Рішення № 10042843, 27.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2010 р.Справа № 31/10-10-768 Позивач: ПП „Аір”

Відповідач: ВАТ „Отрадівська птахофабрика”

          про стягнення 24602 грн. 98 коп.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: не зґявився (08.04.2010 року, 29.04.2010 року був присутній Карпенко А.А.)

від відповідача: не зґявився (11.03.2010 року, 08.04.2010 року, 29.04.2010 року був присутній Гавриленко А.І.)

Суть спору: про стягнення заборгованості по договору в сумі 24602 грн. 98 коп. з урахуванням основного боргу, інфляційних, 3% річних, пені.

З відзиву на позов від 11.03.2010 року, та доповнення до відзиву від 05.05.2010 року убачається, що відповідач визнав позов в сумі 18000 грн. основного боргу. Щодо пені відповідач заявив про застосування позовної давності. Відповідач вказує на неправильність розрахунку інфляційних. Відповідач вказує, що договором пеня не встановлена.

Матеріалами справи встановлено:

01.09.2008 року сторони уклали договір, відповідно до умов якого позивач поставляє відповідачу пшеницю 5 класу в кількості 28,500 тон (+/- 5%), за ціною 960 грн. за 1 тону. Оплата товару здійснюється протягом 5 банківських днів після приймання товару. На кожну партію товару складається накладна. Будь –які умови щодо нарахування пені відповідачу у договорі відсутні.

26.11.2008 року, 28.11.2008 року, 16.12.2008 року сторони уклали додатки до вказаного договору, якими збільшили обсяги поставки, та встановили ціни на додатково обумовлений товар. Остаточно кількість поставки складає 333,03 тони. На кількість 28,50 тон ціна 960 грн. за 1 тону, на кількість 63,45 тон ціна 710 грн. за 1 тону, на кількість 148,13 тон ціна 720 грн. за 1 тону, на кількість 92,95 тон ціна 730 грн. за 1 тону.

На виконання договору позивач передав відповідачу у період з 03.09.2008 року по 17.12.2008 року товар на загальну суму 246916 грн. 60 коп., що підтверджено накладними.

З приводу накладних слід вказати, що вони підтверджують повну поставку товару відповідно до договору та додатків до договору.

Також з приводу накладних слід вказати, що у накладних від 26.11.2008 року, від 16.12.2008 року, від 17.12.2008 року ціна товару не відповідає договірній ціні. Оскільки сторони не домовлялися встановлювати ціну на товар у накладних, судом у всіх випадках застосовані договірні ціни.

На виконання договору відповідач сплатив позивачу у період з 02.09.2008 року по 01.04.2009 року 228916 грн. 48 коп., що підтверджено платіжними дорученнями та виписками по рахунку.

Відповідно до акту звірки заборгованість відповідача перед позивачем складає на 27.08.2009 року –18000 грн.

Накладні з урахуванням договірних цін та платіжні доручення і виписки по рахунку засвідчують заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 18000 грн. 12 коп., позивач вимагає стягнення з відповідача основного боргу за товар в сумі 18000 грн., що є його правом.

Відповідно до ст. 193 ГК України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі викладеного з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 18000 грн. основного боргу за товар.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував пеню в сумі 3288 грн. 88 коп.

В задоволенні позову в частині пені слід відмовити з наступних підстав.

В якості підстав для нарахування пені позивач послався на ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ст. 549 ЦК України.

Ст. 549 ЦК України не передбачає розмір пені щодо відповідальності відповідача.

ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає нарахування договірної пені у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. В даному випадку будь –які умови щодо нарахування пені відповідачу у договорі відсутні.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував 3% річних на суму 437 грн. 48 коп. з 25.12.2008 року по 11.07.2009 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив його правильність.

Перевіряючи розрахунок 3% річних суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов’язання; переривання перебігу строку позовної давності; ст. 625 ЦК України; часткової оплати.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував інфляційні в сумі 2876 грн. 62 коп. з грудня 2008 року по липень 2009 року включно.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив його помилковість.

Правильними є інфляційні у сумі 2828 грн. 65 коп. з січня 2009 року по липень 2009 року включно.

Підстав для нарахування інфляційних за грудень 2008 року немає, оскільки нарахування інфляційних можливо лише якщо прострочена грошова заборгованість існує з 1 по 15 включно число відповідного місяця. В даному випадку у відповідача відсутня прострочена грошова заборгованість перед позивачем яка б існувала з 1 по 15 включно число грудня 2008 року.

Перевіряючи розрахунок інфляційних суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; ст. 625 ЦК України; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов’язання; переривання перебігу строку позовної давності; листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 року „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”; часткової оплати.

Загальна сума до стягнення складає 21266 грн. 13 коп. (основна заборгованість, 3% річних, інфляційні), що зумовлює часткове задоволення позову.

Суд відхиляє правові позиції сторін тією мірою якою вони не відповідають висновкам суду, в звґязку з їх невідповідністю законодавству та обставинам справи.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеної вимоги.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача частини фактично понесених позивачем судових витрат у справі і вирішити питання про покладення на позивача частини фактично понесених ним судових витрат у справі в зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ „Отрадівська птахофабрика” код 00855227 (Одеська область, Роздільнянський район, с. Болгарка) на користь ПП „Аір” код 30168253 (м. Одеса, вул. Дігтярна, 29, к. 1) - 21266 грн. 13 коп., 212 грн. 66 коп. по держмиту, 203 грн. 99 коп. за ІТЗ судового процесу.

В іншої частині в задоволенні позову –відмовити.

Покласти на ПП „Аір” фактично понесені судові витрати у справі по держмиту в сумі 33 грн. 37 коп., та за ІТЗ судового процесу в сумі 32 грн. 01 коп.

Рішення набуває законної сили з 08.06.2010 р.

Суддя