643,73 грн. та штраф –37779,17 грн.

Щодо стягнення індексу інфляції у розмірі 18324,24 грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції у розмірі 18324,24 грн. на думку суду цілком обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені, та штрафу то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 285 ЦК України позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а згідно вимогам до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, у відповідності з Договором та керуючись п. 6 ст. 232 ГК України відповідачу нарахована пеня у розмірі 12643,73 грн. та штраф –37779,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем не було доведено до суду та надано документальних доказів які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49,75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” до Відкритого акціонерного товариства „Лиманський” про стягнення 172862,14 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Лиманський” (67751, с. Молога, Білгород-Дністровського району Одеської обл. р/р 26000301510484 у ф-ії відділення ПІБ м. Білгород-Дністровський, МФО 328458, ЄДРПОУ 05386010) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” (75500, Херсонська обл., Генічеський р-н, м. Генічеськ, вул. 40 річчя Перемоги, 2а, код ЄДРПОУ 00233709, р/р 26000117485 ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ МФО 380805) 172862, 14 грн., що складається з суми основного боргу у розмірі 104115 грн., індексу інфляції у розмірі 18324,24 грн., пені у розмірі 12643,73 грн. та штрафу у розмірі 37779,17 грн.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Лиманський” (67751, с. Молога, Білгород-Дністровського району Одеської обл. р/р 26000301510484 у ф-ії відділення ПІБ м. Білгород-Дністровський, МФО 328458, ЄДРПОУ 05386010) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” (75500, Херсонська обл., Генічеський р-н, м. Генічеськ, вул. 40 річчя Перемоги, 2а, код ЄДРПОУ 00233709, р/р 26000117485 ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ МФО 380805) - державне мито 1728,62 грн. та витрати за ІТЗ судового процесу 236,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Оборотова О.Ю.