Рішення № 100423523, 11.10.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2021 справа № 914/1642/21

За позовною заявою: Акцонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія – Новий Розділ», м. Новий Розділ, Львівська область

про: стягнення 19 189 366, 00 грн інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кравчук І.В.

Представники учасників справи:

від позивача: Орел С.С. - представник;

від відповідача: Костич О.І. - представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія – Новий Розділ» про стягнення 19 189 366, 00 грн інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 15.06.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №914/1642/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.07.2021.

До канцелярії Господарського суду Львівської області 02.07.2021 зареєстровано відзив на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву долучено до матеріалів справи.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 09.07.2021 зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідь на відзив на позовну заяву долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.07.2021 оголошено перерву до 02.08.2021.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 16.07.2021 зареєстровано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.08.2021 оголошено перерву до 14.09.2021.

Ухвалою суду від 14.09.2021 закрито підготовче провадження у справі №914/1642/21, розгляд справи №914/1642/21 по суті призначено на 27.09.2021.

У судових засіданнях 27.09.2021, 04.10.2021 з розгляду справи по суті оголошувались перерви.

Хід розгляду справи відображено в протокол судових засідань та ухвалах суду.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 01.10.2021 зареєстровано клопотання (вх.№3950/21 від 01.10.2021) про зменшення розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат на 90%; розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців шляхом сплати коштів рівними частинами. Крім того, у клопотанні представником відповідача зазначено, що позовні вимоги не підлягають до задоволення відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України №1730. Також представником відповідача подано клопотання (вх.№23065/21 від 01.10.2021) про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі ч. 1 ст.7 Закону України №1730.

Представником позивача подану до суду заперечення на клопотання по справі (вх.№23632/21 від 11.10.2021).

У судовому засіданні 11.10.2021р. представник позивача взяв участь в режимі відеоконференції. Позовні вимоги підтримав повністю, проти доводів відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України №1730 заперечив повністю.

У судове засідання 11.10.2021р. представник відповідача з`явився. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України №1730.

У судовому засіданні 11.10.2021р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач, НАК «Нафтогаз України») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (далі - Відповідач) 20.09.2016 укладено договір постачання природного газу № 5093/1617-ТЕ-21 /ПТ.

Оплату за переданий газ Від повідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1. Договору.

Зважаючи на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в загальній сумі 19 189 366,00 грн , у тому числі: пеня у сумі 11700107,61 грн; 3 % річних у сумі 2 023 059,35 грн , інфляційні втрати у сумі 5 466 199,04 грн.

У поданій до суду відповіді на відзив на позовну заяву позивач заперечив проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені у зв`язку з відсутністю виключних та достатніх обставин, що можуть слугувати підставою для зменшення неустойки.

У поданому до суду запереченні на клопотання по справі (вх.№23632/21 від 11.10.2021) представником позивача зазначено, що оскільки матеріали справи не містять доказів внесення даних Відповідача в Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відповідно він не є учасником процедури врегулювання, в тому числі шляхом списання неустойки, інфляційних нарахувань, відсотків річних, а отже правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів Закону №1730 відсутні.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема, відповідач вказав, що не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставку природного газу на загальну суму 48 806 800, 00 грн, яку було сплачено за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на підставі спільних протокольних рішень; вина відповідача у простроченні платежів за договором від 20.09.2016 № 5093/1617-TE-21/ПT на загальну суму 48 806 800,00 грн. відсутня, тому й відсутній склад правопорушення, що позбавляє позивача можливості застосовувати до відповідача заходи відповідальності, передбачені пунктом 8.2 договору та свідчить про відсутність підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України .

Відповідачем розрахунок з позивачем проведено в повному обсязі 26 лютого 2018 року і на час звернення НАК «Нафтогаз України» із позовними вимогами (травень 2021 року) ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» вже понад три роки не мало заборгованості за спожитий природний газ по Договору № 5093/1617-TE-21/ПТ від 20 вересня 2016 року, а станом на 01 березня 2018 року ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» мало переплату за спожитий природний газ по Договору № 5093/1617-TE-21/ПТ від 20 вересня 2016 року в сумі 5 451 826,33 грн. і відповідач листом № 100611 від 28 лютого 2018 року звертався до позивача, щоб вказану суму переплати зарахувати як оплату за природний газ згідно Договору № 6253/1718-ТЕ- 21/ПТ від 11.10.17р.

На розрахунок відповідача з НАК «Нафтогаз України» за поставлений природний газ в період жовтня 2016 року- вересня 2017 року вплинули ще такі обставини:

- не проведення ДП "Енергоринок" з товариством розрахунку по договору № 3547/01 від 31.07.2006р. за куповану ОРЕ електроенергію;

- систематичні порушенням споживачами умов розрахунків за надані товариством комунальні послуги, а основною причиною зростання дебіторської заборгованості є падіння рівня платоспроможності споживачів;

- збитки товариства від господарської діяльності за 2016 рік становили 14 375 тис. грн., за 2017 рік - 24183 тис. грн., за 2018 рік - 125383 тис. грн., за 2019 рік - 20403 тис. грн., за 2020 рік - 151689 тис. грн.;

- згідно з балансом непокритий збиток відповідача станом на 31 грудня 2016 року становив 144 018 тис. грн., на 31 грудня 2017 року- 168 201 тис. грн., на 31 грудня 2018 року-293 584 тис. грн., на 31грудня 2019 року -325622 тис. грн. і на 31 грудня 2020 року- 485 536 тис. грн. (див. баланси ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» станом на 31 грудня 2016 року, на 31 грудня 2017 року, на З 1 грудня 2018 року, на З 1 грудня 2020 року додатки № 1 - № 4).

- згідно акту звіряння розрахунків між НАК «Нафтогаз України» та ТзОВ "ЕнергіяНовий Розділ" від 30 листопада 2018 року, станом на 30 листопада 2018 року сальдо на користь ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» становить 697 967,84 грн. (ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» у період дії Договору (2016-2017 роки) перебувало і продовжує перебувати у важкому, збитковому фінансовому стані. На підтвердження

скрутного фінансового становища, ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» до відзиву долучає звіти про фінансові результати (звіти про сукупний дохід), баланси (звіти про фінансовий стан) та просить суд зменшити розмір пені на 90%, зокрема з 11 700 107 , 61 грн. до 1 170 010,76 грн., відмовити у стягненні 10 530 096,85 грн. пені; відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на загальну суму 48 806 800,00 грн. субвенцій Державного бюджету відповідно до спільних протокольних рішень та розстрочити сплату стягнутих інфляційних втрат і 3 % річних терміном на два роки.

У поданому до господарського суду клопотанні (вх.№3950/21 від 01.10.2021) представник відповідача просить суд зменшити розмір пені, 3 % річних та інфляційних втрат на 90%; розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців шляхом сплати коштів рівними частинами. Крім того, у клопотанні представником відповідача зазначено, що позовні вимоги не підлягають до задоволення відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України №1730.

Також представником відповідача подано клопотання (вх.№23065/21 від 01.10.2021) про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі ч. 1 ст.7 Закону України №1730.

В обґрунтування заявленого клопотання представник зазначає, що ТОВ «Енергія-Новий Розділ» повністю проведено оплату за куплений природний газ – остаточний розрахунок по Договору №5093/1617-ТЕ-21/ПТ від 20 вересня 2016 року ТзОВ «Енергія – Новий Розділ» проведено до 26 лютого 2018 року.

В зв`язку з відсутністю боргу станом на 01 червня 2021 року перед НАК «Нафтогаз України» у ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» відсутні правові підстави для включення до Реєстру встановленого ст. 3 Закону України №1730 щодо реструктуризації боргу за спожитий природний газ.

Сплата заборгованості до 01 червня 2021 року є безумовною та достатньою підставою для застосування ч.1 ст. 7 Закону України №1730 відповідно до якої неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 29.08.2021.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (далі – Відповідач, Споживач ) 20.09.2016 укладено договір постачання природного газу № 5093/1617-ТЕ-21 /ПТ (далі-Договір).

Відповідно до умов п. 1.1.-1.2. Договору, Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природнийгаз, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну сум у 371 634 310,01 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додані до цього позову, а саме: від 31. 10.2016 на суму 44 199 799,01 грн; від 30.11.2016 на суму 42 020 578, 64 грн; від 31.12.2016 на суму 44 830 823, 22 грн; від 31.01.2017 на суму 49 902 020, 94 грн; від 28.02.2017 на суму 38 962 158,68 грн; від 31.03.2017 на сум у 27 097486, 13 грн; від 30.04.2017 на сум у 23 285 247, 10 грн ; від 31.05.2017 на суму 23 018 806, 09 грн; від 30.06.2017 на суму 18 663 775, 33 грн; від 31.07.2017 на суму 19 851 183, 74 грн; від 31.08.2017 на суму 19 274 659,91 грн; від 30.09.2017 на суму 20 527 771, 22 грн.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено судом, та визнається сторонами спору, частина оплати за поставлений природний газ здійснювалась на підставі постанови КМУ від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій». Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу (надалі – СПР) за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України Відповідачем сплачено заборгованість за Договором на загальну суму 48 806 800,00 грн.

Зокрема, 14.12.2016 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Енергопостачальною компанією Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 3114 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 9 587 000,00 грн яке профінансовано і зараховано позивачем в оплату за поставлений природний газ 27.12.2016;

17.01.2017 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 187 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 9 929 300,00 грн, яке профінансовано і зараховано позивачем в оплату за поставлений природний газ 31.01.2017;

14.02.2017 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 894 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 10 111 300 грн., яке профінансовано і зараховано позивачем в оплату за поставлений природний газ 28.02.2017;

16.03.2017 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 1620 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 9 532 900,00 грн., яке профінансовано і зараховано позивачем в оплату за поставлений природний газ 12.04.2017;

21.04.2017 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 2459 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 8 263 400,00 грн" яке профінансовано і зараховано позивачем в оплату за поставлений природний газ 23.08.2017р.

14.11.2017 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 3877 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 1 382 900,00 грн., яке профінансовано і зараховано позивачем в оплату за поставлений природний газ 04.12.2017.

Решту коштів в сумі 322 827 510,01 грн. (371 634 310,01 грн. – 48 806 800,00 грн. = 322 827 510,01 грн.) за спожитий природний газ по Договору було сплачено відповідачем у порядку, передбаченому Постановою КМУ від 18 червня 2014 р. № 217.

З розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, що долучений до позовної заяви, вбачається, що :

- за зобов`язаннями жовтня 2016 року: фактична оплата в сумі 9 587 000,00 грн. відбулась 27.12.2016 в порядку Постанови КМУ №20 (сплата на підставі СПР), платіж винесено в перший рядок, в стовпчиках «Сума пені за період» та «Сума 3% річних за період» нарахування відсутні. Сума простроченої заборгованості 44 199 799,01 грн., сума боргу на яку починає нараховуватись пеня – 34 612 799,01 грн. Інфляційні за зобов`язаннями жовтня 2016 нараховано на суму боргу 172 740,21 грн.;

- за зобов`язаннями листопада 2016 року: фактична оплата в сумі 9 929 300,00 грн. відбулась 31.01.2017 в порядку Постанови КМУ №20 (сплата на підставі СПР), платіж винесено в перший рядок, в стовпчиках «Сума пені за період» та «Сума 3% річних за період» нарахування відсутні. Сума простроченої заборгованості 42 020 578,64 грн., сума боргу на яку починає нараховуватись пеня – 32 091 278,64 грн. Інфляційні за зобов`язаннями листопада 2016 нараховано на суму боргу 8 536 162,75 грн.;

- за зобов`язаннями грудня 2016 року: фактична оплата в сумі 10 111 300,00 грн. відбулась 28.02.2017 в порядку Постанови КМУ №20 (сплата на підставі СПР), платіж винесено в перший рядок, в стовпчиках «Сума пені за період» та «Сума 3% річних за період» нарахування відсутні. Сума простроченої заборгованості 44 830 823,22 грн., сума боргу на яку починає нараховуватись пеня – 34 719 523,22 грн. Інфляційні за зобов`язаннями грудня 2016 нараховано на суму боргу 16 824 663,61 грн.;

- за зобов`язаннями січня 2017 року: фактична оплата в сумі 9 532 900,00 грн. відбулась 12.04.2017 в порядку Постанови КМУ №20 (сплата на підставі СПР) , платіж винесено в перший рядок, в стовпчиках «Сума пені за період» та «Сума 3% річних за період» нарахування відсутні. Сума простроченої заборгованості 49 902 020,94 грн., сума боргу на яку починає нараховуватись пеня – 40 369 120,94 грн. Інфляційні за зобов`язаннями січня 2017 нараховано на суму боргу 27 968 085,74 грн. (за березень 2017) та 11 418 877,97 (за квітень 2017);

- за зобов`язаннями березня 2017 року: фактична оплата в сумі 1 665 317,60 грн. відбулась 23.08.2017 в порядку Постанови КМУ №20 (сплата на підставі СПР) , платіж винесено в перший рядок, в стовпчиках «Сума пені за період» та «Сума 3% річних за період» нарахування відсутні. Сума простроченої заборгованості 27 097 486,13 грн., сума боргу на яку починає нараховуватись пеня – 25 432 168,53 грн. Інфляційні за зобов`язаннями березня 2017 нараховано на суму боргу 25 432 168,53 грн. (за травень, червень 2017), 13 602 279,93 грн. (за липень 2017);

- за зобов`язаннями квітня 2017 року: фактична оплата в сумі 6 598 082,40 грн. відбулась 23.08.2017 в порядку Постанови КМУ №20 (сплата на підставі СПР), платіж винесено в перший рядок, в стовпчиках «Сума пені за період» та «Сума 3% річних за період» нарахування відсутні. Сума простроченої заборгованості 23 285 247,10 грн., сума боргу на яку починає нараховуватись пеня – 16 687 164,70 грн. Інфляційні за зобов`язаннями квітня 2017 нараховано на суму боргу 16 687 164,70 грн. (за червень, липень 2017) та 11 642 566,43 (за серпень 2017);

- за зобов`язаннями травня – червня 2017 оплат в порядку Постанови КМУ №20 (на підставі СПР) не здійснювалось;

- за зобов`язаннями липня 2017 року: фактична оплата в сумі 1 382 900,00 грн. відбулась 04.12.2017 в порядку Постанови КМУ №20 (сплата на підставі СПР) , платіж винесено в перший рядок, в стовпчиках «Сума пені за період» та «Сума 3% річних за період» нарахування відсутні. Сума простроченої заборгованості 19 851 183,74 грн., сума боргу на яку починає нараховуватись пеня – 18 468 283,74 грн. Інфляційні за зобов`язаннями липня 2017 нараховано на суму боргу 18 468 283,74 грн. (за вересень, жовтень 2017) та 17 570 715,95 (за листопад 2017).

Судом встановлено, що остаточний розрахунок відповідачем за отриманий природний газ по Договору №5093/1617-ТЕ-21/ПТ від 20 вересня 2016 року здійснено 26.02.2018.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту б. І. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в загальній сумі 19 189 366,00 грн , у тому числі: пеня у сумі 11 700 107,61 грн; 3 % річних у сумі 2 023 059,35 грн , інфляційні втрати у сумі 5 466 199,04 грн.

В свою чергу відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90%; відмовити у стягненні 10 530 096,85 грн. пені; відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на загальну суму 48 806 800,00 грн. субвенцій Державного бюджету відповідно до спільних протокольних рішень та розстрочити сплату стягнутих інфляційних втрат і 3 % річних.

У поданому до господарського суду клопотанні (вх.№23065/21 від 01.10.2021) представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі ч. 1 ст.7 Закону України №1730.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 20.09.2019 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» укладено договір постачання природного газу № 5093/1617-ТЕ-21 /ПТ.

Судом встановлено, а сторонами не заперечується, що вартість поставленого природного газу згідно актів приймання – передачі природного газу, долучених до позовної заяви Відповідачем сплачена у повному обсязі у 2018 році.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що розрахунки відповідача з позивачем за поставлений природний газ здійснювались частково в порядку Постанови КМУ №20 (сплата на підставі СПР) та частково у порядку, передбаченому Постановою КМУ від 18 червня 2014 р. № 217.

За змістом зазначеного Порядку, затвердженого Постановою КМК від 11.01.2005 № 20 (який діяв на час укладення договору і втратив чинність із 01.01.2018) держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. Так, згідно із цим Порядком передбачено здійснення розрахункового обслуговування зазначених рахунків на умовах, наведених у договорі, що укладається між органами Казначейства та суб`єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Отже, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання відшкодувати частину витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Ураховуючи наведене, підписуючи спільні протокольні рішення, сторони погоджуються з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у справах № 906/790/16, № 905/1100/18, № 924/296/18 тощо.

Відповідно до позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеній у Постанові від 16.10.2020 по справі № 903/918/19: «Порядок № 217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.

Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.

Отже, положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу (пункт 8.2 договору), а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.».

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту б. І. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Предметом спору у справі є стягнення з відповідача пені у сумі 11 700 107,61 грн; 3 % річних у сумі 2 023 059,35 грн , інфляційних втрат у сумі 5 466 199,04 грн.

Судом перевірено правильність нарахування відповідачем трьох процентів річних, інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок позивачем здійснено вірно.

Також позивачем вірно розраховано пеню у сумі 11 700 107,61 грн на підставі п. 8.2 Договору.

Суд враховує, що 29.08.2021 набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року N 1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі Закон № 1639-ІХ). Даним Законом, внесено зміни до Закону України від 3 листопада 2016 року N 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі Закон № 1730-VIII).

Частиною першою статті 7 Закону 1730-VIII із змінами, внесеними згідно із Законом України від 14.07.2021 р. N 1639-IX, встановлено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:

підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року.

Як вбачається, предметом спору у справі №914/1642/21 є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія – Новий Розділ» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» боргу в загальній сумі 19 189 366,00 грн , у тому числі: пеня у сумі 11700107,61 грн; 3 % річних у сумі 2 023 059,35 грн , інфляційні втрати у сумі 5 466 199,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов Договору постачання природного газу № 5093/1617-ТЕ-21 /ПТ від 20.09.2016, зокрема пункту 6.1. Договору в частині строків здійснення розрахунів.

Судом встановлено, що остаточний розрахунок відповідачем за отриманий природний газ по Договору №5093/1617-ТЕ-21/ПТ від 20 вересня 2016 року здійснено 26.02.2018.

Частина перша статті 7 Закону 1730-VIII є нормою прямої дії. Виконання цієї норми Закону не потребує від боржника вчинення будь-яких дій, а право на списання інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність від погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до 01.06.2021.

Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону 1730-VIII реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі – продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання урахування суми неустойки (штрафі, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість).

Таким чином, оскільки погашення основної частини боргу за договором постачання природного газу № 5093/1617-ТЕ-21 /ПТ від 20.09.2016 здійснено до 1 червня 2021 року, нараховані Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та пред`явлені до стягнення у цій справі суми пені у сумі 11700107,61 грн; 3 % річних у сумі 2 023 059,35 грн , інфляційних втрат у сумі 5 466 199,04 грн. підпадають під дію статті 7 Закону № 1730-VIII в редакції Закону України від 14.07.2021 N 1639-IX.

Відтак, вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія – Новий Розділ» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» боргу в загальній сумі 19 189 366,00 грн , у тому числі: пеня у сумі 11700107,61 грн; 3 % річних у сумі 2 023 059,35 грн , інфляційні втрати у сумі 5 466 199,04 грн задоволенню не підлягають.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, подані відповідачем клопотання про зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення суд залишає без розгляду.

Судові витрати.

Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати лишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 20.10.2021.

Суддя М.М. Синчук