Рішення № 100426702, 19.10.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5503/21

2/214/3110/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 жовтня 2021 року суддя Саксаганського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Малаховська І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 214/5503/21 за позовною заявою представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я , -

Установив:

Короткий зміст позовних вимог.

1.Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - 90 000 грн. без урахування податків, зборів та інших платежів

Аргументи учасників справи.

2.В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з Закритим акціонерним товариством «Криворізький завод гірничого обладнання», на посаді лаборанта хімічного аналізу, 18 червня 2003 року близько 15-45 год, під час виконання своїх трудових обов`язків, внаслідок нещасного випадку, отримала тілесні ушкодження у вигляді «вікритий осколковий перелом середньої фаланги другого пальця правої кисті з розтрощенням м`яких тканин і частковим пошкодженням сухожилля згинача другого пальця».

Внаслідок зазначеного вище нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, позивач 10.09.2003 року, вперше пройшла огляд медико-соціальною комісією, за результатами якого їй було встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 15% З 2005 року по 2006 рік, позивач проходила повторні огляді експертних комісій, за результатами яких підтверджувався первинний висновок. 16.10.2012 року позивач пройшла повторний огляд медико-соціальною комісією , за результатами якого їй було визначено 5% втрати професійної працездатності - безстроково.

У зв`язку вищевказаним нещасним випадком назавжди порушено нормальні життєві зв`язку позивача внаслідок отриманої травми в неї виникли значні труднощі та незручності обслуговувані себе. Задоволення елементарних побутових потреб вимагає від неї додаткових зусиль та завдає їй страждання. ОСОБА_2 обмежена у можливості реалізувати свої звички та бажання, що в свою чергу, призводить до зниження якості життя та зменшення благ, які вона мав до моменту отримання травми, завданої нещасним випадком на виробництві та втрати професійної працездатності.

Перелічені негативні явища в житті позивача переконливо доводять факт завдання їй немайнової шкоди внаслідок отримання трудового каліцтва та стійкої втрати працездатності, що є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони роботодавця.

3.Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог за наступних підстав. Позивач звертаючиь до суду з даним позовом виходив з того, така шкода заподіяна їй внаслідок пошкодження здоров`я на виробництві.

Перелічені нею негативні в житті та її доводи викладені в позовній заяві не переконливо доводять факт заподіяння їй немайнової матеріальної шкоди, внаслідок нещасного випадку та стійкої втрати професійної працездатності, що є наслідком порушення законодавства про охорону праці із сторони роботодавця.

Крім того, станом на момент звернення позивача до суду, тобто станом на 2021 рік законодавством України припинено обов`язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду потерпілим незалежно від дати настання страхового випадку. Згідно ст. 1167 ЦК України - моральна шкода відшкодовується винною особою. Актом Н-1 визнано винним підприємство.

Також, представник відповідача вказує, що в рамках спірних правовідносин Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області не є належним відповідачем. Так, відповідно до п.27 ст.77 Закону України від 20 грудня 2005 року №3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п.22 ст.71 Закону України № 489-V від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію норм Закону України від 23 грудня 1999 року «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві …», які передбачали виплату Фондом потерпілому страхової виплати за моральну шкоду, було зупинено на 2006 та 2007 роки. Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V, що набрав чинності з 20 березня 2007 року, до Закону України від 23 вересня 1999 року внесено зміни, згідно з якими були виключені норми про здійснення Фондом потерпілому страхової виплати за моральну шкоду.

Представник вважає, що закріплений у ст.58 Конституції України принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. На підставі зазначеного вважає, що оскільки на час виникнення спірних правовідносин закон покладав відповідальність за відшкодування моральної шкоди на роботодавця і не передбачав можливості такого відшкодування Відділенням, тому відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з Фонду моральної шкоди. Вважає, що належним відповідачем повинен бути підприємство-роботодавець. Також зазначає, що на органи МСЕК покладено обов`язок по встановленню факту моральної шкоди, а встановлення розміру відшкодування моральної шкоди можливе лише після встановлення факту заподіяння моральної шкоди. Таким чином, вбачається, що оскільки відшкодування моральної шкоди потерпілому на виробництві не залежало від часу настання страхового випадку і не є страховою виплатою, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку здійснювати таку виплату. Також представник відповідача вважає, що позивачем не представлено доказів заподіяння їй моральної шкоди, оскільки документи, на які вона посилається як на підставу заподіяння моральної шкоди, а саме на довідку МСЕК та акт розслідування нещасного випадку пов`язаного з виробництвом (форми Н-1), є документами, що підтверджують обставини травмування і втрати працездатності та не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. Крім того, позивачем не надано доказів, які б свідчили про будь-які зміни в її житті після каліцтва.

Процесуальні дії у справі.

4. 13 липня 2021 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику ( повідомлення ) сторін.

Обставини справи, встановлені судом

5. Станом на 18 червня 2003 року ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах із Закритим акціонерним товариством «Криворізький завод гірничого обладнання», відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ( а.с. 22-31).

6. Відповідно до Акту № 4 форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 10.06.2003р., 18.06.2003 року о 15-45 год. стався нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_2 , яка обіймала посаду лаборанта хімічного аналізу. Причиною нещасного випадку є порушення вимог інструкції з охорони праці лаборантом ОСОБА_2 та станочника широкого профілю ОСОБА_3 ( а.с. 16-19).

7. ОСОБА_2 10 вересня 2003 року вперше була оглянута МСЕК, де їй було визначено ступінь втрати професійної працездатності 15%. В подальшому, при повторному огляді, останній раз 16.10.2012 року позивачу встановлено 5% втрати професійної працездатності - безстроково ( а.с.9-15).

Джерела права й акти їх застосування.

8. Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

9.Відповідно до ч. 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

10.Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості

11.Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

12.Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

13.Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

14 .Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

15. Згідно статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

16. Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

17. Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

18. Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

19. Згідно ст. 440 -1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Оцінка аргументів учасників справи.

20. Заслуговують на увагу доводи представника позивача, що повне одужання ОСОБА_2 не можливе оскільки внаслідок травмування вона назавжди втратила функціональність ІІ-го пальця правої руки. Отримання травми та подальше лікування, супроводжувалось сильним фізичним болем. Позивач неодноразово спостерігалась у лікарні та проходила лікування. На даний позивач обмежена у можливості реалізувати свої звички та бажання, що в свою чергу, призводить до зниження якості життя та зменшення благ, які вона мала до м оменту отримання травми, завданої нещасним випадком на виробництві та втрати професійної працездатності.

21.Факт настання нещасного випадку під час виконання трудових обов`язків підтверджується Актом розслідування нещасного випадку № 4 від 20.06.2003 року.

22.Доводи представника відповідача що відповідач не є належним відповідачем у справі, а також що відшкодування моральної шкоди потерпілому на виробництві незалежно від часу настання страхового випадку не є страховою виплатою, а тому відсутні підстави для покладення на відділення ФСС обов`язку її виплати та станом на день звернення позивача з позовом до суду припинено обов`язок Фонду відшкодувати моральну шкоду потерпілим від дати настання страхового випадку, є безпідставними та спростовуються наступними висновками.

23. Положеннями пункту 1, абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V, який набрав чинності 20 березня 2007 року, скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини 2 та 3 статті 5 ЦК України).

24. Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом № 1105-ХІV. Тобто спори щодо відшкодування моральної шкоди на підставі Закону № 1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування моральної шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Вищезазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верхового Суду від 20.11.2019 року у справі № 210/3177/17.

25. Судом було встановлено. що позивачу висновком МСЕК від 10.09.2003 року вперше було встановлено втрату працездатності в розмірі 15%.

26. Частинами 1, 3 статті 28 Закону № 1105-ХІV у редакції, чинній на час встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

27. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

28. Спростовуються також посилання представника відповідача про відсутність доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

29. Суд частково погоджується з запереченням представника відповідача, що сума моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості, враховуючи що втрата професійної працездатності позивача визначена в розмірі 15 відсотків.

Висновки суду за результатами розгляду справи

30. З виписки з акту огляду МСЕК від 16.10.2012 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги встановлено 5% безстроково.

31. Отже, сам факт втрати позивачем професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про завдання позивачу моральної шкоди внаслідок каліцтва

32. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

33. Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

34. Тому, при вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан її здоров`я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм її фізичних, душевних, психічних страждань від одержаних профзахворювань, тривалість лікування, втрату можливості її трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 5% втрати професійної працездатності безстроково.

35. Оцінюючи обставини травмування, з урахуванням наявності вини потерпілої - лаборанта ОСОБА_2 та станочника широкого профілю ОСОБА_3 в зв`язку з порушенням законодавства про охорону праці, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві, керуючись власним переконанням з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 40 000 гривень.

Розподіл судових витрат.

36. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

37. Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Вищезазначені твердження узгоджуються з висновок який міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц.

38. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 454, 00 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 23, 76, 141, 258, 259, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження її здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 45 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, без урахування податків, зборів та інших платежів

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь держави 454,00 грн. витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області ЄДРПОУ 41323962, проспект Дмитра Яворницького, 93, м. Дніпро.

Суддя І.Б. Малаховська