Рішення № 100424983, 12.10.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4550/20

Провадження № 2/242/33/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Черкова В.Г., за участю секретаря судового засіданні Уварова М.В., розглянувши в м. Селидове цивільну справу за позовом представника позивача Крайнього Олександра Вікторовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , до Виконавчого комітету Селидівської міської ради, комунального підприємства «Комунальник м. Селидове», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що 08.07.2020 позивач рухався на автомобілі GREAT WALL VOLEEX C30, номерний знак НОМЕР_1 , з м. Покровська в м. Курахове. При виїзді з м. Селидове, по вул. Московській, на автомобіль впало дерево, одна з гілок якого пошкодила лобове скло, ліве переднє крило, стойку вікна, кришу та дзеркало заднього виду. У зв`язку з пошкодженням лобового скла отримання пошкодження малолітня дитина, що змусило звертатися до лікаря. За фактом аварійних пошкоджень, згідно висновку експерта, розмір понесених збитків складає 36 397,32 грн., який складається з вартості ремонту у розмірі 18 45,46 грн., втрата товарної цінності автомобіля у розмірі 11 041,86 грн. та заміна лобового скла вартістю 6 510,00 грн. Згідно повідомлення Донецького регіонального центру з гідрометеорології, на час події був спокійний вітер, який не міг вплинути на злам дерева. При зверненні до відповідачів було встановлено, що відсутня інформація про балансоутримача дерева. Вважає, що міська рада повинна відшкодувати спричинену матеріальну шкоду у вказаному розмірі через те, що на орган місцевого самоврядування покладений обов`язок щодо видалення зелених насаджень, а з комунального підприємства - внаслідок причинного зв`язку між повноваженнями і заподіяною шкодою. З приводу моральної шкоди вказує, що обставини події вплинули на звичний ритм сім`ї, звернення за медичною допомогою, відновлення транспортного засобу, тому оцінює її у розмірі 50 000 грн. На підставі викладеного просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача спричинену матеріальну шкоду у загальному розмірі 36 397,32 грн, витрати за експертне дослідження у розмірі 1900 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. та судовий збір. А також моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 90), позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Представником виконавчого комітету Селидівської міської ради надав письмовий відзив, в якому вказано, що згідно акту обстеження земельні насадження на ділянці дороги м. Селидове, вул. Московська, від перехрестя вул. Верхня, знаходяться у задовільному стані. Згідно попередження Донецького регіонального центру гідрометеорології, протягом доби 08 липня на території Донецької області очікуються грози, шквали вітру, тому вважає, що падіння дерева на автомобіль позивача відбулося через сильний вітер, отже за відсутності вини міської ради. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник комунального підприємства «Комунальник м. Селидове» надав письмі заперечення проти позову, в яких зазначив, що позовні вимоги не визнають та не є балансоутримувачем дерева, яке впало на автомобіль позивача, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено наступне.

08.07.2020 позивач рухався на автомобілі GREAT WALL VOLEEX C30, номерний знак НОМЕР_1 , з м. Покровська в м. Курахове. При виїзді з м. Селидове, по вул. Московській, на автомобіль впало дерево, одна з гілок якого пошкодила лобове скло, ліве переднє крило, стойку вікна, кришу та дзеркало заднього виду. У зв`язку з пошкодженням лобового скла отримання пошкодження малолітня дитина, що змусило звертатися до лікаря. За фактом аварійних пошкоджень, згідно висновку експерта, розмір понесених збитків складає 36 397,32 грн., який складається з вартості ремонту у розмірі 18 45,46 грн., втрата товарної цінності автомобіля у розмірі 11 041,86 грн. та заміна лобового скла вартістю 6 510,00 грн.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до об`єктів благоустрою населених пунктів належать прибудинкові території.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Положеннями ст. 25, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади

Відповідно до пункту 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, якими врегульовано питання утримання зелених насаджень (далі - Правила № 105), до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Пунктом 5.5 вказаних Правил № 105 передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Згідно із ст.ст. 18, 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», підприємства, установи, організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; відшкодувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України. Посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.

Статтею 28 вказаного Закону визначено, що охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об`єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об`єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.

Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

Підпунктом 7 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачумайнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень.

Згідно відповіді КП «Комунальник м. Селидове» від 10.08.2020 № 236, підприємство не є балансоутримувачем зелених насаджень взагалі.

Згідно відповіді виконавчого комітету Селидівської міської ради від 23.07.2020 № 02вх1024-16/3, інформація щодо власника зелених насаджень у вигляді дерев, які розташовані з правого боку поблизу газової труби при руху транспортного засобу з вул. Берегова у бік смт. Цукурине Донецької області, відсутня.

Статтею 13 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В постанові ВС від 04.09.2019 року (справа № 200/22129/16-ц) вказано, що покладаючи на міську раду обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди у загальному розмірі 36 397,32 грн. підлягають частково задоволенню та стягненню їх з Селидівської міської ради, оскільки в даному випадку з наявних матеріалів справи вбачається, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, тобто його власником є територіальна громада міста.

Вирішуючи вимоги про відшкодування спричиненої моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Представник позивача в позові вказує на те, що відповідачі своєю бездіяльністю завдав йому моральну шкоду, яка полягає в тому, що ці обставини події вплинули на звичний ритм сім`ї, звернення за медичною допомогою, відновлення транспортного засобу, тому оцінює її у розмірі 50 000 грн.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази спричинення їй моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і елекронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Однак, позивачем не доведено умови та підстави покладення цивільної відповідальності, а саме, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між цими діями та спричиненою шкодою, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, то суд виходить з наступного.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що даним рішенням суду позовні вимоги задоволено частково, тому з Селидівської міської ради слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн. (за відшкодування матеріальної шкоди) та витрати на правничу допомогу у розмірі пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 5100,00 грн.

Що стосується стягнення витрат на проведення експертного авто товарознавчого дослідження у розмірі 1900 грн., то в цій частині слід відмовити, оскільки в даному випадку таке дослідження проводилося до звернення з позовом, та в такому дослідженні, в порушення вимог ч. 5 ст. 106 ЦПК України не вказано, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Аналогічні висновки викладені в постанові ВС від 16.12.2020 року (провадження № К/9901/31359/20), згідно яких для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов представника позивача Крайнього Олександра Вікторовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , до Виконавчого комітету Селидівської міської ради, комунального підприємства «Комунальник м. Селидове», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Селидівської міської ради (код ЄДРПОУ 04052962) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду у загальному розмірі 36 397 (тридцять шість тисяч триста дев`яносто сім) грн. 32 копійки, послуги на правничу допомогу у розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) грн. та судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18.10.2021 року.

Суддя Черков В.Г.