Вирок № 100424454, 19.10.2021, Волноваський районний суд Донецької області

221/5028/21

1-кп/221/856/2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Мохова Є.І.,

при секретарі судового засідання Лавріненко А.О.,

прокурора Юрченка І.В. ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021050630000383 від 10.06.2021 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Волноваха Донецької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, має на утриманні малолітню дитину, інвалідом не є, раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: , АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України

встановив:

В ніч з 08.06. 2020 року на 09.06.2021 року, ОСОБА_1 , за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, прибули до відкритої ділянки місцевості біля домоволодіння розташованого за адресою: вул. Героїв 51 ОМБр б.26, м. Волноваха, Донецької області, на якій розташований каналізаційний колодязь каналізаційної мережі Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Вода Донбасу» Донецької обласної ради, де діючи умисно, з метою особистого збагачення та власної наживи, за попередньою змовою групою осіб, шляхом вільного доступу, за допомогою фізичних зусиль, зняли та викрали із вказаного колодязя каналізаційний люк та обичайку до нього загальною вартістю 2880 грн., які належать Волноваському виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства КП «Вода Донбасу» Донецької обласної ради, після чого з місця вчинення злочину з викраденим майном зникли. Викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли Волноваському ВУВКГ КП «Вода Донбасу» Донецької обласної ради матеріальний збиток на вищевказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю та суду пояснив, що в ніч з 08.06. 2020 року на 09.06.2021 року, ОСОБА_1 , разом зі своїм знайомим ОСОБА_2 , прибули до відкритої ділянки місцевості біля домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташований каналізаційний колодязь де шляхом вільного доступу, за допомогою фізичних зусиль, зняли та викрали із вказаного колодязя каналізаційний люк та обичайку. У подальшому викрадене перенесли до його будинку з ціллю подальшої реалізації. Викрадені каналізаційний люк та обичайку повернуто власнику, після їх виявлення робітниками поліції.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка) вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

Потерпіле Волноваське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Вода Донбасу» Донецької обласної ради надало заяву в якій просить слухати справу без участі його представника, претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має, оскільки майно йому було повернуте.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їх положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судом встановлено, що показання обвинуваченого є достовірними, узгоджуються з матеріалами кримінального провадження.

Умисні дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України за ознакою - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання суд враховує, що злочин, вчинений обвинуваченим за ч.2 ст. 185 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, не спричинення шкоди потерпілому та його позицію, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, за місцем мешкання характеризується задовільно, не працює, нга обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

За таких даних про особу обвинуваченого, з урахуванням обставин, які пом`якшують обвинуваченого, а також з врахуванням сукупності всіх обставин, які характеризують особу винного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Так, згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Таким чином, вирішення судом питання про призначення обвинуваченому покарання ґрунтується на наведених вище вимогах.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, а також зваживши на другорядну роль кари як мети покарання, суд приходе до висновку про те, що виправлення обвинуваченого є можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі з встановленням іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

На думку суду, такий захід примусу відповідає меті покарання, є співрозмірним характеру вчиненого діяння, його наслідкам та особі винного.

Натомість судом не встановлено обставин, які свідчили б про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином, враховуючи вік обвинуваченого, обставини справи, наявність постійного місця проживання, за яким обвинувачений характеризуються задовільно, а також перебування на утриманні малолітньої дитини, суд вважає необхідним звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.ст.75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, судові витрати відсутні.

Долю речових доказів - каналізаційний люк та обичайку до нього - вирішити відповідно до ст.100 КК України.

Керуючись ст. ст. 381-382, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

У відповідності зі ст.ст.75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Речові докази: каналізаційний люк та обичайку до нього, передані на зберігання Волноваському виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства КП «Вода Донбасу» Донецької обласної ради, залишити йому за належністю.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Волноваського районного суду

Донецької області Є.І. Мохов