Окрема думка судді № 100424529, 11.10.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

"11" жовтня 2021 р.

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В. стосовно ухвали Добропільського міськрайонного суду Донецької області

від 11 жовтня 2021 року щодо доцільності продовження строку тримання під

вартою обвинуваченому ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження №1-кп/227/187/2021 (справа №227/4396/20)

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 жовтня 2021 року в рамках кримінального провадження (справа №227/4396/20) за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 307 КК України, обвинуваченому ОСОБА_1 був продовжений строк тримання під вартою до 2 (двох) місяців, а саме з 11 жовтня 2021 року по 11 грудня 2021 року включно, з утриманням його в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)».

З вказаним рішення не можу погодитися виходячи з такого.

В судовому засіданні 05.10.2021 року прокурором Білобловським Р.В. заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .. Обгрунтовуючи вказане клопотання прокурор посилався на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, посилаючись на тяжкість злочину, в якому обвинувачують ОСОБА_1 та тяжкість покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років;

ризику знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення речові докази, посилаючись на те, що на час розгляду даної кримінальної справи в повному обсязі не встановлено місцезнаходження наркотичних засобів та не встановлено канал постачання вказаних засобів підозрюваному ОСОБА_1 , у зв`язку з чим прокурор вважав, що існує ризик знищення речових доказів, які викривають незаконну діяльність останнього;

ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому обвинувачують ОСОБА_1 , посилаючись на неодноразовість притягнення останнього до кримінальної відповідальності за злочини, пов`язані із незаконним обігом наркотичних засобів та прекурсорів.

Крім того, в своєму клопотанні прокурор зазначаючи про наявність вищевказаних ризиків вказував на те, що обвинувачений ОСОБА_1 суспільно корисною працею не займається, може незаконно впливати на свідків кримінального провадження, знищити, спотворити або приховати речі та предмети, які на теперішній час не виявлені, але, які можуть мати доказове значення щодо причетності останнього до інкримінованих злочинів, що на думку прокурора свідчить про те, що обвинувачений може також іншими способами перешкоджати проведенню судового засідання.

Ухвалою суду від 11.01.2021 року вищевказане клопотання було задоволено.

Але, задовольняючи вказане клопотанням вважаю, що суд не врахував положень КПК України вирішуючи вказане питання.

Так, відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Частиною 2 ст.331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою визначений в ст.199 КПК України. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, яке крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.5 ст.199 КК України, суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Суд при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою повинен ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, у багатьох випадках навіть не розглядалася.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

З аналізу норм КПК України вбачається, що посилаючись на обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, прокурор повинен надати суду відповідні копії матеріалів, якими обґрунтовує доводи клопотання.

Але, обґрунтовуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , прокурором в судовому засіданні взагалі, на мою думку, не доведено існування заявлених ризиків, не надано матеріалів, які б підтверджували доводи клопотання.

Так, прокурор посилався на те, що обвинувачений ОСОБА_1 є раніше судимою особою, але доказів наведеного матеріали судової справи взагалі не містять.

Посилаючись на перебування в провадженні суду відносно ОСОБА_1 ще одного кримінального провадження, доказів вказаного також суду надано не було і матеріали судової справи таких доказів не містять.

Посилаючись на ризик впливу на свідків, прокурор цього ризику взагалі не довів. В судовому засідання не зміг пояснити яким чином та на яких (конкретно) свідків обвинувачений може здійснювати вплив та з якою метою.

Також хочу зазначити, що посилаючись на ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор посилався на тяжкість злочину в якому обвинувачується ОСОБА_1 та на суворість покарання. Але наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні особливо тяжкого злочину та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув`язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі "Адам`як проти Польщі"). Кримінальне провадження знаходиться на розгляді з листопада 2020 року.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.

Виходячи з наведеного вважаю, що клопотання прокурора є необґрунтованим та внесено до суду з порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011).

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

На підставі статті 375 КПК та з урахуванням викладеного вважаю, що прокурор в судовому засіданні не довів обставин, які свідчать про наявність заявлених ним ризиків, а тому суд мав би відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою та зобов`язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду.

Суддя Добропільського міськрайонного суду

Донецької області О.В.Здоровиця