Рішення № 100426633, 04.10.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 367/7362/20

Провадження № 2/185/2024/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Антощенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської Ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради, про визначення місця проживання дитини та надання дозволу на виїзд з України дитині без згоди та супроводу другого з батьків,

встановив:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому з урахуванням уточнень просила визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір`ю - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що позивач перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у якому народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку із тимчасовою окупацією, позивач разом із сином виїхала з м. Донецьк та на даний час проживає у придбаній нею квартирі в м. Ірпінь Київської області. На думку позивача, місце проживання її сина має бути визначено з нею, оскільки це відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 27 січня 2021 року цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

13 квітня 2021 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області зроблено запити до Міністерства соціальної політики України та ГУ ДМС у Донецькій області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою суду від 18 травня 2021 року провадження у справі відкрито, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, із викликом сторін.

17 червня 2021 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору судом залучено орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради, закрито підготовче судове засідання, призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 09 вересня 2021 року залишено без розгляду частину позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо надання дозволу на виїзд з України дитині без згоди та супроводу другого з батьків.

У судове засідання позивачка не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов або заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно ч. 4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодоюбатьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 02 квітня 2011 року, який рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2016 року було розірвано (а.с.7).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку 20 квітня 2012 року (а.с.8).

Згідно копії довідки про реєстрацію місця проживання особи № 4613 від 09 жовтня 2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 03.09.2021 року за № 126/27, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за місце реєстрації матері, ОСОБА_1 , в квартирі, яка належить їй на праві власності, за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з ремонтними роботами у вищезазначеній квартирі, малолітній з матір`ю тимчасово проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеним службою у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради від 16.06.2021 року, умови проживання дитини задовільні, матір`ю створені належні умови для повноцінного розвитку та виховання сина. Розглянувши надані документи, комісія рекомендувала визначити місце проживання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.12.2016 по справі № 6-2445цс16.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У частині 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому, Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

На підставі викладеного, при вирішенні питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд в контексті першочергового урахування інтересів дитини, враховуючи тривалість проживання малолітньої дитини з матір`ю, забезпечення сталості її соціальних зв`язків з матір`ю, добросовісне виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір`ю, чи негативно впливали на її виховання та розвиток, приходить до висновку про обґрунтованість позову та визначення місця проживання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 .

При цьому, визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останньої з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні й може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки і піклування, або за рішенням суду.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 280-282, ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської Ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради, про визначення місця проживання дитини та надання дозволу на виїзд з України дитині без згоди та супроводу другого з батьків - задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір`ю - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційну скаргу може бути подано безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа-1: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, код ЄДРПОУ 23568045, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Ленінградська, буд.4а.

Третя особа-2: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради, код ЄДРПОУ 05408846, місцезнаходження: Київська обл., місто Ірпінь, вул. Шевченка, буд.2а.

Суддя М. М. Перекопський